Рішення № 114040393, 10.04.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/1624/20

Провадження № 2/752/537/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.04.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», Акціонерного товариства «Ідея-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Ідея-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», відповідно до якого просила:

- визнати недійсним п.5.2 Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 500582184 від 20.02.2017 р. про встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 650 гривень щомісяця, укладеного між сторонами;

-зобов`язати АТ «Альфа-Банк» здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 500582184 від 20.02.2017 р., сплачену позивачем суму комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, а саме 11050 гривень;

-визнати недійсним п.7.2 Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 500645042 від 31.01.2018 р. про встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 1010,50 гривень щомісяця, укладеного між позивачем та відповідачем 1;

-зобов`язати відповідача 1 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 500645042 від 31.01.2018 р.,сплачену позивачем суму комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, а саме 20210 гривень;

- визнати недійсним Договір № D44.00403.005411307 від 26.06.2019 р. та Договір № Z06.00403.005225099 від 06.05.2019 р., які укладені між позивачем та відповідачем 2 та застосувати наслідки недійсності правочину;

-визнати недійсним Договір № 073707 від 11.09.2019 р., укладений між позивачем та відповідачем 3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2017 р. між позивачем та ПАТ «Альфа Банк» укладено Договір споживчого кредиту № 500582184, а 31.01.2018 р. Договір споживчого кредиту № 500645042.

06.05.2019 р. між ОСОБА_1 та АТ «Ідея-Банк» укладено Договір споживчого кредиту № № Z06.00403.005225099, а 26.06.2019 р. Договір споживчого кредиту № D44.00403.005411307 від 26.06.2019 р.

Умовами зазначених договорів передбачено платежі за розрахунково-касові операції по обслуговуванню кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що такі положення кредитних договорів суперечать положенням ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка не зобов`язує сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, яким заборонено банкам встановлювати платежі, які банк здійснює на власну користь, в силу положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими і тягнуть недійсність таких положень договору.

Вказує на ненадання банками належної, повної та доступної інформації при укладанні кредитних договорів про орієнтовну сукупну вартість кредиту, внаслідок чого вона не була обізнана про суми платежів, які необхідно було сплачувати і які перевищували її дохід, а також зазначила про свідоме введення її в оману.

Посилаючись на недійсність укладеного Договору про надання коштів в позику, укладеного з ТОВ «Файна готівка» № 073707 від 11.09.2019 р., позивач зазначає, що вона дійсно звернулась до компанії, однак отримавши інформацію про розмір процентів, які необхідно сплачувати, відмовилась від укладання кредитного договору, не підписувала його, не отримувала грошових коштів. Також вказує, що умови такого договору містять умови, що є несправедливими, оскільки встановлюють розмір відсотків, що перевищують суму самого кредиту, і це призводить до дисбалансу прав і обов`язків сторін.

З огляду на викладені обставини, позивач просить задовольнити позов та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

28.01.2020 р. на підставі ухвали судді Голосіївського районного суду м.Києва Шкірай М.І. відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

02.03.2020 р. АТ «Ідея Банк» подано відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач була належним чином поінформована про умови кредитування, підтвердила письмово, що отримала необхідну інформацію, підписавши Паспорт споживчого кредиту. Крім того позивач підтвердила підписом достовірність наданої нею інформації про місце роботи та дохід, про надання необхідної інформації та пояснень щодо умов кредитування, тарифів Банку. Крім того, протягом встановлено Законом України «Про споживче кредитування» строку не відкликала свою згоду на укладання договору про надання кредитів. Відповідач також зазначає про помилкове посилання позивача на судову практику, яка стосується кредитних договорів, укладених відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», натомість кредитні договори, укладені між сторонами, регулюються положеннями Закону України про споживче кредитування.

23.03.2020 р. відповідачем ТОВ «Файна готівка» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що кредитний договір був укладений між сторонами у належній письмовій формі, позивачу надана вся інформація про суму кредиту, строк кредитування, мету кредиту, про спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, вид процентної ставки, орієнтовну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, розмір платежів, періодичність. Позивач погодилась з умовами договору, підписала його, на банківський рахунок отримала кредит, і внесла один платіж на його погашення. Також відповідач зазначає, що 15.11.2019 р. до Товариства звертався син позивачки з заявою про можливість реструктуризації кредиту в зв`язку з погіршенням її фінансового стану та станом здоров`я, що є підтвердженням отримання кредитних коштів.

22.06.2020 р. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справа передана в провадження судді Голосіївського районного суду м.Києва Колдіної О.О. та прийнята нею в провадження.

Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

04.02.2021 р. АТ «Альфа-Банк» надав письмові пояснення з приводу заявлених вимог, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач була ознайомлена з істотними умовами договору, підписуючи його усвідомлювала його зміст та правові наслідки, отримала кредитні кошти, із заявою про відмову від наданих послуг не зверталась, а звернення з даним позовом є ухилення від виконання зобов`язань.

