Ухвала суду № 11353803, 20.05.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 р.Справа № 2-а-46542/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010р. по справі№2-а-46542/09/1670

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", в якому просив стягнути з відповідача на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 45399,18 грн.; стягнути з відповідача на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що мало наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45399,18 грн., та пені в сумі 2270,00 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В ході судового розгляду справи представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, наданих суду. Так, у наданому письмовому запереченні на позов зазначив, що підприємством було вжито передбачені законодавством заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу, а саме з лютого 2008 року ТОВ "Коновалівське" здано та надіслано звіти про наявність вакансій форми №3-ПН до Машівського районного центру зайнятості, а також 12.09.2008 року направлено запити про направлення на роботу інвалідів до районного центру зайнятості, Фонду соціального захисту населення та Управління праці та соціального захисту населення Машівської райдержадміністрації. Крім того, наказом №174 від 05.09.2007 року створено атестаційну комісію для організації та атестування шести робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідно до акту від 06.09.2007 року створені зазначені робочі місця. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (УДК в Машівському районі, ГУДКУ в Полтавській області, р/р 31214230700288, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698668) адміністративно-господарські санкції в сумі 30266,12 грн. та пеню в сумі 1513,33 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», ст.ст. 218, 238 ГК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2, 3 цієї статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення", державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством (пункт 4 статті 20 зазначеного Закону).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 124 особи. Відповідачем самостійно виконано вимоги статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -5 осіб. Разом із тим, згідно цього ж Звіту на підприємстві в 2008 році працювало лише 2 працівника, якому відповідно до чинного законодавства була встановлена інвалідність. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3 робочих місць.

Згідно зазначеного звіту відповідачем не виконано вимоги статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи зазначене, за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 45399,18 грн. за рік, які він повинен був сплатити до 16.04.2009 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Виходячи з цього, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 2270,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з такою позицією позивача виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 5 вересня 2007 року наказом №174 у відповідності до Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні", Положення "Про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів" на підприємстві відповідача було створено атестаційну комісію для організування та атестування робочих місць для працевлаштування інвалідів. 6 вересня 2007 року на ТОВ "Коновалівське" було створено 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів про що складено відповідний акт.

Про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач звітував до Машівського районного центру зайнятості шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН, що підтверджується листом зазначеного районного центру зайнятості №620 від 15.09.09 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено поясненнями позивача та не спростовано в ході судового розгляду справи представником відповідача, ТОВ "Коновалівське" звітувало вчасно та шляхом подачі належним чином заповнених звітів за формою №3-ПН, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", лише 4 місяці, а саме: у серпні, вересні, листопаді та грудні 2008 року.

Отже, відповідач не звітував до районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів протягом 8 місяців, а тому адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несвоєчасну сплату необхідно розраховувати виходячи з періоду, протягом якого відповідачем не було дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданого відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що на підприємстві відповідача в 2008 році працювало 124 працівника, фонд оплати праці у вказаному році складав 1876500 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно, 1876500 : 124 = 15133,06 грн.

За 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 15133,06 х 3 -0 - 45399,18 грн.

Таким чином, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 8 місяців, протягом яких відповідач повинен був звітувати до центру зайнятості, він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у такому розмірі: 45399,18 грн. : 12 міс. х 8 міс. = 30266,12 грн.

Виходячи з цього, розмір пені у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого законодавством терміну, складає: 2270 : 12 міс. х 8 міс. = 1513,33 грн.

Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то згідно частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням викладеного та виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, дійшов обгрунтованого висновку про те, що адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року по справі№2-а-46542/09/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010р. по справі №2-а-46542/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2010 р.