Рішення № 113932142, 03.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5937/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

До суду із позовною заявою звернулась адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, діюча в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати ОСОБА_1 , встановленої йому з 01.03.2022 р. за результатами індексації, проведеної на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2022 р. виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , проіндексованого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, з основним розміром 80% грошового забезпечення без обмеження його максимальним розміром.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ в Одеській області та йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі № 420/8459/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вже було визнано протиправними дії Відповідача щодо застосування до позивача обмеження максимальним розміром пенсії. Згідно постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118 відповідачем було проведено індексацію пенсій з 01.03.2022 згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за результатами якого позивачу було нараховано пенсію у сумі 25 167,1 грн., однак, виплачено лише 22 076,40 грн. Позивач вважає, що під час проведення вказаного перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2022 р. протиправно встановлено обмеження пенсії її максимальним розміром у сумі 22 076,40 грн., тобто в межах розміру пенсії встановленого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р., оскільки відсутні зобов`язання щодо подальшого перегляду розміру виплачуваної пенсії.

18.04.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи, що Постановою КМУ від 16.02.2022 № 118 установлено з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до ст.ст.13, 21, 36 Закону України № 2262-ХІІ, підвищуються на коефіцієнт 1,14 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законодавством. На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/8459/20 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження максимального розміру. Додатково зазначає, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Відповідач зазначає, що посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/20І6 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої етапі 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України від 24.12.2015 - № 911-VІІ, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 залишилась діючою. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону України 3668 обмеження застосовані до позивача правомірно.

Також, 24.04.2023 року до суду надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 29.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ, що підтверджується належним чином засвідченими копіями матеріалів пенсійної справи № 1510006099 (Державна прикордонна служба України).

16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі постанова КМУ № 118).

08.11.2022 року адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, діюча в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії заявника без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум з 01.03.2022 року з урахуванням індексації пенсії без обмеження максимального розміру з основним розміром, визначеним на момент призначення пенсії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». ( а.с. 7-8)

22.11.2022 ГУ ПФУ в Одеській області листом повідомило адвоката позивача, що з 01.03.2022 ОСОБА_1 нарахована індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 в сумі 3090,70 грн. Оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату, тобто розмір його пенсії становить 22076,40 грн. До цього листа додано копію перерахунку пенсії з 01.03.2022 року.( а.с. 9-10)

Згідно Перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за пенсійною справою № 1510006099 (Державна прикордонна служба України), сформованого 18.11.2022 року, відповідно до постанови КМУ № 118 ГУ ПФУ в Одеській області до розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 р. нарахована індексація базового ОСНП (22 076,4*0,140) у сумі 3 090,70 грн., за підсумками якої розмір пенсії з надбавками склав 25 167,10 грн., підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 22 076,40 грн. (а.с. 12)

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Одеській області при перерахунку пенсії з 01 березня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16 лютого 2022 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році протиправно обмежило пенсію максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, яким передбачено, зокрема, -

- призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)

- максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. (частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016). (Положення частини сьомої статті 43 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2016 від 20.12.2016)

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), яким передбачено, зокрема, -

- максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України … " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України … "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" … не може перевищувати 10740 гривень. (частина перша статті 2 Закону № 3668-VI із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016).

- обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI)

16.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі постанова КМУ № 118), якою установлено, що з 1 березня 2022 року:

- перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14 ( абзац другий пункту 1 постанови КМУ № 118);

- розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. (пункт 2 постанови КМУ № 118).

VI. Оцінка суду

З огляду на вищевказані нормативно-правові акти, з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій відповідача, які полягають в обмеженні з 01 березня 2022 року розміру пенсії позивача максимальним розміром після її індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році № 118 від 16.02.2022 року.

Як встановлено судом за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 420/8459/20, яке набрало законної сили 19.05.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату з 01.04.2019 р. (з урахування ухвали суду першої інстанції від 30 листопада 2020р.) пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, з урахуванням довідки від 09.07.2020р. №11/256, а саме: посадового окладу (ПО) у сумі 4650 грн., окладу за військовим званням (ОВЗ) у сумі 1340 грн., надбавки за вислугу років (НВР), від (ПО+ОВЗ) - 50% у сумі 2995 грн., надбавки за особливості проходження служби, від (ПО+ОВЗ+НВР) 100% у сумі 8985 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень, від (ПО) 15% сумі 647,50 грн., надбавки за кваліфікацію клас майстра, від (ПО) 7% сумі 325,50 грн., премія, від (ПО) - 185% у сумі 8602,50 грн.

