Рішення № 11387993, 20.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.10 р.                     Справа № 44/72                               

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 44/72____

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Першого заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, ідентифікаційний код 04056919

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32123041

про: стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 3857 331,26грн.

із залученням у якості Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса, ідентифікаційний код 04056902

та зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32123041

до Відповідача 1: Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, ідентифікаційний код 04056919

та до Відповідача 2: Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса, ідентифікаційний код 04056902

про: зміну договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом викладення п. 3.2 цього договору у наступній редакції: „...Перерахувати пайову участь при будівництві торгівельно-розважального комплексу у розмірі 9172382грн. без ПДВ поетапно: 1834476грн.- протягом двох місяців після прийняття рішення виконавчого комітету Одеської Міської ради від 24.06.2008р. №710; 7337906грн. - після прийняття об’єкту в експлуатацію...”; визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради та стягнення в порядку реституції 5503429грн.

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Прокурора – не з’явився;

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – Шеретова О.В. (за довіреністю б/н від 04.02.2010р.);

від Третьої особи - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 13.07.2010р. на 16.08.2010р., з 16.08.2010р. на 07.09.23010р., з 07.09.20910р. на 20.09.2010р.

У судовому засіданні 20.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора міста Одеси (далі – Заявник позову) в інтересах звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради м. Одеса (далі – Позивач) з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3668953грн., пені в сумі 101174,94грн., інфляційної індексації в сумі – 74562,6грн. та 3% річних – в сумі 12640,72грн., усього - 3857 331,26грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси від 24.06.2008р. за період з 01.12.2008р. по 12.01.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційної індексації та пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 24.06.2008р., договір пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси від 24.06.2008р.; виписки із реєстру Управління Державного казначейства у місті Одесі від 22.08.2008р., 29.08.2008р., 29.09.2008р.; розрахунок позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

Протягом нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010р., Прокурор у судових засіданнях усно підтримував вимоги первісного позову, проте будь-яких додаткових пояснень по суті спору з урахуванням вказівок касаційної інстанції та вжитих заходів з їх виконання до відома суду не довів.

Позивачем під час первісного розгляду справи 16.03.2010р. надав пояснення (а.с.а.с.26-27 т.1), а 01.04.2010р. – додаткові пояснення (а.с.а.с.34, 35 т.1), згідно яких позовні вимоги Прокурора підтримані у повному обсягу, із вказівкою про те, що: пайова участь забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури передбачена ст. 27 Закону України „Про планування і забудову територій”; Відповідачем грошові зобов’язання щодо пайової участі, визначені умовами укладеного договору від 24.06.2008р. – додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради про надання дозволу на будівництво торговельно-розважального комплексу – виконанні лише частково (в сумі 5503429грн.), що призвело до виникнення стягуваної заборгованості, існування якої спричиняє шкоду інтересам територіальної громади м. Одеси; подання позову Прокурором за встановленою підвідомчістю і безпідставності кваліфікації договору №548/кс від 24.06.2008р. пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси як адміністративного; підписання означеного договору з боку Позивача уповноваженою особою за змістом п. 6.2.1 Правил забудови м. Одеси та визначення реквізитів для отримання заявлених до стягнення грошових коштів відповідно до умов договору.

Позивачем надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.36-53, 112-129 т.1).

Під час нового розгляду справи Позивачем 10.09.2010р. надані пояснення (а.с.а.с.163-165 т.4), якими позовні вимоги Прокурору підтримані у повному обсягу із вказівкою на помилковість покладання викання Відповідачем грошових зобов’язань у залежність від надання йому земельної ділянки для здійснення будівництва.

Відповідач під час первісного розгляду справи надав відзив №709 від 13.03.2009р. (а.с. 18, 19 т.1), в якому просить суд припинити провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, так як спір не підлягає вирішенню в господарських судах України з мотивів адміністративної природи укладеного із Позивачем договору пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури

Відповідачем також надані додаткові документи на виконання вимог ухвали суду (а.с.а.с. 20, 61-66, 138, 139, 142-147 т.1), а під час нового розгляду справи – відзив №1400 від 16.08.2010р. з додатками (а.с.а.с.213-213 т.3), в якому щодо вимог Прокурора наголосив на невиконання з боку Виконавчого комітету Одеської міської ради обв’язку за укладеним договором відносно надання права забудови земельної ділянки з огляду на розташуванні майна сторонніх осіб на відповідній ділянці, яку досі не звільнено, через що несплата стягуваної Прокурором решти пайової участі є правомірним зупиненням виконання свого обов’язку з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Аматор”.

Крім того, Відповідач в порядку ст. 60 Господарського кодексу України, звернувся 01.04.2009р. до суду з зустрічним позовом з вимогами про змінити пункт 3.2 договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси від 24.06.2008р. виклавши його в новій редакції: „...Перерахувати пайову участь при будівництві торгівельно-розважального комплексу у розмірі 9172382грн. без ПДВ поетапно: 1834476грн.- протягом двох місяців після прийняття рішення виконавчого комітету Одеської Міської ради від 24.06.2008р. №710; 7337906грн. - після прийняття об’єкту в експлуатацію...”.

Ухвалою від 02.04.2009р. (а.с.67 т.1) зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

Позивач надав відзив на зустрічний позов б/н від 05.05.2009р. (а.с.а.с. 1-3 т.2), яким проти зустрічних вимог заперечив, посилаючись на неможливість зміни договору без прийняття відповідного рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Прокурор у письмових поясненнях №807-к від 25.05.2009р. (а.с. 8-11 т.2) проти зустрічного позову заперечив, підтримуючи доводи первісного Позивача з цього приводу.

Ухвалою від 02.03.2009р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом було залучено Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі – Третя особа)

Третя особа надала письмові пояснення №418/2 від 27.03.2009р. (а.с.а.с. 54,55 т.1), якими підтримала заявлені Прокурором вимоги у повному обсягу, вказуючи на сплату Відповідачем за договором пайової участі на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради 5503429грн.

06.07.2009р. Третя особа листом №167 від02.07.2009р. (а.с. 17 т. 2) повідомила про підготовку проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про продовження строків кінцевої сплати пайової участі ТОВ „Амстор” відповідно до Закону України від 25.12.2008р. №800-IV та з метою врегулювання спору мирним шляхом.

27.07.2009р. Відповідачем подано заяву за своїм зустрічним позовом, якою вимагав визнати недійсним договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 24.06.2008р., укладений між ТОВ „Аматор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області 5503429грн.

На обґрунтування цієї вимоги Відповідач посилався на вчинення спірного договору з боку свого керівника за відсутністю достатнього обсягу повноважень з огляду на встановлені у статуті обмеження щодо суми угод, нормативно обґрунтовуючи свої позицію приписами ст.ст. 15, 16, 92, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 20 Господарського кодексу України, 1, 48 Бюджетного кодексу України.

Заявою №1374 від 22.06.2009р. (а.с.66 т.2) Відповідач відмовився від зустрічного позову про внесення змін до договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 24.06.2008р., а заявою №1721 від 10.08.2009р. (а.с.а.с.74-78 т.2) доповнив підстави зустрічного позову щодо недійсності спірного договору аргументами про перевищення з боку Виконавчого комітету Одеської міської ради законодавчо визначених повноважень при підписання спірного договору з огляду на нетотожність юридичного змісту між дозволом на будівництво та права забудови, на підтвердження чого надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.79-81)

Наданою 18.08.2009р. заявою про уточнення позовних вимог (а.с.84 т.2) відповідач остаточно визначив під час первісного розгляду справи свої зустрічні вимоги, що полягали саме у визнання спірного договору недійсним та застосуванні реституційних наслідків.

Відповідач надав додаткові документи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.85-108 т.2), а заявою від 18.08.2009р. просив залучити Управління капітального будівництва Одеської міської ради у якості співвідповідача за зустрічним позовом як набувача сплачених за спірним договором грошових коштів, яка (заява) була задоволена ухвалою суду від 18.08.2009р. (а.с.111).

Під час нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010р., сторони за первісним та зустрічним позовом у повному обсягу підтримали свої попередні аргументи та доводи, а Відповідач задля виконання вимог суду відносно вжиття заходів з дотримання під час нового розгляду справи вказівок Вищого господарського суду України надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.178-212 т.3, а.с.а.с.3-154, 156 т.4).

У судовому засіданні 20.09.2010р. суд роз’яснив представнику Відповідача процесуальні наслідки прийняття відмови від зустрічних позовних вимог про зміну договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 24.06.2008р., передбачені ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин в контексті вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.06.2008р. №710 (а.с.5 т.1) серед іншого:

- надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю „Амстор” на проектування та будівництво торговельно-розважального комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності (державні акти на право власності на земельну ділянку – а.с.а.с.78-80 т.1), та на будівництво дитячого спортивного багатофункціонального комплексу з подальшою передачею до комунальної власності, після оформлення землекористування у встановленому порядку;

- затверджено договір на пайову участь у розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор”.

Означений договір (далі – договір пайової участі замовників) підписано між сторонами 26.08.2008р. та оформлено як додаток до згаданого рішення Позивача (а.с.а.с.6,7 т.1)

Згідно п.1.1 договору пайової участі замовників його предметом визначено надання Забудовникові (Відповідач) від імені Виконкому (Позивач) права забудови земельної ділянки строком до 31.12.2012р., за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, для будівництва торгівельно-розважального комплексу, спорудження спортивного багатофункціонального комплексу та комплексного благоустрою прилеглої території.

Пунктом 3.2 договору серед обов’язків Відповідача як забудовника визначено здійснити перерахування пайової участі при будівництві торгівельно-розважального комплексу у розмірі 9172382грн., з яких 1834476грн. – протягом 2-ох місяців після прийняття рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.06.2008р. №710, та 7337906грн. – в строк до 01.12.2008р. рівними частками щомісячно. Вказані грошові кошти мали перераховуватися за визначеними реквізитами Управління капітального будівництва Одеської міської ради (Третя особа за первісним позовом).

Крім того, у якості особливої умови договору відповідно до п. 5.4. Відповідач повинен був здійснити за рахунок власних коштів будівництво багатофункціонального спортивний комплексу площею 4711,20кв.м з подальшою передачею його з внутрішній оздоблення до комунальної власності територіальній громаді міста Одеси, Згідно протоколу комісії №34 від 10.06.2008р. (а.с.а.с.86-89 т.1), вказаного у договорі у якості підстави для включення цієї особливої умови, зведений кошторисний розрахунок будівництва спортивно-оздоровчого комплексу визначає вартість будівництва у сумі 39290122грн.

Положеннями п. 4.2.1. встановлена відповідальність Забудовника у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожен день прострочення у разі невчасної або неповної сплати грошових коштів, яка (пеня) підлягає сплаті на визначений рахунок Третьої особи.

Означений договір з боку Виконавчого комітету одеської міської ради підписано заступником міського голови Кучук М.І. відповідно до повноважень, передбачених п. 6.2.1. затверджених Одеської міською радою Правил забудови м. Одеси (а.с.а.с.16-42 т.1). В свою чергу, з боку Відповідача означений договір підписано директором Юношевою І.В., діючою на підставі статуту в редакції 06.11.2007р. (а.с.а.с.88-128 т.2).

Як вбачається із змісту розділу 11 статуту Відповідача в редакції, що діяла на момент укладання договору пайової участі замовників:

- директор як виконавчий орган Товариства вирішує всі питання, пов’язані з діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів учасників та спостережної ради Товариства (п.11.1.). Означене положення продубльовано і в п. 8.4. Статуту;

- права і обв’язки директора визначаються установчими документами Товариства, рішенням спостережної ради, договорами, що укладаються з Товариством та чинним законодавством (п.11.6);

- директор дії від імені Товариства в межах, передбачених цим статутом та чинним законодавством (п.11.7).

В свою чергу, до виключної компетенції загальних зборів учасників (засновників) Відповідача як його вищого органу за змістом п.п. 9.1., 9.2. Статуту віднесено і прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що перевищує 25% і більше статутного капіталу товариства, який у п. 7.7. Статуту визначений сумою 64556286грн.

На виконання своїх грошових зобов’язань за договором пайової участі замовників Відповідач тричі перераховував на рахунок Третьої особи грошові кошти у загальному розмірі 5503429грн., які, згідно наданих виписок (а.с.а.с.8-10 т1) надходили 22.08.2008р., 29.08.2008р. та 29.09.2008р.

На підставі клопотання Відповідача (а.с.а.с.90-93 т.1) було підготовлено проект рішення (а.с.94 т.1) Виконавчого комітету Одеської міської ради про затвердження додаткової угоди до договору пайової участі змовників, яка (угода – а.с.а.с.95,96 т.1) передбачала продовження строку виконання обов’язку щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” залишку пайової участі у сумі 3668953грн. до 31.05.2009р. та незастосування за період з 01.12.2008р. до моменту набрання чинності цієї угоди пені, інфляції та 3% річних. І хоча означений проект рішення був погоджений певними посадовими особами Виконавчого комітету Одеської міської ради, а запропонована додаткова угода завізована керівником Третьої особи, таке рішення прийнято не було і угода про продовження строку виконання грошових зобов’язань не відбулась. Крім того, і до порушення провадження у справі (а.с.а.с.97-100 т.1) і під час її первісного розгляду (а.с.100 т.1) Відповідач звертався до Позивача та Третьої особи з пропозицією укласти додаткову угоду до договору на пайову участь замовників, яка запроваджували зміни до означеного договору щодо перерахування частини пайового внеску у розмірі 7337906грн. після прийняття об’єкту в експлуатацію, проте таку угоду також укладено не було.

У зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань щодо сплати решти пайової участі у сумі 3668953грн., Прокурор, нарахувавши додатково (а.с.11 т.1) на суму заборгованості пеню, інфляційну індексацію та 3% річних за час прострочення, звернувся до суду з позовом про стягнення відповідної суми грошових коштів (усього 3857331,26грн.).

Позивач та Третя особа підтримали заявлені Прокурором позовні вимоги у повному обсягу.

Відповідач проти позовних вимог Прокурора заперечував, звернувшись до суду із зустрічними вимогами, які в перебігу розгляду справи коригував в межах, визначених ст.ст. 22, 58, 78 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, Прокурор, Позивач та Третя особа за первісним позовом проти вимог зустрічного позову заперечували з підстав, приведених вище.

За результатами розгляду первісного та зустрічного позовів Господарським судом Донецької області 26.08.2009р. вирішено (а.с.а.с.116-118 т.2):

·          у позові Першого заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у загальному розмірі 3857331,26грн. відмовити повністю;

·          припинено провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк до Виконавчого комітету Одеської міської ради про зміну договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом викладення п. 3.2 цього договору у наступній редакції: „...Перерахувати пайову участь при будівництві торгівельно-розважального комплексу у розмірі 9172382грн. без ПДВ поетапно: 1834476грн.- протягом двох місяців після прийняття рішення виконавчого комітету Одеської Міської ради від 24.06.2008р. №710; 7337906грн. - після прийняття об’єкту в експлуатацію...”;

·          задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк до Виконавчого комітету Одеської міської ради в частині визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради та в частині стягнення з Управління капітального будівництв Одеської міської ради в порядку реституції 5503429грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2009р. (а.с.а.с. 55, 56 т.3) вказане рішення міського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. (а.с.а.с. 153-155 т.3) попередні судові акти по справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області з мотивів передчасності висновків суду щодо перевищення директором Відповідача при укладання спірного договору і відсутності його подальшого схвалення. При цьому касаційною інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України були сформульовані обов’язкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно перевірки обставин наступного схвалення правочину, передбаченого ст. 241 Цивільного кодексу України, у тому числі – у спосіб вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття правочину до виконання, шляхом (перевірки) витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” журналу обліку протоколів загальних зборів, всі відповідні протоколи, зокрема за 2009р., з метою з’ясування чи було проведено в товаристві збори за наслідками його діяльності у 2008р., чи затверджувались звіти і висновки ревізійної комісії.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 13.07.2010р. справа № 44/72 була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д.О.

Під час нового розгляду учасники справи підтримали свою позицію відносно первісного і зустрічного позову (в остаточній редакції його вимог), викладену письмово.

На виконання наведених вище вказівок касаційної інстанції судом були витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” відповідні документи, які були надані останнім до матеріалів справи (а.с.а.с.178-211 т.3, а.с.а.с.3-154, 156 т.4), за результатами дослідження яких встановлено наступне:

·          Юношеву І.В. призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” згідно протоколу зборів учасників Товариства № 2 від 26.07.2002р. (а.с.5 т.4). Відповідно до п. 2.1. укладеного із Товариством безстроковим трудовим договором від 22.12.2004р. (а.с.а.с.7-10 т.4) Юношева І.В. як директор Товариства управнена, серед іншого, від імені Товариства без довіреності виконувати дії, що входять до його (директора) компетенції та розпоряджатися майном і кошами Товариства згідно Статуту та чинного законодавства;

·          в період 2008-2009р.р. (тобто до і після укладання спірного договору, у тому числі – і після прийняття рішення Господарським судом Донецької області по цій справі за результатами попереднього її розгляду) єдиним уповноваженим за змістом Статуту Відповідача органом – загальними зборами засновників – на прийняття рішення відносно відчуження майна вартістю 25% і вище від розміру статутного фонду - не приймалося жодних рішень про укладання спірного договору про пайову участь замовників від 26.06.2008р., або про його схвалення, погодження чи оцінку результатів його виконання тощо;

·          перерахування Відповідачем грошових коштів на користь Третьої особи трьома платежами у загальній сумі 5503429грн. здійснено за рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” у Закритого акціонерного товариства „Перший Українським міжнародний Банк” в межах правовідносин з останнім за договором №F 5011235-00-00 від 11.08.2005р. (а.с.а.с.11-13 т.4) згідно платіжних доручень №649 від 22.08.2008р., №664 від 29.08.2008р. та №995 від 29.09.2008р. (а.с.а.с.178-180 т.4), підписаних директором та головним бухгалтером згідно банківської картки із зразками підписів та відбитку печатки (а.с.156 т.4);

·          за змістом протоколу загальних зборів № 26 від 15.06.2009р. (а.с.110 т.4) за результатами розгляду діяльності Товариства у 2008р. ревізійною комісією Товариство було виявлено перевищення повноважень директора в частині розпорядження коштами Товариства при укладанні спірного договору, з огляду на що загальними зборами учасників було прийняте рішення в межах справи №44/72 відмовитись від поданого зустрічного позову про зміну договору та звернутися із зустрічним позовом про визнання такого договору недійсним;

·          рішенням загальних зборів учасників, оформлених протоколом №28 від 29.06.2009р. (а.с.113 т.4) за укладання спірного договору з перевищенням повноважень директору Юношевій І.В. оголошено догану.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Прокурором вимог первісного позову, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення - порушення грошових зобов’язань за договором пайової участі замовників), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, зустрічний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” розглядає судом в контексті вимог про визнання договору пайової участі замовників недійсним і застосування реституційних наслідків у вигляді стягнення 5503429грн., оскільки:

- по-перше, за змістом ст. 60 Господарського процесуального кодексу України заявник зустрічного позову користується всіма правами позивача щодо своїх вимог, у тому числі – змінювати підстави або предмет позову та доповнювати позов додатковими вимогами, об’єднуючи їх із первісно сформульованими, відповідно до ст.ст. 22, 58 Господарського процесуального кодексу України;

- по-друге, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення позивач управнений відмовитися від позову повністю або частково, і така відмова від зустрічних позовних вимог щодо зміни договору під час нового розгляду справи судом приймається, оскільки: відповідно до ст. 78 цього Кодексу опосередковано належною письмовою заявою уповноваженої на вчинення такої процесуальної дії особою – керівником Заявника на виконання рішення загальних зборів учасників Товариства; до прийняття відмови від таких вимог судом роз’яснені процесуальні наслідки вчинення такої дії; оскільки відмова зумовлена зміною процесуальної позиції – заперечення дійсності змінюваного договору – і учасниками справи є всі учасники відповідних правовідносин, суд не вбачає порушення чим-небудь прав або охоронюваних законом інтересів у зв’язку із прийняттям такої відмови.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 та п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України прийняття відмови від певних позовних вимог є підставою для припинення провадження у справі в частині таких вимог. При цьому, згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині зустрічних позовних вимог та про можливість задоволенні інших вимог (первісних та зустрічних) може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги первісного позову Прокурора такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, тоді як розглядувані вимог зустрічного позову – такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту первісного та зустрічного позову, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 24.06.2008р. і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення понад заборгованість пені, 3% річних та інфляційної індексації з одночасним запереченням за зустрічними вимогами дійсності означеного договору та необхідністю застосування реституційних наслідків за ним.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб’єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також – належності обраного способу судового захисту.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Отже, враховуючи, що захищувані за позовом Прокурора права Позивача зумовлені існуванням укладеного між Позивачем та Відповідачем договору, дійсність якого, в свою чергу, є предметом дослідження за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про необхідність спочатку вирішити питання щодо обґрунтованості зустрічних вимог, адже від висновку щодо цього перебуває у залежності існування підстави первісного позову.

Враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності означеного пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 24.06.2008р. здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін розглядуваного договору, дату його вчинені та характер опосередкованих ним правовідносин, оцінка його чинності здійснюється судом насамперед у світлі приписів Цивільного кодексу України, Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про планування і забудову територій”, „Про основи містобудування”, „Про господарські товариства”, які діяли на момент укладання означеного договору, та інших нормативно-правових актів.

Аналіз змісту умов договору з урахуванням висновків з цього приводу Вищого господарського суду України, приведених у постанові від 25.03.2010р., та положень пп. 1 п. а) ч. 1 ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ч. 4 ст. 27 Закону України „Про планування і забудову територій”, п. 6.2.1 Правил забудови м. Одеси, затверджених відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України „Про основи містобудування”, дозволяє кваліфікувати цю угоду як таку, що опосередковує договірне залучення органом місцевого самоврядування пайової участі забудовника у розвитку місцевої інфраструктури, встановлення якої (участі) є складовою частиною вихідних даних на проектування об’єкту та умовою надання земельної ділянки під забудову.

