Рішення № 11413977, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-7/4161-2010

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» (97570, Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, буд. 2А; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 135, ідентифікаційний код 35437796)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» (95047, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 14, кв. 16, ідентифікаційний код 36165085)

Про стягнення 61981,60 грн. та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Піддубний Р. О., предст., дов. №63 від 06.04.2009 р.

Від відповідача: Долгоруков Є. Г., предст., дов. Від 09.09.2010 р.

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» 61981,60 грн. та спонукання відповідача підписати акт приймання-передачі (про повернення предмету найму) до договору №1-о від 01.01.2009 р.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору найму №1-о від 01.01.2009 р. в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» за період з 06.01.2009 р. по 06.08.2010 р. складає 20520,00 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, ТОВ «Кримська мехколона №8» просить стягнути з відповідача борг за спожиту електричну енергію в сумі 111,99 грн., 86,79 грн. пені, 170,62 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 52,20 грн., а також неустойку в сумі 41040,00 грн., обчислену на підставі пункту 6.13 Договору.

23.09.2010 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» надійшов відзив на позов. Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що договір оренди №1-о від 01.01.2009 р. за усною домовленістю між сторонами наприкінці лютого 2009 року був припинений, а об’єкт оренди повернутий орендодавцю, у зв’язку з чим вважає, що підстави для нарахування орендної плати та неустойки з березня 2009 року відсутні. Вказаний відзив був прийнятий судом до розгляду.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів, а саме: актів про ухилення позивача від підписання акта приймання-передачі майна та письмових пояснень з боку осіб, які були присутні в момент передачі орендованого майна позивачеві.

Проте, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін. При цьому, суд звертає увагу на те, що розгляд справи вже відкладався, відповідач завчасно попереджувався про дату та час судових засідань та мав змогу належним чином підготовитися до судового процесу, строк розгляду справи обмежений терміном, встановленим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, а безпідставне відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» (Наймач) був укладений договір найму №1-о, пунктом 1.1 якого передбачено, що Наймодавець передає, а Наймач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення та відкриту площадку, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Крилова, 135 – для використання під офіс.

Відповідно до пункту 1.3 Договору вступ наймача у строкове користування предметом найму настає з моменту підписання акта приймання-передачі, який, згідно з пунктом 1.4 договору, підписується сторонами протягом 15 днів з моменту укладання договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата за 1 кв. м. в місяць на момент укладання цього договору складає 40,00 грн. за користування нежилим приміщенням площею 27 кв. м. під офіс. Загальна сума орендної плати в місяць на момент укладання даного договору складає 1080,00 грн.

За приписами пункту 3.5 Договору орендні платежі сплачуються до 5 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до пункту 6.1 Договору він діє з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2010 року.

Сторони не представили суду доказів розірвання або визнання недійсним даного договору, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, суд вважає, що на момент розгляду справи вказаний договір найму є діючим.

При цьому суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що договір найму був достроково припинений на підставі усної домовленості сторін, оскільки наведені посилання не підтверджуються жодними доказами.

Так, відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, пунктом 6.7 Договору найму передбачено, що він може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 6.11 Договору він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Статтею 627 Цивільного кодексу України обумовлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З урахуванням цього, суд вважає, що сторонами було чітко визначено, що припинення договору внаслідок його дострокового розірвання має бути оформлено відповідною додатковою угодою.

Проте, всупереч приписам статей 33, 34 ГПК України сторони не представили суду відповідної угоди.

В свою чергу, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» за період з 06.01.2009 р. по 06.08.2010 р. складає 20520,00 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч наведеним вище положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не представив суду доказів внесення орендних платежів за період з 06.01.2009 р. по 06.08.2010 р. (дев’ятнадцять місяців), у зв’язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» 20520,00 грн. заборгованості (1080,00 грн. х 19) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії в сумі 111,99 грн. з огляду на наступне.

