Рішення № 113990144, 06.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року Справа № 160/14739/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150009331 від 30.05.2023 року, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 22.05.2023 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 23.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи з 17.02.1992 року по 15.05.1995 року з 10.07.1995 року по 05.08.1999 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та безпідставним, оскільки позивачем при зверненні до органів пенсійного фонду з питання призначення пенсії було надано трудову книжку, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки. Таким чином, органи пенсійного фонду фактично переклали відповідальність за оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.

27.07.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію відповідач-2 зазначив наступне. Позивач 22.05.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви позивача 30.05.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Страховий стаж позивача становить 25 років 8 місяців, страховий стаж позивача для визначення права 26 років 2 місяці 1 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно трудової книжки від 13.10.1978 НОМЕР_2 : період навчання з 23.11.1982 до 15.04.1983, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період роботи з 17.02.1992 до 15.05.1995, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення дописані те не завірені належним чином; період роботи з 10.07.1995 до 05.08.1999, оскільки не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу. Отже, у органів Пенсійного фонду України відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Призначенню пенсії передує ряд процесуальних дій: звернення пенсіонера в орган Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії та відповідними документами, що передбачені Порядком № 22-1, встановлення та перевірка паспортних даних заявника, розгляд спеціалістами заяви та документів на відповідність законодавству, перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідок, що подаються для призначення пенсії, підрахунок стажу, що впливає на право для призначення пенсії та належать до виключної компетенції територіальних органів Пенсійного фонду. Перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Відтак, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, є безпідставними та необґрунтованими.

01.09.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію відповідач-1 зазначив наступне. Документально встановлено, що позивач 22.05.2023 звернулася із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Далі, згідно пункту 4.10 зазначеного Порядку - після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Таким чином, з 1 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії. Нова технологія передбачає опрацювання таких заяв бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв, незалежно від того де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. У зв`язку з чим, рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком було прийнято у порядку розподілу заяв Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. У рішенні від 30.05.2023 №046150009331, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, зазначено наступне. Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31грудня 2022 року - не менше 29 років. Страховий стаж заявника (позивача) становить 25 років 8 місяців, а страховий стаж для визначення права на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 26 років 2 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано: період навчання з 23.11.1982 по 15.04.1983, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період роботи з 17.021992 по 15.05.1995, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільненні дописані та не завірені належним чином; період роботи з 10.07.1995 по 05.08.1999, оскільки не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу. Вирішено: відмовити у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Будь-яких інших документів, які містять відомості про спірні періоди роботи, для підтвердження трудового стажу позивачем не надано. В зв`язку вище викладеним, періоди роботи позивача з 17.02.1992 по 15.05.1995 та з 10.07.1995 по 05.08.1999 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не було зараховано до загального (страхового) стажу, що дає право на вихід на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV. Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Так, трудова книжка є дійсно основним документом про трудову діяльність працівника, проте, період навчання в Криворізькій автошколі - є навчанням, а не трудовою діяльністю, в зв`язку з чим період трудової діяльності підтверджується трудовою книжкою, а період навчання зараховується на підставі диплому/ посвідчення про закінчення навчального закладу.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 року зазначена вище справа розподілена та 29.06.2023 року передана судді Пруднику С.В.

03.07.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.05.2023 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який уповноважений розглянути подану заяву Шевченка ОЛ..

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 30.05.2023 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за № 046150009331.

В означеному спірному рішенні йдеться мова про наступне. Заявник: ОСОБА_1 . Шифр та вид пенсії: пенсія за віком. Умови призначення: Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Податковий номер: 2265516935. Дата народження, стать: 10.01.1962, чоловік. Дата звернення, вік, ознака роботи: 22.05.2023, 61 р. 4 м. 12 д. Не працює, підприємець. Адреса: АДРЕСА_1 . Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування державне пенсійне страхування», становить від 29 років. Страховий стаж особи становить 25 років 8 місяців. Страховий стаж особи становить 25 років 8 місяців. Страховий стаж особи для визначення права становить 26 років 2 місяці 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 13.10.1978 НОМЕР_2 : період навчання з 23.11.1982 по 15.04.1983, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період роботи з 17.02.1992 по 15.05.1995, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення дописані та не завірені належним чином; період робити з 10.07.1995 по 05.08.1999, оскільки не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу. Вирішено: відмовити у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до статті 105 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 має право оскаржити зазначене рішення до Пенсійного фонду України або у судовому порядку.

Відповідно до розписки-повідомлення від 22.05.2023 року разом із заявою органам пенсійного фонду була надана трудова книжка НОМЕР_2 .

