Рішення № 11377271, 02.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2010 р.Справа № 15/88-10-2590 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Бойко О.В.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврос” про стягнення 379140,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврос” про стягнення 228132,50 грн. основного боргу за поставлений товар, 19091,25 грн. пені відповідно подвійної ставки НБУ, 2793,84 грн. 3 % річних, 15056,72 грн. інфляційних збитків та 114066,25 грн. штрафу, посилаючись на наступне.

Між ТОВ „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” та ТОВ „Єврос” був укладений договір № 21/04 від 27.04.2009 р., згідно якого позивач (продавець) зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача (покупець) товар, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його. Асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатках.

Загальна сума товару згідно додатку № 1 до договору (специфікації) складає 407 632,50 грн.

Так, як стверджує позивач, на виконання умов договору ТОВ „НПТК „Украгросервіс” поставило, а ТОВ „Єврос” отримало товар - засоби захисту рослин на загальну суму 407 632,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3-00000049 від 10.05.2009 р. та довіреністю ЯПЛ № 264091 від 11.05.2009 р.

Згідно додатку № 2 до договору ТОВ „Єврос” зобов'язувалось повністю оплатити отриманий товар у строк до 01.08.2009 р. Проте, в порушення умов договору ТОВ „Єврос” розрахувалось з ТОВ „НПТК „Украгросервіс” за отриманий товар лише частково на суму 179500,00 грн.

Відтак, станом на теперішній час заборгованість ТОВ „Єврос” перед ТОВ „НПТК „Украгросервіс” складає 228 132,50 грн.

До того ж, у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. позивачем було нараховано відповідачу за період з 03.10.2009 р. по 28.02.2010р. індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 15 056,72 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2793,84 грн. та пеню у сумі 19091,25 грн.

Також, зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару, відповідно до п. 8.3. договору № 21/04 від 27.04.2009 р. покупець, у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці, сплачує продавцю штраф в розмірі 50 % від суми боргу. Відтак, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в сумі 114 066,25 грн.

При цьому, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості, проте відповіді на вказаний лист-вимогу відповідач не надав і заборгованість не оплатив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/88-10-2590 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

27.04.2009 р. між ТОВ „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” та ТОВ „Єврос” був укладений договір № 21/04 (а.с. 8-11), згідно якого позивач (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність відповідача (покупець) товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1.1 договору ціна, загальна вартість, найменування товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатках.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що загальна вартість договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, за якими покупець отримав товар.

Загальна сума товару згідно додатку № 1 до договору (специфікації) складає 407 632,50 грн.

Розділом 3 договору № 21/04 від 27.04.2009 р. передбачено, що продаж товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Продавець поставляє товар окремими партіями у відповідності із заявками покупця. Поставки товару здійснюються за рахунок продавця у строки, визначені в заявці. Датою поставки товару та моментом переходу до покупця права власності і всіх ризиків на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві в пункті поставки товару. Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання накладних уповноваженими представниками сторін.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами по справі договір, який за своєю природою є договором купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 3-00000049 від 10.05.2009 р. (а.с. 14) та довіреності серії ЯПЛ № 264091 від 11.05.2009 р. (а.с. 15-16) ТОВ „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” передало, а ТОВ „Єврос” прийняло товар - засоби захисту рослин на загальну суму 407632,50 грн.

У зв’язку з поставкою товару за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” був виписаний Товариству з обмеженою відповідальністю „Єврос” рахунок-фактура № 3-00000057 від 10.05.2009 р. (ас. 43) на загальну суму 407632,50 грн.

Порядок розрахунків за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. встановлений розділом 6 договору. Так, розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки розрахунків погоджуються сторонами, оформивши графік розрахунків.

Додатком № 2 до договору № 21/04 від 27.04.2009 р. сторонами за договором передбачено, що покупець оплачує попередню оплату в розмірі 0 % від загальної вартості договору, а 100 % вартості договору зобов’язується оплатити не пізніше ніж 01.08.2009 р.

Однак, як вбачається з картки рахунку № 361 за період з 01.01.2009 р. по 10.06.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврос” було перераховано на користь позивача згідно рахунку-фактури № 3-00000057 від 10.05.2009 р. лише частину грошових коштів у сумі 179500,00 грн.

15.03.2010 р. позивачем був направлений на адресу відповідача лист-вимога № 4 (а.с. 18-19), яким позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. у розмірі 228132,50 грн. та нараховані штрафні санкції. Однак, як зазначено позивачем, відповіді на вказану вимогу позивач неотримав.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про наявність заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврос” за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. у сумі 228132,50 грн. (407632,50-179500,00)

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” та ТОВ „Єврос” був складений, підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.11.2009 р. (а.с. 45), згідно якого заборгованість ТОВ „Єврос” перед ТОВ „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” складає 228132,50 грн.

Відтак, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Єврос” заборгованості за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. грошової суми в розмірі 228132,50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено розділом 8 договору № 21/04 від 27.04.2009 р. у випадку порушення зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору(п. 8.1). У випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених п. 6.2 договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на час проведення розрахунків) від вартості недоплаченої частини товару за кожний день затримки платежу (п. 8.2).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, у зв’язку з тим, що відповідачем не було своєчасно перераховано грошові кошти за наданий товар згідного умов договору № 21/04 від 27.04.2009 р., позивачем було нараховано відповідачу пеню відповідно до подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.10.2009 р. по 28.02.2010 р., що згідно розрахунку, який міститься в позовній заяві, складає 19091,25 грн.

Також частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

З огляду на вищевикладене та на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання щодо перерахування частини грошових коштів у сумі 228132,50 грн. за наданий товар згідно договору № 21/04 від 27.04.2009 р. суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 03.10.2009 р. по 28.02.2010 р. 3% річних у сумі 2793,84 грн. та інфляційні збитки в сумі 15056,72 грн., розрахунки яких містяться в позовній заяві.

Крім того, відповідно до п. 8.3. договору № 21/04 від 27.04.2009 р. у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 50 % від суми боргу.

Так, у зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару, відповідно до п. 8.3. договору № 21/04 від 27.04.2009 р. позивачем був нарахований відповідачу штраф у сумі 114 066,25 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом встановлено порушення відповідачем строків розрахунків за договором № 21/04 від 27.04.2009 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу вказані штрафні санкції.

Між тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, приймаючи до уваги те, що відповідачем частково виконано зобов’язання за договором № 21/04 від 27.04.2009 р. та сплачено позивачу 179500,00 грн., а також те, що позивачем нараховано відповідачу індекс інфляції у розмірі 15 056,72 грн., 3% річних у сумі 2793,84 грн. та пеню в розмірі 19091,25 грн., а також те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування вказаних штрафних санкцій, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір належного до сплати штрафу до 10 %, а саме до 22813,25 грн. (228132,50:100 х 10).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд вважає, що

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню частково.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврос” про стягнення 379140,56 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврос” (67050, Одеська область, Миколаївський район, с. Стрюково, вул. Максименко, 47; код ЄДРПОУ 24527692; р/р 2600397549 в КРД „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислово-торгова компанія „Украгросервіс” (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54, кв. 205; код ЄДРПОУ 33496687; р/р 26005135202 в КРД „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) основний борг за поставлений товар у сумі 228132/двісті двадцять вісім тисяч сто тридцять дві/грн. 50 коп., пеню відповідно подвійної облікової ставки НБУ у сумі 19091/дев’ятнадцять тисяч дев’яносто одна/грн. 25 коп., 3 % річних у сумі 2793/дві тисячі сімсот дев’яносто три/грн. 84 коп., інфляційні збитки у сумі 15056/п’ятнадцять тисяч п’ятдесят шість/грн. 72 коп., штраф у розмірі 22813/двадцять дві тисячі вісімсот тринадцять/грн. 25 коп., 2878/дві тисячі вісімсот сімдесят вісім/грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 09.08.2010 р.

Суддя