25.05.2021 р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач залучає до участі у справі в якості співвідповідача АТ «Перший український міжнародний банк» та просить суд:

- визнати недійсним п.п.д п.3.1 Угоди про надання особистого кредиту № 500582184 від 20.02.2017 р. про встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 650 гривень щомісяця, укладеного між сторонами;

-зобов`язати АТ «Альфа-Банк» здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 500582184 від 20.02.2017 р., сплачену позивачем суму комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, а саме 12350 гривень;

-визнати недійсним п.1 Угоди про надання кредиту № 500645042 від 31.01.2018 р. про встановлення плати за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 1010,50 гривень щомісяця, укладеного між позивачем та відповідачем 1;

-зобов`язати відповідача 1 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 500645042 від 31.01.2018 р.,сплачену позивачем суму комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, а саме 21220,50 гривень;

- визнати недійсним Договір № D44.00403.005411307 від 26.06.2019 р. та Договір № Z06.00403.005225099 від 06.05.2019 р., які укладені між позивачем та відповідачем 2;

-застосувати наслідки недійсності Договору № D44.00403.005411307 від 26.06.2019 р. та Договору № Z06.00403.005225099 від 06.05.2019 правочину;

-зобов`язати АТ «Ідея-Банк» зарахувати сплачені позивачем на виконання п.1.5 Договорів № D44.00403.005411307 від 26.06.2019 р. та № Z06.00403.005225099 від 06.05.2019 грошові кошти в рахунок погашення тіла кредиту;

-визнати недійсним Договір № 073707 від 11.09.2019 р., укладений між позивачем та відповідачем 3;

-визнати недійсним п.4 Заяви № 1001286608101 від 09.04.2019 р. про встановлення розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 299 гривень щомісяця, укладеного між позивачем та АТ «Перший український міжнародний банк»;

-зобов`язати відповідача 4 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 1001286608101 від 09.04.2019 р. сплачену позивачем суму платежів за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 2093 гривень;

-визнати недійсними умови заяви № 1001181567801 від 26.11.2018 р. про встановлення розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 660,22 гривні щомісяця, укладеного між позивачем та АТ «Перший український міжнародний банк»;

-зобов`язати відповідача 4 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту № 1001181567801 від 26.11.2018 р. сплачену позивачем суму платежів за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 7922,64 гривні,

-визнати недійсними умови заяви № 1001037274601 від 16.05.2018 р. про встановлення розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450,29 гривень щомісяця, укладеного між позивачем та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк»;

-зобов`язати відповідача 4 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за Договором споживчого кредиту №1001037274601 від 16.05.2018 р. сплачену позивачем суму платежів за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 8405,22 гривні;

-визнати недійсним умови заяви № 1001129621001 від 17.09.2018 р. про встановлення розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 691,05 гривень щомісяця, укладеного між позивачем та АТ «Перший український міжнародний банк»;

-зобов`язати відповідача 4 здійснити зарахування в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за договором споживчого кредиту № 1001129621001 від 17.09.2018 р., сплачену позивачем суму платежів за обслуговування кредитної заборгованості, асаме 9674,70 гривень.

Змінюючи предмет спору, позивач посилається на те, що між нею та АТ «Перший український міжнародний банк» укладено кредитні договори № 1001286608101 від 09.04.2019 р., № 1001181567801 від 26.11.2018 р., № 1001037274601 від 16.05.2018 р., № 1001181567801 від 26.11.2018 р., № 1001129621001 від 17.09.2018 р., які містять положення про оплату послуг за ведення рахунку, а саме обслуговування кредитної заборгованості, що є незаконним та порушує її права, як споживача банківських послуг.

25.05.2021 р. судом за клопотанням позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено АТ «Перший український міжнародний банк».

04.10.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

25.10.2022 р. АТ «Перший український міжнародний банк» подані письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач була ознайомлена з умовами кредитних договорів, отримала необхідні пояснення та всю інформацію, передбачену Законом України «Про споживче кредитування». Підписавши заяви, погодилась з умовами кредитування. Також представник Банку посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування», який регламентує дані правовідносини, який встановлює, що комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту відносяться до витрат за споживчим кредитом.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подавши клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача - АТ «ПУМБ» в ході судового розгляду заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових поясненнях, зазначив про недобросовісність дій позивача, якою укладено з Банком чотири кредитні договори, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань. Також зазначив, що позивач не відмовлялась від укладених договорів у строки, встановлені законом.

Представники відповідачів - АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), АТ «Ідея-Банк», ТОВ «Файна Готівка» в судове засідання повторно не з`явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.02.2017 р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено договір споживчого кредиту № 500582184, відповідно до умов якого позивач отримала кредит в розмірі 22520 гривень, зі сплатою процентів в розмірі 15,99 річних на строк 36 місяців.

Умовами договору, а саме додатком № 1 до Угоди про надання кредиту, передбачена комісія за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 650 гривень.

Укладаючи договір, ОСОБА_1 підтвердила що отримала всю необхідну інформацію про умови кредитування.

