Постанова № 11379875, 24.09.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2010 р. Справа № 9/5-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кобжева О.О.

відповідача - Кисельов В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2524С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 22.07.10 по справі № 9/5-10

за позовом ТОВ "Вотекс-спецмонтаж-плюс", м. Суми

до ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія", м. Суми

про стягнення 1 674 485,41 грн. -

встановила:

В січні 2010 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вотекс-спецмонтаж-плюс", м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив суд стягнути з відповідача –ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія», м. Суми 1547587,23 грн. заборгованості за договорами: КП № 0073-09 від 28.05.2009р –326456,81 грн. та №СП0004-09 від 03.03.2009р –1221134,42 грн., з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати переданого позивачем товару та виконаних ним робіт за вказаними договорами. Крім того, позивачем були заявлені до стягнення судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Моїсеєнко В.М. ) від 22.07.2010 р. по справі № 9/5-10 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 326456,81 грн. заборгованості за договором № 0073-09 від 28.05.2009р., 1221134,42 грн. заборгованості за договором № СП0004-09 від 03.03.2009р. , 15475,91 грн. витрат по сплаті державного мита, 218,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати переданого позивачем товару та виконаних ним робіт за укладеними між сторонами договорами КП № 0073-09 від 28.05.2009 р. та № СП0004-09 від 03.03.2009 р.

Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього 126886,71 грн. заборгованості не погоджується, вважає його в даній частині незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в даній частині.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема проігнорував факт наявності у відповідача до позивача однорідних (грошових) вимог, про зарахування яких наполягав відповідач під час розгляду даної справи, проте суд вказані обставини до уваги не прийняв та, як наслідок, виніс частково необґрунтоване рішення та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що факт наявності заборгованості за договорами КП № 0073-09 від 28.05.2009 р. та № СП0004-09 від 03.03.2009 р. відповідач не заперечує. При цьому, позивач також заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначаючи що в разі наявності у відповідна грошових вимог до позивача, він не позбавлений права на захист своїх прав, в т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості з позивача.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 118949,23 грн., на зарахуванні якої наполягав відповідач при складанні протоколу про взаємозалік від 01.04.2010 р. та наполягає при поданні апеляційної скарги на рішення по даній справі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного між сторонами договору № КП0073-09 від 28.05.2009 р., позивач зобов’язався передати у власність відповідачу товар згідно з специфікацією на загальну суму 255144,36 грн., а відповідач зобов’язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ –м. Севастополь, будівельний майданчик у парку Перемоги, протягом 10 робочих днів з моменту отримання 70% передоплати вартості товару зазначеного у рахунку на товар.

Відповідно до вимог п. 2.2 договору, дострокова і поставка товару допускається за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.2.1 та п.3.2. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється:

- передоплата в розмірі 70% від загальної вартості товару, який підлягає поставці протягом 5 банківських днів, з моменту отримання від позивача рахунку на оплату.

- кінцевий розрахунок в розмірі 30% від загальної вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів, від дати поставки товару.

Як свідчать матеріали справи з 29.05.2009р. по 28.08.2009 р. позивач, відповідно до умов даного договору, передав відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 326456,81 грн.

Тобто, оскільки остання поставка була здійснена 28.08.2009 р., а згідно з умовами договору відповідач повинен провести оплату на протязі 5 банківських днів від дати поставки товару, то останнім днем виконання зобов’язання є 03.09.2009 р.

Відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за отриманий по договору № КП0073-09 від 28.05.2009р. товар і його заборгованість на час розгляду справи по суті становить розмірі 326452,81 грн.

Факт наявності заборгованості за договором № КП0073-09 від 28.05.2009р. та її розмір відповідачем також не заперечується під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до умов, укладеного 03.03.2009 р. між позивачем та відповідачем договору № СП0004-09, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання щодо виконання будівельних робіт в приміщенні учбового блоку № 1 Б банківського інституту Нацбанку України в м. Севастополі на загальну суму 3321907,20 грн.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, при зміні обсягу робіт, а також у випадку змін на матеріали, загальна сума договору підлягає уточненню за згодою відповідача, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 2.4 договору, послуги відповідача сплачуються позивачем в розмірі 4% від вартості виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2 та п. 3.4 договору, розрахунок за виконану роботу проводиться відповідачем щомісячними платежами на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт ( форма КБ-2) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) наданих позивачем, остаточний розрахунок за виконану роботу відповідач сплачує на протязі 15 банківських днів з моменту підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт ( форма КБ-3).

14.05.2009р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до п. 2.1 даного договору, відповідно до якої загальна вартість виконаних робіт становить 7321288,80 грн.

03.06.2009р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 2 про внесення змін до п.2.1, п.2.4 , відповідно до якої загальна вартість виконаних робіт становить 11332621,20 грн. а послуги відповідача становлять 2% від загального обсягу.

06.07.2009р. між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 3 про внесення змін до п.2.1, відповідно до якої загальна вартість виконаних робіт становить 11816,967,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано роботи на загальну суму 9004693,11 грн., однак відповідачем сплачено позивачу лише 6321907,20 грн.

Протоколами від 30.09.2009р. та від 30.10.2009р. про взаємозалік однорідних вимог, зарахована заборгованість позивача перед відповідачем в рахунок погашення заборгованості.

Отже, на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем по договору № СП0004-09 від 03.03.2009 р. становить 1221134,42 грн.

Факт наявності заборгованості за договором № СП0004-09 від 03.03.2009 р. та її розмір відповідачем також не заперечується під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, факт заборгованості за договором № КП0073-09 від 28.05.2009 р. в сумі 326452,81 грн. та за договором № СП0004-09 від 03.03.2009 р.в сумі 1221134,42 грн. також підтверджено відповідачем в складеному ним акті звірки за період з 01.01.09 р. по 21.05.2010 р. (т. 5 а.с. 22-29), який хоча і не містить підпису позивача, проте підписаний відповідачем та скріплений печаткою останнього.

В надісланому відповідачем на адресу позивача протоколі про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2010 р. відповідач наполягав на зарахуванні зустрічних однорідних вимог на суму 1313090,21 грн., з посиланням на існування заборгованості позивача перед відповідачем на згадану суму за укладеними між сторонами договорами № КПФ0015-09 від 23.11.2009 р., № КПФ0016-09 від 09.12.2009 р. та № КПФ0001-10 від 26.01.2010 р.

Проте, вказаний протокол позивачем відхилено.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати переданого позивачем товару та виконаних ним робіт за укладеними між сторонами договорами КП № 0073-09 від 28.05.2009 р. та № СП0004-09 від 03.03.2009 р.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно проігнорував факт зарахування відповідачем до винесення судом оскаржуваного рішення зустрічних однорідних (грошових) вимог, внаслідок чого заборгованість, яка стягнута за оскаржуваним рішенням є частково погашеною, а зобов’язання в певній частині - припиненим. Враховуючи викладене, прийняте по справі рішення підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника) , а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ч. 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Господарський суд правомірно встановив факт наявності заборгованості відповідача за договором № СП0004-09 від 03.03.2009 р. в сумі1221134,42 грн. та договором № СП0004-09 від 03.03.2009 р. в сумі 3321907,20 грн.

Зазначене також не спростовується відповідачем, та крім іншого, підтверджується складеним останнім актом звірки за період з 01.01.09 р. по 21.05.2010 р.

Проте, господарський суд проігнорував факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем, на зарахуванні якої наполягав відповідач при винесенні оскаржуваного рішення.

Ст. 601 ЦК України передбачено, що Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, Зарахування —це така підстава припинення зобов'язання, за якої припиня ються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав (не зазначений, визначений моментом витребування).

Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є борж ником іншого, те саме повинно бути і з боржником; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду. Частіше зарахуванням припиняються зустрічні грошові вимоги; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно. Як вже зазначалося вище, в надісланому відповідачем на адресу позивача протоколі про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2010 р. відповідач наполягав на зарахуванні зустрічних однорідних вимог на суму 1313090,21 грн., з посиланням на існування заборгованості позивача перед відповідачем на згадану суму за укладеними між сторонами договорами № КПФ0015-09 від 23.11.2009 р., № КПФ0016-09 від 09.12.2009 р. та № КПФ0001-10 від 26.01.2010 р.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав, що призвело до прийняття судом частково неправильного рішення.

Разом з тим, як свідчать надані відповідачем документи, на підставі договорів поставки № КПФ0015-09 від 23.11.2009 р., № КПФ0016-09 від 09.12.2009 р. та № КПФ0001-10 від 26.01.2010 р., відповідач за видатковими накладними № ФБ-00002 від 24.01.2010 р., № ФБ-00003 від 24.01.2010 р., № ФБ-000004 від 29.01.2010 р. передав позивачу побутові приміщення (вагончики) на загальну суму 100987,45 грн., внаслідок чого виникла заборгованість позивача перед відповідачем на зазначену суму. Факт наявності заборгованості за передані побутові приміщення (вагончики) на загальну суму 100987,45 грн. відповідачем не заперечується, що крім іншого підтвердив представник останнього в судовому засіданні від 20.09.2010 р. (протокол судового засідання від 20.09.2010 р.).

Заборгованість на зазначену суму була зарахована відповідачем за надісланим ним на адресу позивача протоколом про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2010 р., в зв’язку з чим, оскаржуване рішення господарського суду про стягнення 100987,45 грн. заборгованості підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до умов договору поставки від 23.11.2009 р. відповідач передав Позивачу будівельні матеріали на суму 17961,78 грн., а також на суму 4207,50 грн. згідно з видатковою накладною № 00000009 від 04.09.2009 р., всього на загальну суму 22169,28 грн. Заборгованість в сумі 17961,78 грн. за отримані будівельні матеріали також визнана представником відповідача в судовому засіданні від 20.09.2010 р. Разом з тим, відповідач спростовує наявність заборгованості за отриманий товар за накладною №00000009 від 04.09.2009 р. в сумі 4207,50 грн. (протокол судового засідання від 20.09.2010 р.).

Крім того, як зазначив сам відповідач, передача товару за накладною №00000009 від 04.09.2009 р. на суму 4207,50 грн. здійснювалася в рахунок переплаченої позивачем заборгованості в сумі 4207,50 грн. за договором № оренди № 15/11.

Заборгованість на зазначену суму 22169,28 грн. була також зарахована відповідачем за надісланим ним на адресу позивача протоколом про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2010 р. Проте, враховуючи факт спірності заборгованості в сумі 4207,50 грн. переданої за накладною №00000009 від 04.09.2009 р., та визнання відповідачем факту передачі товару в рахунок переплаченої позивачем заборгованості в сумі 4207,50 грн. за договором № оренди № 15/11, заборгованість на вказану суму зарахуванню не підлягає.

Разом з тим, підлягає зарахуванню в рахунок існуючого боргу відповідача перед позивачем також заборгованість на суму 17961,78 грн., в зв’язку з чим, рішення про її стягнення також підлягає скасуванню, а позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

Як свідчить протокол про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.04.2010 р. в ньому відповідач заявив про зарахування заборгованості позивача в сумі 7933,48 грн., яка виникла в результаті перерахунку оплати за послуги автотранспорту з екіпажем у березні 2009 р.

Відповідач вказану заборгованість не визнає, про що зазначив представник останнього в судовому засіданні (протокол судового засідання від 20.09.2010 р.).

Як зазначає відповідач, документи, які підтверджують існування заборгованості в зазначеній сумі в нього відсутні, а наданий відповідачем в оренду транспорт був своєчасно оплачений позивачем згідно з виставленими відповідачем рахунками.

Разом з тим враховуючи, що оренда транспортного засобу здійснювалася без укладання відповідного договору, в зв’язку з чим, строк виконання зобов’язань з оплати не може вважатися встановленим та, як наслідок, таким, що є порушеним позивачем, а доказів надсилання вимоги про оплату в порядку ст. 530 ЦК України відповідач в розумінні ст. 34 ГПК України суду не надав; що позивач не визнає факт наявності заборгованості на вказану суму з підстав здійснення оплати за оренду крану за всіма наданими відповідачем рахунками за час користування транспортним засобом, судова колегія визнає наявність заборгованості позивача перед позивачем за оренду транспортного засобу в сумі 7933,48 грн. спірною.

Враховуючи спірність заборгованості та недоведеність відповідачем факту порушення строків оплати орендних послуг, вимоги відповідача про зарахування 7933,48 грн. в рахунок існуючого боргу та скасування прийнятого по даній справі рішення в даній частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1189,49 грн. держмита. При цьому, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 594,74 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2010 р. по справі № 9/5-10 в частині стягнення 118949,23 грн. заборгованості та 1189,49 грн. держмита скасувати, та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотекс-спецмонтаж-плюс»(40021, м.Суми, вул. Харківська, 7, кв. 217, код 32779006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія»(40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 34013232) 549,74 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області

Повний текст постанови підписано 24.09.2010 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.