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого розмір пенсії склав 24 076,40 грн., що підтверджується Перерахунком пенсії ОСОБА_1 у пенсійній справі № 1510006099 (Державна прикордонна служба України), сформованим 23.09.2021 року. (а.с. 11)

Відповідно до постанови КМУ № 118 пенсійним органом з 01.03.2022 р. до розміру пенсії ОСОБА_1 нарахована індексація базового ОСНП (22 076,4*0,140) у сумі 3 090,70 грн., за підсумками якої розмір пенсії з надбавками склав 25 167,10 грн., підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 22 076,40 грн. (а.с. 12).

За позицією відповідача даний перерахунок пенсії позивача відповідає ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, згідно якої максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а відтак відсутні підстави для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено цією статтею Закону № 3668.

Тобто, відповідач вважає, що з урахуванням статті 2 Закону № 3668, розмір пенсії позивача до виплати з 01.03.2022 року залишається у сумі 22 076,40 грн., як такий, що був визначений за наслідками його перерахунку згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 420/8459/20.

Суд не погоджується з вказаною позицією, по-перше, навіть, якщо застосувати обмеження розміру пенсії позивача станом на 01.03.2022 року 10-мя прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, то з урахуванням того, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 2 481,00 грн., то розмір пенсії позивача з урахуванням обмежень повинен був складати 24 810,00 грн., а не 22 076,40 грн., як це стверджує відповідач.

Крім того, суд при вирішенні даних спірних правовідносин враховує наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цю частину статті 43 Закону № 2262-XII Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Водночас, відповідачем у спірних правовідносинах застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI, тобто не застосовано підхід, який був найбільш сприятливим для позивача.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, по справі № 640/11168/20 від 17 лютого 2022 року та № 240/7087/20 від 27 січня 2022 року.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 06.03.2017 у справі № 490/5309/16-а, від 14.03.2018 року у справі № 183/342/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17 та від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, висновки яких, як вважає останній, підтверджують позицію ГУ ПФУ в Одеській області щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром, суд зазначає, що наведені рішення касаційного суду не стосуються застосування спірних положень законодавства та прийняті щодо вирішення підстав для перерахунку пенсій згідно Закону України Про пенсійне забезпечення та Закону України Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, як у даній справі, а тому, відповідно висновки, наведені у вказаних постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Стосовно положень у пункті 2 постанови КМУ №118 щодо підвищення пенсій з 01 березня 2022 року у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд зауважує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних відносинах наведене положення Постанови №118 суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Крім того, судом вище наведено про безпідставність надання суб`єктом владних повноважень переваги найменш сприятливому для позивача підходу та застосування положень статті 2 Закону № 3668-VI.

До того ж законодавець не уповноважував територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат.

Суд повторює, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Оскільки відповідач не заперечує, що з 01.03.2022 до розміру пенсії позивача нарахував індексацію пенсії, передбачену Постановою № 118, однак обмежив розмір пенсії максимальним розміром відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VI, тому дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2022 розміру позивача максимальним розміром є протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача в межах даних спірних правовідносин суд врахував, що відповідач з 01.03.2022 здійснив нарахування пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118 (про що зазначено у перерахунку пенсії), однак обмежив розмір пенсії максимальним розміром.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З огляду на встановлені обставини та з метою належного способу відновлення порушеного права позивача суд вважає, що похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.03.2022 р. виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , проіндексованого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, без обмеження його максимальним розміром та урахуванням раніше проведених виплат. Такий спосіб захисту порушених прав позивача на думку суду є найбільш належним та ефективним.

Щодо вимоги позивача, яка полягає у зобов`язанні ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.03.2022 р. виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 «з основним розміром 80% грошового забезпечення», то вказані питання не були предметом оскаржуваної відмови відповідача та заявлені на майбутнє, а відтак, на думку суду, право позивача в цій частині, яке підлягає захисту в судовому порядку, не є порушеним.

Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасним, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що індексація не є складовою грошового забезпечення, передбаченого ч. 3 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та індексація не є постійною виплатою, залежить від індексу споживчих цін, а тому не включається до складу грошового забезпечення при звільнені з військової служби, то вказане не спростовують вищевказані висновки суду, які відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, викладеним, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується платіжним документом, який міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині вимог зобов`язального характеру, які є похідними від вимог щодо визнання протиправними дії відповідача, які судом задоволені, тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати ОСОБА_1 , встановленої йому з 01.03.2022 р. за результатами індексації, проведеної на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2022 р. виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , проіндексованого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році без обмеження його максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 ( одна тисяча сімдесят три грн 60 коп) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна