Ухвала суду № 11391191, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3503/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Ізмайлової Т.Л., Шостака О.О.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, ДПА у Вінницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у якій просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 27.07.2009 року № 0000772330/0 та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Барлінек Інвест»суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 42821 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 25897 грн. (а.с. 3-10 том I).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест»задоволено частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 27.07.2009 року № 0000772330/0, стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 33852 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 25897 грн., в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 8969 грн. відмовлено (а.с. 96-104 том II).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Вінниці подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 107 том II), а начальник - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі № 2-а-3503/09/0270 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 27.07.09 р. та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Барлінек Інвест»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 33852 грн., квітень 2009 року в розмірі 25897 грн., ухвалити нове судове рішення, яким в зазначеній частині у позові ТОВ «Барлінек Інвест»відмовити та в частині, якою в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 8969 грн. відмовлено, постанову суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи тим, що зазначене судове рішення не відповідає вимогам про його законність та обґрунтованість (а.с. 109-114 том II).

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2009 року позивачем було подано до ДПІ у м. Вінниці декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, в додатку до якої містилася заява про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1915674 грн.

19.05.2009 року позивачем було подано до ДПІ у м. Вінниці декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в додатку до якої містилася заява про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 6888 618 грн.

Після чого, Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Барлінек Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.02.2009 року по 01.05.2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 року по 01.04.2009 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 65/2340/34004579 від 01.07.2009 року.

Вказаним актом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 48 561 грн. та за квітень 2009 року на 25 897 грн.

В звязку з цим, позивач подав заперечення на зазначений акт перевірки з вимогою виключити з акту перевірки положення щодо заниження податкового зобов'язання, завищення податкового кредиту, завищення суми бюджетного відшкодування та недостовірного визначення показників щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Листом ДПА у Вінницькі області від 17.07.2009 року №14293/07-112 положення акту перевірки змінені та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 42 821 грн. та за квітень 2009 року на 25 897 грн.

Відповідно до акту перевірки з врахуванням внесених листом від 17.07.2009 року № 14293/07-112 змін ДПІ у м. Вінниці надіслала позивачу податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 року № 0000772330/0, яким зменшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за березень 2009 року на 42 821 грн. та за квітень 2009 року на 25 897 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що митна вартість на імпортовані товари не є звичайною ціною при їх подальшому продажу, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області позивач реалізовував раніше імпортовану продукцію, за цінами, більш ніж на 20 % нижчими за звичайні, при цьому вони послались на вимоги пунктів 4.1 та 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 259, 261 Митного кодексу України, а також вважають, що в даному випадку ціни на продукцію підлягають державному регулюванню, а звичайною ціною є митна вартість, зазначена у вантажних митних деклараціях.

Проте, такі висновки суперечать вимогам податкового та митного законодавства.

Митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або лягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Товар, в зв'язку з реалізацією якого у позивача виникло бюджетне відшкодування, не перебував під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль згідно наведених норм ст. 43 Кодексу закінчився після здійснення митного оформлення, і ці товари згідно п. 3 ст. 1 Кодексу вже перебували у вільному обігу, тобто без митного контролю.

Відповідно до ст. 188 Кодексу імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Таким чином, для цих товарів неправомірним є застосування митної вартості для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Слід відмітити, що справедливою ринковою ціною вважається ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст. 8 цього Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2008/09 маркетинговий рік затверджений Постановою КМУ від 06 лютого 2008 року № 36.

В даному переліку відсутній такий товар як паркетна дошка. Іншими нормативно-правовими актами також не встановлено державних фіксованих цін чи граничних рівнів цін або граничних відхилень від державних фіксованих цін на паркетну дошку.

Норма п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовується при нарахуванні податку на додану вартість під час імпорту товарів, тобто тих товарів, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладений на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого п.п. 1.20.1 цього пункту.

Згідно п.п. 1.20.10 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Порядок нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами визначений п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 4.3.1 цього пункту Закону, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з наведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно абзацу 2 п.п. 4.3.2 цього пункту Закону, якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами.

Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Згідно п.п. 4.3.4 цього пункту Закону, застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Згідно п.п. 4.3.5 цього пункту Закону, рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Отже, ДПА у Вінницькі області в даному випадку застосував непрямий метод визначення податкових зобов'язань без наявних на те підстав і з порушенням встановленого законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 27.07.2009 року № 0000772330/0 є протиправним в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в зв'язку з невідповідністю договірних цін рівню звичайних цін.

Однак, в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Вінниці від 27.07.2009 року № 0000772330/0 не відокремлено суми заниження бюджетного відшкодування в зв'язку з невідповідністю договірних цін рівню звичайних цін та в зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, а тому суд першої інстанції в даному випадку не міг прийняти постанову про визнання протиправними і скасування окремих положень рішень відповідача.

З огляду на те, що ДПІ у м. Вінниці неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування за березень та квітень 2009 року в розмірі 59 749 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що законні права та інтереси позивача мають бути захищені судом шляхом стягнення цієї суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач включив до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за лютий 2009 року податкові накладні, оригінали яких ДПА у Вінницькі області під час проведення перевірки не надано, а саме від 16.02.2009 року № 18/2 на суму ПДВ 5 677,20 грн. та від 23.02.2009 у № 29/3 на суму ПДВ 3 291,50 грн. від ПП «Ніка-Ден», м. Рівне.

А тому позивач неправомірно включив ці суми податку на додану вартість до складу бюджетного відшкодування за березень 2009 року.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України 8 969 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 вересня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Т.Л. Ізмайлова

О.О. Шостак