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 :

23.11.1982 - 15.04.1983 Автомобільний учбово-курсовий комбінат Криворізького автотресту. Навчався водієм. Нак. № 314 від 27.12.1982 р.;

17.02.1992 р. прийнятий головою ЖБК «Рассвет 34». Нак. № 15-к від 17.02.1992 р.;

15.05.1995 р. звільнений згідно ст.38 КЗпП за ініціативою робітника. Нак. № 29-к від 15.05.1995 р.;

10.07.1995 р. прийнятий на посаду менеджера по маркетингу та комерції. Нак. № 23-к від 10.07.95 р.;

05.08.1999 р. звільнений згідно ст.36 КЗпП за згодою сторін. Підприємство «Оріадна Україна». Нак. № 37-к від 05.08.99 р.

Записи завірені підписами відповідальних осіб.

Відповідно до роздруківки страхового стажу позивача ПС: 046150009331 - зазначені періоди роботи та навчання позивача з 23.11.1982 р. по 15.04.1983 р., з 17.02.1992 р. по 15.05.1995 р. та з 10.07.1995 р. по 05.08.1999 р. не зараховані до страхового стажу.

Таким чином, відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150009331 від 30.05.2023 р. не зараховано періоди роботи та навчання позивача з 23.11.1982 р. по 15.04.1983 р., з 17.02.1992 у. по 15.05.1995 р. та з 10.07.1995 р. по 05.08.1999р. через недоліки у трудовій книжці позивача.

Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення»таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції на час спірних періодів роботи позивача) - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (далі - Постанова № 794) - доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року. Так, відповідно до п. 3 Постанови № 794 - Установити, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Таким чином, в будь-якому випадку відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж до 01.07.2000 р., є трудова книжка.

Крім того, виходячи з пріоритетності Закону над підзаконними нормативними актами (відповідно до ч. 3 ст.7 КАС України) застосуванню підлягає ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (без будь-яких додаткових умов).

За приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 307/3091/16-а.

Таким чином, 22.05.2023 року позивачем при зверненні до органів пенсійного фонду з питання призначення пенсії було надано трудову книжку, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до ч. 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) - до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (тобто в даному випадку - трудова книжка Позивача);

Відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 - при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Відповідно до п.4.7 Порядку 22-1 - право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в

призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Органи пенсійного фонду не здійснили своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання допомоги позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи та навчання до загального стажу.

Щодо періоду навчання з 23.11.1982 року по 15.04.1983 року в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії безпідставно зазначено про відсутність інформації про присвоєння кваліфікації, оскільки, як зазначено вище, в трудовій книжці зазначено, що позивач навчався на водія.

Щодо періоду роботи з 17.02.1992 року по 15.05.1995 року безпідставно в оскаржуваному рішенні зазначено, що дата звільнення та дата наказу про звільнення дописані та не завірені належним чином.

Так, посадові особи органів пенсійного фонду не є фахівцями в галузі почеркознавчих досліджень та не можуть кваліфіковано встановлювати тотожність чи ідентичність почерків, способу вчинення записів та предметів, якими ці записи нанесені.

Аналогічний висновок вказаний в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 127/13762/17.

Запис про прийняття на роботу завірено печаткою підприємства, запис про звільнення - відповідальною посадовою особою.

Щодо періоду роботи з 10.07.1995 року по 05.08.1999 року в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії безпідставно вказано, що не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу. Оскільки на записі про звільнення є відтиск печатки підприємства «Оріадна Україна», який підтверджує факт роботи позивача на цьому підприємства протягом спірного періоду.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначення пенсії, у недоліках таких записів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

Таким чином, органи пенсійного фонду фактично переклали відповідальність за оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів стажу), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство-роботодавець.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.І Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

В трудовій книжці позивача є записи про відповідний трудовий стаж, зокрема, за спірні періоди з відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Тому не зарахування спірних періодів стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Записи за спірні періоди в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на відповідні накази, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим недоліки трудової книжки позивача, зазначені органами пенсійного фонду, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу.

Докази визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів органами пенсійного фонду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Таким чином, періоди навчання та роботи позивача з 23.11.1982 року по 15.04.1983 року, з 17.02.1992 року по 15.05.1995 року та з 10.07.1995 року по 05.08.1999 року мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки підтверджуються даними трудової книжки.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенціїкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколудо Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана нормагарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатисястаттею 1Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно достатті 1Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципамиКонвенціїз точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V тап.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 046150009331 від 30.05.2023 року є протиправним та належить до скасування.

І як наслідок уданому випадку слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 22.05.2023 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 23.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи з 17.02.1992 року по 15.05.1995 року з 10.07.1995 року по 05.08.1999 року

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав обидві заяви та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують пільговий стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.

Відповідно до пункту 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150009331 від 30.05.2023 року, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 22.05.2023 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 23.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи з 17.02.1992 року по 15.05.1995 року з 10.07.1995 року по 05.08.1999 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник