Рішення № 11412327, 15.06.2010, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 2-447/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

імям України

15 червня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі :

головуючого - судді : Толстих О.В.

при секретарі : Колчиній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду м. Антрацит , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» в особі ВП ГОФ «Партизанська» «про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу .

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що працювала машиністом стрічкового конвеєра в ВП ГОФ «Партизанська» з 03.04.2000 року (наказ №56-к від 05.04.2000р.) Наказом № 36-к від 20.11. 2008 року , вона була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку із скороченням штату . Позивачка посилається на те, що до профспілкового комітету ППО НПГУ ВП ш. «Партизанська» , членами якого вона була на момент звільнення , подання про дачу згоди на її звільнення не подавалося , пропозицій від відповідача на іншу роботу не надходило.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним , оскільки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу , первинної профспілкової організації , членами якої є працівники . Також вважає, що при проведенні скорочення численності працівників відповідач не врахував, що вона мала переважне право залишитись на роботі перед тими працівниками які були залишені на роботі. Бо на момент звільнення вона мала двох неповнолітніх дітей які знаходились на її утриманні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, пояснила, що була повідомлена про можливе скорочення чисельності працівників, також ознайомлена з списком вакансій, які їй пропонувались, але оскільки не була згодна з ними та звільненням , відмовилась ставити підпис про те, що була попереджена про скорочення численності працівників.

Прохала поновити її на роботі, бо вважає, що мала перевагу в залишенні на роботі по відношенню к ОСОБА_2 на її утриманні знаходилось двоє неповнолітніх дітей , та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 24730грн. з 20.11.2008 року по 01.06.2010 року, за мінусом отриманого заробітку за місцем останньої її роботи з січня 2010р. по травень 21010 року.

Представник позивачки ОСОБА_3 діючий згідно усної заяви на підставі ст.42 ч.6 КЗпП України , у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі , та пояснив , що вважає, що згідно наказу відповідача позивачка була звільнені з підприємства у звязку зі скороченням штату та чисельності працівників ВП «ГЗФ «Партизанська», а фактично відбувалась реорганізація підприємства, тому розірвання трудових правовідносин між сторонами було проведене з інших підстав.

Вважає , що підприємство відповідач проводило реорганізацію виробництва , а тому не пізніше ніж за 8 місяців повинно було повідомити про це профспілкові комітети та працівників .

Крім того, була порушена процедура звільнення: ОСОБА_1 яка є членом ППО НПГУ, який згоду на її звільнення відповідачу не надавав .

Подання адміністрації ВП «ГЗФ «Партизанська» від 30.10.2008 року про дачу згоди на розірвання трудового договору з 20.11.2008 року із членами профспілки, головою первинної організації якого він є , у тому числі і позивачки по справі ОСОБА_1 , ним було отримане під розписку 30.10.2008 року , однак він вважав, що вказаний документ невірно складений, тому відповідь на вказане подання він адміністрації підприємства не надав.

Скорочення штату підприємством відповідачем є незаконним також , через підписання 10.11.2008 року, Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу , в якому посадові особи уряду та підприємств у числі іншого домовилися про збереження професійного складу та кількості робочих місць, та дотримання порядку скорочення працівників , визначеного галузевою угодою .

У сукупності цих обставин, вважає , що наказ відповідача про звільнення позивачки згідно п.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник відповідача ДП «Антрацит» Архітова Н.В., що діє на підставі довіреності , у судовому засіданні позов не визнала , вказавши що наказом по ВП «ГЗФ «Партизанська» № 130 від 18.08.2008р. виданого на підставі наказу ДП «Антрацит» №164 від 6.08.2008 року, з метою приведення структур та штату у відповідність з організаційно-технічними умовами видобутку та збагачення вугілля , що склалися на ВП «ГЗФ «Партизанська», було проведено скорочення чисельності працівників в кількості 93 одиниці .

На виконання вимог діючого законодавства, адміністрацією ВП «ГЗФ «Партизанська» 18.08.2008 року проведено консультацію з первинною профспілковою організацією профспілки працівників вугільної промисловості (ППО ПРВП) , що діяла на підприємстві , направлено подання з проханням дати згоду на скорочення чисельності професій в кількості 93 одиниці. 19.08.2008 року профспілковим комітетом було надано згоду на проведення скорочення чисельності професій та посад в кількості 93 одиниці, про що свідчать підписи членів профспілки у протоколі засідання № 63 від 19.08.2008 року.

На момент видання наказу № 130 від 18.08.2008 року , направлення подання до профспілкового комітету та отримання згоди всі працівники ВП «ГЗФ «Партизанська» були членами ППО ПРВП.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України всі працівники , посади яких підпадали під скорочення , були персонально письмово повідомлені керівником фабрики про можливе звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України і одночасно з попередженням про скорочення працівникам було запропоновано іншу роботу на підприємстві , однак ОСОБА_1 відмовилися від підпису про те , що вона попереджена про звільнення та ознайомлені зі списком вакансій , що маються . Цей факт зафіксовано відповідним актом.

За для дачі згоди на звільнення позивачки, адміністрацією ВП «ГЗФ «Партизанська» було направлено подання № 292 від 30.10.2008 року , яким було запропоновано профспілковому комітету ППО НПГУ ш. «Партизанська» дати згоду на розірвання трудового договору з певними працівниками , в тому числі з ОСОБА_1 , оскільки вона були членами ППО НПГУ ш. «Партизанська». Зазначене подання було надано голові ППО НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_3 під розпис 30.10.2008 року.

ППО НПГУ у визначений ст. 43 КЗпП України у 15-денний термін не проінформувало адміністрацію ВП «ГЗФ «Партизанська» про прийняте рішення , у звязку із чим вважається , що виборний орган ППО НПГУ надав згоду на звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до наказу №146 від 17.10.2008 року по ВП «ГЗФ «Партизанська» було створено комісію по вивченню переважного права працівників на залишення їх на роботі відповідно до вимог ст.42 КЗпП України.

Що стосується дільниці «погрузка» за професією машиніст конвеєра, на якій працювала позивачка, то згідно наказу №130 від 18.08.2008 року скороченню підлягало 8 одиниць з 16 працюючих робітників.

При вивченні переважного права працівників на залишення їх на роботі створеною для цього комісією було встановлено, що ОСОБА_1 переваги по відношенню до залишеної на роботі ОСОБА_2 не мала. Бо остання має технічну освіту, а тому у неї вище кваліфікація ніж у ОСОБА_1 яка має середню освіту. Стаж роботи ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 більший на даному підприємстві. Не можна вважати підставою для залишення на роботі ОСОБА_1 те що на її утриманні знаходилось на момент звільнення двоє неповнолітніх дітей, тому що її заробіток не був для них основним джерелом існування, бо вона отримувала аліменти на одну дитину, а друга дитина також утримувалась батьком з яким ОСОБА_1 перебуває у шлюбі.

Представник третьої особи ВП « шахта Партизанська» Архітова Н.В., що діє на підставі довіреності , у судовому засіданні позов не визнала , вважала що скорочення ОСОБА_1 було проведене законно. В ВП « шахта Партизанська» в склад до якої в якості структурної одиниці вийшло ВП «ГЗФ «Партизанська», вільних вакансій за професією машиніст конвеєра не має.

Третя особа по справі ОСОБА_5 позов вважав не обґрунтованим і пояснив , що на час звільнення позивачки він виконував обов”язки директора ВП «ГЗФ «Партизанська»,тому підписав наказ, який оспорює позивачка, зробив це по вказівці директора Дудоля Г.В. який в той час перебував на лікарняному. Цей наказ був виданий на підставі наказу ДП «Антрацит» № 164 від 06.08.2008 р. про скорочення чисельності та штату працівників ВП «ГЗФ «Партизанська». Але він був не згоден з наказом про звільнення ,тому що на сумісному засіданні профспілки та адміністрації ВП ГЗФ «Партизанська» від 06.09.2008 року було прийнято рішення про відклик раніше прийнятого рішення профкому №63 від 19.08.2008 року, бо наказ № 164 від 06.08.2008 р. про скорочення чисельності та штату працівників ВП ГЗФ «Партизанська» не був узгоджений з Антрацитівським теркомом ПРУП.

Всі працівники на підприємстві попереджались про можливість звільнення у зв”язку зі скороченням чисельності професій. Відповідно до наказу №164 звільнення ОСОБА_1 було проведено вірно.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши позивачку, представників сторін, вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

П.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці.

Працівника можна звільнити з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, якщо дійсно провадиться зміна в організції виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 дійсно працювала на підприємстві відповідача машиністом конвеєра з 03.04.2000 року (наказ №56-к від 05.04.2000р.) (а.с.39-40,41).

Керівництвом ДП «Антрацит» 06.08.2008 року було видано наказ №164 (а.с.89), з наступними змінами (а.с.52), про скорочення з 20.11.2008 року на ВП «ГЗФ «Партизанська» чисельності професій збагачувального , погрузочного , енергомеханічного цехів , відділу технічного контролю, адміністративно-битової служби, інженерно-технічного персоналу в кількості 93 одиниці .

19.08.2008 року , протоколом № 63 , спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГОФ «Партизанська» , було дано згоду на скорочення професій та посад у кількості 93 одиниці (а.с.57). 5.09.2008 року , протоколом № 64 спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГОФ «Партизанська» , було відкликано протокол №63 від 19.08.2008 року , та було вирішено не надавати згоду на скорочення чисельності професій (а.с.228) .

