Рішення № 11387991, 20.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.10 р.                     Справа № 37/163                               

Рішення Господарського суду Донецької області у справі №37/164_______

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05514241

до Відповідача: Приватного підприємства „Електроніка”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31301036

про: стягнення боргу у сумі 16035,06грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Селіверстова Т.С. (за довіреністю №01/4-2077 від 16.08.2010р.);

від Відповідача – не з’явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.08.2010р. на 07.09.2010р., з 07.09.2010р. на 20.09.2010р.

У судовому засіданні 20.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Електроніка”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 16035,06грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №4/113 від 25.05.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість, яка включає в себе орендну плату, експлуатаційні витрати та компенсацію оплати земельного податку за період з 01.04.2009р. по 01.06.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька №4/113 від 25.05.2007р. з додатками, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.06.2007р., свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача розрахунок суми боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвал суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.18-24, 31-38, 43-45)

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, в судові засідання протягом розгляду справи не з’являвся, про підстави неявки суду не повідомив, жодних документів, витребуваних ухвалами суду не надав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію від 10.02.2003р. (а.с.12), наданої Позивачем, та відомостями ЄДРПОУ станом на 16.09.2010р. (а.с.43)

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Представник Позивача у судовому засіданні 20.09.2010р. підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає таку кваліфікацію та не є перешкодою (з огляду на повноту зібраних документів) для вирішення спору у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2007р. між Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (Орендодавець) та Приватним підприємством „Електроніка”, м. Донецьк (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (далі – договір оренди) №4/113 (а.с.а.с.6-9), згідно п.п. 1.1., 2.1. 9.1 якого Орендодавець на підставі Розпорядження Донецького міського голови від 22.05.2007р. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 542,83кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т. Київський, 2, для розміщення складу, на період до 25.04.2010р.

За змістом п. 1.2. договору одночасно із правом оренди нерухомого майна Орендодавець надає і право користування земельною ділянкою без виділення на місцевості (в натурі), на якому розташовано об’єкт оренди.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати та плати за землю, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.2003р. №534, у розмірі на дату підписання договору оренди 7966,61грн., з яких 7479,46грн. – орендна плата та 487,15грн. – плата за земельну ділянку.

Пунктом 3.5. договору встановлено орендна плата вноситься Орендарем (Відповідачем) щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, Орендодавцеві, який самостійно її розподіляє відповідно до методики і контролює перерахування до міського бюджету не пізніше 20 числа , наступного за звітним.

Згідно п. 3.7. договору плата за користування земельною ділянкою під об’єктом оренди вноситься Орендарем безпосередньо на розрахунковий рахунок міського бюджету щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

Виходячи із змісту додатку до вказаного договору (а.с.11) сторони також визначили обсягу експлуатаційних витрат у сумі 656,82грн. без ПДВ, які за змістом п. 3.6 договору не входять до суми орендної плати та сплачуються Орендарем окремо.

Положеннями п. 9.1. договору оренди сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та реєстрації і діє з 25.05.2007р. по 25.04.2010р.

25.05.2005р. нежитлове приміщення загальною площею 542,83кв.м. було передане Позивачем Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.9 зворотній бк), проте договір оренди не був посвідчений нотаріально і не реєструвався у державному реєстрі правочинів.

Згідно змін до договору оренди з 29.05.2008р. (а.с.18 зворотній бік) розмір орендної плати визначений у сумі 9506,32грн. та ПДВ 1901,26грн., а експлуатаційні витрати - 582,56грн. та ПДВ 116,51грн.

У зв’язку з не оплатою Відповідачем визначених договором платежів (орендної плати в сумі 13273,3грн., плати за землю в сумі 1359,02грн. та експлуатаційних витрат в сумі 1410,86грн.) за період з 01.04.2009р. по 01.06.2009р. Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи також покладення судових витрат на Відповідача.

При цьому, до подання розглядуваного позову Позивач звертався до Відповідача з вимогою №01/4-1848 від 23.07.2010р. (а.с.44) про сплати заборгованості у сумі 16035,06грн.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості (з урахуванням всіх її складових), що зумовлено приписами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, адже вимоги є однорідними та пов’язаними підставами виникнення та поданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань по сплаті орендної плати, плати за землю та експлуатаційних витрат за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін, приналежність об’єкту оренди та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України та умовами укладеного між договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з компенсації експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст.ст. 10, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ст. 322 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №4/113 нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 25.05.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

При цьому, враховуючи визначене в п. 9.1. договору застереження сторін про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору, чого, наразі не відбулося, суд зауважує, що оскільки визначений цим пунктом строк дії договору є меншим передбаченого ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України трирічного строку, остільки в силу приведених норм він не підлягав обов’язковому в силу закону нотаріальному посвідченню та державної реєстрації. В свою чергу, за змістом ст.ст. 210, 220 Цивільного кодексу України не здійснення такого посвідчення та державної реєстрації жодною мірою не впливає на чинність цього договору.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Однак, як було встановлено судом, відповідно до змісту п. 3.7. договору Орендодавця не визначено отримувачем плати за земельні ділянку, яка має вчинюватися Орендарем безпосередньо на рахунок місцевого бюджету. Жодних доказів запровадження змін цього порядку оплати відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України відносно розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості до справи не надано, що зумовлює висновок суду про недоведеність Позивачем права на отримання таких платежів від Відповідача безпосередньо, а відтак – і існування кореспондуючого обов’язку останнього здійснювати таку платну на користь Позивача.

За приписом ч. 1 ст. 19 Конституції України правопорядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством. Отже, оскільки серед обов’язків Орендаря не встановлено здійснення оплати за земельну ділянку під об’єктом оренди на користь Позивача, вимога про стягнення відповідної заборгованості у сумі 1350,82грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно решти вимог позиція суду полягає в такому:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із змісту наявного у матеріалах справи договору оренди, що строк здійснення щомісячних орендних платежів визначений безпосередньо у договорі - не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тоді як строк (термін) внесення експлуатаційних платежів невизначений, що зумовлює застосування ч. 2 вказаної статі, за якою момент виконання обов’язку визначається семиденним строком з моменту висування вимоги. Як було встановлено судом, до подання розглядуваного позову Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №01/4-1848 від 23.07.2010р., за змістом якої вимагав, у тому числі, сплати експлуатаційних витрат відносно розглядуваного періоду, що зумовлює можливість визначення останньої дати їх внесення – 31.07.2010р.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення на користь Орендодавця орендних платежів щомісячно у не пізніше кожного 15 числа місяця наступного за звітним та компенсації експлуатаційних витрат не пізніше 31.07.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов’язань щодо періоду з квітня по червень 2009р. включно утворилась заборгованість у сумі 113273,38грн.. з орендної плати та 1410,86грн. з експлуатаційних витрат. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення грошових сум, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) до Приватного підприємства „Електроніка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31301036) про стягнення боргу у сумі 16035,06грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Електроніка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31301036) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) заборгованість з орендної плати у сумі 13273,38грн. та заборгованість з експлуатаційних витрат у сумі 1410,86грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Електроніка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31301036) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) державне мито в сумі 146,84грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 216,12грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2010р.

Суддя                                         Д.О. Попков

Суддя