Постанова № 11390410, 16.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 квітня 2010 року Справа № 2-12/354-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта";

представник відповідача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 11 березня 2010 року у справі №2-12/354-2010

за позовом           Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22,Київ 1,01001)

в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Р. Люксембург, 1,Сімферополь,95000)

до           відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Т. Шевченка, 18,Київ 30,01030)

в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Р. Люксембург, 1,Сімферополь,95000)

про стягнення 25 8233,48 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамта - Центру поштового зв'язку №1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»про стягнення штрафних санкцій в сумі 9932,06 грн та неустойки в розмірі подвійної орендної плати на суму 248301,42 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово зменшував позовні вимоги, остаточно просив суд, на підставі 525, 526, 785 Цивільного кодексу України, статей 173, 216 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача штраф в сумі 2608,43 грн та неустойку в сумі 238601,51 грн (а.с. 109-111, 136-138).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних обов’язків в частині повернення орендованих приміщень, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1.

Так, позивач зазначив, що незважаючи на закінчення 01 березня 2009 року строку дії договору оренди від 01.03.2003 № 01-06-146, відповідач, всупереч вимог статті 785 Цивільного кодексу України та умов пункту 5.1.12. цього договору, у встановлений строк не повернув орендовані приміщення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 11 березня 2010 року у справі №2-12/354-2010 відмовлено у позові Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 258233,48 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив про відсутність факту порушення прав позивача (орендодавця), оскільки приміщення були передані останньому відповідачем згідно з затвердженим сторонами графіком повернення, що виключає підстави для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди закінчився 01 березня 2009 року, у зв’язку з чим відповідач був зобов’язаний, в силу умов пункту 5.1.12. договору, повернути приміщення протягом 10 днів після закінчення строку його дії. Також позивач вказує, що графік повернення орендованих приміщень, на який посилається відповідач, сторонами погоджено не було. Більш того, цей графік не дотримувався відповідачем, хоча був ним пропонований.

Порушення норм матеріального права виразилось, на думку заявника апеляційної скарги, у незастосуванні судом положень статей 526, 785 Цивільного кодексу України.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Лисенко В.А. на суддю Борисову Ю.В.

У судовому засіданні, призначеному на 20 квітня 2010 року, представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. У слуханні справи було оголошено перерву з 20 по 22 квітня 2010 року для підготовки повного тексту постанови, однак після перерви сторони у судове засідання не з'явились.

Розглянувши справу повторно, у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2003 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта»(орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (орендар) був укладений договір №01-06-146 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, б. 1, загальною площею 2700 кв.м. (а.с. 9-11).

За актом прийому-передачі від 01 березня 2003 року зазначені приміщення були прийняти орендарем (а.с. 12).

Відповідно до пункту 14.1. договору, останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.03.2003 до 01.03.2004.

У свою чергу, згідно з пунктом 14.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. На цій підставі дія договору була продовжена.

Відповідно до пункту 14.5. договору його чинність припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами пункту 5.1.12. договору передбачено, що в разі припинення договору, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, в 10-денний термін після закінчення строку дії договору за актом прийому-передачі майна (якщо не досягнуто згоди про його продовження на новий строк або у разі дострокового його розірвання).

За невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штраф, у розмірі 8% від суми орендної плати за останній місяць (пункт 9.2. договору).

Листом від 29 грудня 2008 року, за вих. №01-06-6359 позивач повідомив відповідача про те, що Фонд державного майна України в Автономної Республіки Крим та м. Севастополі відмовив у наданні згоди на укладення нового договору оренди та про припинення у зв’язку з цим дії спірного договору з 01 березня 2009 року (а.с. 86).

Листи аналогічного змісту були направлені відповідачу 04 березня 2009 року та 03 квітня 2009 року (а.с. 16, 18). Факт отримання цих листів відповідачем не заперечується.

Судом також встановлено, що спірні приміщення, загальною площею 2700 кв.м, впродовж певного часу частками повертались відповідачем позивачу за актами прийому-передачі (а.с. 22-33, 87-99)

Останній акт, відповідно до матеріалів справи, був підписаний сторонами 28 грудня 2009 року (а.с. 99). Як вбачається з цього акту, станом на 30 жовтня 2009 року відповідачем повернено позивачу 2296,9 кв. м приміщень, залишкова частина приміщень, площею 403,1 кв. м залишилась не повернутою.

Посилаючись на порушення відповідачем строків повернення орендованого майна, встановлених пунктом 5.1.12. договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в сумі 9932,06 грн та неустойки в розмірі подвійної орендної плати на суму 248301,42 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у судовому засіданні 20 квітня 2010 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є орендними та підлягають регулюванню за правилами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України та статті 283 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З наведеної статті вбачається, що бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

Приймаючи до уваги неодноразові звернення позивача, в порядку статті 764 Цивільного кодексу України, про припинення договору оренди у зв’язку з закінчення строку його дії (а.с. 16-20, 86), судова колегія доходить висновку, що укладений між сторонами договір оренди від 01 березня 2003 року є припиненим у зв’язку з закінченням строку його дії 01 березня 2009 року.

Доводи відповідача про припинення дії спірного договору 01 березня 2005 року є хибними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Дійсно, у листі позивача від 26 квітня 2005 року за вих. № 01-06-1796 (а.с. 80), направленому на адресу відповідача, орендодавець зазначав про припинення дії спірного договору 01 березня 2005 року. Однак, у подальшому сторони дійшли згоди щодо пролонгації цього договору, що підтверджується наступними обставинами.

Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2007 року у справі № 2-8/10227.1-2007 та постановою Вищого господарського суду від 28 жовтня 2009 року у справі № 2-26/11131.1-2008 встановлено, що укладений між сторонами договір оренди від 01 березня 2003 року № 01-06-146 не розірваний та строк його дії продовжений відповідно до законодавства (а.с. 115, об.; а.с. 118).

Ця позиція підтримана також самим відповідачем у його листах, скерованих на адресу позивача. Так, у листі від 09 червня 2005 року № 09/111 відповідач зазначав, що дії спірного договору слід вважати пролонгованою до 01 березня 2006 року на підставі пункту 14.3. цього договору (а.с. 121-122). Аналогічна позиція була також підтверджена відповідачем у листі від 07 вересня 2005 року № 09/181 (а.с. 123-126). Також у листах від 13 травня 2009 року № 34/738-298, від 28 травня 2009 року № 34340 та від 30 червня 2009 року № 34-431, направлених на адресу позивача, відповідач посилався на спірний договір як на діючий (а.с. 90, 92, 95).

Однак суд першої інстанції зазначені докази не дослідив, не надав їм правової оцінки. Також суд не надав оцінки доводам позивача, які обґрунтовуються вказаними доказами, що є порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, яка передбачає, що відхилення того чи іншого доказу повинно бути мотивованим.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статей 785, 526 Цивільного кодекдсу України.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами пункту 5.1.12. договору оренди в разі припинення договору, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві майно в десятиденний термін після закінчення строку дії договору за актом прийому-передачі майна (якщо не досягнуто згоди про його продовження на новий строк або у разі дострокового його розірвання).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Невиконання обов’язку щодо повернення орендованої речі, згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, тягне за собою сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Перевіривши розрахунок неустойки, наданий позивачем (а.с. 111), судова колегія вважає його правильним та доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі 238601,51 грн. При цьому, зазначена неустойка розрахована з урахуванням фактичного користування відповідачем об’єктом оренди, тобто з урахуванням часткового повернення позивачу орендованого приміщення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що лист відповідача від 17 квітня 2009 року, згідно з яким останній просив позивача узгодити строки звільнення приміщень (а.с. 100), а також відповідь позивача на цей лист (а.с. 102), не можуть вважатися зміною умов договору оренди, а саме пункту 5.1.12. цього договору, оскільки не може бути змінений договір, строк дії якого вже сплинув.

Разом з цим, апеляційна інстанція знаходить безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 9.2. договору.

Відповідно до вказаного пункту за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 8 % від суми орендної плати за останній місяць.

Зміст наведеного пункту передбачає відповідальність сторони договору за будь-яке порушення його умов у вигляді разової сплати встановленої грошової суми на користь іншої сторони.

Таким порушенням умов договору позивач вважає неповернення відповідачем орендованих приміщень у встановлений строк.

Слід зазначити, що стягнута судом на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка також передбачає разовий грошовий платіж на користь потерпілої сторони, та за своєю правовою природою є штрафом (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України), а згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що судом не встановлено інших порушень умов договору з боку відповідача, окрім порушення умов пункту 5.1.12. щодо повернення орендованих приміщень у встановлений строк, за яке останнього вже було притягнуто до цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати неустойки, апеляційна інстанція знаходить безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача окрім неустойки ще і штрафу за теж саме порушення, адже штраф і неустойка в даному випадку відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Таким чином, враховуючи, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року у справі №2-12/354-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Р. Люксембург, 1,Сімферополь, 95000, р/р 260032256 у КРД АППБ "Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021 ОКПО 22236588) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Р. Люксембург, 1, Сімферополь,95000, р/р 2600554 КРД АППБ "Аваль" МФО 324021 ОКПО 01185556) неустойку в сумі 238601,51 грн, державне мито в сумі 2386,02 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                Ю.В. Борисова