Виникнення у Забудовника обов’язків щодо внесення пайової участі у розвиток місцевої інфраструктури пов’язується із підписанням ним відповідного договору, волевиявлення щодо якого з боку Виконавчого комітету Одеської міської ради оформлюється відповідним рішенням (від 24.06.2008р. №710 - а.с.5 т.1). В свою чергу, положення п.п. 3.1., 3.2. і 5.4. спірного договору у сукупності із рішенням комісії з визначення розміру пайової участі (протокол №434 від 10.06.2008р.) дають підстави для висновку про те, що і внесення Відповідачем грошових коштів, і будівництво ним за власних рахунок багатофункціонального спортивний комплексу площею 4711,20кв.м з подальшою передачею його з внутрішній оздоблення до комунальної власності у сукупності є нерозривним за обсягом майновим внеском, відокремлення складових якого унеможливлює підписання договору в цілому.

Дійсно, враховуючи встановлені постановою КМУ № 40 від 24.01.2007р. граничні розміри пайової участі, передбачений договором обов’язок Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” побудувати та передати у комунальну власність багатофункціональний спортивний комплекс кореспондується із наданим правом забудови земельної ділянки торговельно-розважальним комплексом. В свою чергу, така форма пайової участі – будівництва об’єкту оздоровчого призначення - вимагає встановлення самостійної пайової участі – вже у вигляді грошових платежів, у стягненні заборгованості за якими полягають вимоги Прокурора. Отже, оскільки будівництво Відповідачем торговельно-розважального комплексу вимагає будівництва для комунальної власності багатофункціональний спортивного комплексу, а будівництво його, в свою чергу, передбачає внесення грошових коштів, остільки кожна з цих складових пайової участі Забудовника є істотною умовою спірного договору у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України в силу його специфічної правової природи.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із наведених Відповідачем підстав зустрічного позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, через:

- недостатність повноважень у директора ТОВ „АМСТОР” на його укладання за параметром суми угоди з огляду на встановлені у статуті обмеження;

- перевищення визначених законодавством повноважень з боку Виконавчого комітету Оденської міської ради.

Суд відразу відхиляє за необґрунтованістю другу з вказаних підстав, адже у світлі наведених вище норм, в контексті яких аналізувалася природа договору, укладання такої угоди з боку Виконавчого комітету міської ради цілком відповідає закріпленим у законодавстві повноваженням цього органу місцевого самоврядування у сфері будівництва та забезпечення функціональності міської інфраструктури.

Натомість посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” на перевищення повноважень його керівником при укладанні спірного договору суд вважає цілком обґрунтованими та достатніми для визнання розглядуваного договору недійсним.

Так, як було встановлено судом, Статут Відповідача, яким за преамбулою розглядуваного договору визначалися повноваження директора Юношевої І.В., містить їх (повноважень) обмеження щодо здійснення відчуження майна вартістю 25% і вище від розміру статутного фонду – волевиявлення на вчинення таких угод віднесено до виключних повноважень вищого органу Товариства у розумінні ч. 1 ст. 58 Закону України „Про господарські товариства” - загальних зборів учасників і має опосередковуватися їх рішенням, оформленим протоколом. Віднесення питання щодо прийняття рішення про відчуження майна понад встановлену суму до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю не суперечить ч. 7 ст. 41 та ч. 1 ст. 59 зазначеного Закону та безпосередньо дозволено ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України.

Наразі, сукупний розмір пайової участі Відповідача з відчуження майна до комунальної власності (з урахуванням грошових платежів, адже за змістом ст.ст. 177, 192 Цивільного кодексу України гроші є видом майна) за спірним договором становить 48462504грн. (39290122грн. розрахункової вартості будівництва спортивно-оздоровчого комплексу + 9172382грн. грошових платежів), що перевищує 75% розміру статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”.

Суд наголошує, що у такому випадку, за відсутністю інших законодавчих застережень, мало бути дотримане встановлене ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України правило про прийняття рішення щодо відчуження майна такої вартості більшістю не менш як 3/4 голосів учасників загальних зборів товариства.

Втім, як було встановлено судом, у тому числі – на виконання вказівок Вищого господарського суду України – рішення єдиним уповноваженим органом Відповідача у розглядуваному випадку – загальними зборами учасників Товариства – ані про укладання, ані про подальше схвалення (погодження) спірного договору не приймалось. Більш того, і з боку ревізійної комісії, і з боку загальних зборів засновків діям директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” з укладання без відповідного дозволу спірного договору надана негативна оцінка, що дозволяє достовірно визначити дійсне волевиявлення Відповідача щодо спірного договору, а саме – заперечення його правомірності.

