Ухвала суду № 1138259, 18.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18.09.2007№К-17319/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БившевоїЛ.І.,  БрайкаА.І.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представника відповідача ТюшкевичС.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від03.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від06.03.2006 посправі№29/248

за позовом    Державного комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації водойм м.Києва «Плесо»

до                               Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від14.02.2005 №0000672601/3, яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 222902,34грн., (вт.ч. основного платежу – 148601,56грн., штрафних санкцій – 74300,78грн.). Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами позапланової документальної перевірки правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету податку за землю позивача за період з 01.01.2002 по 31.12.2003, про що складений Акт від07.07.2004 № 040/26-9/23505151, в якому зазначено про порушення при наданні в оренду цілісних майнових комплексів та території пляжів "Венеція" та "Довбичка-2" ст.14 Закону України «Про плату за землю».

Постановою Господарського суду м.Києва від03.11.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від06.03.2006 по справі№29/248 – позов задоволено повністю.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що з 1997року ДКП«Плесо» є платником земельного податку за земельні ділянки, передані йому Головним управлінням житлового господарства та майна м.Києва на праві повного господарського відання та користується пільгою щодо сплати земельного податку відповідно до рішень Київської міської Ради №200/921 від29.06.2000, №162/1596 від20.12.2001, №232/392 від28.12.2002.

Відповідно до зазначених рішень пільгу надано в розмірі 99 %, за винятком площ, що здаються в оренду іншим організаціям. Плата за землю (окремі будівлі або їх частини), які ДКП«Плесо» здає в тимчасове користування (оренду) сплачується на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи ст.5, ст.6 Закону України «Про плату за землю» та ст.80 Земельного кодексу - права володіння та користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, набувають лише підприємства установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Тобто орендар об'єкту комунальної власності не є платником податку на землю. Платникам податку на землю, в цьому випадку, є орендодавець.

Тобто як встановлено судом – оскільки ДКП«Плесо» є державним комунальним підприємством, то договори оренди цілісних майнових комплексів (з 01.01.2003 - нежилих приміщень та території пляжу) є договорами оренди об'єктів державної колективної власності, укладання і виконання яких регулюється Законом України «Про оренду державного і комунального майна» і при передачі в оренду об'єктів державної власності, плату за землю, яка перебуває в оренді нараховує і сплачує ДКП«Плесо» на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5. В свою чергу, орендарі земельних ділянок за використання земель сплачують орендну плату ДКП«Плесо», та не являються платниками земельного податку.

Судом досліджені укладені договори оренди цілісних майнових комплексів для створення зони розваг відпочинку, за користування якими нараховується та сплачується орендна плата за фактично надані в оренду об'єкти нерухомості, майно, тимчасові та площинні споруди.

Також судом у відповідності до терміну «цілісний майновий комплекс», визначеного Законом України «Про податок на додану вартість» та ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» досліджено об’єкти оренди як цілісні майнові комплекси і встановлено, що сторонами за договорами оренди було погоджено, що орендна плата нараховується та сплачується за фактично надані в оренду об'єкти нерухомості, майно, тимчасові та площинні споруди, які в свою чергу передаються з 01травня по 31серпня та з 01вересня по 30квітня кожного року на підставі актів приймання-передачі.

Таким чином судом встановлено, що в період передачі в оперативну оренду пляжу, плата за зазначені земельні ділянки нараховується і сплачується останнім на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла також до висновку про правомірне задоволення позову, так як ДКП«Плесо» є постійним землекористувачем земельних ділянок пляжу «Венеція» та пляжу «Довбичка -2», але функціональне призначення зазначених ділянок на протязі року змінювалося в зв'язку з сезонними коливаннями. Тому у відповідні періоди зазначені земельні ділянки передавалися в оренду і, відповідно їх функціональне призначення змінювалося.

При цьому судами враховано Висновком судово-бухгалтерської експертизи по справі №74-00105, яким встановлено, що висновки Акту перевірки №040/26-9/23505151 від07.04.2004 щодо порушення ДКП«Плесо» земельного та податкового законодавства при виконанні договорів оренди цілісних майнових комплексів №16/2001 від30.03.2001, та №17/2001 від30.03.2001, документально та нормативне не підтверджуються.

Не погодившись із постановою Господарського суду м.Києва від03.11.2005 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від06.03.2006 по справі№29/248 відповідач (далі–ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у зв’язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скарга обґрунтовано тим, що судами невірно встановлені фактичні обставини справи, оскільки фактичної передачі цілісних майнових комплексів до позивача не відбувалося, посилання позивача на сезонне використання цілісних майнових комплексів є безпідставним.

Посилаючись на ст.2, ст.ст.13-15 Закону України «Про плату за землю», скаржник зазначив, що ТОВ«Роле» та ТОВ«Колімо», які уклали договори оренди із позивачем повинні сплачувати орендну плату за землі, які отримали в користування від позивача, в повному обсязі за всі земельні ділянки незалежно від сезону та наслідків господарської діяльності.

Таким чином, донарахування земельного податку позивачу та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, скаржник вважає правомірним.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. В судовому засіданні свої обґрунтування підтримав повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати земельного податку регулюється в Україні Земельним кодексом та Законом України від03.07.1992 №2535 «Про плату за землю» (зі змінами і доповненнями).

В силу ст.2 Закону України «Про плату за землю» - використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. А відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Тобто, як вірно визначено судами – платником податку за землю, яку надає ДКП«Плесо» в оренду іншим юридичним особам, згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю», є саме позивач, який розраховується в досліджених договорах оренди на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5. При цьому розрахунок податку на землю на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі -2,5 здійснюється за фактичний період перебування земельних ділянок (територія пляжу «Довбичка-2» площею 7619,4кв.м та територія пляжу «Венеція» площею 10137,7кв.м.) в оренді, тобто в період фактичного користування орендарями зазначеними земельними ділянками.

Розглядаючи зазначений спір, необхідно враховувати, що відповідно до ст.80 Земельного кодексу суб'єктами права власності на землю є: держава, що реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності; територіальні громади, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Отже, права володіння та користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, як зазначено вище, набувають лише підприємства установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Тобто орендар об'єкту державної, комунальної власності не є платником податку на землю. Платникам податку на землю, в цьому випадку, є орендодавець.

На противагу заперечень скаржника, суд касаційної інстанції повністю погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що ДКП «Плесо» є постійним землекористувачем земельних ділянок пляжу «Венеція» та пляжу «Довбичка -2», але функціональне призначення зазначених ділянок на протязі року змінювалося в зв'язку з сезонними коливаннями. Так в певні періоди зазначені земельні ділянки передавалися в оренду і, відповідно їх функціональне призначення змінювалося.

Таким чином важливим є те, що судами підставно зазначено, що ДКП«Плесо» є державним комунальним підприємством, і договори оренди цілісних майнових комплексів є договорами оренди об'єктів державної колективної власності, укладання і виконання яких регулюється Законом України «Про оренду державного і комунального майна»

Відповідно, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені судами також свідчать про те, що при передачі позивачем іншим юридичним особам в оренду об'єктів державної власності плату за землю, яка перебуває в оренді нараховує і сплачує ДКП«Плесо» на загальних підставах з урахуванням коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5, а орендарі земельних ділянок за використання земель сплачують орендну плату ДКП«Плесо», та не являються платниками земельного податку, тому судами правомірно застосовано норми Закону України «Про плату за землю». І як наслідок податкове повідомлення-рішення 14.02.2005 №0000672601/3 було визнане недійсним підставно.

Суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Господарського суду м.Києва від03.11.2005 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від06.03.2006 по справі№29/248 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від03.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від06.03.2006 по справі№29/248 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         Л.І.Бившева

                                                                                  А.І.Брайко

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров