Рішення № 11376771, 26.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2010 р.Справа № 17/74-10-2742 За позовом: Закритого акціонерного товариства „Севєродонецьке об’єднання Азот”;

до відповідача: Одеської залізниці;

про стягнення 11109,46 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

Представники:

від позивача: Галахова Г.В. –на підставі довіреності №23-юр від 05.01.2010р.;

Лихачова А.В. – на підставі довіреності №25-тр від 21.07.2010р.;

від відповідача: Гордієнко М.В. –на підставі довіреності №67 від 04.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ: 22.06.2010р. за вхід.№5644 ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі –Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” (далі –Відповідач) з вимогою про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 11109,46 грн.

Відповідач ДП „Одеська залізниця” в судове засідання з’явився, письмовий відзив на позов не надав, однак в усних поясненнях заперечував проти позову.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Між ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та ВАТ „Одеський припортовий завод” укладений договір 1006/ЗК-2010 від 10.12.2009р. про надання послуг по прийняттю, зберіганню та відвантаженню карбаміда на експорт.

Відповідно до договору 10.02.2010р. та 20.03.2010р. позивач відвантажив за залізничною накладною №52083151 та №52332094 зі станції Рубіжне на адресу ВАТ „Одеський припортовий завод” мінеральні добрива –карбамід в кількості 66 вагонів-мінераловозів.

Вказаний маршрут був прийнятий станцією Рубіжне Донецької залізниці до перевезення без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчить штемпельна відмітка перевізника в залізничній накладній.

12.02.2010р. та 22.03.2010р. по прибутті маршруту на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці, під час зважування вагонів вантажоотримувачем за участю представників Одеської залізниці була встановлена нестача карбаміда в вагоні-мінераловозі №59567826 (залізнична накладна №52083151), вагоні №59232181 (залізнична накладна №52332094), а також встановлено, що запорно-пломбувальний пристрій (ЗПП) відправника №Е291858 і №Е290379 взагалі відсутній. Загалом в двох мінераловозах недостача склала 4299,8 кг. карбаміда.

26.03.2010р. вих.№23-1-П та 16.04.2010р. №23-3-П Позивачем на адресу відповідача направлені письмові претензії в якій позивач вимагав відшкодування вартості недостачі карбаміда.

Відповідач у відповідь на направлені претензії направив письмові повідомлення №53/4-2010 від 06.05.2010р. №63/4 від 17.05.2010р., в яких визнав вищевказані претензії на загальну суму 9257,88 грн., при цьому не застосував до суми недостачі 20 % ПДВ, однак вказані грошову кошти так і не були перераховані на рахунок позивача.

Зазначені обставини спонукали ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ДП „Одеська залізниця” про стягнення суми нестачі вантажу у розмірі 11109,46 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2010р. порушено провадження у справі № 17/74-10-2742 за позовом ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до ДП „Одеська залізниця” про стягнення 11109,46 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та проаналізувавши норми чинного законодавства в сфері залізничних перевезень, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до договору 10.02.2010р. та 20.03.2010р. позивач відвантажив за залізничною накладною №52083151 та №52332094 зі станції Рубіжне на адресу ВАТ „Одеський припортовий завод” мінеральні добрива –карбамід в кількості 66 вагонів-мінераловозів.

12.02.2010р. та 22.03.2010р. по прибутті маршруту на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці, під час зважування вагонів вантажоотримувачем за участю представників Одеської залізниці була встановлена нестача карбаміда в вагоні-мінераловозі №59567826 (залізнична накладна №52083151), вагоні №59232181 (залізнична накладна №52332094), а також встановлено, що запорно-пломбувальний пристрій (ЗПП) відправника №Е291858 і №Е290379 взагалі відсутній. Загалом в двох мінераловозах недостача склала 4299,8 кг. карбаміда.

За результатами переваження складено комерційні акти від 12.02.2010р. АА№054371/141/28, АА№054475/245/67, нестача карбаміда склала у вагонах №52083151–2880 т., №52332094 –3080 т.

Відповідачем частково визнано претензію позивача щодо недостачі вантажу, без урахування 20% ПДВ.

Відповідачем у своїх повідомленнях про визнання боргу визнано, що вартість нестачі вантажу, яка Одеська залізниця повинна сплатити позивачу у вагоні №59567826 становить 4381 грн., без ПДВ, у вагоні №59232181 –4876,88 грн.

Однак у встановлені строки відповідач вказану суму позивачу не перерахував.

Відповідно до залізничної накладної вантаж завантажувався засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.

В ході розгляду справи, Одеською залізницею не надано будь-яких доказів відсутності вини у нестачі вантажу при перевезенні.

Згідно ст.113 Статуту Залізниць України – за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

У відповідності з п. 7 Правил при пред'явленні та розгляді претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, розрахунок суми претензії за недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для даного вантажу становить 1,5 % маси, зазначеної у перевізних документах.

Відповідно до ст. 113, 127 Статуту, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу суми збитків понесених внаслідок втрати вантажу, суд дійшов висновку, що позивач у розрахунку відповідно до вимог діючого законодавства застосував коефіцієнт норми природної втрати та граничного розходження, який застосовується та такого виду вантажу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми позову, суд дійшов висновку, що його здійснено у відповідності до вимог діючого законодавства, внаслідок чого він судом приймається до уваги, як належний доказ наявності у позивача збитків, пов’язаних з втратою вантажу.

Абзацом четвертим пункту 2.2. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р., № 04-5/601, з подальшими змінами і доповненнями, визначається, що залучення залізниці до участі у справі як відповідача може мати місце лише тоді, коли право на пред'явлення до неї претензії та подання позову належить позивачеві.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць право на пред'явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.

У залізничних накладних у графі „Одержувач” значиться ВАТ „Одеський припортовий завод”.          

Відповідно до ст. 133 Статуту Залізниць та п.2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.05.2002р., № 334 з подальшими змінами та доповненнями, передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, на звороті залізничної накладної №52083151 та №52332094 оформлений переуступний напис одержувача вантажу ВАТ „Одеський припортовий завод” про передачу права на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Приймаючи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що право на пред'явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі, у порядку ст. 130 Статуту залізниць України, належить ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Відповідно до п. 131 а) Статуту залізниць претензії, що виникли з приводу перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні заявляються залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом призначення є залізнична станція.

Згідно залізничних накладних №52083151, №52332094 кінцевим пунктом призначення є станція Чорноморська-експорт Одеської залізниці, таким чином ЗАТ „Сєвєродонецьке об'єднання Азот” вірно звернувся з претензією до залізниці призначення - ДП „Одеська залізниця”.

Не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо не включення в суми вартості втраченого вантажу ПДВ, оскільки згідно листа заступника начальника ДПА України Г.Оперенко від 12.06.2000р. №3264/6/16-1313 у разі якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для подальшого відправлення за кордону ( у даному випадку до порту) ,податкові зобов'язання у платника-експортера не виникають. Лише після фактичного перетину митного кордону України платником-експортером визначаються податкові зобов'язання, до яких застосовується нульова ставка ПДВ. При допущенні фактів не вивозу товарів за межі митного кордону України –реалізація на території України, нестача товару, викрадення, вказані операції слід розглядати як проведення операції по продажу товару на митній території України, які підлягають оподаткуванню ПДВ по ставці 20%.

Таким чином, вартість втраченого вантажу повинна бути повернута позивачеві з урахуванням 20% ПДВ, тобто вартість втраченого вантажу, яка підлягає стягненню з відповідача по справі, з урахуванням 20% ПДВ у вагоні №59567826 –5257,2 грн., у вагоні №59232181 –5852,26 грн.

Стосовно наданих відповідачем усних заперечень, суд дійшов висновку, що вони являються не обгрутованими, не підтвердженими жодними доказами та такими, що спростовуються матеріалами справ, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" обґрунтовані підтверджені відповідними доказами у зв’язку з чим підлягають задоволенню повністю, з відповідача слід стягнути 11109,46 грн. вартості нестачі вантажу.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк” Одеська філія, МФО 328801) на користь закритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" /93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581/ –11109 грн. 46 коп. /одинадцять тисяч сто дев’ять грн. 46 коп./ - вартості нестачі вантажу; 111 грн. 09 коп. /сто одинадцять грн. 09 коп./ –держмита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя