Постанова № 11386303, 20.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2010 року Справа № 2а-5438/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області по винесенню постанови № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Ю.С. № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н накладено арешт на грошові кошти в банківських установах у розмірі 3665 336,62 грн., у той час як ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 року № 1-1612, від 12.08.2002 року № 1313, від 12.08.2002 року № 1317, від 12.08.2002 року № 1318 про стягнення з Державного підприємства «Антрацит» заборгованості на користь ОСОБА_2 надано право звертати стягнення на кошти Державного підприємства «Антрацит» на суму 3332 124,20 грн., а не на суму 3663 336,62 грн.

Тому позивач вважає, що рішення суду, як підстава для обмеження права на розпорядження коштами Державного підприємства «Антрацит» в банківських установах в сумі 3663336,62 грн., відсутнє та відсутні підстави накладення арешту на банківські рахунки Державного підприємства «Антрацит» в сумі 3663 336,62 грн.

Посилання відповідача в оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника на постанову від 19 листопада 2009 року № 13/1, як на підставу стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 333212,42 грн., на думку позивача, є необгрунтованим, оскільки постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 - це постанова про арешт коштів боржника, а не постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що законних підстав для накладення арешту на кошти Державного підприємства «Антрацит» в сумі 3663 336,62 грн. у державного виконавця не було, а тому дії Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника є протиправними, а постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року до участі у розгляді справи у якості другого відповідача залучено заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Юлію Сергіївну.

В судовому засіданні 23 липня 2010 року представник позивача надав доповнення до позовної заяви, в яких зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2006 року № 1004 «Про визначення уповноваженого банку, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання учасників оптового ринку елекричної енергії» Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії. Отже, Кабінетом Міністрів України зазначеною постановою встановлений режим розрахунків за спожиту електричну енергію, який може проводитись лише через відкриті розрахункові рахунки у ВАТ «Державний ощадний банк України».

На виконання вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України ДП «Антрацит» було відкрито розрахунковий рахунок за спеціальним режимом використання № 260043010254 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м. Антрацит, МФО 364229 для проведення розрахунків за електричну енергію на виконання постанови НКРЕ № 493 від 17.05.2002 року.

Постановою № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника накладено арешт на р/р № 260043010254 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м.Антрацит, МФО 364229, який відкрито на підставі вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Однак, відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» № 575/97 від 16.10.1997 року на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобовязаннями учасників оптового ринку електричної енергії.

Тому позивач вважає, що Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області протиправно винесено постанову № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на р/р 260043010254 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м.Антрацит, МФО 364229, в сумі 3665336,62 грн.

У доповненнях до позовної заяви від 20 вересня 2010 року позивач зазначив, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 липня 2010 року про перевірку зведеного виконавчого провадження № 13/1 була скасована постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з Державного підприємства «Антрацит» виконавчого збору в сумі 333212,42 грн. Отже, на думку позивача, постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника у розмірі 3665 336,62 грн. суперечить вимогам Закону. Окрім того, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжов М.В. повідомив Державне підприємство «Антрацит» та установи банку листом від 30 серпня 2010 року № А-78340-25/10/н про те, що постанова Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт коштів боржника від 07 липня 2010 року б/н втратила чинність та не підлягає подальшому виконанню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у доповненнях до позовної заяви.

У судове засідання представник відповідача 1, відповідач 2 та третя особа не зявилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи; інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби згідно з частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 13/1 по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 року № 1-1612, від 12.08.2002 року № 1317, від 12.08.2002 року № 1318, від 12.08.2002 року № 1319 про стягнення з Державного підприємства «Антрацит» заборгованості на користь ОСОБА_2 в сумі 3332 124,20 грн.

Ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2009 року задоволено подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції та дозволено державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 про стягнення з Державного підприємства «Антрацит» на користь ОСОБА_2 звертати стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Антрацит», що знаходяться на банківських рахунках боржника, у сумі 3332 124,20 грн.

Постановою заступника Міністра - директора Департаменту державної виконавчої служби від 02 липня 2010 року № 1086/11 утворено виконавчу групу щодо здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню № 13/1 з виконання виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319.

02 липня 2010 року керівником виконавчої групи видано доручення членам виконавчої групи, до якої включено заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С., провести необхідні виконавчі дії, у тому числі накласти арешт на рахунки боржника - Державного підприємства «Антрацит» згідно ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 01 жовтня 2009 року.

При цьому, на виконання доручення передано копії матеріалів виконавчого провадження, серед яких також передано постанову від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з Державного підприємства «Антрацит» виконавчого збору у розмірі 333 212,42 грн.

На виконання доручення керівника виконавчої групи заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. 07 липня 2010 року винесено постанову б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665 336,62 грн., що містяться на р/р р/р 260033020254, 260043010254, 2600230102541, МФО 364229 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м. Антрацит, які належать ДП «Антрацит», код 32226065.

29 липня 2010 року постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перевірку виконавчого провадження скасована постанова від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки вона була винесена помилково, так як в матеріалах зведеного виконавчого провадження вже містяться постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Листом від 30 серпня 2010 року № А-78340-25-10/н, який надісланий до установ банків та сторін зведеного виконавчого провадження № 13/1, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив, що у зв'язку із скасуванням постанови від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника слід вважати такою, що втратила чинність. Враховуючи наведене, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив повернути постанову від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника на адресу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області без подальшого виконання.

Враховуючи, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19 листопада 2009 року № 13/1 про стягнення з боржника виконавчого збору, на підставі якої постановою Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 07 липня 2010 року б/н накладено арешт на грошові кошти Державного підприємства «Антрацит» в сумі 333 212,42 грн., була винесена з порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», внаслідок чого вона постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29 липня 2010 року про перевірку виконавчого провадження скасована, а також те, що Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» не передбачено можливості вважати постанову про арешт коштів боржника такою, що втратила чинність, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665 336,62 грн., що містяться на р/р р/р 260033020254, 260043010254, 2600230102541, МФО 364229 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м. Антрацит, які належать ДП «Антрацит», код 32226065, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665 336,62 грн., що містяться на р/р р/р 260033020254, 260043010254, 2600230102541, МФО 364229 у філії Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м. Антрацит, які належать ДП «Антрацит», код 32226065, суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Дії Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника в сумі 3665 336,62 грн. узгоджуються з вимогами статей 5, 49, 50, 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова від 07 липня 2010 року б/н про арешт коштів боржника, саме вона має вплив на його права та обов'язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ДП «Антрацит» підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на р/р р/р 260033020254, 260043010254, 2600230102541, МФО 364229 у флфї Антрацитівське відділення ВАТ «Ощадбанку» м.Антрацит, які належать ДП «Антрацит», код 32226065.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 20 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Антрацит» до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни, третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни № б/н від 07.07.2010 року про арешт коштів боржника.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 27 вересня 2010 року.

Суддя Т.С. Ушаков