Постанова № 11390408, 20.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 квітня 2010 року Справа № 2-24/555-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Сапьолко Іван Іванович, довіреність № 1523 від 17.11.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг";

представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Мир один";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03 березня 2010 року у справі №2-24/555-2010

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (вул. Мечнікова, 2, 9-й поверх Бізнес-центру "Парус", м. Київ,01601)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" (вул. Інтернаціональна, 130, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97403)

про стягннення 176 881,32 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Мир один”, про стягнення 176881,32 грн, в тому числі заборгованість у вигляді прострочених лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року в сумі 153306,62 грн та пеня за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 23574,70 грн (а.с. 2-7).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договору лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року, укладеному між сторонами у справі, в частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів, у зв’язку з чим створилася заборгованість в сумі 153306,62 грн, яку позивач просив стягнути на підставі статті 286 Господарського кодексу України та статті 762 Цивільного кодексу України. Також позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мир один” пеню за порушення строків внесення лізингових платежів в сумі 23574,70 грн. При цьому, в позовній заяві позивач, посилаючись на правила статті 35 Господарського процесуального кодексу України, також зазначив, що факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року у справі № 2-27/2600-2009, яке набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03 березня 2010 року у справі №2-24/555-2010 задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" про стягнення 176 881,32 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153306,62 грн заборгованості, 20366,53 грн –пені, 1736,73 грн державного мита та 231,72 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3208,17 грн пені у задоволенні позову відмовлено. (а.с. 59-65).

При прийнятті рішення суд виходив з того, що доказів на підтвердження факту сплати заборгованості за договором лізингу, укладеному між сторонами у справі, відповідачем надано не було, у зв’язку з чим задовольнив позов на підставі статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю “Мир один” стверджує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач відмовляє йому у проведенні ремонту екскаватору, обов’язок здійснювати який передбачено умовами договору лізингу, у зв’язку з чим об’єкт лізингу знаходиться у неробочому стані та не може експлуатуватися, а потому підстави для внесення лізингових платежів відсутні.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що умови пункту 1.2.1., абзацу 2 преамбули договору фінансового лізингу, а також графіку платежів (додаток № 2 до договору) про визначення загальної вартості предмету лізингу та лізингових платежів у іноземній валюті, суперечать пункту 2 статті 198 Господарського кодексу України, тому, відповідно до пункту 1 статті 203 та пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту укладення договору, оскільки жодна зі сторін не має права здійснювати розрахунки між собою на території України в іноземній валюті.

19 квітня 2010 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких сторона наводить контррозрахунок суми заборгованості за лізинговими платежами та пені (а.с. 78-80).

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Лисенко В.А. на суддю Борисову Ю.В.

У судовому засіданні, призначеному на 20 квітня 2010 року, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що явка сторін обов’язковою не визнавалась, та відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представника відповідача.

Переглянувши повторно справу у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

14 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг” (лізингодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Мир один”(лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № 22 (а.с. 18-28).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору позивач зобов’язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу на певний строк майно, спеціально придбане позивачем у визначеного відповідачем постачальника відповідно до встановлених відповідачем специфікацій і умов, а відповідач зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуватися ним, сплачувати позивачу плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за умовами сплати всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно, яке є предметом лізингу, це екскаватор гусеничний з гідромолотом ЕО-4225А-07.

При цьому вартість майна, яке є предметом лізингу, складає 146535.00 доларів США (з ПДВ), що еквівалентно 1 740 001.75 грн (з ПДВ) за офіційним курсом Національного Банку України на дату підписання договору (пункт 1.2.3).

Кількість лізингових періодів згідно з пунктом 1.2.9 договору складає 60.

Відповідно до пункту 3.5 вказаного договору лізингу відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу платежі відповідно до графіку лізингових платежів, визначеному у Додатку 2 до даного договору. Будь-які затримки стосовно строків сплати вважатимуться затримкою платежів (а.с. 21).

Згідно з пунктом 1.5 договору лізингу для сплати всіх платежів відповідні суми будуть перераховуватися у валюту платежу (гривню) за офіційним курсом національного банку України + 1.5 % на дату пред’явлення рахунку-фактури до сплати. У разі затримки оплати платежів, на суму пені буде виписано окремий рахунок згідно умов даного договору.

У випадку несвоєчасного виконання лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових та інших платежів, лізингодавець матиме право нараховувати пеню за кожен день затримки, в розмірі 0.10 % від суми заборгованості. При цьому лізингодавець не буде зобов’язаний попереджати або повідомляти лізингоодержувача про початок нарахування пені (пункт 3.12).

25 грудня 2007 року між сторонами по справі було укладено акт приймання - передачі предмету лізингу (додаток №3 договору фінансового лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року ), з якого вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу № 6 товариство з обмеженою відповідальністю “Техноторг - Дон” передало у власність позивачу по справі, а відповідач по справі, який діє на підставі договору фінансового лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року, прийняв предмет лізингу - екскаватор гусеничний з гідромолотом ЕО - 4225А - 07, вартість якого складає 740 001.75 грн., що еквівалентно 146535.00 доларів США (а.с. 29).

Також сторони підтвердили те, що до відповідача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предмету лізингу. Будь - які претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред'явлені відповідачем по справі виключно продавцю. З моменту підписання цього акту зобов’язання позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними (пункти 3, 4 акту).

Відповідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2-27/2600-2009, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 04-14 вересня 2009 року у цій справі, встановлено, що відповідачем у виконання взятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу № 22 в період з січня 2008 року по листопад 2008 року було оплачено лізингові платежі на загальну суму 155361.36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Однак, у подальшому відповідач припинив внесення лізингових платежів, у зв’язку з чим, станом на 06 травня 2009 року, заборгованість по них склала 107436.79 грн, яка за вказаним судовим рішенням у справі 2-27/2600-2009 була стягнута з відповідача разом з пеню за прострочення внесення лізингових платежів та різницею між курсами обміну валют.

Подальша несплата відповідачем лізингових платежів, зокрема за період з 14 травня 2009 року по 14 листопада 2009 року, у загальній сумі 153306,62 грн, явилась підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості та пені за прострочення лізингових платежів в сумі 23574,70 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, проте, рішення суду першої інстанції знаходить таким, що підлягає зміні, у зв’язку з наступним.

Предметом позову є вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Мир один” заборгованості за договором лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року в розмірі 153306,62 грн, пені за порушення строків внесення лізингових платежів в сумі 23574,70 грн.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, вони підлягають регулюванню главою 58 Цивільного кодексу України, нормами Закону України “Про фінансовий лізинг”та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до частини 2 зазначеної норми до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”встановлений перелік обов’язків лізингоодержувача, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі (пункт 3).

Аналогічний обов’язок відповідача передбачений і підпунктом “д” пункту 7.2 статті 7 спірного договору лізингу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2009 року у справі № 2-27/2600-2009 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" про стягнення 115309,80 грн, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2009 року встановлено, що, починаючи з листопада 2008 року, відповідачем було припинено здійснення лізингових платежів, встановлених додатком № 2 до спірного договору, у зв’язку з чим станом на 06 травня 2009 року, створилася заборгованість в сумі 107436.79 грн.

Доказів внесення лізингових платежів на заявлену до стягнення у цій справі суму 153306,62 грн (за період з 14 травня 2009 року по 14 листопада 2009 року) відповідачем також не надано.

Судовою колегією встановлено, що відповідач не заперечує проти факту припинення внесення лізингових платежів за спірним договором та не оспорює суму заборгованості за ним, але стверджує, що оскільки предмет лізингу знаходиться у неробочому стані, а позивач відмовляється від виконання свого обов’язку здійснити його ремонт, у товариства з обмеженою відповідальністю “Мир один” відсутній підстави виконувати свої обов’язки за цим договором в частині внесення лізингових платежів.

Однак, судова колегія не погоджується з даними доводами виходячи з наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.          

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 809 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги містить і частина 1 статті 13 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Згідно з пунктом 6.4 договору лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року лізингоодержувач зобов’язався отримати предмет лізингу від свого власного імені в силу цього договору, перевірити технічні, якісні та кількісні параметри предмету лізингу відповідно до специфікацій, і засвідчити перед лізингодавцем функціональний статус предмету лізингу, підписавши акт прийому-передачі предмету лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме –акту приймання-передачі від 25 грудня 2007 року (а.с. 29) відповідачем предмет лізингу був прийнятий без будь-яких заперечень. Більш того, в даному акті містяться відомості про те, що представник товариства з обмеженою відповідальністю “Мир один”перевірив якість, комплектність, справність та відповідність предмету лізингу умовам договору та підтвердив, що предмет лізингу відповідає встановленим відповідачем специфікаціям і вимогам. Жодних недоліків, які б заважали нормальній експлуатації предмету лізингу відповідачем виявлено не було.

Також сторони підтвердили те, що до відповідача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предмету лізингу. Будь - які претензії щодо предмету лізингу можуть бути пред'явлені відповідачем по справі виключно продавцю. З моменту підписання цього акту зобов’язання позивача з передачі предмету лізингу в лізинг вважаються виконаними (пункти 3, 4 акту).

Крім того, пунктом 6.8 договору лізингу було передбачено, що лізингодавець цим договором передає лізингоодержувачу право на пред’явлення претензій/позовів з приводу затримки чи неможливості поставки, недоліків предмету лізингу безпосередньо до постачальника предмету лізингу. /…/ Лізингодавець передає лізингоодержувачу весь обсяг повноважень, а лізингоодержувач зобов’язується перед лізингодавцем скористатись своїм правом вести судові справи проти постачальника безпосередньо, щоб врегулювати будь-які претензії/позови щодо умов поставки, якості, кількості, інших характеристик, технічної допомоги та обслуговування під час строку дії гарантії, а також після гарантії, стосовно предмету лізингу тощо.

Наступним лізингоодержувач відмовився від будь-яких претензій/позовів проти лізингодавця стосовно права власності, поставки, якості, кількості, інших характеристик, технічної допомоги, замовлення, обслуговування під час гарантійного строку та після гарантії, або стосовно прихованих та/або явних дефектів предмету лізингу тощо (пункт 6.10).

Пунктом 7.2 (п.п. “г”) також передбачений обов’язок лізингоодержувача нести витрати, пов’язані з експлуатацією, обслуговуванням, ремонтом предмету лізингу.

При цьому, пунктом 8.2 договору лізингу сторони передбачили, що пошкодження предмету лізингу, навіть таке, що не підлягає усуненню, рівно як і знищення предмету лізингу, не звільняють лізингоодержувача від обов’язку сплати лізингових платежів, та не є підставою для звернення до лізингодавця з вимогою про зменшення лізингових платежів, та припинення інших зобов’язань за цим договором.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем безпідставно заявляються вимоги відносно ремонту предмету лізингу товариству з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа Лізинг”.

Посилання заявника апеляційної скарги на недійсність умов пункту 1.2.1., абзацу 2 преамбули договору фінансового лізингу, а також графіку платежів (додаток № 2 до договору) про визначення загальної вартості предмету лізингу та лізингових платежів у іноземній валюті через їх невідповідність пункту 2 статті 198 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що жодна зі сторін не має права здійснювати розрахунки між собою на території України в іноземній валюті, судова колегія знаходить необґрунтованими.

Так, відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведені правила частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачають гарантію захисту майнових інтересів кредитора у випадку зміни курсу гривні до певної іноземної валюти.

За правилами частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Однак, судова колегія звертає увагу заявника апеляційної скарги, що валютою зобов’язання та валютою платежу сторони обрали гривню, а валютна прив'язка - це додаткова гарантія від коливання курсу долара саме гривневого платежу. Отже, факт порушення сторонами вимог частини 2 статті 198 Господарського кодексу України відсутній.

Виходячи з умов пункту 7.2 (“д”) договору, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтовані з лізингових платежів. Між тим, у розрахунках суми основної заборгованості суд допустив помилку. Так, лізингові платежі за червень та листопад розраховані судом першої інстанції виходячи з курсу долара США станом відповідно на 15 червня 2009 року та 16 листопада 2009 року (а.с. 44), замість офіційного курсу долара США станом, відповідно, на 14 червня 2009 року та 14 листопада 2009 року, оскільки саме такі дати передбачені графіком лізингових платежів (а.с. 19, об.). Перевіривши розрахунок, наданий відповідачем (а.с. 79-80), судова колегія знаходить його правильним, та вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість з лізингових платежів в сумі 151002,31 грн.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, згідно з частиною 3 зазначеної норми пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання зобов'язання, тобто вона необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання зобов'язання боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожен наступний період прострочення невиконаного у строк ( визначений строк ) зобов'язання, при цьому, саме грошового.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.12 договору лізингу № 22 від 14 грудня 2007 року у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових та інших платежів, позивач має право нараховувати пеню за кожен день затримки, в розмірі 0,10 % від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 1.5 договору фінансового лізингу № 22 для сплати всіх платежів відповідні суми будуть перераховуватися у валюту платежу (гривню) за офіційним курсом Національного банку України + 1,5% на дату пред'явлення рахунку - фактуру до сплати. У разі затримки сплати платежів, на суму пені буде виписано окремий рахунок згідно з умовами даного договору.

Судом встановлено, що позивачем пеня розраховувалась виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що не суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, при розрахунку суми пені, судом першої інстанції також допущено помилку.

Так, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 15 травня 2009 року по 07 грудня 2009 року, виходячи з наступного розрахунку:

№

платежуСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

121073.9515.05.2009 - 14.06.20093112.0000 %0.066 %*429.56

21073.9515.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*736.72

21073.9512.08.2009 - 07.12.20099110.2500 %0.056 %*1077,08

221046.2915.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*735.75

21046.2912.08.2009 - 07.12.200911810.2500 %0.056 %*1394.82

321073.9515.07.2009 - 11.08.20092811.0000 %0.060 %*355.66

21073.9512.08.2009 - 07.12.200911810.2500 %0.056 %*1396.65

421433.4815.08.2009 - 07.12.200911510.2500 %0.056 %*1384.37

522124.8815.09.2009 - 07.12.20098410.2500 %0.056 %*1043.81

622124.8815.10.2009 - 07.12.20095410.2500 %0.056 %*671.02 Таким чином, загальна сума пені за вказаний період, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 9225,44 грн.

Враховуючи, що суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку щодо суті справи, але припустився помилок при розрахунку суми заборгованості та пені, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції –зміні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                             

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 березня 2010 року у справі №2-24/555-2010 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир один" (97400, Автономної Республіки Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 130, ідентифікаційний код 32994819) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А, ідентифікаційний код 35059482; р/р 26501100000056 в ЗАТ “Кредит Європа банк”, МФО 380366) 151002,31 грн заборгованості, 9225,44 грн - пені, 1602,28 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити".

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                Ю.В. Борисова