Ухвала суду № 11390669, 14.07.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р.справа № 2а-8280/08/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Кожана М.П. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:          Ганноченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ та прокурора м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року

у справі №2а-8280/08/0470 (категорія статобліку –2.11.3)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ та прокурора м. Дніпропетровська

за участю прокурора

про скасування податкового повідомлення –рішення., -

Встановила:

Згідно Ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.07.08р. про направлення справи на новий розгляд Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду справу 2а-8280/08/0470 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з позовними вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №0001020814/0/23950 від 19.08.2004 р. та №0001250814/1 /31206 від 01.11.2004 р.

05 березня 2009 року позивач змінив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0001020814/0/23950 від 19.08.2004 року, №0001020814/1/31207 від 01.11.2004 року, №0001020814/2/764 від 12.01.2005 року та №0001020814/3/8759 від 30.03.2005 року, якими визначене податкове зобов'язання ВАТ «Дніпрококс»з податку на прибуток в розмірі 930 948,00 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0001250814/1/31206 від 01.11.2004 року, яким визначене податкове зобов'язання ВАТ «Дніпрококс»з податку на прибуток в розмірі 78 562,00 грн. Також позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Дніпрококс»суму сплачених судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем зроблений необгрунтований, без врахування особливостей технологічного процесу виробництва коксової продукції, висновок про порушення позивачем п.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та абз.З ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною», яке виразилось в не віднесенні до валового доходу підприємства суми різниці вартості вугільних концентратів у розмірі 953575,20 грн. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що позивач для виробництва коксової продукції використав не тільки власні вугільні концентрати, а і давальницьку сировину, що фактично не відповідає, дійсності.

Крім того позивач вважає, що відповідачем безпідставно донараховано за 2003 рік податок на прибуток в сумі 228978,62 грн. у зв'язку з встановленням факту не відображення позивачем в деклараціях про прибуток результатів попереднього акту перевірки. Фактично на дату складення акту перевірки від 16.08.2004 р. визначене за результатами попередньої перевірки податкове зобов'язання не вважається узгодженим з підстав оскарження фактів порушення діючого податкового законодавства. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0001020814/0/23950 від 19.08.2004 року, № 0001020814/1/31207 від 01.11.2004 р., № 0001020814/2/764 від 12.01.2005 р., № 0001020814/3/8759 від 30.03.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання Відкритому акціонерному товариству «Дніпрококс»з податку на прибуток в сумі 476436,39 грн., з якого 285670,00 грн. основний платіж, 190766,39 грн. штрафні санкції. Суд також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0001250814/1/31206 від 01.11.2004 року, яким визначено податкове зобов'язання Відкритому акціонерному товариству «Дніпрококс»з податку на прибуток в розмірі 78562,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що податкові зобов’язання з податку на прибуток у частині, що скасована судом, визначені податковим органом за непрямим методом. Суд дійшов висновку, що непрямий метод застосовано податковим органом без додержання вимог п.4.3.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон 2181). Крім того, на час винесення первинних податкових повідомлень –рішень (2004р.) діяли норми п.п. 4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону 2181, згідно яких рішення про сплату податкових зобов’язань, визначених із застосуванням непрямого методу, повинно було прийматися у судовому порядку за поданням керівника податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що доказами по справі підтверджено правомірність висновків, яких дійшла податкова під час здійснення попередньої документальної перевірки позивача.

У зв’язку з викладеним, на думку суду першої інстанції, результати попередньої документальної перевірки позивача (акт перевірки від 01.09.03 №160-02/3-45-0539091) є узгодженими.

Суд зазначив, що відповідно до пп.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, включаються до складу валового доходу звітного періоду.

Не погодившись із висновком суду першої інстанції, сторони та прокурор подали апеляційні скарги.

          Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2009 року по справі № 2-а-8280/08 в частині відмови в задоволенні позову ВАТ «Дніпрококс»та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Дніпрококс»повністю.

ВАТ «Дніпрококс»вказує наступне. Протягом 1-го кварталу 2004р. податкове зобов'язання ВАТ «Дніпрококс», визначене в податковому повідомленні-рішенні № 460814/0/19714 від 04.09.2003 року за результатами попередньої перевірки, було неузгоджене, не підлягало сплаті та врахуванню в податковій звітності за 1 квартал 2004 року, у зв’язку з адміністративним оскарженням. З урахуванням пп. 5.2.5 та 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 платник податків має право у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення оскаржити його до суду, в результаті чого податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.          

При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим при зверненні платника податків по суду незалежно від моменту звернення до суду.          

Податкова декларація з податку на прибуток ВАТ «Дніпрококс»за 1 квартал 2004 року була подана до СДПІ 07.05.2004 року, що підтверджується штампом податкової інспекції.          Позовна заява про скасування податкового повідомлення-рішення № 460814/0/19714 від 04.09.2003 року була подана до суду 20.04.2004 року (встановлено судами).          

Тобто на момент закінчення 1 кварталу 2004 року нараховане податкове зобов'язання було неузгодженим в результаті адміністративного оскарження, а на момент подання податкової декларації за 11 квартал 2004 року податкове зобов'язання вважалось неузгодженим в результаті оскарження його до суду.

Таким чином апелянт вважає, що у 1 кв. 2004р. він не повинен був зменшувати збитки попереднього періоду на суму 971000 грн., визначену податковим органом.

Відповідач та прокурор в поданих апеляційних скаргах просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.09 по справі №2-а-8280/08 в частині, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001250814/1/31206 від 01.11.2004 року в розмірі 78562,00 грн., та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001020814/0/23950 від 19.08.2004 року, № 0001020814/1/31207 від 01.11.2004 р., № 0001020814/2/764 від 12.01.2005 р., №0001020814/3/8759 від 30.03.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання Відкритому акціонерному товариству «Дніпрококс»з податку на прибуток в сумі 476436,39 грн. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ВАТ "Дніпрококс" відмовити в повному обсязі. Апелянти посилаються на невірне застосування судом першої інстанції норм п.п.4.3.5 Закону, яке полягає у в тому, що, на думку суду, спірне податкове зобов'язання повинно було визначатись за непрямими методами і повинно було прийматись відповідне рішення. Але при проведенні перевірки податковим органом використовувались податкова звітність та первинні документи, яких було достатньо для визначення суми податкового зобов'язання, та винесення рішення, тобто не було підстав для застосування непрямих методів. Апелянти також посилаються на порушення судом ст.. 86, ч.5 ст. 227 КАС, яке полягає в тому, що суд не врахував висновки ВАСУ та не надав належної оцінки доказам, наданим відповідачем. У судовому засіданні апелянти підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, за результатами планової документальної перевірки позивача СДПІ по РВПП в м. Дніпропетровську складено акт №225-02/3-39-05393091 від 16.08.04.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.08.04 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001020814/0/23950, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 930948,00 грн., із них основний платіж - 515060,00 грн., штрафні санкції - 415888,00 грн.           Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного оскарження Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську були винесені податкові повідомлення-рішення №0001020814/1/31207 від 01.11.2004 року, №0001020814/2/764 від 12.01.2005 року та №0001020814/3/8759 від 30.03.2005року, якими визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 930948, 00 грн., із яких основний платіж - 515060,00 грн., штрафні санкції - 415888,00 грн. Також за результатами розгляду скарги позивача відповідачем проведений перерахунок результатів перевірки та встановлений факт завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2003 року на 953 000,60 грн., заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2003 рік на 953 000,58 грн., за І квартал 2004 року - на 969 000,70 грн. Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, визначений відповідачем в сумі 577 000,00 грн. У зв'язку з чим, оскаржуване податкове, повідомлення-рішення залишено без змін, одночасно збільшена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток на 78562,00 грн., в тому числі за основним платежем 61940,00 грн., штрафними санкціями - 16622,00 грн.           01.11.04 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001250814/1/31206, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 78562,00 грн., із яких основний платіж - 61940,00 грн., штрафні санкції -16622,00 грн. Під час перевірки встановлено, що в процесі переробки вугільного концентрату в коксову продукцію позивач використав 17851 тонну вугільних концентратів, ціна яких відповідно до вантажних митних декларацій становить 282,0 грн. за одну тонну сухої ваги, замінивши їх власними вугільними концентратами, ціна яких становить в II кв. 2003 року 238,80 грн.,. в III кварталі -218,55 грн., у зв'язку з чим виникла різниця вартості вугільних концентратів, які були використані позивачем для отримання власної продукції, та вугільними концентратами, які позивач придбав у ТОВ «Технологія». Зазначена різниця в і розмірі 953575,20 грн. як вартість безоплатно отриманого товару, в порушення п.4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не віднесена позивачем до складу валових доходів. Як зазначено в акті перевірки між ВАТ «Дніпрококс»та TOB «Технологія»(продавець) укладений договір № 5 від 03.01.03 р., відповідно до умов якого позивач придбавав вугільну продукцію за якісними показниками, зазначеними в додатку до цього