Наказом по ВП «ГЗФ «Партизанська» за № 130 від 18.08.2008 р.було прийнято рішення про скорочення штату та чисельності працівників ВП «ГЗФ «Партизанська» (а.с.58-59) на підставі наказу ДП «Антрацит» №164 від 6.08.2008 року,з метою приведення структур та штату у відповідність з організаційно-технічними умовами видобутку та збагачення вугілля, що склалися на ВП «ГЗФ «Партизанська», на підприємстві було проведено скорочення чисельності професій в кількості 93 одиниці.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що відповідач дійсно провадив зміну в організції виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників на ВП «ГЗФ «Партизанська», де працювала позивачка .

17.09.2008 року ОСОБА_1 була у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України , у присутності свідків , попереджена про можливе звільнення із займаної посади (професії) згідно до п.1 ст.40 КЗпП України, однак від підпису про ознайомлення відмовилися , про що свідчи акт від 17.09.2008 року (а.с.64).Не заперечувала проти цього і сама позивачка.

Позивачка ОСОБА_1 на момент звільнення з підприємства відповідача були членами ППО НПГУ.(а.с.47)

30.10.2008 року , адміністрація ОП ГОФ «Партизанська» звернулася до голови НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_3, із поданням про дачу згоди на розірвання трудового договору з 20.11.2008 року із членами профспілки , у тому числі із позивачкою. Вказане подання було отримане ОСОБА_3 у той же день , 30.10.2008 року.(44-45)

Однак жодної відповіді на вказане подання , у передбачений законодавством строк головою НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_3 адміністрації підприємства дано не було .

Згідно до положень ст.43 КЗпП України , виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника про прийняте ним рішення в письмовій формі у 3-денний строк після його прийняття . У випадку пропуску цього строку вважається , що виборний орган профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору . Вказані вимоги закону не були виконані головою НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_3

Наказом № 36-к від 20.11.2008 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП у звязку зі скороченням чисельності штату (а.с.42-43).

Відповідно до положень ст.64 Господарського кодексу України , підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру , встановлює чисельність та штат працівників .

Суд доходить висновку , що ДП «Антрацит» скористалося таким правом , самостійно визначати чисельність та штат працівників , видавши вищезазначені накази про скорочення чисельності працівників в кількості 93 одиниці на ВП «ГЗФ «Партизанська».

Суд визнає не обгрунтованими твердження представника позивачки ОСОБА_3 про те , що підприємство відповідач проводило реорганізацію виробництва , а тому не пізніше ніж за 8 місяців повинно було повідомити про це профспілкові комітети та працівників , оскільки ВП «ГЗФ «Партизанська» на момент скорочення штату було відокремленим підрозділом , а згідно до положень ст.59 Господарського кодексу України , реорганізація можлива лише відносно субєктів господарювання , до яких відокремлені підрозділи не відносяться.

Посилання представника позивачки ОСОБА_3, як на обгрунтування позовних вимог, на протокол № 64 від 5.09.2008 року спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГОФ «Партизанська» , яким було відкликано протокол №63 від 19.08.2008 року , та було вирішено не надавати згоду на скорочення чисельності професій , суд визнає не обгрунтованим , оскільки жоден нормативний акт не передбачає можливості для профспілкових організацій відкликання раніше наданої згоди на скорочення штату. Окрім того, згідно до положень ст. 43 КЗпП України , відмова первинної профспілкової організації в дачі згоди повинна бути обґрунтованою. В даному ж випадку , протокол №64 від 5.09.2008 року не містить обгрунтування такої відмови .

Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України можливе за умови завчасного, не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, інформування первинних профспілкових органів щодо такого звільнення, враховуючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про термін проведення звільнень.

Норми вказаних вище статей не вимагають отримання згоди чи не згоди профспілкового органу з питання скорочення чисельності та штату працівників. Обовязок підприємства провести консультацію, доповісти про причини скорочення.

Також не обґрунтованими визнає суд і твердження представника позивачки , про незаконність скорочення штату підприємством відповідачем, через підписання 10.11.2008 року, Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу , в якому посадові особи уряду та підприємств у числі іншого домовилися про збереження професійного складу та кількості робочих місць , та дотримання порядку скорочення працівників , визначеного галузевою угодою . Вказаний Меморандум не є законом , та не підлягає обовязковому виконанню усіма субєктами господарювання та не був підписаний керівником ДП «Антрацит».

При скороченні численності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як вбачається з протоколу №1 засідання по вивченню переважного права залишення на роботі по ВП ГЗФ «Партизанська» від 20.10.2008 року по дільниці «погрузла» за професією «машиніст конвеєра» були залишені на роботі ОСОБА_7 тому що має переважне право на залишення на роботі бо вона одна виховує двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 особи в сімії яких немає інших працівників з самостійним заробітком, та ОСОБА_2,ОСОБА_11,ОСОБА_12,ОСОБА_13 робітники з тривалим безперервним стажем роботи.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам на підставах викладених в ч.2 ст.42 КЗпП України.

Відповідно до Протоколу №1 від 20.10.2008 року підставою для залишення на роботі ОСОБА_2 яка перебуває у шлюбі і має на утриманні одну неповнолітню дитину (а.с.81) вказано тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві. Але як вбачається з трудової книжки (а.с.217) ОСОБА_2 переривала трудовий стаж бо звільнялась з підприємства у 2002 році, і знов була прийнята у 2003 р., в той час як ОСОБА_14 має тривалий безперервний стаж з 2000 р.(а.с.39-40) Не можна погодитись з думкою представника відповідача, що підставою для залишення ОСОБА_2 слід вважати, що в неї технічна освіта, а у ОСОБА_1 середня. Бо це ніяким чином не вплинуло на рівень її кваліфікації і у однієї і у другої 2 розряд (81-82), і це не було підставою для залишення ОСОБА_2 на роботі.

Окрім того, ОСОБА_1, яка перебуває у шлюбі, на момент звільнення мала на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей 1996 року та 2001 року народження, та мати пенсіонерку і відповідно довідки мешкає одна з утриманцями (а.с.78) і мала переважне право залишитись на роботі бо її заробіток для них був основним джерелом існування, але ця обставина не була врахована, що є підставою для поновлення її на роботі і стягнення заробітку за дні вимушеного прогулу.

Враховуючи, що заява про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року не з її вини, то виплату середнього заробітку слід провести за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 була звільнена 20.11.2008 року і просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2008 року по 01.06.2010 року за мінусом заробітку який вона отримала в меншому розмірі за час роботи з січня 2010 року по травень 2010 року включно в сумі 24730 грн. 28 коп. (29105грн.28 коп.с/з за час вимушеного прогулу -4375грн. с/з отриманий за новим місцем роботи.)

Але суд не може погодитися з цим розрахунком, бо позивачка для визначення середнього заробітку бере календарні дні в той час як повинна робочі. А тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути за весь час вимушеного прогулу з 20.11.2008 року по 01.06.2010 року в сумі 15714,96грн. (листопад 2008р.-7дн.х52,16грн.(с/дн.з)=365,12 грн.;грудень 2008 року-23дн.х52,16грн.= 1199,68 грн.;січень 2009 р.-20 дн.х52,16грн. =1043,2грн.;лютий 2009р.-20 дн.х52,16грн.=1043,2грн.;березень 2009р.- 21дн.х52,16грн.= 1095,36 грн.;квітень 2009р.-21дн. х52,16грн.= 1095,36 грн.;травень 2009р.- 18 дн. х52,16грн.=938,88грн.;червень 2009р.-21дн. х52,16грн.= 1095,36 грн.;липень 2009р.-23дн. х52,16грн.= 1199,68 грн.;серпень 2009р.-20дн. х52,16грн.=1043,2грн.;вересень2009р.-23дн. х52,16грн.= 1199,68 грн.;жовтень 2009р. -22дн. х52,16грн.=1147,52грн.; листопад 2009р.- 21дн. х52,16грн.= 1095,36 грн.;грудень2009р.- .-23дн. х52,16грн.= 1199,68 грн.;січень 2010р.-19дн. х52,16грн.=999,4грн.;лютий 2010р.- 20 дн.х52,16грн. =1043,2грн.; березень 2010р. -22дн. х52,16грн.=1147,52грн.;квітень 2010р.- -22дн. х52,16грн.=1147,52грн.; травень2010р.- 19дн. х52,16грн.=991,04грн.) усього 20089,96грн.-4375грн.( заробіток з січня2010р.по травень2010р.отриманий за останнім місцем роботи(а.с.229)

Керуючись ст.10,11,60,209 , 212-215 ЦПК України , ст. 40 , 42,43 КЗпП України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Антрацит» на посаді машиніста стрічкового конвеєра ВП ГЗФ «Партизанська».

Стягнути з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15714,96грн. (пятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн.96коп.)

Стягнути з ДП «Антрацит» на корись держави 157 грн . 14 коп.( сто пятьдесят сім грн.) і витрати на інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи в сумі 120 грн. ( сто двадцять грн.) перерахувавши кошти (Одержувач:УДК м.Луганськ р/р 31218259700010,код рахунку 22050000 Банк ГУ ДКУ в Луганській області Код ОЛКПО 25992095 МФО804013 за розгляд справи у Антрацитівському міськрайонному суді)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення

через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення віддруковане

в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ : ТОЛСТИХ О.В.