Ухвала суду № 114053396, 10.10.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №575/28519/23-ц

Провадження №2/522/6672/23

УХВАЛА

10 жовтня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої Косіциної В.В розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом до Акціонерного товариства «РАЙФФАЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., Служба у справах дітей Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшен» про визнання договору іпотеки недійсним..

Разом із позовною заявою від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з відчуженням та/або державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державному реєстрі речових прав на об`єкти нерухомого майна, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 151 ЦПК України чітко визначені вимоги, що пред`являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», За подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Законі Українии «Про державний бюджет України на 2023 рік» вказано, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становить 2684 гривні.

Саме тому, за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надано квитанцію про сплату судового збору за подання заяви, а мається посилання на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору, на підтвердження чого додано копію довідки №1933 від 11.05.2023 року.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України N 3674-VІвід 08липня 2011 року "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що часниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Зі змісту ст.ст. 5 та 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що на учасників бойових дій поширюються положення цього Закону.

Зокрема, ст. 22 зазначеного вище Закону визначено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї Велика Палата Верховного Суду не встановила.

Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Тому, суд доходить висновку наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Роз`яснити заявнику, що він не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки, повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову.

Суддя Косіцина В.В.