Вирок № 11381152, 09.09.2010, Корольовський районний суд м. Житомира

№1-362/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого Поліщука М.Г.

при секретарі Щудлак Л.В.

з участю прокурора Соломикіна В.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі матеріали кримінальної справи по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, уродженця м.Житомира, українця та громадя-

нина України, з середньою освітою, не одруженого, не пра-

цюючого, не військовозобовязаного, проживаючого у м.

Житомирі, АДРЕСА_1, раніше судимого:

5.08.2005 року Корольовським райсудом м.Житомира за ст.185ч.2, 15ч.2 185ч.2, 70,75,76 КК України до 2 років 6-ти місяців позбавлення волі з іспитовим

строком на 2 роки;

30.01.2006р. Корольовським райсудом м.Житомира за ст.185 ч.1, 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

05.04.2007р. Корольовським райсудом м.Житомира за ст.185ч.3, 71 КК України до 3 років та 6-ти місяців позбавлення волі;

- постановою Дубенського місьрайсуду Рівненської

області від 27.08.2009р. на підставі ст.107 КК України

умовно достроково звільнений на 1 рік 1 міс. 8 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.187ч.2 КК України,-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Житомира, українця та

громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не

одруженого, не працюючого, військовозобовязаного, прожи-

ваючого у АДРЕСА_2, раніше не

судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.187ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2010 року біля 21 год. вечора підсудні ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп”яніння, та ОСОБА_3 знаходилися на зупинці громадського транспорту, що неподалік будинку АДРЕСА_3 у м.Житомирі, де побачили раніш їм незнайомого ОСОБА_4 Після цього підсудний ОСОБА_3 запропонував підсудному ОСОБА_2 здійснити на останнього розбійний напад з метою заволодіти його майном, на що ОСОБА_2 дав свою згоду, в звязку з чим вони вступили між собою у попередню злочинну змову. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел підсудній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до потерпілого ОСОБА_4, де ОСОБА_3 спочатку наніс потерпілому один удар кулаком в область обличчя, від чого той впав на землю. Після цього, підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи з єдиним злочинним умислом на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, застосували до потерпілого ОСОБА_4 фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров”я останнього, яке виразилося в тому, що вони спільно стали наносити останньому чисельні удари руками і ногами взутими в взуття по різним частинам тіла, внаслідок чого спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми волосяної частини голови зліва, садна на правій надбрівній ділянці, синців в навколо орбітальних ділянках, перелому кісток спинки носу та струсу головного мозку, що відносять до категорії легких з короткочасним розладом здоровя. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 втратив свідомість. Подавивши таким чином волю потерпілого до опору підсудний ОСОБА_3, діючи в межах єдиного злочинного зговору з підсудним ОСОБА_2 став обшуковувати кишені потерпілого ОСОБА_4, звідки дістав мобільний телефон марки ”Нокіа 1661” вартістю 558 грн. 60 коп., в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного звязку ”Діджус”, на рахунку якої знаходилися грошові кошти для в сумі 13 грн. Після цього підсудний ОСОБА_3, діючи в межах єдиного злочинного зговору з підсудним ОСОБА_2 зняв з потерпілого ОСОБА_5 матерчату куртку вартістю 337 грн. 50 коп., в якій знаходилися гроші в сумі 80 грн., перепустка на територію ЖЛГЗ на імя ОСОБА_4 пачка цигарок, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, з чим з місця скоєння даного злочину з викраденим майном втекли, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 989 грн. 10 коп.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою в скоєнні даного злочину повністю не визнав і пояснив, що дійсно у вечірній час 17.03.2010р. ОСОБА_3 запропонував йому побити та відібрати мобільного телефона у невідомого їм хлопця, який разом і ними їхав в маршрутному таксі, та разом із ними вийшов на тролейбусній зупинці напроти СПТУ №13. Однак, він від цього відмовився, і так як, будучи в нетверезому стані, його знудило, він відстав від ОСОБА_3, який пішов за цим хлопцем. При цьому він чув, як ОСОБА_3 наніс удар невідомому хлопцеві. Однак, що було між ними потім він не бачив, так як перебував від них на відстані 20-25 метрів, та блював. Через декілька хвилин ОСОБА_3 повернувся, і вони разом з ним на маршрутному таксі поїхали в центр міста. По дорозі ОСОБА_3 передав йому мобільного телефона марки ”Нокіа” та попросив його продати. Про те, що даного мобільного телефону ОСОБА_3 викрав у вищевказаного хлопця він йому не говорив. Через декілька днів даний телефон він продав знайомому ОСОБА_6 за 150 грн., а гроші витратив на власні потреби. Вину свою не визнає тому, що разом із ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_4. він не бив та ніяких речей у нього не забирав. І йому зовсім не було відомо про те, що ОСОБА_3 після побиття відібрав у потерпілого будь-які речі. В звязку з цим просить його виправдати за цим обвинуваченням.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину свою в скоєнні даного злочину визнав частково і пояснив, що під час руху в маршрутному таксі №9 у вечірній час 17.03.10р. звернув увагу на раніше незнайомого хлопця, який сидів поруч із ним та перебував в стані алкогольного сп”яніння, і який періодично розмовляв по мобільному телефону. В звязку з цим у нього виник умисел побити його за забрати мобільний телефон. Після того як цей хлопець (потерпілий ОСОБА_4) став виходити на зупинці в районі СПТУ №13, він із ОСОБА_2 вийшли за ним. Після цього він запропонував ОСОБА_2 побити ОСОБА_4 та забрати у нього мобільного телефона, від чого ОСОБА_2 відмовився. Тоді він сам прослідував за ОСОБА_4, який в цей час присів на металевий паркан. Підійшовши до ОСОБА_4 він відразу кулаком своєї руки наніс йому один сильний удар в область обличчя, від чого той впав за паркан. Після цього він відтягнув потерпілого від паркану, і оскільки той почав чинити йому опір, став наносити йому чисельні удари кулаками рук та ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого потерпілий заспокоївся. Обшукавши кишені одягу потерпілого він мобільного телефона не знайшов, в зв”язку з чим стягнув з потерпілого матерчату куртку на надягну її на себе. Повернувшись до того місця, де наніс першого удару потерпілому біля металевого паркану знайшов мобільного телефона, якого забрав. В кишенях куртки потерпілого виявив пачку цигарок та 22 грн. Повернувшись до ОСОБА_2, який стояв осторонь, він нічого останньому не розповів про вчинений ним злочин. Після цього разом із ОСОБА_2 на маршрутному таксі повернулися в центр міста. По дорозі він передав викраденого у ОСОБА_4 мобільного телефона і попросив його продати. При цьому він не говорив ОСОБА_2 про те, що цей телефон є викраденим. Викрадену у потерпілого куртку залишив собі, яку згодом за місцем його проживання вилучили працівники міліції. Вину визнає частково, так як цей злочин скоїв одноособово без участі в ньому ОСОБА_2.

