Рішення № 11412326, 18.06.2010, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 2-43/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

імям України

18 червня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі :

головуючого - судді : Толстих О.В.

при секретарі : Колчиній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду м. Антрацит , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антрацит» в особі ВП ГЗФ «Партизанська» «про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу .

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що працювала робітницею виробничої бані АБК в ВП ГЗФ «Партизанська» з 10.06.1996 року (наказ №34-к від 05.06.1996р.) Наказом № 36-к від 20.11. 2008 року , вона була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку із скороченням штату . Позивачка посилається на те, що до профспілкового комітету ППО НПГУ ВП ш. «Партизанська» , членами якого вона була на момент звільнення , подання про дачу згоди на її звільнення не подавалося , пропозицій від відповідача на іншу роботу не надходило.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним , оскільки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу , первинної профспілкової організації , членами якої є працівники . Також вважає, що при проведенні скорочення численності працівників відповідач не врахував, що вона мала переважне право залишитись на роботі перед тими працівниками які були залишені на роботі. Бо на той момент вона працювала одна чоловік був пенсіонером.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги , прохала поновити її на роботі , та стягнути з ДП «Антрацит» в особі ВП ГЗФ «Партизанська» заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.11.2008 року по 01.06.2010 року в сумі 24 791.94 грн.

Представник позивачки ОСОБА_2 діючий згідно усної заяви на підставі ст.42 ч.6 КЗпП України, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі , та пояснив , що вважає, що згідно наказу відповідача позивачка була звільнені з підприємства у зв”язку зі скороченням штату та чисельності працівників ВП «ГЗФ «Партизанська», а фактично відбувалась реорганізація підприємства, тому розірвання трудових правовідносин між сторонами було проведене з інших підстав.

Вважає , що підприємство відповідач проводило реорганізацію виробництва , а тому не пізніше ніж за 8 місяців повинно було повідомити про це профспілкові комітети та працівників .

Крім того, була порушена процедура звільнення: ОСОБА_1 є членами ППО НПГУ, який згоду на її звільнення відповідачу не надавав .

Подання адміністрації ВП «ГЗФ «Партизанська» від 30.10.2008 року про дачу згоди на розірвання трудового договору з 20.11.2008 року із членами профспілки, головою первинної організації якого він є , у тому числі і позивачки по справі ОСОБА_1 , ним було отримане під розписку 30.10.2008 року , однак він вважав , що вказаний документ невірно складений, тому відповідь на вказане подання він адміністрації підприємства не надав.

Скорочення штату підприємством відповідачем є незаконним також , через підписання 10.11.2008 року, Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу, в якому посадові особи уряду та підприємств у числі іншого домовилися про збереження професійного складу та кількості робочих місць, та дотримання порядку скорочення працівників , визначеного галузевою угодою .

У сукупності цих обставин, вважає, що наказ відповідача про звільнення позивачки згідно п.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним і підлягає скасуванню.

Представників відповідача ДП «Антрацит» Архітової Н.В. та Щербакові А.О. що діють на підставі довіреності , у судовому засіданні позов не визнали, вказавши що наказом по ВП «ГЗФ «Партизанська» № 130 від 18.08.2008р. виданого на підставі наказу ДП «Антрацит» №164 від 6.08.2008 року, з метою приведення структур та штату у відповідність з організаційно-технічними умовами видобутку та збагачення вугілля , що склалися на ВП «ГЗФ «Партизанська», було проведено скорочення чисельності працівників в кількості 93 одиниці .

На виконання вимог діючого законодавства, адміністрацією ВП «ГЗФ «Партизанська» 18.08.2008 року проведено консультацію з первинною профспілковою організацією профспілки працівників вугільної промисловості (ППО ПРВП) , що діяла на підприємстві, направлено подання з проханням дати згоду на скорочення чисельності професій в кількості 93 одиниці. 19.08.2008 року профспілковим комітетом було надано згоду на проведення скорочення чисельності професій та посад в кількості 93 одиниці, про що свідчать підписи членів профспілки у протоколі засідання № 63 від 19.08.2008 року.