Враховуючи зауваження касаційної інстанції щодо оцінки конклюдентних дій в контексті ймовірності подальшого погодження спірної угоди, суд наголошує, що означені дії з боку Відповідача у вигляді часткового перерахування на користь Управління капітального будівництва Одеської міської ради грошових коштів у сумі 5503429грн. на виконання спірного договору не можуть свідчити про його подальше погодження Відповідачем, адже таке перерахування було здійснено тією ж не уповноваженою на укладання договору особою – директором Юношевою І.В. Дійсно, посадова особа, яка не має повноважень від імені юридичної особи на укладання самого договору, за будь-яких обставин не може своїми діями його схвалити від імені такої юридичної особи.

Таким чином, суд зазначає, що спірний договір з боку Відповідача укладено особою, яка не мала відповідного обсягу повноважень на волевиявлення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” на угоду з такими умовами, і подальшого схвалення такої угоди у належний спосіб не відбулося, що за змістом ст. 241 Цивільного кодексу України унеможливлює виникнення на підставі спірного договору прав і обов’язків у Відповідача.

Відсутність необхідного обсягу повноважень у керівника Відповідача на вчинення спірного договору та зумовлений цим дефект волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” зумовлює недійсність спірного договору, як такого що не відповідає вимогам ч.ч.2, 3 Цивільного кодексу України.

При цьому суд наголошує на не неможливості застосування ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України до розглядуваного випадку, адже оскільки Позивач укладав спірний договір, в преамбулі якого повноваження підписанта з боку контрагента визначалися статутом, остільки Виконавчий комітет Одеської міської ради за всіма обставинами не міг знати про існування обмежень у представництві Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” його директором таким Статутом, що у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України з цього приводу, приведеної в абз. 4 п. 9.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. N 02-5/111.

Більш того, інформація щодо обмеження повноважень з представництва юридичної особи за змістом абз. 11 ч.2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” є складовою загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який (Реєстр) відповідно до ч. 1 ст. 16 названого Закону і створено з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб.

Заперечення Позивача щодо необґрунтованості зустрічних вимог про визнання недійсним договору пайової участі замовників від 24.06.2008р. з огляду на поточну чинність рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №710 судом відхиляються як юридично неспроможні, оскільки діюче законодавство не покладає можливість визнання договору недійсним у судовому порядку від наявності або відсутності рішення органу місцевого самоврядування про його укладання, до повноважень якого також не віднесено встановлення чинності правочинів. Наразі, жодних вимог щодо незаконності означеного рішення в межах цієї справи не висувається, а за відсутністю передбачених п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України підстав для виходу за межі позовних вимог, відсутні будь-які правові підстави вирішувати долю цього рішення Позивача в межах розглядуваної справи.

Беручи до уваги положення ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності лише окремих частин спірного договору та вказівки Вищого господарського суду України з цього приводу, суд наголошує, що оскільки, як було встановлено вище, складові частини пайової участі Відповідача (будівництво з подальшим переданням у комунальну власність та внесення платежів) є взаємообумовленими і опосередковують істотну умову договору без якої його не було вчинено – адже у такому випадку не досягалась би нормативно визначена його мета із залучення коштів у розвиток міської інфраструктури – остільки договір не може бути визначений недійсним лише в частині, і підлягає визнанню недійсним в цілому. Такий висновок суду щодо взаємозв’язку між недійсністю істотних умов договору і його незаконністю через це в цілому у повній мірі узгоджується із аналогічної позицією Вищого господарського суду України, приведеною в постанові від 31.07.2006р. №16/30пд (а.с.а.с.11-14 т.5)

Таким чином зустрічний позов в частині вимог про визнання спірного договору недійсним підлягає задоволенню у повному обсягу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обов’язків на майбутнє припиняється. З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

При цьому імперативна визначеності законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, усуває потребу в обов’язковому визначені такого моменту у резолютивній частині рішення.

У світлі зазначених положень спірний договір з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст.173,174 Господарського кодексу України взаємообумовлених прав та обов’язків, зокрема – права Позивача вимагати виконання обов’язку із внесення пайової участі у вигляді стягуваної за первісним позовом заборгованості.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язання повернути другій стороні всі, що було одержано за спірним договору, і у здійсненні означених реституційних наслідків полягає друга розглядувана вимога зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”. Приймаючи до уваги, що вимог про повернення отриманого Відповідачем за спірним договором в межах цієї справи не висувалось, а із наявних у справі доказів не вбачається набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” будь-якого зустрічного майнового надання з боку Виконавчого комітету Одеської міської ради, відносно якого (надання) можливо здійснити повернення в натурі, реституційні наслідки будуть односторонніми і полягатимуть у повернені сплачених Відповідачем грошових коштів у загальній сумі 5503429грн.

Оскільки вимоги щодо стягнення цієї суми звернуті до двох відповідачів за зустрічним позовом, тоді як за встановленими судом обставинами відповідна сума коштів була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради, остільки вимоги про стягнення цієї суми підлягають задоволенню саме відносно цієї особи, тоді як у цих же вимогах до Виконавчого комітету Одеської міської ради суд відмовляє, визначаючи його неналежним відповідачем у цьому випадку. Необхідність визначення долі заявлених вимог щодо кожного з співвідповідачів зумовлена приписами ст.ст. 23, 84 Господарського кодексу України.

Таким чином суд задовольняє зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” про стягнення в порядку реституції 5503429грн. лише відносно Управління капітального будівництва Одеської міської ради – відповідача 2 за зустрічним позовом.

Враховуючи висновки суду відносно зустрічного позову, первісний позов відхиляється у повному обсягу, адже через недійсність спірного договору як правової підстави для існування грошових зобов’язань є неможливими і існування прав, пов’язаних із такими правовідносинами (у тому числі – отримання пайових платежів, заборгованість за якими є базою для нарахування решти грошових вимог за первісним позовом Прокурора), як об’єкту судового захисту, та порушення таких відсутніх прав з боку Відповідача.

В свою чергу, відсутність прав та факту їх порушення за будь-яких обставин унеможливлює застосування судового захисту відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Дійсно, примушення Відповідача до виконання неіснуючого в силу незаконності договору обов’язку за таким договором і застосуванню наслідків невиконання цього неіснуючого обов’язку прямо суперечить закріпленому ч. 1 ст. 19 Конституції України принципу побудови правопорядку, згідно якого жодна особа не може бути примушена робити те, що не передбачено законодавством, який (принцип) згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України застосовується і до виконання цивільних обов’язків.

Суд не приймає до уваги доводи сторін відносно вимог первісного позову щодо нездійснення стягуваних платежів як правомірного зупинення виконання Забудовником своїх зобов’язань з огляду на порушення з боку Виконавчого комітету Одеської міської ради, оскільки дослідження і оцінка цих доводів потребує існування законного договору, що несумно із викладеними вище висновками суду.

Суд відхиляє і клопотання Відповідача про припинення провадження у справі, яке було викладене у його відзиві №709 від 13.03.2009р., оскільки розглядувані правовідносини не мають адміністративної природи через юридичну рівність контрагентів і відсутність підпорядкування, а отже дослідження та оцінка таких правовідносин віднесена до компетенції саме господарського суду, що у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 3 Рекомендації „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007 р. N 04-5/120.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор згідно п.30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати, пов’язані із розглядом первісного позову не стягуються.

В свою чергу, судові витрати за зустрічним позовом стягуються відповідно задоволених вимог і за немайновою вимогою про недійсність договору покладаються на Виконавчий комітет Одеської міської ради і Управління капітального будівництва Одеської міської ради порівну, а за майновою вимогою про застосування реституційних наслідків – повністю на Управління одеської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у повному обсягу у задоволені позовних вимог Першого заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056919) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 3857 331,26грн.

2. Припинити провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) до Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056919) про зміну договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради, шляхом викладення п. 3.2 цього договору у наступній редакції: „...Перерахувати пайову участь при будівництві торгівельно-розважального комплексу у розмірі 9172382грн. без ПДВ поетапно: 1834476грн.- протягом двох місяців після прийняття рішення виконавчого комітету Одеської Міської ради від 24.06.2008р. №710; 7337906грн. - після прийняття об’єкту в експлуатацію...”

3. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) до Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056919) та Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056902) про визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеного 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради та стягнення в порядку реституції 5503429грн. задовольнити частково.

4. Визнати недійсним договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладений 24.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Амстор” та Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

5. Стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056902) в порядку реституції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) 5503429грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” про стягнення в порядку реституції 5503429грн. відносно Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса.

7. Стягнути з Виконавчого комітету одеської міської ради (ідентифікаційний код 04056919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) витрати зі сплати державного мита у сумі 42,5грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса (ідентифікаційний код 04056902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32123041) витрати зі сплати державного мита у сумі 25542,5грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

9. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2010р.

Суддя                                         Д.О. Попков

Суддя