Постанова № 11391338, 28.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 р. Справа № 2-а-46468/09/1670

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства “Ніка” до Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області, про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року позивач мале приватне підприємство “Ніка” (подалі МПП “Ніка”) звернулося з позовом, яким, з урахуванням доповнень, просить:

- визнати незаконними дії державної податкової адміністрації у Полтавській області (подалі ДПА у Полтавській області) щодо порядку розгляду скарги підприємства від 29.05.2009 року, а саме: щодо позбавлення скаржника можливості особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті ДПА у Полтавській області; бути присутніми під час розгляду скарги; користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника під час розгляду скарги;

- визнати неправомірними дії ДПА у Полтавській області щодо не прийняття рішення та не надіслання його в частині скарги від 29.05.2009 року про перегляд податкового повідомлення - рішення Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області (подалі - Миргородської ОДПІ) від 30.03.2009 року № 0000212301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1.227.738 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 300.512 грн.;

- скасувати податкові повідомлення - рішення Миргородської ОДПІ: від 30.03.2009 року № 0000212301/0 та від 31.07.2009 року № 0000212301/2 в частині визначення податкового зобовязання МПП “Ніка” по податку на прибуток в сумі 1.227.738 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 300.512 грн.; від 31.07.2009 року № 0000662301/2, яким підприємству визначена штрафна санкція в розмірі 613.869 грн.

- визнати незаконними дії Миргородської ОДПІ щодо розгляду скарги від 10.08.2009 року, а саме: щодо позбавлення скаржника можливості особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті Миргородською ОДПІ; бути присутніми під час розгляду скарги; користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника під час розгляду скарги, а також визнати неправомірними дії щодо не прийняття рішення та не надіслання його в частині скарги від 10.08.2009 року про перегляд податкового повідомлення - рішення Миргородської ОДПІ від 30.03.2009 року № 0000212301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1.227.738 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 300.512 грн.

Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем Миргородською ОДПІ прийняті на хибних висновках щодо нікчемності угод купівлі-продажу металобрухту, укладених підприємством з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11,

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року позовні вимоги МПП “Ніка” задоволені частково:

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Миргородської ОДПІ від 10.03.2009 року № 0000212301/0, від 25.05.2009 року № 0000212301/1, від 31.07.2009 року № 0000212301/2, від 31.07.2007 року № 0000662301/2.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині, якою задоволені позовні вимоги МПП “Ніка”, Миргородська ОДПІ в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в даній частині та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року слід, відповідно до приписів п., 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, частково скасувати, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 1295 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 КАС України підставами скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи вбачається, що МПП “Ніка” (код ЄДРПОУ 30068822) зареєстровано виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області 31.10.2000 року, свідоцтво серії А00 № 603554, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1587120 0000 000346. Підприємство перебуває на податковому обліку в Миргородській ОДПІ, має право на здійснення наступних видів діяльності: оброблення металевих відходів та брухту (КВЕД 37.10.0); оптова торгівля відходами та брухтом (КВЕД 51.57.0) та має ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ № 345438 на здійснення виду діяльності по заготівлі, переробці металобрухту кольорових металів та серії АВ № 345433 на здійснення виду діяльності заготівля, переробка металобрухту чорних металів терміном дії з 26.06.2007 року по 26.06.2012 року.

За наслідками проведення планової перевірки діяльності МПП “Ніка” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.102005 року по 30.09.2008 року Миргородською ОДПІ складено акт перевірки № 46/23-418/30068822 від 16.03.2009 року, яким встановлені порушення підприємством п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.2.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині віднесення до складу валових витрат вартості, придбаного за нікчемними правочинами брухту чорних металів, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1.600.362 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 549.646 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 1.050.716 грн.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном “валові витрати виробництва та обігу” (далі валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Так, в акті перевірки визначено, що в процесі здійснення господарської діяльності МПП “Ніка” укладалися правочини з МПП “Боніта” від 31.07.2008 року № 31/0715, та з приватними підприємцями, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, - ОСОБА_8 б/н від 01.07.2008 року, - ОСОБА_7 б/н від 01.07.2008 року, - ОСОБА_4 б/н від 01.04.2008 року, - ОСОБА_9 б/н від 01.07.2008 року, - ОСОБА_11 б/н від 01.07.2008 року, - ОСОБА_10 б/н від 01.07.2008 року, - ОСОБА_5 б/н від 01.04.2008 року, - ОСОБА_6, предметом яких є купівля металовиробів та металобрухту, проте відповідних ліценцій на право здійснення операцій з металобрухтом постачальники металобрухту не мали.

