Постанова № 11379757, 19.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 квітня 2010 року Справа № 2-21/71-2010                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 04.02.2010 у справі №2-21/71-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" (вул. Севастопольська, 54, місто Сімферополь, 95015)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" (вул. Будьонного, 32, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 16 474,00 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" про стягнення 12210, 66 грн основного боргу, 2678, 79 грн пені, 351, 27 грн процентів річних та 1233, 28 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 у справі №2-21/71-2010 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" 10 210, 66 грн заборгованості, 3% річних у сумі 12, 04 грн. Відмовлено у позові в частині стягнення 3% річних у сумі 339, 23 грн, 1 233, 28 інфляційних втрат та 2 678, 79 грн пені. Припинено провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн основного боргу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи вимоги про стягнення основної суми боргу, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за укладеним між сторонами договором на виготовлення поліграфічної продукції на суму 12210, 66 грн, проте, сума в розмірі 2000 грн сплачена боржником під час судового розгляду справи. Відмова в стягненні пені обґрунтована тим, що при укладенні додаткової угоди сторони виключили такий вид відповідальності (пункт 5 додаткової угоди). При вирішенні питання щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд виходив з того, що днем прострочки виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань є 27.11.2009.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду заявник апеляційної скарги вважає порушення місцевим господарським судом принципу змагальності, оскільки останнім не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи та не вирішено питання про продовження строків розгляду справи.

Крім того, відповідач зазначає на те, що судом першої інстанції не враховано, що приймання продукції згідно з розділом 5 договору на виготовлення поліграфічної продукції здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі та/або видаткової накладної. При цьому, якщо товар отримує представник, то на підтвердження повноважень додатково надається довіреність. Посилаючись на те, що видаткові накладні оформлені неналежним чином, оскільки на них відсутній підпис особи, яка отримувала товар, заявник апеляційної скарги вказує, що факт отримання продукції належним чином не підтверджений.

У судовому засіданні – 23.03.2010 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні – 06.04.2010 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – без змін.

Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 суддю Черткову І.В. замінено на суддю Лисенко В.А. Головуючим у справі призначено суддю Волкова К.В.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 суддів Голика В.С., Лисенко В.А. замінено на суддів Гоголя Ю.М., Черткову І.В., яку призначено головуючим у справі.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.03.2010 до 06.04.2010.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

05.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" (виконавець) укладено договір № 34 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до пункту 1.1 виконавець виготовляє за завданням замовника поліграфічну продукцію, а замовник приймає та оплачує виконані роботи згідно з умовами цього договору. У подальшому до вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди №№ 1- 4 (а. с. 55 –57).

На виконання даного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" відповідно до видаткових накладних (а. с. 8 –10) виготовило продукцію на загальну суму 12210, 66 грн.

Отримання даної продукції відповідачем підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а. с. 14).

Заборгованість замовника за цими видатковими накладними згідно з додатковою угодою № 4 до договору № 34 від 05.03.2008 (а. с. 15), актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 (а. с. 44) становить 12210, 66 грн.

20.11.2009 позивач направив на адресу боржника претензію про сплату в строк до 26.11.2009 заборгованості за договором № 34 від 05.03.2008 у сумі 12 210,66 грн (а. с. 18). Дана претензія отримана відповідачем того ж дня - 20.11.2009, що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 19).

Проте, заборгованість товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" у встановлений строк погашена не була, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено ще 2000 грн, що підтверджується банківською випискою (а. с. 62).

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати виготовленої продукції підтверджується додатковою угодою № 4 до договору № 34 від 05.03.2008 (а. с. 15). Так, у пункті 2 вказаної додаткової угоди сторони передбачили, що, враховуючи ускладнення внаслідок економічної кризи своєчасного вико нання замовником грошових зобов'язань, виконавець надає боржнику розстрочку заборгованості, яка відповідно до акта звірки від 31.12.2008 становить 12 210,66 грн.

Отже, вказана сума заборгованості належним чином підтверджена, у зв’язку з цим суд першої інстанції, врахувавши здійснення відповідачем під час розгляду справи –03.02.2010 оплати на 2000 грн (а. с. 62), правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основної суми боргу в частині 10210, 66 грн, а в частині стягнення 2000 грн –припинив провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.3 договору № 34 від 05.03.2008 встановлено, що у разі порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочки.

Але згідно з пунктом 5 додаткової угоди № 4 від 10.04.2009 до вказаного договору до замовника за порушення грошового зобов'язання санкції, передбачені пунктом 7.3 договору № 34 від 05.03.2008, не застосовуються.

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції про відмову у позові в частині стягнення 2678, 79 грн пені.

Проте, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні інфляційних втрат за період з 01.01.2009 по 30.11.2009 та 3 % за період з 26.12.2008 по 27.11.2009 з огляду на наступне.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4.2 договору № 34 від 05.03.2008 передбачено, що оплата здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку протягом 5 робочих днів з дня його отримання замовником.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог надав суду рахунки № 2657 від 16.10.2008, № 2678 від 27.10.2008, № 2740 від 26.11.2008 на загальну суму 12210, 66 грн (а. с. 11 –13). Проте, докази направлення цих рахунків відповідачеві відсутні в матеріалах справи. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані рахунки були передані замовнику при отриманні ним товару –18.12.2008. Дані пояснення підтверджуються тим, що довіреності, видані відповідачем для отримання матеріальних цінностей, місять посилання на номера цих рахунків та дату їх складення. Крім того, посилання на вказані рахунки містить і претензія, отримана замовником 20.11.2009.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що відповідач отримав рахунки 18.12.2008, а тому строком прострочення згідно з пунктом 4.2 договору № 34 від 05.03.2008 є 26.12.2008.

При цьому слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати не з 26.12.2008, а з 18.12.2008 по 08.12.2009.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві в стягненні інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 18.12.2008 по 25.12.2008. Правомірним є також відмова в стягненні інфляційних втрат за 5 днів грудня 2008 року та 8 днів грудня 2009 року, оскільки індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць.

Проте, судом неправомірно відмовлено у стягненні з відповідача 3% річних за період з 26.12.2008 по 27.11.2009 (за період з 27.11.2009 по 08.12.2009 судом стягнуто 3 % у сумі 12, 04 грн) та інфляційних витрат за період з 26.12.2008 по 30.11.2009.

При цьому суд першої інстанції дійшов неправомірних висновків про те, що у пунктах 3, 4 додаткової угоди № 4 від 10.04.2009 сторони передбачили нові строки оплати виготовленої продукції на суму 12210, 66 грн.

Так, згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 4 розстрочка заборгованості на суму 12210, 66 грн надається замовнику строком на шість місяців. Погашення заборгованості здійснюється щомісячно рівними ча стками, що складає 2 035,11 грн на місяць.

У пункті 4 вказаної угоди замовник зобов’язався сплачувати послуги, що надаються виконавцем з 01.01.2009, протягом п'яти банківських днів з дня одержання замовником рахунка.

Зі змісту наведених пунктів вбачається, що у пункті 3 сторони передбачили графік виконання наданої розстрочки щодо сплати заборгованості, а не змінили встановлені договором строки та порядок оплати виготовленої продукції; у свою чергу у пункті 4 сторони визначили строк оплати послуг, надання яких передбачалося з 01.01.2009. Сума заборгованості, що є предметом позову, виникла за продукцією, яка виготовлена позивачем до 18.12.2008, а, отже, пункт 4 додаткової угоди № 4 на спірні правовідносини не поширюється.

На підставі викладеного суд першої інстанції, встановивши, що позивач не направляв на адресу відповідача рахунки в порядку пункту 4 додаткової угоди № 4, дійшов помилкового висновку, що строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (а. с. 18, 19).

З огляду на зазначене з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з 01.01.2009 по 30.11.2009 та 3% річних за період з 26.12.2008 по 08.12.2009. Розмір 3% річних за вказаний період становить 348, 25 грн (12210, 66 грн х 347 днів прострочки х 0, 03 : 365), розмір інфляційних втрат –1380, 79 грн (12210, 66 грн х 111, 30806656). Проте, оскільки позивач просить стягнути інфляційні втрати у сумі 1233, 28 грн, яка є зменшеною згідно з наведеним розрахунком, то позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах цієї суми. Позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних є обґрунтованими лише в частині 348, 25 грн.

Отже, судом першої інстанції в частині стягнення 3% річних у сумі 348, 25 грн та інфляційних втрат у розмірі 1233, 28 грн –неправомірно відмовлено у позові; у частині стягнення 3% річних у сумі 3, 02 грн –правомірно.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що факт отримання ним продукції не підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними (а. с. 8 –13), оскільки останні не підписані особою, яка отримувала товар, судова колегія не приймає до уваги, виходячи з наступного. Так, дійсно вказані видаткові накладні не містять підпису особи, що отримувала товар, проте, в них є посилання на довіреності № 978449, № 978446 (а. с. 14), видані відповідачем на ім’я Івченко О.А. Крім того, наведені доводи заявником апеляційної скарги спростовуються додатковою угодою № 4 від 10.04.2009, згідно з якою заборгованість становить 12210, 66 грн. При цьому додаткова угода містить посилання на акт звірки від 31.12.2008, з якого вбачається, що заборгованість виникла саме за вказаними вище накладними.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" про порушення місцевим господарським судом принципу змагальності, оскільки останнім не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, є безпідставними у зв’язку з тим, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок. Справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідачем в апеляційній скарзі не доведено, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі існували обставини, які перешкоджали вирішенню спору. Крім того, останнім не було заявлено клопотання про продовження вирішення спору, у зв’язку з чим суд правомірно відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи в частині відмови у позові щодо стягнення 3% річних у сумі 348, 25 грн та інфляційних втрат у розмірі 1233, 28 грн, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в цій частині, апеляційна скарга –частковому задоволенню.          

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 у справі №2-21/71-2010 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "СоюзСтройТехнологія" (95000, місто Сімферополь, вул. Будьонного, 32, ідентифікаційний номер 30494268, п/р 26000258384051 в КРУ КБ "Приватбанк", МФО 384436) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галс-Квадро" (95015, місто Сімферополь, вул. Севастопольська, 54, ідентифікаційний номер 32789632, п/р № 26004054900947 в КРУ КБ "Приватбанк", МФО 3884436) 10 210, 66 грн заборгованості, 3% річних у сумі 348, 25 грн та інфляційних втрат у розмірі 1233, 28 грн, а також 137, 92 грн державного мита та 198, 24 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення 2 678, 79 грн пені, 3% річних у сумі 3, 02 грн.

4.Припинити провадження у справі №2-21/71-2010 в частині позовних вимог щодо стягнення 2 000 грн".

3.Господарському суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2010 у справі №2-21/71-2010 видати наказ.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Ю.М. Гоголь