Рішення № 113932143, 03.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5682/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 ( далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що не відповідають вимогам ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, щодо сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 із обмеженням її граничним розміром: 24 127,48 грн. та письмової відмови сплачувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми: 25691,08 грн. .

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачувати ОСОБА_1 проіндексовану пенсію по інвалідності з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої суми: 25 691,08 грн. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) із послідуючим її перерахунком і виплатою у відповідності до діючого законодавства без обмеження підсумка пенсії граничним розміром в сумі: 24127,48 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв`язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за інвалідністю, яка первинно призначена з 20 грудня 2006 року на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ в розмірі 80 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6714/22 від 01.09.2022 року зобов`язано відповідача здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. Разом з тим, відповідачем з 01.03.2023 року проведено перерахунок проіндексованої пенсії позивачу за пенсійною справою № 1501003648 і протиправно застосовано обмеження розміру проіндексованого, обчисленого і перерахованого підсумка пенсії 25 691,08 грн. її граничним розміром виплати та сплачено фактично в обмеженому розмірі 24127,48 грн., що підтверджуються копією довідки -розрахунки проіндексованої пенсії № 1501003648 з 01.03.2023 року з автоматизованої системи Головного управління ПФУ в Одеській області від 14.03.2023 року. З метою усунення зазначеного порушення щодо виплати належного розміру пенсії позивач направив до відповідача заяву від 01 березня 2023 року з проханням здійснити індексацію пенсії по інвалідності з 01.03.2023 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році та здійснити виплату донарахованих сум. Проте, відповідач листом від 15.03.2023 за вих. № 5444-4603/111-02/8-1500/23 протиправно відмовив у задоволенні заяви позивача, що стало підставою звернення до суду.

Відповідач не скористався правом у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали суду від 29.03.2023 року про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, примірник якої 30.03.2023 надіслано в електронний кабінет ГУ ПФУ в Одеській області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 31.03.2023 ( а.с. 19).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії рішення/протокол про перерахунок пенсії за спірний період, та документи, які слугували такому перерахунку тощо.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, якому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується Перерахунком пенсії за пенсійною справою № 1501003648-Міноборони (а.с.8).

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 420/6714/22, яке набрало законної сили 17.10.2022 р., позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01 березня 2022 року за результатами індексації, проведеної на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році.

Зобов`язано здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого розмір пенсії склав 24127,48 грн., що підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 15.03.2023 р. за № 5444-4603/111-02/8-1500/23 (а.с. 10)

24.02.2023 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (далі постанова КМУ № 168).

01.03.2023 р. ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити індексацію пенсії по інвалідності з 01.03.2023 року відповідно до вимог постанови КМУ № 168 від 16.02.2022 р. та здійснити виплату донарахованих сум ( а.с. 9).

15.03.2023 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за вих. за № 5444-4603/111-02/8-1500/23 повідомило представника позивача, що відповідно постанови КМУ № 168 з 01.03.2023 року ОСОБА_1 нарахована індексація пенсії в сумі 1500 грн. Оскільки Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 по справі № 420/6714/22 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату, тобто розмір його пенсії становить 24 127,48 грн. До цього листа додано копію перерахунку пенсії з 01.03.2023 року.( а.с. 10)

Згідно перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за пенсійною справою № 1501003648- Міноборони з 01.03.2023 року перераховано розмір його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 до розміру пенсії позивача нарахована індексація в сумі 1500,00 грн., основний розмір пенсії з урахуванням індексації склала 25 691,08 грн. Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 24 127,48 грн. (а.с. 8).

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Одеській області при перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 протиправно обмежило максимальним розміром його пенсію, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, яким передбачено, зокрема, -

- призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)

- максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. (частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016). (Положення частини сьомої статті 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016 від 20.12.2016)

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), яким передбачено, зокрема, -

- максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України … " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України … "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати 10740 гривень. ( частина перша статті 2 Закону № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016).

- обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI)

24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році ( далі постанова КМУ № 168), якою установлено, що з 1 березня 2023 року:

- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. ( пункт 1 постанови КМУ № 168);

- розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. ( абзац перший пункту 2 постанови КМУ № 168)

- у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. ( пункт 10 постанови КМУ № 168).

VI. Оцінка суду

З огляду на вищевказані нормативно-правові акти, з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обмеження позивачу з 01 березня 2023 року розміру його пенсії максимальним розміром відповідно до постанови КМУ № 168.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.

Водночас, відповідачем фактично у спірних правовідносинах застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI, тобто не застосовано підхід, який був найбільш сприятливим для позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, по справі № 640/11168/20 від 17 лютого 2022 року та № 240/7087/20 від 27 січня 2022 року.

Суд зауважує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром було предметом судового розгляду.

Як зазначалось вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року, яке набрало законної сили, у справі № 420/6714/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. Даний висновок суду вмотивований тим, що « …. Застосування положень Закону №3668-VI по відношенні до військовослужбовців, фактично нівелює наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України».

Щодо покликання відповідача у листі-відповіді від 15.03.2023 р. в частині визначення вказаним судовим рішенням нарахування пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру лише станом на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії, то суд вважає його помилковим, оскільки рішення суду передбачає виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, не лише на якусь дату, а й у надалі, проводячи пенсійні виплати, які в певний момент були обмежені максимальним розміром.

Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Цей принцип був сформульований ще в Стародавньому Римі: "res judicata pro veritate habeture" - "судове рішення має прийматися за істину" (у більш вільному трактуванні формулюється так: "що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Таким чином, остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Стосовно наявності у пункті 2 Постанови № 168 положення про підвищення пенсій з 01 березня 2023 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд зауважує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних відносинах наведене положення Постанови № 168 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Крім того, судом вище наведено про безпідставність надання суб`єктом владних повноважень переваги найменш сприятливому для позивача підходу та застосування положень статті 2 Закону № 3668-VI.

До того ж законодавець не уповноважував територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 року пенсії в проіндексованому розмірі згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року та обмеження пенсії з 01.03.2023 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на встановлені обставини, та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідач здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №168, однак обмежив розмір пенсії максимальним розміром.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З метою належного способу відновлення порушеного права позивача суд вважає, що похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області сплатити ОСОБА_1 проіндексовану пенсію по інвалідності з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області « сплачувати» позивачу пенсію з урахування " додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії)", то вказані питання не були предметом оскаржуваної відмови відповідача та заявлені на майбутнє, а відтак, на думку суду, право позивача в цій частині, яке підлягає захисту в судовому порядку, не є порушеним.

Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги, яка полягає у зобов`язанні ГУ ПФУ в Одеській області сплачувати позивачу " проіндексовану пенсію по інвалідності з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої суми: 25691,08 грн.», « без обмеження підсумка пенсії граничним розміром в сумі: 24127,48 грн.», оскільки визначення конкретного розміру пенсії є компетенцією відповідача як органу, який здійснює виплату пенсії.

Щодо інших зобов`язальних вимог, сформульованих представником позивача, то суд вважає їх такими, що не відповідають ефективному способу захисту порушеного права позивача.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, 65107, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 із обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 проіндексовану пенсію по інвалідності з 01 березня 2023 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяВ.А. Дубровна