Рішення № 11388406, 22.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 р. Справа № 9/76-18/86

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Б.П.Гриняка

при секретарі судового засідання А.С. Томашевській

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства "Діброва-2" вул. Зелена,11, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м.Київ, 01011, в особі Івано-Франківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Незалежності, 19, м. Івано-Франківськ,76018

про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

За участі представників:

від позивача: Мізунський Михайло Михайлович (довіреність б/н від 01.05.2010 )- представник;

від відповідача: Нестеренко Андрій Володимирович (довіреність № 117 від 12.01.10р. )- головний експерт управління пізнього збору проблемної заборгованості роздрібних клієнтів;

ВСТАНОВИВ: заявлено вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 02 березня 2010 р. приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З., зареєстрований у реєстрі за № 294.

13 серпня 2010р. розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу № 9/76 в зв"язку з перебуванням судді Фанди О.М. у відпустці скеровано на розгляд судді Гриняку Б.П.

Ухвалою від 04.08.10р. суд здійснити заміну неналежного відповідача: Івано-Франківської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Незалежності, 19,м. Івано-Франківськ,76018, належним відповідачем: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, в особі Івано-Франківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Незалежності, 19,м. Івано-Франківськ,76018.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.08.10 року заявив усне клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу ( ст. 21 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду (ст. 27 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Виходячи із системного аналізу правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов"язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову у їх вчиненні), нотаріуси в розумінні ст. 21, 26, 27 ГПК України не є особами, прав і обов"язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість в результатах вирішення справи судом і реалізції ухваленого в ній рішення. В задоволенні клопотання відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та доповнень до неї.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 26.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством “ Райфафайзен банк Аваль” ( станом на день розгляду справи Публічним акціонерним товариством “ Райффайзен банк Аваль”) в особі заступника директора Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ “ Райффайзен Банк Аваль” Цалко Ольги Володимирівни, що діє на підставі Положення та довіреності від 11.12.2006 р. № 4497 та начальника управління продаж малого та середнього бізнесу Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ “ Райффайзен Банк Аваль” Петрук Богдани Іванівни що діє на підставі Положення та довіреності від 28.11.2006 р. № 2285 та Фермерским господарством "Діброва-2" укладено Кредитний договір №010/14-0/344, відповідно до якого відповідач зобов”язується надати позивачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в. п. 1.1 Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором.

Пунктом 1.1 зазначеного Договору визначено, що предметом Кредитного договору є надання Банком позичальникові грошових коштів у вигляді невідновлюваної кредитної лінії на таких умовах: сума кредитної лінії - 575 000,00( п”ятсот сімдесят п”ть тисяч ) гривень; строк користування до “25” червня 2013 року; плата за користування кредитом - 22,75 процентів річних.

Пунктом 6.1 Договору передбачено , що проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно умов цього договору.

Основна заборгованість за кредит (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості ( невід”ємний додаток №1 до цього договору) не повинен порушувати наступні вимоги: погашення основної суми кредиту здійснюється рівними частинами щорічно, не рідше одного разу на рік, але у будь-якому разі не пізніше кінцевої дати кредитного договору, зазначеної у п. 1.1 цього Договору.

З метою забезпечення виконання позивачем своїх обов”язків за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством “ Райфафайзен банк Аваль” ( станом на день розгляду справи Публічним акціонерним товариством “ Райффайзен банк Аваль”) та Фермерського господарства "Діброва-2" укладено договір застави від 27 червня 2008 р. , згідно умов якого позивачем надано в заставу Банку придбану сільськогосподарську техніку, а саме:

-обприскувач тракторний причіпний Advance Vortex 2000ЕЕ в кількості 1 ( одна) штука, який знаходиться за адресою : село Лука, Городенківського району, Івано-Франківської області;

-сівалка зернова MAXIDRILL TRW 6000 в кількості 1 (одна) штука, яка знаходиться за адресою : село Лука, Городенківського району, Івано-Франківської області;

02березня 2010 р. приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З. вчинено виконавчий напис №294 та запропоновано звернути стягнення на вищезазначене заставлене рухоме майно.

Позивач стверджує, що зазначений виконавчий напис здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є таким , що не підлягає виконанню з наступних підстав.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З діяла з порушенням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 13-1 Закону України “ Про нотаріат”, а саме здійснювала нотаріальну діяльність за межами Галицького районного нотаріального округу до якого цей нотаріус належить, оскільки рухоме майно, на яке запропоновано звернення стягнення за виконавчим написом, знаходиться на території Городенківського району.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах , що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року № 1172 визначено, що підставами для стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов”язання.

Відповідно до ст. 88 Закону України “ Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості.

Позивач стверджує, що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки Кредитний договір №010/14-10/344 від 26.06.2008 р., укладений між сторонами даного спору, з якого викникають зобов”язання по погашенню заборгованості - не був укладений в нотаріально-посвідченій формі. Договір застави є похідним від кредитного договору і є лише способом забезпечення зобов”язань за основним договором.

Крім того, позивач зазначив, що у виконавчому написі, вчиненому 02 березня 2010 року приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З за №294, вказано, що виконавчий напис здійснюється на підставі п.3.2.2 , договору застави основних засобів посвідченого 27.06.2008 року за реєстровим №4589.

В той же час, п. 3.2.2 договору застави дійсно передбачає можливість відповідача задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості за рахунок заставленого майна.