Остання обставина послугувала підставою для визначення укладених правочинів, відповідно до положень ст. 228 Цивільного кодексу України, нікчемними.

На підставі даного акту, винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2009 року № 0000212301/0, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.600.362 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі 375.037 грн.

За рішенням Миргородської ОДПІ від 25.05.2009 року № 2903/10/25-007 відхилена скарга МПП “Ніка” та прийняте податкове повідомлення - рішення від 25.05.2009 року № 0000212301/1, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.600.362 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі 375.037 грн.

Рішенням ДПА в Полтавській області від 24.07.2009 року № 1662/10/28017 скасоване податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 30.03.2009 року № 0000212301/0 та від 25.05.2009 року № 0000212301/1 в частині основного платежу 372.624 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 74.525 грн. (господарські операції з МПП “Боніта” ), скасовано рішення Миргородської ОДПІ, прийняте за розглядом первинної скарги від 25.05.2009 року № 2903/10/25-007 в цій частині.

Миргородська ОДПІ зобовязана прийняти окреме рішення на суму застосованої ДПА в Полтавській області відповідно до вимог п.п. 17.1.6, п. 17.1, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафної санкції у розмірі 613.869 грн. (1.227.738 грн. х 50%). В іншій частині рішення залишені без змін.

На виконання вищевказаного рішення Миргородською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.07.2009 року № 0000662301/2, яким відповідно до вимог п.п. 17.1.6, п. 17.1, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до підприємства застосована штрафна санкція у розмірі 613.869 грн. та № 0000212301/2, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.528.250 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі 300.512 грн.

Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, - доходами бюджету є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Несплачений податок на прибуток внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що договором є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає обєктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В преамбулі Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність субєктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

За здійснення субєктами господарювання господарської діяльності без ліцензії статтею 22 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які спрямовуються до Державного бюджету України.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

З аналізу положень ст. 227 ЦК України вбачається, що здатність юридичної особи здійснювати правочини (укладати договори) визначається, окрім іншого, наявністю у неї дозволу (ліцензії) на здійснення певного правочину або правочинів певного типу. Правочин, вчинений, без дотримання цієї умови може бути визнаний судом недійсної. Такий правочин може бути визнаним недійсним незалежно від наявності і форми вини учасників правочину в його укладенні.

Субєктному складу такого правочину властива специфіка, яка полягає в тому, що хоча би однієї його стороною є юридична особа, що діє без відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про підприємства в Україні” окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

Передусім такий дозвіл (ліцензія) повинен бути передбачений у статутних документах юридичної особи, в яких мають визначатися цілі та перелік дозволених видів діяльності підприємства.

Хто є другою стороною такої операції, правового значення не має, як випливає із ст. 227 ЦК України контрагентом юридичної особи може бути будь-який субєкт цивільного права.

МПП “Ніка”, що є юридичною особою, має ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ № 345438 на здійснення виду діяльності по заготівлі, переробці металобрухту кольорових металів та серії АВ № 345433 на здійснення виду діяльності заготівля, переробка металобрухту чорних металів терміном дії з 26.06.2007 року по 26.06.2012 року.

Контрагентами позивача по оспорюваним господарським операціям є фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, основним видом діяльності яких є оптова торгівля, відповідної ліцензії не мають.

