Постанова № 11391684, 25.05.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 р. Справа № 2-а-12744/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Веселоподільської Дослідно - селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі№2-а-12744/09/1670

за позовом Веселоподільської Дослідно - селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН <Список ><Текст >

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень та визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук, звернувся до суду з адміністративним позовом до Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 0000222301/0 від 28.07.2008 року, № 0000222301/1 від 28.08.2008 року, № 0000222301/2 від 04.11.2008 року, № 0000222301/3 від 08.01.2009 року, якими визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 42 522 грн., та визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі №2-а-12744/09/1670 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі №2-а-12744/09/1670 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі №2-а-12744/09/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 130/23/00497704 від 16.07.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у зв'язку з тим, що не нараховано та не сплачено авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 14 174 грн в тому числі: 1 квартал 2007 року - 1200 грн., 2 квартал 2007 року - 975 грн., З кварта 2007року- 1312 грн., 4 квартал 2007 року-9000 грн., 1 квартал 2008 року - 1687 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук знаходиться на обліку у Хорольській міжрайонній державній податковій інспекції (Семенівському відділенні) як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998, № 320-ХІУ фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

У зв'язку з цим, частиною 4 ст. 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» передбачено зупинення для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку дію, зокрема, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1,13.2,13.6,13.7 та 13.8.

Підпунктом 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону). Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Поняття дивіденду визначено у п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006, № 489-У було встановлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків.

Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107- VI було передбачено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Таким чином, платежі, які здійснюються державними некорпоратизованими підприємствами, у вигляді частини прибутку в розмірі 15 відсотків до державного бюджету, з огляду на положення п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прирівнюються до дивідендів, а тому при їх сплаті застосовуються норми пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо обов'язку емітента нараховувати та сплачувати авансові внески, незалежно від того, чи є такий емітент платником податку на прибуток.

Міністерство фінансів України у листі від 19.12.2005 року № 31-21030-07-18/27592 також підтримує вказану позицію, зазначаючи, що норми стосовно сплати авансових платежів, що передбачені в пункті 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосовуються лише під час обчислення дивідендів та платежів, що прирівняні до них згідно з пунктом 1.9 цього Закону, тобто платежів, що сплачують державні, некорпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства і не поширюються на інших платників, які зобов'язані відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік сплачувати частину прибутку (доходу).

З огляду на те, що позивач є державним некорпортизованим підприємством, при сплаті частини прибутку в розмірі, встановленому Законами України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 рр., мав обов'язок нараховувати та сплачувати до/або одночасно із виплатою частини прибутку (доходу) авансові внески в розмірі, встановленому пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» -25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Позивач у поданих до Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції деклараціях з податку на прибуток за 2007 - І квартал 2008 року відображав у рядку 21 суми дивідендів та прирівняних до них платежів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами (відрахування частини чистого прибутку (доходу), що сплачуються до державного бюджету України згідно ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), а саме, за І квартал 2007року - 4800 грн. , II квартал 2007 року - 8700 грн., III квартал 2007 року - 13 950 грн., І квартал 2007 року - 36000 грн. (фактично сума становила - 49950), І квартал 2008 року 6750 грн.

У рядку 20 декларації «авансові внески» позивачем було вказано «фіксовані податок», тобто сума авансових внесків не визначалася і, відповідно, не сплачувалася до/або одночасно з перерахуванням частини прибутку.

Натомість згідно пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибути підприємств» з урахуванням п. 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибуло підприємств», авансові внески повинні були становити: І квартал 2007 року - 1200 грн. (480 х 25%), II квартал 2007 року - 2175 грн. (8700 х 25%), III квартал 2007 року - 3487 грн. (1395 х 25%), IV квартал 2007 року - 12 487 грн. (49950 х 25%), І квартал 2008 року - 1687 грі (6750 х 25%) відповідно.

З огляду на те, що сума відрахування частини чистого прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету України, відображається поквартально наростаючим підсумком, суму авансових внесків, не нарахованих і не сплачених позивачем, визначене наступним чином: І квартал 2007 року - 1200 грн. (4800 х 25%); II квартал 2007 року - 975 грн. (8700 х 25% - 1200); ІІІ квартал 2007 року - 1312 грн. (13950 х 25% - 2175); ІV квартал 2007 року - 9000 грн. (49950 х 25% - 3487); І квартал 2008 року - 1687 грн. (6750 х 25%). Загальна сума авансових внесків склала 14 174 грн.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення пп. 7.8.2. п. 7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дію якого не зупинено для платників фіксованого сільськогосподарського податку, позивачем до/або одночасно із виплатою частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України у 2007 - І кварталі 2008року не нараховано і не сплачено авансові внески в сумі 14 174 грн.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не є платником податку на прибуток, а знаходиться на обліку у відповідача як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Частиною другою та третьою статті 1 Закону України від 17.12.1998 N 320-ХІУ «Про фіксований сільськогосподарський податок» (із змінами та доповненнями), зазначено, що:

«Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.»

Пунктом 3 статті 14 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (із змінами та доповненнями), встановлено, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

«податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами».

Таким чином оскільки позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, він звільняється від сплати податку на прибуток підприємств та у тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Абзацом шостим частини четвертої статті 9 Закону України від 17.12.1998 N 320-ХІУ «Про фіксований сільськогосподарський податок» (із змінами та доповненнями) для платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію Закону України від 28.12.1994 №333/ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

В акті перевірки вказано на порушення позивачем підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України від 28.12.1994 №333/ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме:

«... до Державного бюджету за перевіряємий період не нараховано та не сплачено авансових внесків з податку на прибуток...».

При цьому в тому ж акті спочатку неодноразово вказується на те, що Веселоподільська ДСС ІЦБ УААН є платником фіксованого сільськогосподарського податку і тому не є платником податку на прибуток підприємств, а потім вказано на порушення при нарахуванні та сплаті податку на прибуток, а саме; підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України від 28.12.1994 №333/ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

Крім цього, частиною другою та четвертою статті 63 Закону України від 19.12.2006 Ж89-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено що:

«...господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України ( 1341-15 ) "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків...».

«... господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік».

Частиною першою та сьомою статті 61 Закону України від 28.12.2007 N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», установлено, що: «що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") ( 1341-15 ) та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР )».

«господарські товариства 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій».

Слід зазначити, що частиною першою та сьомою статті 61 Закону України від 28.12.2007 N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чітко розрізняються такі поняття як «частина чистого прибутку (доходу)», «сума нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )»» та «дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності».

Матеріали справи свідчать про те, що позивач перераховував до бюджету частину прибутку (доходу) за 2007 рік у розмірі 15 відсотків, відповідно до вимог частини другої статті 63 Закону України від 19.12.2006 N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та за І квартал 2008 року відповідно до вимог частини першої статті 61 Закону України від 28.12.2007 N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік...».

Ні Законом України від 19.12.2006 N 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ні Законом України від 28.12.2007 N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік...» не передбачено сплату дивідендів безпосередньо до Державного бюджету України некорпоратизованими підприємствами.

Таким чином, сплата відповідної суми авансових внесків провадиться у поточному році за результатами фінансово-господарської діяльності за попередній рік. Тобто, передумовами сплати авансових внесків, що вносяться до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів є: Закінчення фінансового року - 31 грудня відповідного року; Зведення та затвердження фінансової звітності за відповідний рік, за результатами якої визначається прибуток; Приймання власником рішення щодо розподілу прибутку - дивідендів; Виплата прибутку - дивідендів.

Слід зазначити, що нарахування авансового внеску поширюється на державні некорпоратизовані підприємства, які зараховують суми частини прибутку такого підприємства у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Колегія суддів вважає, що лише у випадку, коли відповідний виконавчий орган (в управлінні якого знаходиться Позивач) прийняв рішення щодо здійснення Позивачем платежу, в зв'язку із розподілом частини прибутку Позивача на користь держави (державний бюджет) або органу місцевого самоврядування (місцевий бюджет) в будь-якому розмірі, і Позивач провів такий розрахунок та перерахував такі кошти, він дійсно мав застосувати правило, передбачене частиною четвертою підпункту 7.8.2. пункту 7.8 статті 7Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться позивач - є Українська Академія аграрних наук, яка не виносила рішення щодо виплати дивідендів чи розподілу частини прибутку що належить позивачу. Тобто, не відбувалось не тільки розрахунку, але й самого перерахування частини прибутку позивача.

Позивач, як державне підприємство зобов'язаний, відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, сплачувати частину прибутку (доходу), що не може вважатись ні сумою нарахованих дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), ні сумою дивідендів, нарахованих за результатами фінансово-господарської діяльності».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних повідомлень рішень, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення вимог податкового законодавства.

Не можуть бути визнані обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки такі дії передбачені нормами, що регламентують діяльність відповідача за наслідками здійсненої перевірки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позов та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі №2-а-12744/09/1670 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Веселоподільської Дослідно - селекційної станції Інституту цукрових буряків УААН задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009р. по справі№2-а-12744/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000222301/0 від 28.07.2008 року, № 0000222301/1 від 28.08.2008 року, № 0000222301/2 від 04.11.2008 року, № 0000222301/3 від 08.01.2009 року, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 42 522 грн.

В частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 31.05.2010 р.