На момент видання наказу № 130 від 18.08.2008 року , направлення подання до профспілкового комітету та отримання згоди всі працівники ВП «ГЗФ «Партизанська» були членами ППО ПРВП.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України всі працівники , посади яких підпадали під скорочення , були персонально письмово повідомлені керівником фабрики про можливе звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України і одночасно з попередженням про скорочення працівникам було запропоновано іншу роботу на підприємстві , однак ОСОБА_1 відмовилися від підпису про те , що вона попереджена про звільнення та ознайомлена зі списком вакансій , що маються . Цей факт зафіксовано відповідними актами.

Задля дачі згоди на звільнення позивачки, адміністрацією ВП «ГЗФ «Партизанська» було направлено подання № 292 від 30.10.2008 року, яким було запропоновано профспілковому комітету ППО НПГУ ш. «Партизанська» дати згоду на розірвання трудового договору з певними працівниками, в тому числі з ОСОБА_1, оскільки вона була членом ППО НПГУ ш. «Партизанська». Зазначене подання було надано голові ППО НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_2 під розпис 30.10.2008 року.

ППО НПГУ у визначений ст.43 КЗпП України 15-денний термін не поінформувало адміністрацію ВП «ГЗФ «Партизанська» про прийняте рішення, у звязку із чим вважається, що виборний орган ППО НПГУ надав згоду на звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до наказу №146 від 17.10.2008 року по ВП «ГЗФ «Партизанська» було створено комісію по вивченню переважного права працівників на залишення їх на роботі відповідно до вимог ст.42 КЗпП України.

Що стосується дільниці «АБК» за професією, на якій працювала позивачка, то згідно наказу №130 від 18.08.2008 року скороченню підлягало 5 одиниць з 9 працюючих робітників.

При вивченні переважного права працівників на залишення їх на роботі створеною для цього комісією було встановлено, що ОСОБА_5 не підлягала звільненню відповідно до ст.184 КзпП України бо була вагітною, а також були встановлені відповідно до ст.42 ч.2 КзпП України працівники яки мали переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, які і були залишені на роботі. ОСОБА_1 такої переваги по відношенню до залишених на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не мала.

Окрім того вважає, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права ,а тому просить позивачці в задоволенні позову відмовити.

Третя особа по справі ОСОБА_9 позов вважав не обґрунтованим і пояснив , що на час звільнення позивачки він виконував обов”язки директора ВП «ГЗФ «Партизанська»,тому підписав наказ, який оспорює позивачка, зробив це по вказівці директора ОСОБА_10 який в той час перебував на лікарняному. Цей наказ був виданий на підставі наказу ДП «Антрацит» № 164 від 06.08.2008 р. про скорочення чисельності та штату працівників ВП «ГЗФ «Партизанська». Але він був не згоден з наказом про звільнення, тому що на сумісному засіданні профспілки та адміністрації ВП ГЗФ «Партизанська» від 06.09.2008 року було прийнято рішення про відклик раніше прийнятого рішення профкому №63 від 19.08.2008 року, бо наказ № 164 від 06.08.2008 р. про скорочення чисельності та штату працівників ВП «ГЗФ «Партизанська» не був узгоджений з Антрацитівським теркомом ПРУП.

Всі працівники на підприємстві попереджались про можливість звільнення у зв”язку зі скороченням чисельності професій.

Свідки ОСОБА_8,ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судовому засіданні поясняли, що їх ставили до відома, про можливе скорочення та про наявність на підприємстві інших вакансі , але вони відмовилися від підпису бо ті професії які їм були запропоновані їх не влаштовували.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши позивачку, представників сторін, інших учасників процесу, вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

П.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці.

Працівника можна звільнити з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, якщо дійсно провадиться зміна в організції виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1дійсно працювала на підприємстві відповідача за професією робоча виробничої бані з 10.06.1996 року (наказ № 34к від 05.06.1996) (а.с.79).

Керівництвом ДП «Антрацит» 6.08.2008 року було видано наказ №164 (а.с.20), з наступними змінами (а.с.29,30), про скорочення з 20.11.2008 року на ВП «ГЗФ «Партизанська» чисельності професій збагачувального , погрузочного , енергомеханічного цехів, відділу технічного контролю, адміністративно-битової служби, інженерно-технічного персоналу в кількості 93 одиниці .

19.08.2008 року , протоколом № 63 , спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГОФ «Партизанська», було дано згоду на скорочення професій та посад у кількості 93 одиниці (а.с.53) . 5.09.2008 року , протоколом № 64 спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГЗФ «Партизанська» , було відкликано протокол №63 від 19.08.2008 року, та було вирішено не надавати згоду на скорочення чисельності професій (а.с.54) .

У матеріалах справи знаходиться 2 наказа по ВП «ГЗФ «Партизанська» за № 130 про скорочення штату та чисельності працівників ВП «ГЗФ «Партизанська» з 11.08.2008 р. у звязку із зменшенням обсягу виробництва: від 11.08.2008 р. (а.с.8-9) та від 18.08.2008 р. (а.с.43-44) З пояснень представника відповідача випливає, що даний наказ фактично було надано 18.08.2009 р., а дата 11.08.2008 р. вказана помилково. Даний факт не доказується у судовому засіданні, оскільки проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.(представник позивачів ОСОБА_2 оспорює підстави видання цього наказу, а не дату його видання)

Таким чином вбачається, що наказ по ВП «ГЗФ «Партизанська» за № 130 про скорочення штату та чисельності працівників ВП «ГЗФ «Партизанська» видано саме 18.08.2008 р.

Згідно даного наказу , виданого на підставі наказу ДП «Антрацит» №164 від 6.08.2008 року , з метою приведення структур та штату у відповідність з організаційно-технічними умовами видобутку та збагачення вугілля , що склалися на ВП «ГЗФ «Партизанська» , на підприємстві було проведено скорочення чисельності професій в кількості 93 одиниці.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що відповідач дійсно провадив зміну в організції виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників на ВП «ГЗФ «Партизанська», де працювали позивачі .

18.09.2008 року , ОСОБА_1 була у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України , у присутності свідків , попереджені про можливе звільнення із займаних посад (професій) згідно до п.1 ст.40 КЗпП України , однак від підпису про ознайомлення відмовилися , про цо свідчи акт від 18.09.2008 року (а.с.57).

Позивачка ОСОБА_1 на момент звільнення з підприємства відповідача були членами ППО НПГУ.

30.10.2008 року , адміністрація ОП ГОФ «Партизанська» звернулася до голови НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_2 , із поданням про дачу згоди на розірвання трудового договору з 20.11.2008 року із членами профспілки , у тому числі із позивачкою. Вказане подання було отримане ОСОБА_2 у той же день , 30.10.2008 року (а.с.56).

Однак жодної відповіді на вказане подання , у передбачений законодавством строк головою НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_2 адміністрації підприємства дано не було .

Згідно до положень ст.43 КЗпП України , виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника про прийняте ним рішення в письмовій фрмі у 3-денний строк після його прийняття . У випадку пропуску цього строку вважається , що виборний орган профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору . Вказані вимоги закону не були виконані головою НПГУ ш. «Партизанська» ОСОБА_2 , а тому вважається , що звільнення позивачки було здійснено зі згоди профспілкової організації .

Наказом № 36-к від 20.11.2008 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП у звязку зі скороченням чисельності штату (а.с.17-18).

Відповідно до положень ст.64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність та штат працівників .

Суд доходить висновку , що ДП «Антрацит» скористалося таким правом , самостійно визначати чисельність та штат працівників, видавши вищезазначені накази про скорочення чисельності працівників в кількості 93 одиниці на ВП «ГЗФ «Партизанська».

Суд визнає не обгрунтованими твердження представника позивачки ОСОБА_2 про те, що підприємство відповідач проводило реорганізацію виробництва , а тому не пізніше ніж за 8 місяців повинно було повідомити про це профспілкові комітети та працівників , оскільки ВП «ГЗФ «Партизанська» на момент скорочення штату було відокремленим підрозділом, а згідно до положень ст.59 Господарського кодексу України , реорганізація можлива лише відносно субєктів господарювання, до яких відокремлені підрозділи не відносяться.

Твердження представника позивачки ОСОБА_2 про те , що подання від 30.10.2008 року , про надання згоди на розірвання трудового договору із членами профспілки НПГУ головою якого на підприємстві він є , йому повинно було бути надіслано поштою , тому відповідь на вказане подання вручене йому під розписку він мав права не надавати , суд визнає не обгрунтованим , оскільки жоден нормативний акт чи закон не містить в собі обовязкової вимоги про направлення такого подання поштою, як умови необхідності надання відповіді на нього .

Посилання представника позивачки ОСОБА_2, як на обгрунтування позовних вимог, на протокол № 64 від 5.09.2008 року спільного засідання профспілкового комітету ПРУП та адміністрації ОП ГОФ «Партизанська» , яким було відкликано протокол №63 від 19.08.2008 року , та було вирішено не надавати згоду на скорочення чисельності професій , суд визнає не обгрунтованим , оскільки жоден нормативний акт не передбачає можливості для профспілкових організацій відкликання раніше наданої згоди на скорочення штату . Окрім того , згідно до положень ст. 43 КЗпП України, відмова первинної профспілкової організації в дачі згоди повинна бути обґрунтованою. В даному ж випадку, протокол №64 від 5.09.2008 року не містить обгрунтування такої відмови .

Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України можливе за умови завчасного, не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень, інформування первинних профспілкових органів щодо такого звільнення, враховуючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про термін проведення звільнень.

Норми вказаних вище статей не вимагають отримання згоди чи не згоди профспілкового органу з питання скорочення чисельності та штату працівників. Обовязок підприємства провести консультацію, доповісти про причини скорочення.

Також не обґрунтованими визнає суд і твердження представника позивачки , про незаконність скорочення штату підприємством відповідачем, через підписання 10.11.2008 року, Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу , в якому посадові особи уряду та підприємств у числі іншого домовилися про збереження професійного складу та кількості робочих місць, та дотримання порядку скорочення працівників , визначеного галузевою угодою. Вказаний Меморандум не є законом , та не підлягає обовязковому виконанню усіма субєктами господарювання та не був підписаний керівником ДП «Антрацит» .

При скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як вбачається з протоколу №1 засідання по вивченню переважного права залишення на роботі по ВП ГЗФ «Партизанська» від 20.10.2008 року по професії «робоча виробничої бані» були залишені на роботі ОСОБА_5 тому що має переважне право на залишення на роботі бо вагітна, та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як робітники з більш високою продуктивністю праці є дисциплінованим та відповідальними, чесно та добросовісно виконують свої обовязки.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам на підставах викладених в ч.2 ст.42 КЗпП України. З вищевказаного протоколу не можливо зробити висновок чи застосовувалися правила ч.2 ст.42 КЗпП України, коли вирішувалося питання про залишення на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 бо причини з якої вказані особи були залишені на роботі вказана тільки висока продуктивністю праці.

ОСОБА_1 на момент звільнення мала рівну продуктивність праці відповідно залишених на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, крім того на підставі п.п.2 та 3 ч.2 ст.42 КЗпП України, вона являлася особою, в сімії якої не було інших працівників з самостійним заробітком, вона на той час мешкала з чоловіком який був пенсіонером і не працював 9а.с.160-162), та мала тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві відповідача ВП ГЗФ «Партизанська» де вона працювала з 18.05.1981 року(27 років), про що свідчить запис про прийом її на роботу зроблений в трудовій книжці, та особиста картка (а.с.79,110)

Відповідно до особистих карток на підприємстві відповідача ВП ГЗФ «Партизанська» ОСОБА_7 працювала з 06.05.1989 року, ОСОБА_8 з 20.02.1992 року, ОСОБА_6 з 25.10.1996 року.(а.с.113-115)

А тому по відношенню до залишених на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 користувалась перевагою залишення на роботі, що не було враховано відповідачем, що є підставою для поновлення її на роботі і стягнення заробітку за дні вимушеного прогулу.

Представник позивача просить відмовити в позові з тих підстав, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення за вирішення трудового спору про звільнення встановлений ч. ст..233 КЗпП України.

Позивачка вважає, що в суд вона звернулась своєчасно, але їй було відмовлено в прийнятті позову до розгляду, а потім вона оскаржувала ухвалу, а потім зверталась до інших інстанцій.

Суд вважає, що ОСОБА_1 можливо поновити пропущений нею строк звернення до суду бо при звільненні були порушені її права, окрім того вона дійсно в травні 2009 року зверталась до суду з позовом про поновлення на роботі, але нею невірно була складена позовна заява і вона в наданий строк не усунула її недоліки, тому позовна заява була повернута. Потім вона оскаржувала ухвалу суду, і зверталась до інших органів.

Враховуючи, що заява про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року не з її вини, то виплату середнього заробітку слід провести за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 була звільнена 20.11.2008 року і просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2008 року по 01.06.2010 року в сумі 24 791.94 грн.

Але суд не може погодитися з цим розрахунком, бо позивачка для визначення середнього заробітку бере календарні дні в той час як повинна робочі. А тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути за весь час вимушеного прогулу з 20. 11. 2008року по 01.06.2010року в сумі 17 105.55грн. (листопад 2008р.-7дн.х44,43грн. (с/дн.з) (а.с.81)=311,01грн.;грудень 2008 року-23дн. х44,43грн.= 1021,89 грн.;січень2009р.-20дн.х44,43грн.=888,60грн.;лютий 2009р.-20 дн.х44,43грн.=888,60грн.; березень 2009р.-21дн.х44,43грн.=933,03 грн.;квітень 2009р.-21дн. х44,43грн = 933,03 грн.; травень 2009р.- 18 дн. х44,43грн.=799,74грн.;червень 2009р.-21дн. х44,43грн = 933,03 грн.; липень 2009р.-23дн. х44,43грн=1021,89 грн.;серпень2009р.-20дн. х44,43грн.= 888,60грн.; вересень2009р.-23дн.х44,43грн.=1021,89грн.;жовтень2009р. -22дн.х44,43грн =977.46грн.; листопад 2009р.-21дн.х44,43грн.= 933,03 грн.;грудень2009р.- .-23дн. х44,43грн. = 1021,89 грн.;січень 2010р.-19дн.х44,43грн.=844.17грн.;лютий2010р.-20дн.х44,43грн.=888,60грн.;березень2010 р.-22дн.х44,43грн.=977.46грн.;квітень 2010р.- -22дн.х44,43грн.= 977.46грн.; травень2010р. - 19дн.х44,43грн.= 844.17грн.;)

Керуючись ст.10,11,60,209 , 212-215 ЦПК України , ст. 40 , 43 КЗпП України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Антрацит» на посаді робітниці виробничої бані АБК ВП ГЗФ «Партизанська».

Стягнути з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17105,55грн (сімнадцять тисяч сто пять грн.55коп.)

Стягнути з ДП «Антрацит» на корись держави 171 грн . 05 коп.( сто пятьдесят сім грн.) і витрати на інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи в сумі 120 грн. ( сто двадцять грн.) перерахувавши кошти (Одержувач:УДК м.Луганськ р/р 31218259700010,код рахунку 22050000 Банк ГУ ДКУ в Луганській області Код ОЛКПО 25992095 МФО804013 за розгляд справи у Антрацитівському міськрайонному суді)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення

через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення віддруковане

в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ : ТОЛСТИХ О.В.