Ухвала суду № 1138295, 18.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-12099/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Карася О. В.,

                                               Нечитайла О. М.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. у справі № 7/113-2005

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”

до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Блага О. П.,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області від 21.06.2004р.          № 0000092600/0 про визначення суми податкового зобов’язання по прибутковому податку в розмірі 18192 грн. 26 коп., в т. ч. 12054 грн. 26 коп. основного платежу та 6138 грн. штрафних (фінансових) санкцій,                  № 0000082600/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 6120 грн. 44 коп., в т. ч. 4080 грн. 29 коп. основного платежу та 2040 грн. 15 коп. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000102600/0 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 14494 грн. 41 коп.

      Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. у справі № 7/113-2005 позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.06.2004р.          № 0000092600/0/97/26-00/03747768/922 про визначення суми податкового зобов’язання по прибутковому податку в розмірі 18192 грн. 26 коп., в т. ч. 12054 грн. 26 коп. основного платежу та 6138 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000102600/0/0/95/26-00/03747768/922 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 14494 грн. 41 коп.; в частині вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2004р. № 0000082600/0/96/26-00/03747768/923 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 6120 грн. 44 коп. в задоволенні позову відмовлено.

      Судові рішення обґрунтовані тим, що обставини та матеріали справи, зокрема незначні суми податкового боргу у періодах виплат зарплати не дають підстав вважати таким, що відповідає принципу верховенства права застосування до позивача в спірній ситуації штрафних санкцій та визначення їх саме як податкових зобов’язань; доход від надання в оренду земельних ділянок не пов’язаний з виконанням робіт у зв’язку з чим відсутні підстави для включення його до об’єкту оподаткування; донарахування ПДВ проведено відповідачем за червень 2003р. у відповідності з вимогами закону.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та скасувати рішення суду апеляційної інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, п. 2.12. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України.

      Позивач заперечення на касаційну не надав.

      Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

      Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

      Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

      Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

      Згідно ч. 1 ст. 2, абз. 4 ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування; принципами побудови системи оподаткування є: обов’язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

      При вирішення даного спору судом першої інстанції не взято до уваги вказані норми законодавства, на що апеляційний господарський суд не звернув уваги.

      Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено підстави прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а також судами не вказано правових підстав відображення в своїх рішеннях реквізитів податкових повідомлень-рішень, не зазначених в позовній заяві.

      За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

      При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права та надати належну правову оцінку обставинам у справі.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

      2. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. у справі № 7/113-2005.

      3. Справу № 7/113-2005 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

      4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                    Карась О. В.

                                                        (підпис)                            Нечитайло О. М.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.