31.01.2018 р. між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено договір споживчого кредиту № 500645042, відповідно до умов якого позивач отримала кредит в розмірі 42104 гривень, зі сплатою процентів в розмірі 17,99 річних на строк 36 місяців.

Умовами договору, а саме додатком № 1 до Угоди про надання кредиту, передбачена комісія за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 2,40%.

Укладаючи договір, ОСОБА_1 підтвердила що отримала всю необхідну інформацію про умови кредитування, про що проставила підпис.

06.05.2019 р. між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено Договір про споживчий кредит № Z06.00403.005225099 від 06.05.2019 р.

Позивач підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому її повідомлено про ліміт кредитування, строк кредитування, процентну ставку, її тим, порядок зміни процентної ставки, плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,95% щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, про право на дострокове повернення кредиту і відмову від кредиту.

Паспорт підписано власноручно позивачем.

26.06.2019 р. між ОСОБА_1 та АТ «Ідеа Банк» укладено Договір споживчого кредиту № D44.00403.005411307.

Позивачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена сума ліміту кредиту, строк кредитування, процентна ставка, тип процентної ставки, порядок зміни змінюваної процентної ставки, плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,65% щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка, право на дострокове розірвання кредиту та відмову від кредиту протягом 14 календарних днів від дня укладання.

Крім того, 11.09.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФАЙНА ГОТІВКА» укладено кредитний договір № 073707, який підписано власноручно позивачем, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 12000 гривень, що перераховані на її банківську платіжну картку. Позивач зобов`язалась повернути отримані кредитні кошти до 11.06.2020 р. та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,8% в день.

Позивач власним підписом підтвердила, що їй надана інформація про строк кредитування, мету кредиту, спосіб та строк надання кредиту, розмір процентної ставки, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, а також дата надання інформації, яка була відображена в паспорті споживчого кредиту.

Крім того, між ОСОБА_1 та АТ «Перший український міжнародний банк» (ПУМБ) укладено наступні кредитні договори: № 1001286608101 від 09.04.2019 р., № 1001181567801 від 26.11.2018 р., № 1001037274601 від 16.05.2018 р., № 1001181567801 від 26.11.2018 р., № 1001129621001 від 17.09.2018 р.

Пункт 5 зазначених договір містить положення про сплату комісії за за обслуговування кредиту.

Зазначені договори містили паспорти споживчого кредиту, і ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила отримання нею всієї інформації, що стосувалась умов кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту, тощо.

Звертаючись до суду, позивач посилається, що умови кредитних договорів щодо необхідності сплати платежів за обслуговування кредиту суперечать положенням ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», вона не отримала необхідну інформацію про умови кредитування, встановлення комісії за обслуговування кредиту призводить до дисбалансу прав і обов`язків сторін договору. А також позивач посилалась на неукладеність договору з ТОВ «ФАЙНА ГОТІВКА».

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У даному випадку, наявність підписаних правочинів свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочини і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду позивач зазначає про недотримання відповідачем положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень зазначеного Закону у разі ненадання даної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, а саме у виді штрафу або відшкодування шкоди.

Однак, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачена можливість визнання кредитного договору недійсним у разі ненадання інформації, або ж нерозуміння позичальником будь-яких умов, які були йому роз`яснені і відомі при підписанні правочину.

У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем умов ст.ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями ч.ч 1. 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048- 1052,1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Позивач, посилаючись на несправедливість умов укладених між сторонами Кредитних договорів, повинен надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору виникає дисбаланс прав і обов`язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу кредитних послуг.

Таких доказів суду надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що оспорювані позивачем кредитні договори є несправедливими, оскільки при підписанні зазначених договорів позивач ознайомилась та погодилась з їх умовами, мала намір укласти такі договори, отримала кредитні кошти, витратила їх, вчиняла дії щодо виконання зобов`язань.

Крім того, 10.06.2017 року набув чинності Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Положеннями статтей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Матеріалами справи підтверджується, що інформація, яка надавалася позивачу до укладення оспорюваних кредитних договорів, міститься в паспортах споживчого кредиту.

З вказаними умовами позивач була обізнана та погодилась, поставивши свій підпис.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірних кредитних договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 26.12.2019 по справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на неукладеність договору з ТОВ «ФАЙНА ГОТІВКА», оскільки в порушення вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України позивачем не надано будь-яких належних, достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин.

Натомість, матеріали справи містять підписаний ОСОБА_1 . Договір надання коштів у позику № 073707 від 11.09.2019 р., підписану пам`ятку клієнта по кредиту, графік платежів, заявку на видачу кредиту, заяву про перерахування коштів на платіжну картку, паспорт споживчого кредиту заяву ОСОБА_2 про реструктуризацію кредитної заборгованості в зв`язку з неможливістю її сплати ОСОБА_1 .

Зазначені докази є достатніми і підтверджують існування між сторонами кредитних правовідносин за договором № 073707 від 11.09.2019 р.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач не довела належними і допустимими доказами наявність обставин, що свідчать про недійсність оспорюваних договорів, в зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», Акціонерного товариства «Ідея-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання правочину недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя