Рішення № 11388291, 27.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.10 р.                     Справа № 15/175                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов (код ЄДРПОУ 00186513)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення вартості надлишково поставленої продукції в сумі 7608,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Новіков М.С. за довіреністю № 02/47 від 06.01.2010 р. (після перерви в судове засідання не з’явився)

від відповідача: Данилова С.О. за довіреністю № 09-18/1648 від 30.12.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.08.2010 р. до 27.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення вартості надлишково поставленої продукції в сумі 7608,50 грн.

Ухвалою суду від 30.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/175, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2006 р. сторони уклали договір № 3925/1–193 на поставку феросплавів, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що покупцем здійснюється розрахунок відповідальної вагової недостачі з урахуванням гранично допустимого розходження (сума норми природного збитку 0,54% та граничного розходження визначення маси нетто 0,2%) від ваги нетто в вагоні, вартість якої враховується сторонами при проведенні розрахунків.

Згідно п. 2.8 договору при відвантаженні залізничним транспортом прийом товару по кількості у покупця здійснюється шляхом перевірки маси брутто в момент отримання товару та ваги тари вагонів після звільнення його від товару на залізничних вагах покупця за участю представника охоронної організації. Визначення ваги нетто здійснюється шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах покупця, ваги тари вагону, визначеної на залізничних вагах покупця за участю представника охоронної організації.

До спірного договору сторони підписали додаткові угоди (специфікації) № 6 та № 7, якими передбачили зобов’язання постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити в липні 2007 р. – феросилицій ФС 65 нефракційний (ДСТУ 4127:2002) в кількості 1200,00 б/тн за ціною 4690,50 грн./б/тн на суму 6754320,00 грн.; в серпні 2007 р. – феросилицій ФС 65 нефракційний (ДСТУ 4127:2002) в кількості 980,00 б/тн за ціною 5307,50 грн./б/тн на суму 6241620,00 грн. Завірені копії договору, протоколу розбіжностей з погодженою редакцією, додаткових угод до спірного договору додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

На виконання договору № 3925/1–193 на поставку феросплавів від 21.11.2006 р. (з урахуванням специфікацій (додаткових угод № 6 та № 7) ним у липні–серпні 2007 р. було передано відповідачу за залізничними квитанціями № 49798922, № 49799088, № 49799156, № 49799277, № 49799439, № 50247392 феросилицій ФС 65 в вагонах № 653383952, № 65698003, № 65310039, № 66729623, № 66114430, № 64563844, № 66039652, № 65487902, № 60102316, № 67399576, № 65286866 відповідно.

Згідно умов спірного договору в присутності представника постачальника, який здійснював охорону продукції, було проведено приймання товару по брутто на станції призначення „Сартана”, що підтверджується актами прийому–передачі вантажу від 06.07.2007 р., від 16.07.2007 р., від 19.07.2007 р., від 25.07.2007 р., від 03.08.2007 р., від 15.08.2007 р., а також відповідними актами про фактичну наявність продукції.

Після прийому продукції позивачем по вазі брутто були складені акти про вагу тари на кожний з вагонів. Завірені копії вказаних актів містяться в матеріалах справи.

Після переважування вказаних вагонів, складання актів про вагу тари та визначення ваги нетто по правилам абз. 4 п. 2.7 договору, були виявлені взаємні недостачі та надлишки поставленої продукції.

В липні 2007 р. вагоном № 65310039 була поставлена продукція з недостачею в 0,147 базових тон. Відповідно до акту прийому–здачі вантажу від 19.07.2007 р. маса брутто (вага вантажу фактична) вагону склала 81,35 т. По акту про вагу тари від 20.07.2007 р. вага порожнього вагону № 65310039 склала 22,75 т. Таким чином, вага поставленої продукції по даним вагів ВАТ „МК „Азовсталь” склала 81,35 – 22,75 = 58,6 т. Враховуючи норму природного збитку та граничного розходження визначення маси нетто 0,74% (0,54% (сума норми природного збитку) + 0,2% (граничне розходження визначення маси нетто) = 0,74%), передбачену п. 2.7 договору (59,18 т (маса вантажу по документам) х 0,74% : 100% = 0,438 т), недостача вантажу розраховується за формулою: 59,18 т (маса вантажу по документам) – 58,6 т (маса вантажу фактична) – 0,438 т = 0,142 метричних тон, що в перерахунку на базові складає 0,147 б.т.

Пунктами 27, 28 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, передбачено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %. Надлишки вантажів, що прибули за справними пломбами (ЗПП) відправника, видаються одержувачу.