Так, в пункті 3.4 Договору найму №1-о від 01.01.2009 р. сторони обумовили, що за комунальні послуги та опалення наймач сплачує на підставі окремих рахунків, які виставляються наймодавцем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Отже, сплата вартості спожитих комунальних послуг (у тому числі електроенергії) має відбуватися на підставі рахунків, в яких повинні бути зазначені підстави нарахованих сум - період нарахування, кількісний показник спожитої електроенергії, тариф та загальна сума до сплати.

Ухвалами ГС АР Крим від 20.08.2010 р. та від 07.09.2010 р. суд витребував у позивача, серед іншого, докази направлення відповідачеві рахунків на оплату комунальних послуг.

Проте, вказані вимоги суду позивачем виконані не були, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити підстави нарахування заявленої до відшкодування суми вартості спожитої електроенергії у розмірі 111,99 грн., тобто правомірність нарахування цієї суми матеріалами справи не підтверджується, а тому підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.5 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем нарахована пеня лише на місячний розмір заборгованості, а не на всю суму, що є правом позивача. Отже, оскільки сума заявленої до відшкодування пені не перевищує граничних розмірів, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 86,79 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 170,62 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 52,20 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що суми розрахованих позивачем річних та інфляційних втрат також не перевищують граничних розмірів, а тому підлягають стягненню з відповідача.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» неустойки в сумі 41040,00 грн.

Так, обґрунтовуючи вимогу про стягнення цієї суми, позивач посилається на пункт 6.13 укладеного між сторонами договору найму, яким передбачено, що у разі залишення наймачем приміщення без письмового попередження, а також без складання акта про передачу приміщення в належному стані, наймач несе повну матеріальну відповідальність за ризик випадкової загибелі або пошкодження предмета найму. При цьому наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період до передачі приміщення за актом.

Таким чином, наведеним пунктом договору передбачена підстава для нарахування неустойки - залишення наймачем приміщення без письмового попередження, а також без складання акта про передачу приміщення в належному стані.

Однак, докази наявності такої підстави в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим ухвалами ГС АР Крим від 20.08.2010 р. та від 07.09.2010 р. суд витребував у позивача обґрунтування вимоги про стягнення неустойки в сумі 41040,00 грн.

Проте, відповідне обґрунтування суду надано не було, більш того, як вже було вказано вище, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що договір найму №1-о від 01.01.2009 р. на теперішній час є діючим.

Отже, враховуючи ненадання позивачем доказів наявності підстав для нарахування неустойки за пунктом 6.13 договору (залишення наймачем приміщення без письмового попередження, а також без складання акта про передачу приміщення в належному стані), суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» неустойки в сумі 41040,00 грн. задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про спонукання відповідача підписати акт приймання-передачі (про повернення предмету найму) до договору №1-о від 01.01.2009 р.

Так, з цього приводу суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.2 укладеного між сторонами Договору наймач протягом двох днів після закінчення строку найму повертає, а наймодавець приймає предмет найму, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється.

Отже, сторонами було обумовлено, що відповідний акт має бути підписаний у разі закінчення строку найму.

Проте, як вже було зазначено вище, суду не були надані докази припинення дії договору оренди, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що строк оренди припинився, і, як наслідок, у відповідача виник обов’язок по підписанню акта приймання-передачі майна.

Вимоги ж суду, викладені в ухвалах від 20.08.2010 р. та від 07.09.2010 р., щодо надання доказів висування відповідачеві вимоги про розірвання договору найму №1-о від 01.01.2009 р., позивачем були залишені поза увагою, а тому правові підстави для спонукання відповідача підписати акт приймання-передачі майна відсутні.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буднагляд» (95047, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 14, кв. 16, ідентифікаційний код 36165085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська мехколона №8» (97570, Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, буд. 2А; 95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, 135, ідентифікаційний код 35437796) заборгованість у сумі 20520,00 грн., пеню в розмірі 86,79 грн., 170,62 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 52,20 грн., 208,30 грн. державного мита та 79,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 28.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.