Рішення № 11378111, 06.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2010 р.Справа № 9/128-10-2507 За позовом: Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНДИКАТ-АВТОЗАПЧАСТИНА»;

про стягнення 550 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Савіцький Г.Л. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 07.06.2010 р. за вх. №4642 Дочірнє підприємство «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНДИКАТ-АВТОЗАПЧАСТИНА»(далі – Відповідач) 550 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судові засідання 23.07.2010 р. та 06.08.2010 р. не з’явився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 09.06.2010р. та про відкладення розгляду справи від 23.07.2010 р. надіслані судом на юридичну адресу Відповідача, повернута до суду відділення поштового зв’язку через відсутність Відповідача, таким чином Відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз’ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Відповідач не надав відзив на позов, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

          01.11.2007 р. між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено договір суборенди №048, за умовами п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення у підвалі будівлі площею 50 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,15. Майно передається в оренду за актом приймання-передачі (п.2.1. договору).

          За актом приймання-передачі від 01.11.2007 р. на виконання умов договору предмет договору оренди було передано орендарю.

          Орендна плата за один календарний місяць складає 750 грн. та сплачується орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця (п.п.3.1., 3.2. договору).

          01.07.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди, відповідно до якої зменшено площу орендованого майна з 50 кв.м. до 20 кв.м. та відповідно зменшено орендну плату з 750 грн. на місяць до 300 грн. на місяць. Частину об’єкту нерухомості площею 30 кв.м. передано орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі з оренди нерухомого майна від 30.06.2008 р.

          31.10.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору суборенди, за умовами якої договір суборенди №048 від 01.11.2007 р. розірвано.

Предмет оренди повернуто орендарем орендодавцю за актом від 31.10.2008р.

Як свідчать надані Позивачем платіжні доручення №1268 від 30.01.2008 р. (на суму 2250 грн.), №1413 від 08.04.2008 р. (на суму 1500 грн.), №1486 від 19.05.2008 р. (на суму 1500 грн.), №1635 від 29.07.2008 р. на суму 1050 грн., №1779 від 17.10.2008 р. (на суму 350 грн.) Відповідач частково здійснив оплату за користування орендованим майном на загальну суму 6650 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору суборенди, у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 550 грн.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

          Згідно із положеннями ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНДИКАТ-АВТОЗАПЧАСТИНА»(67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна,10, корп. Б, код ЄДРПОУ 33455462, п/р 26001060033649 в ЮГРУ «Приватбанк»в м. Білгород-Дністровський, МФО 328704) на користь Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Одеський Промбудпроект»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 33387120, п/р 26006964867742 в філії ПУМБ м. Одеси, МФО 328191) 550 грн. боргу, 102 грн. витрат по державному миту в сумі, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя