Рішення № 113852284, 26.09.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1511/23

Провадження № 2/463/994/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Нора Н.В.

при секретарі - Заверуха О.Б

за участю відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.02.2016 року у розмірі 62429, 67 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від19.02.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому змінювався та збільшився. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 14.02.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 62429,67 гривень, з яких: 50794,79 гривень - заборгованість за кредитом; 11634,88 гривень- заборгованість за відсотками за користування кредитом. Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 62429,67 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду - 2684,00 гривень судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

В судове засідання з`явився відповідач, проти задоволення позову заперечила в частині стягнення з неї заборгованості за відсотками за користування кредитом. Посилається на існування кредитних канікул з 01.03.2022 року до 01.06.2022 року, в межах яких банком безпідставно було знято суму відсотків за користування кредитом. На неодноразові звернення до банку з проханням роз`яснити умови, за яких відбулося зняття відсотків, не отримала обґрунтованої відповіді. Зазначає, що з моменту оголошення кредитних канікул з банком жодних договорів не укладала. Вказує на те, що жодного документа, чи то угоду, чи анкету-заяву на паперовому носії, не підписувала. Крім того, Анкета-заява заповнена російською мовою, що унеможливлює встановити, чи саме відповідача стосується даний документ. Заперечення проти позову мотивує і тим, що в Анкеті - заяві приєднання до умов… не зазначено про умови кредитування та про відсоткову ставку. Вважає, що не ознайомлена з умовами кредитування, кредитний договір не підписувала. Наголошує на тому, що Умови та Правила надання банківських послуг позивачем, згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, не підписувала. Даний документ не містить і дати його підписання представником позивача. Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ. Зазначає, що в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка визначає умови кредитування, вид кредитної картки.Відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11634,88 гривеньзаборгованості за відсотками за користування кредитом, а суму заборгованості за кредитом 50794,79 гривень - розтермінувати на один рік.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.02.2016 року, відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписала надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» та отримала кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок. В анкеті-заяві позичальника відсоткова ставка не зазначена.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на сайті www.privatbank.ua.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування, розмір кредитного ліміту змінювався, 19.02.2016 року розмір кредитного ліміту становив 500,00 гривень. В подальшому, кредитний ліміт становив різні суми - від 300,00 гривень до 50000,00 гривень, 19.11.2021 року. Розмір кредитного ліміту 26.12.2022 року зменшено до суми 0,00 гривень.

Відповідно до виписки за договором №б/н від 19.02.2016 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 62429,67 гривень.

На виконання умов кредитного договору позивач видавав відповідачу різні кредитні картки, термін дії останньої з яких завершується у липня 2025 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послугскладає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.02.2016 року, посилався на Умови і правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи і які розміщені на сайтіwww.privatbank.ua.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомиласяі погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Більше того, у Анкеті-заяві від 19.02.2016 року підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді заборгованості за простроченими відсотками.

АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки, здійснивши нарахування з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD».

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.02.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06.03.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 19.02.2016 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми, передбачені статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд України у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки.

На виконання умов кредитного договору позивач видав відповідачу кредитні картки за відповідним договором, термін дії останньої з яких від 21.09.2021 року завершиться у липні 2025 року.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна наведеним вище висновкам суду правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), яка відповідно до вимог ч.4ст.263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, до задоволення підлягає лише позовна вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а вимогу про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відхилити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами розміру і порядку нарахування відсотків .

Згідно з представленим розрахунком позивача станом на 14.02.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 62429,67 гривень, з яких: 50794,79 гривень - заборгованість за кредитом; 11634,88 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відтак, враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору, заборгованість за кредитним договором у розмірі 50794,79 гривень (тіло кредиту) слід стягнути в примусовому порядку.

Щодо вимоги відповідача про розтермінування суми заборгованості за кредитом в розмірі 50794, 79 гривень, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація боргу за кредитним договором - це одна з форм реорганізації умов боргу, під час якої боржники і кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту і за відсотками, термін яких повинен наступити в певний період часу, а також про новий графік таких платежів.

Таким чином, для вирішення питання про розтермінування суми заборгованості за кредитом відповідачу необхідно звернутися з відповідною заявою до позивача.

Додатково слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Питання розстрочення виконання рішення суду вирішується судом лише за наявності рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили.

За таких обставин, вимога відповідача про розтермінування суми заборгованості за кредитом в розмірі 50794, 79 гривень є безпідставною.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2184, 78 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 50794 грн. 79 коп. заборгованості за кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 2184 грн. 78 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2023 року.

Суддя Нор Н.В.