договору (в тому числі вміст сірки в вугільних концентратах визначений на рівні 1,3-2,4% в залежності від марки вугільного концентрату). В перевіреному відповідачем періоді позивачем перероблявся вугільний концентрат, отриманий відповідно до цього договору згідно специфікацій до договору та накладних: в II кварталі 2003 року - 23397 тонн на суму 5587299 грн. без ПДВ, в III кварталі 2003 року - 23138 тонн на суму 5056767 грн. без ПДВ. Одночасно позивачем з TOB «Технологія»(замовник) укладений договір № 2 від 03.01.03 р. про переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого позивач (виконавець) зобов'язувався прийняти від замовника сировину - вугільний концентрат по якісним і кількісним показникам, зазначеним в додатках до договору (український вугільний концентрат із вмістом сірки 1,3-2,4% в залежності від марки вугільного концентрату, та вугільний концентрат РФ із вмістом сірки 0,3-2,7 %), та переробити її в продукцію, вид, якість, кількість якої визначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно до п.1.4 договору замовник передає позивачеві на переробку сировину із розрахунку вугільного концентрату в сухій вазі на одну тонну коксу валової сухої ваги, в результаті чого із 1,00 тонни сировини сухої ваги виходить продукція у відповідності з додатком № 2. Залогова вартість 1 тонни сировини сухої ваги встановлена сторонами в договорі в розмірі 230,00 грн. без ПДВ. Замовник - TOB «Технологія», діючи в межах договору доручення № 275 від 05.03.02р. з ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(відповідно до умов якого TOB «Технологія»взяло на себе зобов'язання укласти від імені та за рахунок довірителя угоди по переробці вугільного концентрату в кокс доменний з третіми особами (виконавцями), а також додаткової угоди № 3 від 03.01.03 р. до договору № 2 від 03.01.03р. з позивачем, передав позивачеві на переробку вугільний концентрат виробництва Російської Федерації по залоговій ціні 282,00 грн. без ПДВ.           В межах зазначеного договору згідно актів приймання-передачі вугільних концентратів позивач від TOB «Технологія»прийняв вугільні концентрати в II кварталі 2003 року в кількості 196194 тонни, в III кварталі 2003 року -195916 тонн в сухій вазі.           З загальної кількості (392110 тонн) вугільних концентратів 171566 тон - це вугільні концентрати, які TOB «Технологія»отримало за договором доручення № 275 від 05.03.02 р. від ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», і передало їх за додатковою угодою № 3 від 03.01.03 р. до договору № 2 від 01.12.02 р. Таким чином, згідно умов договору № 2 від 03.01.03 р. TOB «Технологія»передано позивачеві для переробки як свої власні вугільні концентрати залоговою вартістю 230,00 грн., так і вугільні концентрати, отримані від ВАТ «Дніпропетровській металургійний завод ім. Петровського», власником яких є фірма «Інстрад ЛТД», залоговою вартістю 282,00 грн. за 1 тонну сухої ваги без ПДВ. Позивачем перероблено 453337 тонн вугільних концентратів, в результаті чого отримано 316629 тонн коксу доменного, в т.ч. в II кварталі 2003 року - 16573 тонни, в III кварталі 2003 року - 16120 тонн власного, решта - за договором № 2 від 03.01.03 p. В акті перевірки №225-02/3-39-05393091 від 16.08.04 р. відповідач доходить, висновку, що позивачем при виробництві власного коксу використано 17 851 т. вугільного концентрату компанії «Інстрад ЛТД.» Як вбачається із акту перевірки і наданих документів висновок про використання давальницької сировини для отримання власної продукції високої якості зроблено працівниками державної податкової служби на підставі розрахунків, а не на підставі документів первинного бухгалтерського обліку підприємства щодо використання давальницької сировини (накладних та інших документів), а також на підставі аналізу вмісту сірки у готовій продукції, виходячи із аналізу вмісту сірки у вугільному концентраті. Отже, сума валових доходів та відповідно, сума заниженого податку на прибуток визначена розрахунково, а не на підставі первинних документів.           Позивач з висновком перевіряючих не погоджується, зокрема зазначає, що перевіряючими не враховано особливостей технологічного процесу виробництва коксової продукції, які впливають на вміст сірки в готовій продукції. Посилаючись на розрахунки, викладені в таблицях №№1-3 позовної заяви (т.1 а.с. 5, 6) вказує, що підприємство було достатньо забезпечене власними вугільними концентратами для виробництва коксової продукції, про що свідчать таблиці 1,2,3, та не мало технічної потреби в використанні вугільних концентратів фірми «Інстрад, ЛТД»для виробництва власної коксової продукції.           Таким чином, посилаючись на вказані розрахунки та на документи стосовно надходження сировини та реалізації продукції, сторони намагаються довести правильність своїх висновків та їх цифрових показників.           Із пояснень, наданих представниками сторін у суді апеляційної інстанції, можна дійти висновку, що підтвердити або спростувати названі розрахунки документами складського обліку та відпуску сировини у виробництво неможливо, оскільки такі документи у позивача відсутні та до перевірки не надавались.

          Порядок визначення суми податкового зобов’язання за непрямими методами міститься у п.4.3 ст. 4 Закону 2181.

          Виходячи з норм названої статті, слід дійти висновку, що непрямим методом визначення податкового зобов’язання є передбачений законом метод оцінки витрат платника податків, приросту його активів, та оцінки інших елементів податкових баз, який дозволяє компенсувати відсутність у платника податків документів бухгалтерського обліку при перевірці та визначені податкового зобов’язання.

          Оскільки у даному випадку податкова намагалась здійснити оцінку фактичних витрат платника на виготовлення власної продукції, та надати оцінку вартості продукції, виготовленої на замовлення, виходячи із хімічних показників сировини та виготовленої продукції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при визначенні податкового зобов’язання платника податковий орган застосував напрямі методи.

          Оскільки названі дії було проведено, а рішення щодо сплати суми податкового зобов’язання прийнято без дотримання норм п.п.4.3.1, 4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону №2181, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.

          Докази відповідача та прокурора стосовно того, що методи, за якими визначено податкове зобов’язання платника, не відносяться до непрямих, не приймаються колегією суддів, виходячи з викладеного вище.

          За названих обставин підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора та відповідача відсутні.

          Стосовно апеляційної скарги позивача слід зазначити наступне.

Щодо не відображення в Деклараціях про прибуток за 1 квартал 2004 року результатів попереднього акту документальної перевірки, що призвело до донарахування за 2003 рік податку на прибуток у сумі 229390,00 грн. та в результаті виявлених порушень відповідачем донарахований податок на прибуток на загальну суму 515060,00 грн., суд встановив наступне.

За результатами проведеної відповідачем комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства підприємства-позивача за період з 01.10.01 р. по 01.04.03 р. був складений акт № 160/02-3-45-05393091 від 01.09.03 р., відповідно до якого підлягає нарахуванню позивачеві податок на прибуток в сумі 321000,88 грн., зменшенню збитки за І квартал 2003 року на суму 971000,00 грн.

Як свідчать матеріали даної справи, правомірність висновків податкового органу щодо невірного визначення позивачем показників, за якими формувалась база оподаткування податком на прибуток у 1 кв. 2003р., досліджувалось у судовому порядку під час розгляду справи №36/116.

Судові рішення у названій справі (т.4, а.с. 87-106) свідчать, що податковий орган не тільки обґрунтовано зменшив позивачу збитки 1 кВ. 2003р., але й правомірно донарахував податкове зобов’язання у сумі 211140 грн. основного боргу.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №36/116 набрала законної сили 26.10.04р. та залишена без змін судовими рішеннями Вищого господарського суду України та Верховного суду України від 05.07.05р. та від 19.09.05р. відповідно.

Виходячи з обставин, встановлених у справі №36/16 за участі ВАТ «Дніпрококс»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та керуючись нормами ч.1 ст. 72 КАС, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, здійсненим під час перевірки від 16.08.04р. стосовно того, що позивач завищив показники збитків попередніх періодів та неналежним чином визначив доходи періодів, що передують звітному.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У разі узгодження суми податкового зобов’язання, визначеного податковим органом, платник податків повинен здійснити відповідне відображення у своєму податковому обліку.

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС висновки суду касаційної інстанції, з яких скасовано судове рішення, є обов’язковим для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як свідчить зміст ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.07.08р. (т.4 а.с. 157-159) колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що податкове зобов’язання, нараховане позивачу за висновками акту попередньої перевірки від 01.09.2003р., станом на 01.04.04р. було узгодженим, що викликало необхідність відображення його показників у податковому обліку підприємства.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції стосовно узгодженості податкового зобов’язання попереднього періоду не можна визнати протиправними, як і рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи позивача –апелянта спростовуються викладеним вище, підстави для задоволення апеляційної скарги ВАТ «Дніпрококс»також відсутні.

Відповідно до ст.. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ та прокурора м. Дніпропетровська залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ та прокурора м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2009р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

          Ухвалу виготовлено у повному обсязі 04.08.2010 р.

Головуючий суддя Л.П.Туркіна

                    суддя М. П. Кожан

                              суддя                                                                       О.А. Проценко