Не зважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, та повного невизнання її підсудним ОСОБА_2 в скоєнні даного злочину, їх винність в цьому на думку суду повністю підтверджується наступними, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив те, що у вечірній час 17.03.10р.на маршрутному таксі він рухався до кінцевої зупинки на вул.Баранова у м.Житомирі для того, щоб там пересісти на іншу маршрутку до свого села. Разом із ним в цьому таксі також знаходилися і двоє йому раніш невідомих хлопців, яких в даний час знає як підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2. ОСОБА_3 сів поруч з ним, а ОСОБА_2 сидів на іншому місці. По дорозі він неодноразово розмовляв по своєму мобільному телефону з мамою. В районі СПТУ№13 під час зупинки підсудний ОСОБА_3 силою виштовхнув його із салону таксі на дорогу та разом із ОСОБА_2 вийшли за ним. На вулиці ніяких сторонніх осіб не було. Він відразу відійшов від підсудних та присів на металевий паркан почекати наступного транспортного засобу для того щоб доїхати до кінцевої зупинки. Однак, ОСОБА_3 відразу підійшов до нього та кулаком своєї руки наніс йому сильний удар в область обличчя, від чого він впав на землю. В цей час ОСОБА_2, який стояв метрів за 2 від них, також підбіг до нього, і вони удвох (ОСОБА_3 та ОСОБА_2) стали наносити йому, лежачому на землі, чисельні удари кулаками рук та ніг по різним частинам тіла. Потім один із них продовжував його бити ногами, а інший в цей час став обшукувати кишені його одягу. Від цих побоїв він втратив свідомість. Прийшовши до свідомості виявив пропажу своєї матерчатої куртки, вартістю 337 грн. 50 коп., в кишені якої були мобільний телефон ”Нокіа 1661” із сім-карткою та 13 грн. грошей для розмов загальною вартістю 571 грн. 60 коп., розпочата пачка цигарок ”Бонд”, перепустка на його імя на роботу В ЖЛГЗ, та гроші в сумі 80 грн. Після цього він зайшов на територію автозаправки, де із мобільного телефону знайомого зателефонував додому та повідомив про факт його побиття та пограбування.

Свідок ОСОБА_7 повністю підтвердила пояснення потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин його побиття невідомими ввечері 17.03.10р. та відкритого викрадення ними у нього його особистого майна, про що їй стало відомо зі слів самого сина відразу після прибуття на місце скоєння злочину. Також свідок пояснила те, що син з самого початку стверджував те, що били його двоє невідомих хлопців, а не один.

Свої покази про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 його били разом та спільно заволоділи його майном, потерпілий ОСОБА_4 повністю впевнено підтвердив і під час проведення очних ставок з цими підсудними (а.с.150-153, 154-155).

Аналогічні покази щодо обставин його спільного побиття підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ввечері 17.03.2010р., і заволодіння ними його майном, потерпілий ОСОБА_4 дав і під час проведення з його участю відтворення обстановки та обставин події (а.с.142-143), та на місці скоєння злочину поблизу ПТУ №13 детально все це показав.

Із протоколів предявлення осіб для впізнання (а.с.50-51, 52-53) видно те, що під час проведення даних слідчих дій потерпілий ОСОБА_4 впевнено впізнав в підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тих осіб, які ввечері 17.03.2010р. поблизу ПТУ №13 на вул.Баранова у м.Житомирі разом побили його та заволоділи його майном.

Згідно протоколу огляду місця події (а.с.14) у свідка ОСОБА_6 працівниками міліції 30.03.10р. був виявлений та вилучений мобільний телефон марки ”Нокіа 1661”, якого, як той пояснив, йому продав ОСОБА_2.

Із протоколу виїмки (а.с.63) видно те, що за місцем проживання підсудного ОСОБА_3 була вилучена матерчата чоловіча куртка з помаранчевою підкладкою, яку потерпілий ОСОБА_4 (а.с.65) впевнено впізнав як ту, що належить йому, і яку ввечері 17.03.10р. після побиття у нього викрали підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с.94-95) у потерпілого ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми волосяної частини голови зліва, садна в правій надбрівній ділянці, синців навколо орбітальних ділянках, перелому кісток спинки носу та струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоровя, та утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо внаслідок нанесення в будь-які послідовності не менше трьох ударів руками, ногами, тощо, за обставин та в терміни, на які вказує потерпілий.

Згідно висновків судово-товарознавчих експертиз (а.с.72-78, 81-87) залишкова вартість чоловічої зимової куртки та мобільного телефона ”Нокіа 1661” станом на 17.03.10р. можуть становити, відповідно, 337 грн. 50 коп. та 558 грн. 60 коп.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, і ці їх умисні дії кваліфікує за ст.187ч.2 КК України як скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_4

При цьому твердження підсудного ОСОБА_2 про те, що він ніби-то зовсім не приймав ніякої участі в побитті потерпілого ОСОБА_4 та відкритому викраденні належного йому майна, судом розцінюються як його бажання уникнути відповідальності за скоєння тяжкого злочину.

Також, суд приходить до однозначного висновку про те, що являються неправдивими і покази підсудного ОСОБА_3 в тій частині, що ОСОБА_2 ніби-то зовсім не приймав ніякої участі в скоєнні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4, а це він зробив тільки одноособово, та розцінюються судом як такі, що дані з метою допомогти ОСОБА_2 взагалі уникнути відповідальності за вчинення тяжкого злочину, та домогтися перекваліфікації його особистих дій з ч.2 (вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб) на ч.1 ст.187 КК України.

Так як ці їх твердження повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_4, який як на протязі всього досудового слідства так і судовому засіданні в категоричній формі стверджував те, що били та заволодівали його майном обоє підсудних, які є логічними і послідовними, та повністю узгоджуються з іншими вищенаведеними доказами, правдивість і достовірність яких у суду не викликають ніяких сумнівів.

В той же час, в ході досудового слідства підсудні ОСОБА_2 (а.с.19, 48-49, 131-133, 223-224) та ОСОБА_3 (а.с.18, 42-44, 122-124, 168-170, 241-241), які були оголошені в судовому засіданні, давали суперечливі між собою покази щодо обставин події, яка мала місце ввечері 17.03.10р., і які неодноразово змінювали щодо ролі кожного із них, які судом також розцінюються як їх намагання уникнути відповідальності за скоєння тяжкого злочину за попередньою домовленістю групою осіб саме за ч.2 ст.187 КК України.

Обираючи підсудним вид та міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ними злочину, особи самих підсудних та обставини, що пом”якшують та обтяжують їх відповідальність.

Так, помякшуючих відповідальність обох підсудних обставин судом не встановлено.

Обтяжуючою відповідальність підсудного ОСОБА_2 обставиною є вчинення ним даного злочину в стані алкогольного сп”яніння.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин судом не встановлено.

Крім того, суд також враховує і те, що підсудний ОСОБА_2 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких і з врахуванням того, що цей злочин був ним скоєний у період непогашених судимостей за попередні умисні злочини, що свідчить про його підвищену особисту небезпеку для суспільства, думку потерпілого, який наполягає на суворості його покарання, приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, в зв”язку з чим і обирає йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, обираючи підсудному ОСОБА_3 вид та міру покарання суд також враховує і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, не займається суспільно-корисною працею, і з врахуванням того, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, та був ним вчинений в стані алкогольного сп”яніння, думку потерпілого, який наполягає на суворості його покарання, та з врахуванням того, що саме він був організатором його скоєння, суд також приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, в звязку з чим і обирає йому міру покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст.187ч.2 КК України.

Заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов підлягає частковому задоволенню лише на суму 367 грн. 04 коп. за відрахуванням вартості куртки та мобільного телефону, які йому були повернуті в натурі без будь яких пошкоджень, так як в судовому засіданні достовірно встановлено те, що саме спільними діями підсудних йому була спричинена така шкода.

Цивільний позов прокурора про стягнення з підсудних на користь КУ ”Центральна районна лікарня” Житомирської районної ради 1487 грн. 53 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки із довідки (а.с.179) видно те, що саме таку суму грошових коштів було витрачено на стаціонарне лікування потерпілого із злочинних дій обох підсудних.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.187ч.2 КК України, та обрати йому за цим Законом міру покарання у вигляді 8 (вісьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

На підставі ст.71 КК України до обраної ОСОБА_2 міри покарання частково приєднати міру покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі із призначених йому вироком Корольовського райсуду м.Житомира від 5.04.2007р. року 3 років та 6 місяців позбавлення волі, від відбування якого він постановою Дубенського міськрайсуду Рівненської області від 27.08.09р. на підставі ст.107 КК України був умовно достроково звільнений на 1 рік 1 міс. 8 днів, в звязку з чим призначити йому до відбування кінцеву міру покарання за сукупністю вироків у вигляді 9 (девяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.187ч.2 КК України, та обрати йому за цим Законом міру покарання у вигляді 8 (вісьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_2 залишити попередню - тримання під вартою, а відносно ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування призначеної ОСОБА_2 міри покарання відраховувати з 30 березня 2010 року, а ОСОБА_3 з 09 вересня 2010 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбутого ним покарання час його перебування під вартою в період з 30.03.10р. по 2.04.10р. в кількості 3 (трьох) днів.

Речові докази по справі: мобільний телефон, зимову чоловічу куртку та гарантійний талон на мобільний телефон повернути потерпілому ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_4 367 (триста шістдесят сім) грн. 04 коп. спричиненої матеріальної шкоди, та на користь комунальної установи ”Центральна районна лікарня” Житомирської районної ради 1487 (одну тисячу чотириста вісімдесят сім) грн. 53 коп. понесених витрат за стаціонарне лікування потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 150 (сто пятдесят) грн.. 24 коп. з кожного судових витрат за проведення судових експертиз, які перерахувати на р/р №31258272211843 НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код 25574601, в УДК Житомирської області, МФО 811099.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 15 діб, починаючи з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протязі того ж строку, починаючи з моменту отримання ними його копії.

Суддя М.Г.Поліщук