Ухвала суду № 11391120, 16.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4094/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Ізмайлової Т.Л., Шостака О.О.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірною позапланової перевірки, скасування акту перевірки від 17.12.2008 р. № 333/22-216/34478187, скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2009 р. № 12408/10/252011 та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 р. № 0004772220/0 та від 23.03.2009 р. № 0004772220/0/1, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, у якій просило скасувати Рішення про результати розгляду первинної скарги № 12408/10/252011 від 16.03.2009 р. та Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 № 000477222010/1 на суму 19776,00 грн., визнати позапланову виїзну перевірку, що проводилась з 03.12.2008 по 16.12.2008 р. неправомірною і скасувати Акт про результати позапланової перевірки № 333/22-216/34478187 від 17.12.2008 та Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 № 000477222010/0 на суму 19776,00 грн. (а.с. 6-9).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 р. № 0004772220/0/1 на суму 19776,00 грн., в іншій частині позову відмовлено (а.с. 134-144).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала заяву про апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2009 р. по справі № 2а-4094/09/2670 (а.с. 148) та апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2009 р. по справі № 2а-4094/09/2670, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2009 р. № 2а-4094/09/2670 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 151-155).

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов лист ГУ Нацбанку України по м. Києву і Київській області від 23.01.2007 р. № 10-201/1764, згідно з яким та на підставі наказу про проведення перевірки від 03.12.2008 р. № 266 та направлення від 03.12.2008 № 147/22-2 була проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем валютного законодавства по договору позики від 24.07.2006 р. № 1.

На адресу позивача ДПІ у Печерському районі м. Києва 06.02.2007 року був надісланий лист № 3228/10/22-208 з проханням в 10-ти денний термін надати пояснення та підтверджуючі документи про хід виконання договору позики № 1 від 24.07.2006.

Вказаний лист отриманий ТОВ «Агро Інвест Україна»26.02.2007 року.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва був складений Акт від 17.12.2008 року № 333/22-2/34478187.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Агро Інвест Україна»(Позичальник) уклало договір позики від 24.07.2006 р. № 1 з компанією «Аgгі Ноldіng AG»(Швейцарія), Позикодавець.

Предметом вказаного договору є отримання позики в сумі 4 000 000,00 євро зі сплатою 3% річних на поповнення обігових коштів.

Для отримання позики, у відповідності до законодавства ТОВ «Агро Інвест Україна»отримало Реєстраційне свідоцтво № 5665 від 27.07.2006 р., видане ГУ Нацбанку України по м. Києву і Київській області по договору позики від 24.07.2006 року № 1 на суму 4 000 000,00 євро.

З наданих позивачем до перевірки виписок банку, за період з 01.08.2006 року по 24.10.2006 року, по кредитному договору № 1 від 24.07.2006, ТОВ «Агро Інвест Україна»отримано кредитні кошти від компанії «Аgгі Ноldіng AG»(Швейцарія) в сумі 4 000 000,00 євро.

25.10.2006 року між ТОВ «Агро Інвест Україна»та компанією «Аgгі Ноldіng AG»була підписана Додаткова угода № 1 до договору позики від 24.07.2006 № 1 про збільшення суми позики до 4 300 000,00 євро.

З наданих до перевірки виписок банку, ТОВ «Агро Інвест Україна»по кредитному договору № 1 від 24.07.2006 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 року вбачається що позивачем додатково отримано кредитні кошти від компанії «Аgгі Ноldіng AG»(Швейцарія) в сумі 300 000,00 дол. США: 1) від 14.11.2006 року на суму 100 000,00 євро; 2) від 25.12.2006 року на суму 150 000,00 євро; 3) від 09.01.2007 року на суму 50 000,00 євро.

Згідно до вимог п. 1.7. «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, яка зареєстрована в Мінюсті України 15.07.2004 за № 885/9484, передбачено: «Договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитів, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком України».

Додаток до реєстраційного свідоцтва № 5665 від 27.07.2006, виданий Головним Управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області на суму договору 4 300 000,00 євро отримано ТОВ «Агро Інвест Україна»13.03.2007 року.

Отже, валютні кошти в сумі 300 000,00 євро надійшли ТОВ «Агро Інвест Україна»на рахунок без наявності реєстраційного свідоцтва Національного банку України, що, на думку відповідача, є порушенням вимог: п. 2 ст. 2 Декрету КМУ від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; п. 1 Указу Президента України від 27.06.99 №734 «Про врегулювання одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів»застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»; п. 7 «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 270.

На підставі Акту перевірки від 17.12.2008 року № 333/22-2/34478187 відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 року № 0004772220/0 на суму 19 776,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись з даними висновками акту перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржив його в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Договору позики № 1 від 24.07.2006 р. та Додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 р. до Договору позики № 1 від 24.07.2006 р., укладеного між компанією «Аgгі Ноldіng AG»та ТОВ «Агро Інвест Україна», останнє отримало 4 300 000,00 євро на підставі реєстраційного свідоцтва № 5665 від 27.07.2006 р. та Додатку № 1 від 13.03.2007 р. до реєстраційного свідоцтва № 5665 від 27.07.2006 р., виданого Головним управлінням НБУ по Києву та Київській області.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що Національний банк України зареєстрував Реєстраційне свідоцтво № 5665 від 27.07.2006 р. за договором позики між ТОВ «Агро Інвест Україна»та нерезидентом «Аgгі Ноldіng AG»на загальну суму 4 000 000,00 євро.

У відповідності до умов вказаної додаткової угоди, відсотки по кредиту нараховуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору та отримання першого траншу позики і сплачуються починаючи з серпня 2007 року.

В п. 4 угоди зазначено, що 08.09.2006 р. Позичальник (ТОВ «Агро Інвест Україна») повернув позикодавцю 500 000,00 євро.

Таким чином, станом на 25.10.2006 р. борг позивача складає 3 500 000,00 євро.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агро Інвест Україна»08.09.2006 р. повернуло нерезиденту 500000,00 євро за договором позики № 1 від 24.07.2006 р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 07.09.2006 р. № 4 та випискою з банківського рахунку за період з 05.09.2006 р. по 08.09.2006 р.

Додатково отримані кредитні кошти від компанії «Аgгі Ноldіng AG»(Швейцарія) в сумі 300 000,00 дол. США не можуть бути визнані як такі, на думку відповідача, що отримані в межах реєстраційного свідоцтва від 27.07.2006 р. № 5665 та додатку до реєстраційного свідоцтва від 13.03.2007 р. № 10-201/6250.

Проте, суд першої інстанції з таким висновком не погодився та вважає, що вказані свідоцтва були видані на суму 4 300 000,00 євро.

Таким чином, загальна сума кредиту складає 3 800 000,00 євро (4000 000,00 - 500 000,00 + 300 000,00).

Отже, отримані 300 000,00 євро не перевищують ліміт, який вказаний в додатку до реєстраційного свідоцтва від 13.03.2007 р. № 10-201/6250, а саме 4 300 000,00 євро.

Повернення суми в 500 000,00 євро не було сплатою коштів за користування кредитом, оскільки, вказана сума була повернута до виконання умов Договору позики та за вимогою Позикодавця.

Таким чином, суд першої інстанції не вбачає в діях позивача порушення вимог Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93, Указу Президента України «Про врегулювання порядку додержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»від 27.06.1999 р. № 734 та п. 1.7 «Положення про порядок отримання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами»затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 р. за № 885/9484 при розрахунках з нерезидентом за Договором позики від 24.07.2006 р. № 1 та Додаткової угоди від 25.10.2006 р. до даного Договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р № 15-93, порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Абзацом «а»п. 4 ст. 5 Декрету КМ України № 15-93 встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції як вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій.

У відповідності до п. 1 ст. 9 цього Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»виконало вимоги чинного законодавства в частині отримання реєстраційного свідоцтва банківської установи.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як було вказано вище, підставою для проведення позапланової перевірки був лист Головного управляння Національного банку України по м. Києву і Київській області від 23.01.2007 р. № 10-201/1764 з приводу порушення по договору позики від 24.07.2006 р. № 1.

Крім того, в матеріалах справи міститься наказ начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 03.12.2008 р. № 266 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро Інвест Україна»код ЄДРПОУ 34478187», який оформлений належним чином та відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на таке, працівники податкових органів мають право приступити до проведення планової перевірки при наявності належним чином оформленого наказу керівника про проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що при проведенні перевірки порушень чинного законодавства України співробітниками податкового органу не було.

Щодо позовних вимог про скасування акту № 333/22-216/34478187 від 17.12.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест України», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що акт перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не має обов'язкового характеру, так як обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу).

Також, відповідно до п. 1 чинного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Щодо скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2009 р. № 12408/10/25-2011, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за №238/5429.

У відповідності до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІП, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Після чого, контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього....

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно - правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не воно може бути визнане нечинним.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2008 р. № 0004772220/0 на суму 19 776,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду первинної скарги позивача, вказане рішення було залишене без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.03.2009 р. № 12408/10/25-2011 було прийняте нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 р. № 0004772220/0/1.

Проте, вказане рішення прийняте на тих самих підставах та містить таку ж суму, яка вказана і в рішенні з дробом «0».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що скасуванню підлягає кінцеве рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 р. № 0004772220/0/1.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу, на яких в своїх поясненнях до позовної заяви наполягав представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 вересня 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Т.Л. Ізмайлова

О.О. Шостак