Проте, дана норма договору не передбачає такої можливості саме на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відтак, позивач стверджує, що відповідач може задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості за рахунок заставленого майна виключно за рішенням суду.

Відповідач Публічне акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"заявлені позовні вимоги заперечує мотивуючи їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідач зазначив, що позивачем належним чином не виконувались у мови Кредитного договору, а саме порушувався п. 6.1 Кредитного договору, у зв” язку з чим відповідно до п. 7.4 Кредитного договору Банк вправі достроково вимагати погашення заборгованості.

Надіслана на адресу позивача вимога про виконання зобов”язання за Кредитним договором від 20.10.2009р. залишена без задоволення. Неодноразові звернення відповідача до директора товариства про про погашення простроченої заборгованості залишені без належного реагування, що змусило позивача звернутись із заявою до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису на договорі застави основних засобів від 27.06.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за №4589.

Відповідач також зазначив, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису згідно ст. 87 Закону України “ Про нотаріат” приватним нотаріусом були отримані документи передбачені постановою КМ Перелік ( 1172-99-п) Кабінет Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 Про затвердження переліку документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що встановлюють безпірність боржника, а саме ці документи і були пред”явлені нотаріусу:

- оригінал договору застави основних засобів;

- вимоги про порушення основного зобов”язання з розрахунком заборгованості та підтверджуючими документами та власноручні підписи, які свідчать про отримання даних вимог боржниками.

Відповідач зазначив, що посилання позивача на порушення нотаріусом ст. 13, 25 Закону України “Про нотаріат” є помилковим, оскільки із самого нотаріального напису видно, що він вчинений в м. Бурштин, Галицького району, що відповідно до свідоцтва про зайняття нотаріальною діяльністю є робочим місцем в окрузі, в якому приватний нотаріус Чіпко Н.З. має право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд керується наступним:

Згідно із ст. 1 Закону України “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” - цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов”язань, а також правовий режим винекнення, оприлюднення та реалізації інших юрдичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено. Що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” , звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяження зобов2язання в порядку, встановленому цим законом; 2 ) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяжування шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженнями вимоги у разі , якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання , у разі , якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Крім того, частинами 1, 3 розділу ІХ “ прикінцевих положень Закону України “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень “, який набрав чинності з січня 2004 року визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти прийняті до набрання чинності цим Законом , застосовуються в частині , що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 закону України “ Про заставу” передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме : ч. 1 ст. 24 Закону України “ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку , встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення , як стягнення на підставі виконавчого напису .

Статтею 87 Закону України “ Про нотаріат” та п. 282 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах , що встановлюють заборгованість.

Пунктом 284 даної інструкції передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи., якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

В оспорюваному виконавчому написі № 294 від 02.03.2010 р. приватним нотаріусом Галицького району нотаріального округу Чіпко Н.З. до безспірних вимог банку за договором кредиту включено також і витрати по вчиненню виконавчого напису в сумі 3 700, 00 грн. .

Перелік документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрі України.

До переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172 витрати по вчиненню виконавчого напису не включені, а відповідно не можуть додаватися до загальної суми виконавчого напису.

Відповідно до ст. 88 Закону України “ Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем .

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинного бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, оскільки тільки первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Недотримання нотаріусом вимог чинного законодавства підтверджується також наступним.

Відповідно до ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Галицьки нотаріальний округ обмежується межами Галицького району Івано-Франківської області.

В той час як майно, відносно якого вчинено виконавчий напис . знаходиться на території Городенківського району Івано-Франківської області.

При вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З. діяла у порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 13-1 Закону України “Про нотаріат” тобто здійснювала нотаріальну діяльність за межами Галицького районного нотаріального округу, до якого цей нотаріус належить, оскільки рухоме майно, на яке запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, знаходиться на території Городенківського району.

У виконавчого написі, вчиненому 02.03. 2010 року приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З. за №294, вказано, що виконавчий напис здійснено на підставі п. 3.2.2 Договору застави основних засобів посвідченого 27.06.2008 року за реєстровим №4589.

Пунктом 3.2. Договору застави дійсно передбачено можливість відповідача задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості за рахунок заставленого майна.

Проте, зазначена норма договору не передбачає такої можливості саме на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, відповідач може задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості за рахунок заставленого майна виключно

Однак, при вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та ФГ «Діброва-2” документи первинного бухгалтерського обліку щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому не переконався у безспірності заборгованості ФГ «Діброва-2” перед Банком, а також сум штрафних санкцій та відсотків, зазначених у написі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконавчий напис № №294 від02.03.2010р., вчинений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З., не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права Товариства та визнається таким, що не підлягає виконанню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, Законом України “Про нотаріат”, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 року № 20/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 року № 1172, ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства "Діброва-2" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання таким , що не підлягає виконанню , виконавчий напис , вчинений 02.03.2010р. приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З. , зареєстрований у реєстрі за № 294 - задовольнити .

Визнати таким , що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 02.03.2010р. приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Чіпко Н.З., зареєстрований у реєстрі за № 294.

Стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, в особі Івано-Франківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вул. Незалежності, 19,м. Івано-Франківськ, 76018, ( код ЄДРПОУ 20551707) на користь позивача Фермерського господарства "Діброва-2" вул. Зелена,11, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701, ( ідент. код 33419382) 85 грн. (вісімдесят п”ять грн.) витрат по сплаті державного мита; 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гриняк Б.П.

Повне рішення складено 27.09.2010р.