Постанова № 11390742, 14.07.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р.справа № 2а-2784/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Кожана М.П. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:          Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 р.

у справі №2а-2784/09/0870 (категорія статобліку - 2.11.1)

за позовом Новомиколаївського районного споживчого товариства, смт. Новомиколаївка, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, Запорізька область

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року Новомиколаївське районне споживче товариство, смт. Новомиколаївка, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, Запорізька область (далі –Новомиколаївське РСТ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення №0000311502/0 від 08.04.09 року про сплату штрафу 50% у розмірі 10321,19 грн., винесеного на підставі акту перевірки від 01.04.09р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 р. позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції зазначив, що якщо неперерахування податку, збору (обов'язкового платежу) не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Згідно пп. 16.3.1 п.16.3 ст.16 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Приписами зазначеного Закону також встановлено, що «днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п. 16.5.2 ст.16 Закону).

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання».

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень щодо своєчасності перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом та у розмірах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, а тому вимоги Вільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області щодо нарахування та сплати штрафу є - протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та призводять до порушення прав позивача як платника податку.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано наступним.

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181- III від 21.12,2000 року передбачає, що платник податку, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Однак, в даному випадку Закон не звільнив платника взагалі від обов’язку сплати податку до бюджету. Платник, дізнавшись про відсутність зарахування банком платежу до бюджету( несплату податку) повинен сплатити зобов’язання через іншу установу банку, а не вважати , що тепер він звільнений від обов’язку сплатити податок за певний період.

Позовні вимоги РСТ свідчать, що підприємство взагалі не збиралось сплачувати податкове зобов’язання травня 2001 року до бюджету, яке залишилось несплаченим з вини банку. Такі дії порушують загальний принцип системи оподаткування щодо обов’язковості сплати податків до бюджету.

Сума, яка залишилась на банківському рахунку АК АПБ „Україна" і не була перерахована на рахунок держказначейства для сплати податку, була заявлена РСТ в якості кредиторських вимог до банку. Держава ж податків за травень 2001 року не отримала. Згідно з законодавством платник зобов’язаний перерахувати обов’язкові до сплати у бюджет кошти.

Згідно зі статтею 30 Закону України від 05.04.01 №2346 „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ грошових коштів вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача

Враховуючи викладене, у разі порушення банком строків виконання доручення клієнтів на переказ грошей, обов'язок сплатити основну суму податкового боргу залишається за платником податків, а податковий орган не звільняється від обов'язку стягнення такого податкового боргу. За Новомиколаївським районним споживчим товариством рахується податковий борг по податку на додану вартість, який підлягає сплаті платником на загальних підставах.

Отже, враховуючи вище зазначене, відображена в картках особових рахунків позивача сума боргу підлягає погашенню платником.

Представник позивача заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.09 року співробітниками податкової проведена невиїзна документальна перевірка Новомиколаївського районного споживчого товариства Запорізької області з питань дотримання термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

За результатами перевірки 01.04.2009 р. органом податкової служби було складено акт № 18/16-01752297, яким встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість за самостійно узгодженими податковими зобов’язаннями, що знайшли відображення у деклараціях (розрахунках) №3644 від 19.05.08, №4155 від 20.06.08р., №4949 від 18.07.08р.

На підставі акту перевірки 08.04.2009 року Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією з посиланням на норми п.5.3 ст.5 та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон 2181 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000311502/0 про сплату штрафу у розмірі 50 % у сумі 10321 грн. 19 коп.

Матеріали справи свідчать, що платіжні документи на оплату зобов’язань, визначених у названих розрахунках не прийнято податковим органом як доказ належної та своєчасної сплати податкових зобов’язань, оскільки платник мав заборгованість по сплаті податку за попередні періоди (2001 рік).

Як свідчать пояснення сторін, заборгованість попереднього періоду виникла внаслідок невиконання платіжних доручень платника АК АПБ «Україна».

Отже, як свідчать матеріали справи, контролюючим органом для погашення податкового боргу, який виник в результаті дій банку, що призвели до несплати угоджених податкових зобов’язань, використані здійснені підприємством платежі за платіжними дорученнями, в яких було визначене інше призначення платежу. Зазначені дії податкової не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Активи платника податків, пп. 3.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Згідно із Законом N 2181-III сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами, обмеження власника розпорядження власністю у випадках, передбачених п. 8.6 цього Закону.

Грошові кошти до таких активів не відносяться.

Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

І серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Позиція органу стягнення щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу, змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання, є помилковою.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123, органи державної податкової служби для ведення оперативного обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства України та інших установ згідно з чинними порядками передачі інформації.Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів наявність несвоєчасної оплати позивачем податкових зобов’язань, визначних у деклараціях (розрахунках), відомості про які містяться у акті перевірки, а отже, обґрунтованості та законності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Посилання відповідача (апелянта) на несплату податкових зобов’язань, визначених платником у 2001 р., як на підставу законності та обґрунтованості рішення про застосування штрафних санкцій, а також правомірності дій щодо зміни призначення платежів, які здійснював платник, не приймаються колегією суддів, виходячи з зазначеного вище.

Крім того, слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181, «за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку до бюджету. Отже, якщо неперерахування податку, збору (обов'язкового платежу) не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Згідно пп. 16.3.1 п.16.3 зазначеної статті нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Приписами зазначеного Закону також встановлено, що «днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.16.5.2 ст.16 Закону).

Отже, підстави для притягнення позивача до відповідальності у даному випадку відсутні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є вірним по суті.

В той же час, колегія суддів зазначає, що у разі визнання податкового повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, воно підлягає скасуванню.

За загальним правилом суд розглядає адміністративні спори не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, відповідно до п.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст.. 8 КАС України, а також, користуючись правом суду, передбаченим п.2 ст. 11, ч.1 ст. 195, ч.1 ст. 196 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.09р. №0000311502/0.

На підставі викладеного вище, апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область слід залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 р. змінити. У резолютивній частині постанови замість слів «Визнати нечинним»зазначити «Визнати протиправним та скасувати». В решті залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

                                                  ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області в особі Новомиколаївського відділення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт. Новомиколаївка, Запорізька область слід залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 р. змінити. У резолютивній частині постанови замість слів «Визнати нечинним»зазначити «Визнати протиправним та скасувати». В решті залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 04.08.2010 року.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

                    Суддя:           М.П. Кожан

Суддя: О.А. Проценко