Пояснення даних осіб на адресу керівника ВПМ Миргородської ОДПІ, копія яких маються в матеріалах справи (а.с. 130-135), спростовують припущення Миргородської ОДПІ щодо “безтоварності” проведених операцій. З пояснень представника відповідача в засіданнях судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що постачання металобрухту здійснювалося постачальниками на площадку позивача, все отримане за вищезазначеними угодами МПП “Ніка” належним чином оприбутковано. З довідок, які складені приймальником брухту ОСОБА_12, вбачається, що всі без виключення металовироби, отримані від приватних підприємців, різалися та сортувалися як металобрухт певного виду (класу). Під час проведення перевірки посадовими особами надавалися усі необхідні документи.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до пункту 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Таким чином, як випливає з приписів наведеної правової норми на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до судів позови щодо визнання угод недійсними.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про хибність висновків відповідачів стосовно того, що в силу приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 203, 215, 228 ЦК України правочини, укладені між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є нікчемними та відповідно із ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Аналізуючи вищенаведене в його сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у Миргородської ОДПІ правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами: фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки останні не мали відповідних ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом, про що визначено в акті перевірки № 46/23-418/30068822 від 16.03.2009 року.

Дійшовши правильного висновку про не правомірність визначення контролюючим органом податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.528.250 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штрафні санкції у розмірі 300.512 грн. (податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 31.07.2007 року № 0000212301/2), суд першої інстанції, внаслідок порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5, п.п. 6.4.1, п. 6.4, ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за N 567/5758, в редакції наказу ДПА України від 10.08.2005 року N 328 (Порядок), помилково визнав неправомірним податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2009 року № 0000212301/0 та від 25.05.2009 року № 0000212301/1, направлені позивачу за результатами проведеної перевірки (акт перевірки № 46/23-418/30068822 від 16.03.2009 року) та розгляду його скарги в процедурі адміністративного узгодження суми податкового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2009 року № 0000212301/0.

Згідно з пунктом 5.3 Порядку у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобовязання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року N 29 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за N 723/1748 (в редакції наказу від 16.12.2005 року N 578), - структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги (інформації про подання повторної скарги) уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобовязання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобовязання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобовязання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання.

Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як зазначено в даній постанові вище, на підставі акту перевірки № 46/23-418/30068822 від 16.03.2009 року Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 30.03.2009 року № 0000212301/0, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.600.362 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 375.037 грн.

За рішенням Миргородської ОДПІ від 25.05.2009 року № 2903/10/25-007 відхилена скарга МПП “Ніка” та прийняте податкове повідомлення - рішення від 25.05.2009 року № 0000212301/1, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.600.362 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 375.037 грн. та визначений новий граничний термін сплати податкового зобовязання.

Рішенням ДПА в Полтавській області від 24.07.2009 року № 1662/10/28017 скасоване податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 30.03.2009 року № 0000212301/0 та від 25.05.2009 року № 0000212301/1 в частині основного платежу у розмірі 372.624 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 74.525 грн., скасовано рішення Миргородської ОДПІ від 25.05.2009 року № 2903/10/25-007, прийняте за розглядом первинної скарги позивача в цій частині.

На виконання вищевказаного рішення Миргородською ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення від 31.07.2009 року № 0000212301/2, яким підприємству визначене податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1.528.250 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 300.512 грн. та визначений новий граничний термін сплати податкового зобовязання.

Таким чином, податкові повідомлення рішення відповідача від 30.03.2009 року № 0000212301/0 та від 25.05.2009 року № 0000212301/1 є відкликаними, підстави для визнання цих податкових повідомлень-рішень незаконними та їх скасування у суду відсутні. Окрім того, вимога про скасування повідомлення рішення відповідача від 25.05.2009 року № 0000212301/1 позивачем не заявлялася.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 , 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року скасувати в частині визнання протиправними та скасовані податкових повідомлень - рішень Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 10.03.2009 року № 0000212301/0 та від 25.05.2009 року № 0000212301/1.

В задоволенні позовних вимог малого приватного підприємства “Ніка” про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення від 10.03.2009 року № 0000212301/0 відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги в порядку цивільного судочинства безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий суддя - (підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 квітня 2010 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова