Рішення № 11377974, 04.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2010 р.Справа № 15/87-10-2589 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М..

За участю представників:

від позивача – Ямпілець Ю.Г.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” про стягнення 3006657,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Маріупольський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” боргу в розмірі 3 000 000,00 грн. та трьох процентів річних у сумі 6657,53 грн., посилаючись на наступне.

14 квітня 2009 р. між Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” та Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” був укладений договір № 27-7/09/213, відповідно до якого позивачем була надана зворотна безвідсоткова фінансова допомога відповідачу в розмірі 3000000,00 грн.

Як зазначає позивач, платіжним дорученням № 1635 від 21.04.2009 року ДП „Маріупольський морський торговельний порт” перерахувало відповідачу фінансову допомогу в розмірі 3000000,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору відповідач протягом трьох днів після надходження коштів на свій поточний рахунок зобов'язаний підтвердити позивачу одержання коштів шляхом направлення письмового повідомлення. Так, на підставі цього відповідач підтвердив отримання 22.04.2009 р. фінансової допомоги листом № 042/104/252 від 22.04.2009 р.

Відповідно до п. 4.1. договору термін користування грошовими коштами, що отримуються ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” як фінансова допомога, складає 1 рік з моменту повного надходження коштів на рахунок ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”.

Згідно п. 5.1. договору ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” зобов'язалось повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі до закінчення терміну, зазначеного в п. 4.1. договору.

Відтак, позивач стверджує, що строк повернення Порту фінансової допомоги, наданої ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”, збіг 22.04.2010 р.

Між тим, як зазначає позивач, на теперішній час фінансова допомога в розмірі 3000000,00 грн. відповідачем не повернута.

У зв’язку з цим позивач направляв відповідачу претензію № 27/П від 23.04.2010 р., якою пропонував відповідачу сплатити заборгованість у 15-тиденний строк з моменту отримання претензії. Проте, з отриманої позивачем відповіді № 012/387 від 30.04.2010 р. вбачається, що відповідач не має фінансової можливості для виконання своїх зобов'язань за договором.

Також позивач зазначає, що ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” та ДП „Маріупольський морський торговельний порт” була проведена звірка взаєморозрахунків, про що був складений акт станом на 01.12.2009 р., з якого вбачається, що кредит відповідача за платіжним дорученням № 1635 від 21.04.2009 р. складає 3000000,00 грн., та жодних розрахунків із Портом щодо повернення фінансової допомоги не проводилось.          

Так, у зв’язку простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу три відсотки річних за прострочений період, які склали 6657,53 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” боргу в розмірі 3 000 000,00 грн. та трьох процентів річних у сумі 6657,53 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/87-10-2589 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також в засідання суду представник відповідача пояснень по суті спору не надав. Також в засіданні суду 19.07.2010 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що відповідач звернувся до позивача з проханням відстрочити термін погашення заборгованості.

У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

14 квітня 2009 р. між Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” та Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” був укладений договір поворотної фінансової допомоги (позики) № 27-7/09/213, предметом якого є надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) Портом відповідачу.

Сума фінансової допомоги за цим договором складає 3000000,00 грн. (п.1.2.)

Згідно п. 3.1. договору Порт зобов’язаний надати фінансову допомогу відповідачу протягом п’яти днів з моменту підписання сторонами цього договору. Фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відокремленого структурного підрозділу відповідача –Керченського технічного участку Управління „Чоразморшлях”, розташованого за адресою: 98318, Україна, АР Крим, м. Керч, вул. Кирова, 44.

Фінансова допомога згідно п. 3.2. договору може бути перерахована одним або декількома платежами. Підприємство протягом 3 днів після надходження коштів на свій поточний рахунок зобов’язане підтвердити позивачу одержання коштів шляхом направлення письмового повідомлення.

Відповідно до п. 7.1. договору № 27-7/09/213 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 рік до моменту повного надходження коштів на рахунок порту.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір поворотної фінансової допомоги (позики), укладений позивачем з відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення № 1635 від 21.04.2009 року (а.с. 13) позивачем на виконання умов договору № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. була перерахована відповідачу поворотна фінансова допомога в сумі 3000000,00 грн.

Листом від 22.04.2009 р. вих. № 042/104/252 (а.с. 14) Державне підприємство „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” підтвердило Державному підприємству „Маріупольський морський торговельний порт” отримання 22.04.2009 р. поворотної фінансової допомоги в сумі 3000000,00 грн. згідно договору № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” та Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” був складений, підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 19), згідно якого станом на 01.12.2009 р. заборгованість відповідача з поворотної фінансової допомоги, перерахованої згідно платіжного доручення № 1635 від 21.04.2009 р., складає 3000000,00 грн.

Згідно п. 4.1. договору поворотної фінансової допомоги (позики) термін користування грошовими коштами, що отримуються відповідачем як фінансова допомога, складає 1 рік з моменту повного надходження коштів на рахунок відповідача.

Відтак, приймаючи до уваги те, що поворотна фінансова допомоги в сумі 3000000,00 грн. за договором № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. була отримана відповідачем 22.04.2009 р., відповідно строк користування грошовими коштами спливає 22.04.2010 р.

Пунктами 5.1., 5.2. договору поворотної фінансової допомоги (позики) передбачено, що до закінчення терміну, зазначеного в п. 4.1. цього договору, відповідач зобов’язується повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі. Фінансова допомога повертається в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача. Відсотки за користування грошима не нараховуються. Відповідач має право на дострокове повернення фінансової допомоги. Відповідач має право на дострокове повернення фінансової допомоги.

Однак, як встановлено судом, у встановлений договором строк (22.04.2010 р.) відповідачем не була повернута сума фінансової допомоги, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензією № 27/П від 23.04.2010 р. (а.с. 15-16), якою запропонував Державному підприємству „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” виконати прийняті на себе зобов’язання і сплатити заборгованість перед позивачем у сумі 3000000,00 грн.

У відповідь на вказану претензію Державним підприємством „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” був направлений на адресу позивача лист від 30.04.2010 р. № 012/387 (а.с.18), яким відповідач просив позивача надати відстрочку погашення заборгованості за договором № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р.

Як встановлено в ході розгляду справи, відстрочка погашення заборгованості за договором № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. позивачем відповідачу не надавалась.

Так, неповерненням позивачу отриманої суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 3000000,00 грн. за вищезазначеним договором відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. договору № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. передбачено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов’язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов’язання.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги № 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. щодо своєчасного повернення такої допомоги в сумі 3000000,00 грн. позивачем були нараховані відповідачу 3% річних в сумі 6657,53 грн., що вбачається з розрахунку суми позову (а.с. 20).

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги щодо своєчасного повернення такої допомоги в сумі 3000000,00 грн., суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором 27-7/09/213 від 14.04.2009 р. та 3% річних, що разом становить 3006657,53 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” про стягнення 3006657,53 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 7; код ЄДРПОУ 01125637) на користь Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт” (87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 99; код ЄДРПОУ 01125755; п/р 2600800016056 у ПАТ „Державний експертно-імпортний банк України” в філії АТ „Укрексімбанк” в м. Маріуполь, код банку 335957) суму основного боргу в розмірі 3000000/три мільйони/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 6657/шість тисяч шістсот п’ятдесят сім/грн. 53 коп., 25500/двадцять п’ять тисяч п’ятсот/грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 09.08.2010 р.

Суддя