Рішення № 11377273, 30.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2010 р.Справа № 15/83-10-2548 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Качан В.О.;

від відповідача - Присяжнюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” до Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” про стягнення 1450 631,52 грн. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 21 липня 2010 р. оголошувалась перерва до 30 липня 2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство „ЗІП” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1330056,00 грн., трьох процентів річних у сумі 15392,71 грн. та пені в сумі 105182,81 грн., посилаючись на наступне.

ТОВ ПП „ЗІП” було укладено з ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” договір № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого ТОВ ПП „ЗІП” перерахувало на банківський рахунок ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 1274000,00 грн. згідно платіжного доручення № 4 від 22.06.2009 р.

Згідно з укладеною додатковою угодою № 1 від 18.11.2009 р. до договору № 26-06/76-К(06-09/1) пункт 1.3 договору викладено в новій редакції та встановлено термін, на який надається поворотна фінансова допомога - до 04 січня 2010 р.

Проте, як вказує позивач, в порушення зобов'язань за договором № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” не повернув грошові кошти в сумі 1274000,00 грн. в термін, встановлений договором.

Так, пунктом 4.1. договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. встановлено, що у випадку невиконання зобов'язань за цим договором боржник сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За твердженнями позивача, станом на 31.05.2010 р. заборгованість ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” перед ТОВ ПП „ЗІП” з урахуванням індексу інфляції становить 1330056,00 грн. Також згідно п. 4.1. договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. відповідач зобов’язаний сплатити на користь ТОВ ПП «ЗІП»3% річних в сумі 15392,71 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення , що становить суму 105182,81 грн.

Таким чином, станом на 31.05.2010 р. загальна сума боргу ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” перед ТОВ ПП „ЗІП” з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені становить 1 450 631,52 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/83-10-2548 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Також ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” про визнання недійсним договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р., укладеного між ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” та ТОВ Промисловим підприємством „ЗІП”. В обґрунтування зустрічних позовних відповідач послався на те, що договір № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. є недійсним на підставі ст.. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що позивач за первісним позовом не є фінансовою установою, тобто не має права на надання фінансових послуг в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та відповідно не мав права на укладання договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р.

Позивач за первісним позовом зустрічні позовні вимоги відповідача вважає необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов (а.с. 45-46), посилаючись при цьому на те, що ТОВ ПП „ЗІП” надано ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” спірні грошові кошті як безоплатну (безвідсоткову) поворотну фінансову допомогу без отримання прибутку від такої господарської операції. Тому, на думку позивача, вказана господарська операція не належить до фінансових послуг, а укладення договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. і господарські відносини, що виникли у сторін на підставі цього договору, не порушують вимоги чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

22 червня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Промисловим підприємством „ЗІП” (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством „Іллічівський олійножировий комбінат” (боржник) був укладений договір № 26-06/76-К(06-09/1), згідно п. 1.1 якого позивач як кредитор надає відповідачу (боржнику) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів в сумі 1274000,00 грн., а відповідач зобов’язується повернути кредитору таку ж суму грошей в порядку та терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.3 вказаного договору поворотна фінансова допомога надається боржнику терміном на 7 місяців і підлягає поверненню боржником не пізніше 21 січня 2010 р.

При цьому в п. 1.4 договору зазначено, що надана поворотна фінансова допомога за цим договором є безоплатною (безвідсотковою), тобто без мети отримання позивачем прибутку (відсотків). Поверненню підлягає виключно сума, яка вказана в п. 1.1цього договору. Прибутки, отримані відповідачем внаслідок використання грошових коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога, є його власністю і поверненню позивачу не підлягають.

Згідно п. 3.1 цього договору позивач надає відповідачу всю суму поворотної фінансової допомоги у вигляді грошових коштів протягом 10 банківських днів після підписання цього договору. Передача грошей здійснюється шляхом безготівкового перерахунку кредитором на банківський рахунок боржника (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору відповідач зобов’язується своєчасно повернути поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів в сумі, передбаченій в п. 1.1 договору, траншами у строк до 21.11.2009 р. в сумі 425000,00 грн., до 21.12.2009 р. в сумі 425000,00 грн., до 21.01.2010 р. в сумі 424000,00 грн. на рахунок позивача № 26007001009408 в ВАТ „ХК Банк” МФО 307123.

18 січня 2009 року ТОВ ПП „ЗІП” (кредитор) та ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” уклали додаткову угоду № 1 до договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р., згідно якої строк, на який надається поворотна фінансова допомога, встановлено до 04 січня 200 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладений позивачем з відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення № 4 від 22.06.2009 року (а.с. 17) позивачем на виконання умов договору № 06-09/1 від 22.06.2009 р. була перерахована відповідачу безвідсоткова поворотна фінансова допомога в сумі 1274000,00 грн. Однак, як встановлено судом, у встановлений договором строк (04.01.2010 р.) відповідачем не була повернута сума фінансової допомоги, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, подав зустрічний позов про визнання договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. недійсним на підставі ст. 207 ГК України з огляду на те, зазначений договір про безвідсоткову поворотну фінансову допомогу укладений позивачем з порушенням Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки не за своїм правовим статусом позивач не є фінансовою установою.

Між тим відповідно до п. 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між тим Цивільний кодекс України не встановлює обмежень для юридичних осіб відносно можливості бути позикодавцем. Сторонами договору позики можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, незалежно від їх правового статусу.

Разом з тим суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга –операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктом 1.22.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Предметом спірного договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р., укладеного між ТОВ ПП "ЗІП" та ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”, є надання на певний термін безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у вигляді грошових коштів в сумі 1274000,00 грн., що визначено в п.п. 1.1, 1.3 договору. При цьому мета - отримання прибутку, або збереження реальної вартості фінансових активів, в даному випадку відсутня, оскільки позика надана безоплатно. Зокрема, п. 1.4. вказаного договору визначено, що поворотна фінансова допомога є безоплатною (безвідсотковою), тобто без мети отримання кредитором (позивачем) прибутку (відсотків). Цим же пунктом договору визначено, що поверненню кредитору підлягає лише сума 1274000,00 грн., тобто сума, яка надається за договором як фінансова допомога, а прибутки одержані боржником внаслідок використання грошових коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога, є його власністю і поверненню кредитору не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що здійснена сторонами господарська операція не належить до фінансових послуг розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", тому посилання відповідача на укладення оспорюваного договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) є помилковими. У зв’язку з цим відсутні правові підстави для визнання спірного договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. недійсним.

В свою чергу дійсність вказаного договору зобов’язує сторін виконувати належним чином свої права та обов’язки за таким договором. Всупереч цьому відповідач в обумовлений договором строк не повернув отриману від позивача суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 1274000,00 грн., що не спростовано відповідачем. В матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 р., складений, підписаний та скріплений печатками обох підприємств (а.с. 18), згідно якого станом на 31.12.2009 р. сальдо на користь позивача за договором № 06-09/1 від 22.06.2009 р. складає 1274000,00 грн. Крім того, згідно листа за вих. № 1199 від 08.06.2010 р. позивачем був направлений на адресу відповідача акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2010 р., який не був підписаний відповідачем.

Між тим відмовою повернути позивачу отриману суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 1274000,00 грн. за вищезазначеним договором відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом 4.1 договору № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р., у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором боржник сплачує кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. щодо своєчасного повернення такої допомоги в сумі 1274000,00 грн. позивачем була нарахована відповідачу пеня в сумі 105182,81 грн. за період з 05.01.2010 р. по 31.05.2010 р., 3% річних в сумі 15392,71 грн. та інфляційні в сумі 56056,00 грн., що вбачається з розрахунку суми позову (а.с. 9).

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 26-06/76-К(06-09/1) від 22.06.2009 р. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, що разом становить 1450631,52 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ПП „ЗІП” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” до Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” про стягнення 1450 631,52 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 45; код ЄДРПОУ 31541451; р/р 26003010112374 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м. Одеса, МФО 328618, р/р 260094369 в ЗАТ АКБ „Одеса-Банк”, МФО 328102) на користь Державного Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А; код ЄДРПОУ 21875464; р/р 26007001009408 в ЗАТ „ХоумКредитБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 307123) суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1330056/один мільйон триста тридцять тисяч п’ятдесят шість/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 15392/п’ятнадцять тисяч триста дев’яносто дві/грн. 71 коп., пеню в сумі 105182сто п’ять тисяч сто вісімдесят дві/грн. 81 коп., 14506/чотирнадцять тисяч п’ятсот шість/грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислового підприємства „ЗІП” про визнання недійсним договору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 04.08.2010 р.

Суддя