Постанова № 11379817, 16.09.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2010 р. Справа № 37/175-09

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Істоміна О. А.

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників сторін:

позивача: Халабурдін С.В., довіреність № б/н від 24.12.2009 р.,

відповідача: Осьмухін С.А., довіреність № 2 від 01.01..2010 р., Хоменко О.О., довіреність № 3 від 01.01.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2207 Х/3 від 21.07.2010 р.) Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по справі № 37/175-09

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», смт. Котельва Котелевського району Полтавської області,

до: Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення 3171041,38 грн.

та за зустрічним позовом: Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», смт. Котельва Котелевського району Полтавської області,

про визнання недійсною окремої частини договору,

встановила:

В червні 2009 р. Сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина»смт. Котельва Котелевського району Полтавської області (далі позивач, СВК «Батьківщина») подав до господарського суду Харківської області позовну заяву, в якій просив стягнути з Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків (далі відповідач, НВФ «СІНТАЛ’Д»-ТОВ) суму заборгованості за поставлений цукровий буряк у розмірі 2700637,35 грн. (з урахуванням штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання), а також судові витрати. Позивач посилався на невиконання відповідачем свого обов’язку згідно з договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПС3 від 13.06.2008 р. та додаткових угод № 1 від 13.06.2008 р. № 2 від 02.09.2008 р. № 3 від 06.10.2008 р.

06.07.2009 р. НВФ «СІНТАЛ’Д»-ТОВ подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсною окремої частини договору, в якій, з посиланням на ст.ст.203, 204, 215 ЦК України, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», просила суд визнати недійсним абзац другий статті 25 договору № 01/2008-ПС3 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 13.06.20087 р. (т.1 а.с.75-87).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2009 р. зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Заявою від 05.08.2009 р. (вх. № 19472) позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 2579720,06 грн. суму основної заборгованості, 257972,01 грн. штрафу, 52159,82 грн. три процента річних, 281189,49 грн. втрат від інфляції. (т.1 а.с.121-123)

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. (головуючий суддя Тихий П.В.) у задоволенні клопотань НВФ «Сінтал`Д»-ТОВ про призначення судових експертиз відмовлено. Позов СВК «Батьківщина»задоволено повністю. Стягнуто з НВФ «Сінтал`Д»-ТОВ на користь СВК «Батьківщина»суму основного боргу у розмірі 2579720,06 грн., штраф –257972,01 грн., 3% річних 52159,82 грн., втрати від інфляції 281189,49 грн., 25500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Господарським судом Харківської області встановлено, що позивач передав у власність відповідача цукрового буряку урожаю 2008 року на загальну суму в розмірі 3479 720,06 грн., а відповідач - перерахував позивачу за отриманий у власність цукровий буряк урожаю 2008 року загальну суму в розмірі 900 000,00 грн., з чого випливає, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у власність цукровий буряк урожаю 2008 року (основна заборгованість) становить 2579 720,06 грн. Сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу N 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008 р. без будь-яких зауважень, отже, позивач за зустрічним позовом, у відповідності до п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафу у розмірі, передбаченому п.25 договору. Частина 3 ст. 83 ГПК України встановлює, що приймаючі рішення, господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штраф, пеню). Матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для зменшення розміру неустойки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та суму 15271,20 грн. Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 2579720,06 грн. боргу, штраф - 257972,01 грн., 3 % річних –52159,82 грн., втрати від інфляції 281189,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач за первісним позовом - НВФ «СІНТАЛ’Д»-ТОВ, м. Харків - з рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по даній справі не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, рішення господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, судом першої інстанції не було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи і не дано їм належної правової оцінки, тому просить апеляційний господарський суд зазначене рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. скасувати частково і прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а первісний позов задовольнити частково, відмовивши позивачу за первісним позовом в стягненні основної заборгованості в розмірі 124595,20 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2010 р. апеляційну скаргу НВФ «СІНТАЛ’Д»-ТОВ, м. Харків прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 02.08.2010 р.

Позивач –СВК «Батьківщина»- надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

30.07.2010 р. від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зобов’язання виконавчого органу СВК «Батьківщина»надати суду апеляційної інстанції пояснення щодо здійснення або нездійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та на суму 15271,20 грн. в розрізі фактів, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по справі № 37/175-09 і рішенням господарського суду Полтавської області від 27.05.2010 р. по справі № 20/152 –20/154, в якому викладено прохання - при ухваленні постанови звернути увагу на мотивувальну частину рішення господарського суду Полтавської області від 27.05.2010 р. по справі № 20/152 –20/154, якою встановлено факт здійснення СВК «Батьківщина»зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та на суму 15271,2 грн.

30.07.2010 р. від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення у даній справі судової технічної експертизи документів (експертизи друкарських форм) та судової експертизи матеріалів документів.

30.07.2010 р. до апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли також пояснення до апеляційної скарги, де також міститься прохання при ухваленні постанови звернути увагу на мотивувальну частину рішення господарського суду Полтавської області від 27.05.2010 р. по справі № 20/152 –20/154, якою встановлено факт здійснення СВК «Батьківщина»зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та на суму 15271,2 грн.

30.07.2010 р. від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення у даній справі судової технічної експертизи документів (експертизи друкарських форм) та судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою першого заступника голови суду від 30.07.2010 р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О,В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.

02.08.2010 р. до апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли пояснення № 2 до апеляційної скарги, в яких зазначено, що господарський суд першої інстанції, задовольнивши в повному обсязі позову заяву СВК «Батьківщина», допустився помилки в розмірі трьох процентів річних та втрат від інфляції.

В судове засідання 02.08.2010 р. з’явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.08.2010 р. оголошено перерву до 16.08.2010 р. з метою створення сторонам умов щодо надання на адресу суду додаткових документів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

11.08.2010 р. позивач надав пояснення, де погодився з контррозрахунком, здійсненим відповідачем щодо втрат від інфляції за період з 02.12.2008 р. по 04.08.2009 р., що складає 276030,05 грн., а не 281189,49 грн., як це зазначено в рішенні господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р.

Ухвалою голови суду від 16.08.2010 р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Терещенко О.І., суддя Фоміна В.О.

В судове засідання 16.08.2010 р. з’явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.08.2010 р. розгляд справи відкладено до 13.09.2010 р.

Ухвалою заступника голови суду від 10.09.2010 р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.

В судове засідання 13.09.2010 р. з’явилися уповноважені представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України в редакції після 07.07.2010 р. не містять обов’язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами на виконання приписів ст.38 ГПК України документами.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по справі № 37/175-09 підлягає скасуванню в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 5159,44 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в цій частині в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.06.2008 р. між НВФ «Сінтал`Д»-ТОВ (Покупець) та СВК «Батьківщина»(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПСЗ (далі Договір).

Згідно зі ст.1, за цим Договором продавець (позивач за первісним позовом) зобов'язується передати товар у власність покупцеві (відповідачу за первинним позовом), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього встановлену цим Договором грошову суму.

30.09.2008 р. на виконання умов Договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав відповідачеві (позивач за зустрічним позовом) цукровий буряк на суму 1136 522,62 грн., про що свідчить накладна № 425, довіреність № 449706 від 30.09.2008 р., податкова накладна від 30.09.2008 р..

22.10.2008 р. на виконання умов Договору позивач (відповідач за зустрічним позовом) передав відповідачеві (позивач за зустрічним позовом) цукровий буряк на суму 2343 197,44 грн., про що свідчить накладна № 469, довіреність № 449717 від 01.10.2008 р., податкова накладна від 22.10.2008 р.

          Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач передав у власність відповідача, а останній прийняв цукровий буряк на загальну суму 3479720,06 грн.

          Статтею 7 Договору передбачено, що Покупець частково або повністю оплачує товар Продавцю шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця за кожну тисячу тон.

          Виконання відповідачем за зустрічним позовом свого обов’язку по оплаті отриманого у власність товару характеризувалося наступним:

платіжним дорученням № 1630 від 05.09.2008 р. відповідач перерахував позивачу 500 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 1966 від 10.10.2008 р. відповідач перерахував позивачу 100 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 2064 від 15.10.2008 р. відповідач перерахував позивачу 250 000,00 грн.;

платіжним дорученням № 2177 від 30.10.2008 р. відповідач перерахував позивачу 50 000,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений буряк на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПСЗ складає 2579720,06 грн., про що вірно встановлено місцевим господарським судом.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність зарахування зустрічних однорідних вимог і відповідне зменшення основної заборгованості на суму 118595,2 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У матеріалах справи відсутні заяви як позивача, так і відповідача про зарахування зустрічних вимог, що вірно встановлено місцевим господарським судом.

Помилковим також є посилання відповідача на встановлення рішенням господарського суду Полтавської області від 27.05.2010 р. у справі № 20/151-20/154 фактів стосовно наявності зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 109324,00 грн. та суму 15271,20 грн.

Відповідно до ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вбачається з ухвал Київського міжобласного господарського суду у справі № 20/152-20/154, зокрема, ухвали від 31.08.2010 р., рішення господарського суду Полтавської області від 27.05.2010 р. законної сили не набрало, розгляд справи триває.

Отже, ці факти не можуть вважатися встановленими на підставі рішення, яке законної сили не набрало.

Відтак, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відбулося виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 01/2008-ПСЗ зі сторони позивача та часткове виконання зі сторони відповідача, і що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем, яка підлягає стягненню, складає 2579720,06 грн.

Тому не підлягають задоволенню заявлені в суді апеляційної інстанції клопотання відповідача про призначення у даній справі судової технічної експертизи документів (експертизи друкарських форм), судової експертизи матеріалів документів та почеркознавчої експертизи, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частиною 2 ст.241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»від 11.11.98 р. N 02-5/424 судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів погоджується з тим, що прийняття товару, часткова його оплата відповідачем із зазначенням у платіжних документах як призначення платежу: «передплата за буряк за дог. №01/2008-ПСЗ від 13.06.2008», свідчать про схвалення відповідачем укладеного правочину. Крім того, в матеріалах справи відсутні суперечливі докази, або докази, які б свідчили про підроблення договору.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних у матеріалах справи документів, а саме з повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що відповідач отримав першу вимогу позивача про сплату грошових коштів (претензію) 24.11.2008 р. та, у відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України був зобов’язаний провести сплату за товар до 01.12.2008 р., але свого обов’язку не виконав.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про порушення відповідачем обов’язку зі сплати за отриманий товар.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, останнім (сьомим) днем для оплати було 01.12.2008 р., прострочення наступило з 02.12.2008 р.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з НВФ «Сантал’Д»- ТОВ 3 % річних, що становить 52159,82 грн.

Посилання відповідача про те, що позивачем невірно обраховано 3 % річних, і що дійсно сума 3 % річних становить 52353,43 грн., правового значення для вирішення спору не мають, оскільки позивачем до стягнення заявлена сума у меншому розмірі –52159,82 грн., і місцевий господарський суд при розгляді справи по суті не мав повноважень вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони. Немає такого повноваження і суду апеляційної інстанції.

Проте, місцевий господарський суд помилково стягнув втрати від інфляції у розмірі 281189,49 грн., оскільки втрати від інфляції за період з 02.12.2008 р. до 04.08.2009 р. склали 276030,05 грн.

Відтак в частині стягнення втрат від інфляції пені в розмірі 5159,44 грн. рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.25 Договору покупець не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого складає 10 (десять) відсотків від ціни товару.

Згідно з ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 4 ст.231 ГК України передбачає, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штраф як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, закон встановлює два різновиди неустойки (штраф та пеню) та дозволяє застосовувати кожен з двох видів неустойки на розсуд сторін та самостійно встановлювати розмір штрафу.

Як вбачається з поданих до суду документів, сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу N 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008р. без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, позивач за зустрічним позовом у відповідності до п.3 ст.181 ГК України погодився з його умовами, у тому числі й з застосуванням штрафу у розмірі, передбаченому статтею 25 Договору.

Посилання відповідача в зустрічному позові та апеляційній скарзі на те, що зазначаючи вид неустойки у вигляді штрафу, сторони мали на увазі пеню, не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджується жодними доказами та спростовується матеріалами справи.

Як вже було зазначено вище, у відповідності до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Сумою невиконаного по договору зобов’язання, неоплаченою ціною товару є 2579720,06 грн., таким чином, розмір штрафу складає 257972,01 грн.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та визнання окремої частини договору N 01/2008-ПСЗ від 13.06.2008 недійсною.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, однак стягнув невірно обраховану суму втрат від інфляції. Тому в цій частині рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача –при задоволенні позову, на позивача –при відмові в позові, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області з відповідача на користь позивача стягнуто 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням положень ст.49 ГПК України та результатів розгляду справи в суді апеляційної інстанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 25456,65 грн. та 311,97 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 665,48 грн. судова колегія вважає за необхідне залишити за відповідачем, оскільки у відповідній оскаржуваній частині рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. залишено без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.181, 199, 231 ГК України, ст.ст. 203, 215, 241, 253, 530, 546-549, 601, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.п.4 ст.104, ст. 105 ГПК України, України судова колегія, -

постановила:

В задоволенні клопотання Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків про призначення судової технічної експертизи документів - відмовити.

В задоволенні клопотання Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків про призначення судової експертизи матеріалів документів - відмовити.

В задоволенні клопотання Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків про призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовити.

Апеляційну скаргу Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р.у справі №37/175-09 скасувати в частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 5159,44 грн. і в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по справі №37/175-09 –залишити без змін.

Стягнути з Науково-виробничої фірми «СІНТАЛ’Д»–товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 7, ідентифікаційний код 14073681, поточний рахунок 26000961052947 у ХФ ЗАТ ПУМБ м. Харків МФО 350385) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина»(38600,

Полтавська область, Котелевський район, смт. Котельва, вул. Петровського 97, ідентифікаційний код 03773174 поточний рахунок № 26008100049519 в АППБ «Райффайзен Банк Аваль»м. Полтава, МФО 331605) витрати по сплаті державного мита в розмірі 25456,65 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 311,97 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Істоміна О. А.

Повний текст рішення підписано 16.09.2010 р.