В липні 2007 р. вагонами № 65383952, № 6569800, № 66729625, № 66114430, № 64563844, № 66039652, № 65487902 була поставлена продукція з надлишками в 0,773 базових тон. В серпні 2007 р. вагонами № 60102316, № 67399576, № 65286866 була поставлена продукція з надлишками в 0,642 базових тон. Відповідно до актів прийому–здачі вантажів, актів про вагу тари, актів про фактичну наявність продукції, виходячи з таких показників як маса брутто (вага вантажу фактична) вагону, вага порожнього вагону, вага поставленої продукції по даним вагів ВАТ „МК „Азовсталь”, враховуючи норму залишків маси нетто в розмірі 0,2%, передбачену п. 27 Правил видачі вантажів, загальна сума надлишків, поставлених позивачем відповідачу, за період липень–серпень 2007 р. склала 1,415 базових тон. (0,773 б.т + 0,642 б.т – 1,415 б.т).

Таким чином, враховуючи співвідношення взаємних надлишків та недостач, позивачем в липні–серпні 2007 р. було поставлено відповідачу продукції з надлишком в 1,268 базових тон (1,415 б.т – 0,147 б.т = 1,268 б.т) або за липень 0,773 б.т – 0,147 б.т = 0,626 б.т. Позивач у розрахунку позовних вимог вказує іншу (меншу) вагу надлишків – 1,267 б.т за липень–серпень феросилицію ФС 65 за ціною згідно додаткових угод (специфікацій) до договору на загальну суму 7608,50 грн. з урахуванням ПДВ (або 0,625 б.т за липень).

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Відповідач здійснив передоплату за товар, поставлений в липні–серпні 2007 р., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про проведення платежу, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Але передоплата здійснювалася на умовах договору за кількість товару, яка зазначалася в специфікаціях, товаро–супровідних документах, а не за фактичною кількістю отриманого товару, яка на час проведення передоплати була сторонам не відома. Вказане свідчить про те, що надлишок феросилицію ФС 65 в розмірі 1,267 б.т на суму 7608,50 грн. відповідач не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р. з вимогою оплатити надлишково поставлену продукцію. Відповідач надіслав позивачу відповідь № 09–23/08–25 від 01.07.2008 р. на претензію, в якій повідомляє про відхилення претензії у зв’язку з тим, що при визначенні кількості надлишків продукції, відвантаженої в листопаді 2006 р. – серпні 2007 р., позивачем була застосована норма гранично допустимого розходження в розмірі 0,2%, замість 0,74%, що передбачено п. 2.7 договору (з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей). Завірені копії претензії та відповіді додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив надлишково отриману продукцію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 09–10/46 від 18.08.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує наступним:

Договором № 3925/1–193 на поставку феросплавів від 21.11.2006 р. не передбачений порядок та строк виконання зобов’язання по оплаті надлишково поставленої продукції. Претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р., на думку відповідача, не можна вважати вимогою згідно ст. 530 ЦК України, у зв’язку з тим, що вона не є документом, який підтверджує факт надлишкового постачання продукції.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву як у відповіді на претензію посилається на той факт, що позивачем була невірно застосована норма гранично допустимого розходження.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача у зв’язку з тим, що стаття 530 ЦК України не встановлює конкретної форми пред’явлення вимоги, тобто така вимога може мати форму як рахунку–фактури на оплату товару, так і претензії. Таким чином, претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р. суд приймає до уваги як вимогу згідно ст. 530 ЦК України на оплату продукції, надлишково отриманої за договором № 3925/1–193 на поставку феросплавів від 21.11.2006 р. , тому як в претензії міститься посилання на спірні вагони, в яких була поставлена продукція з надлишком та недостачею.

Заперечення відповідача щодо застосування позивачем норми гранично допустимого розходження в розмірі 0,2% замість 0,74% при проведенні розрахунків між сторонами щодо визначення кількості надлишків продукції, відвантаженої в липні–серпні 2007 р., не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 670 ч. 3 ЦК України передбачено, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 02/2569 від 28.05.2008 р. з вимогою сплатити суму надлишково отриманої продукції. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок. Єдиним доказом отримання даної претензії відповідачем є відповідь на претензію № 09–23/08–25 від 01.07.2008 р. Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 02.07.2008 р. по 08.07.2008 р. включно, а вже з 09.07.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк вартість надлишково отриманої від позивача продукції згідно договору № 3925/1–193 від 21.11.2006 р. на суму 7608,50 грн., за наступним розрахунком: 0,625 б.т за липень х 4690,5 грн. (без ПДВ за специфікацією № 6) = 3519,6 грн. (з ПДВ); 0,642 б.т за серпень х 5307,5 грн. (без ПДВ за специфікацією № 7) = 4088,9 грн. (з ПДВ). Загальна сума вартості надлишків товару складає: 3519,6 грн. (за липень) + 4088,9 грн. (за серпень) = 7608,5 грн. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26003501676000 в філії ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742) на користь відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” (юридична адреса: 94000, Луганська область, м. Стаханов; код ЄДРПОУ 00186513; рахунок 26003130026039 в ПАО КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) вартість надлишково поставленої продукції на суму 7608,50 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 27.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя