Рішення № 11376766, 21.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2010 р.Справа № 17-12/10-10-451 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо”;

до відповідачів: 1) Одеської залізниці;

2) Державного підприємства „Свердловантрацит”;

про стягнення 575,71 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідачів:

- від Одеської залізниці Яцук Є.В. на підставі довіреності №35 від 04.01.09;

- від ДП „Свердловантрацит”: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: 22.01.2010р. за вхід.№523 ВАТ „Вінницяоблпаливо” (далі Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” та ДП „Свердловантрацит” з вимогою про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 575,71 грн.

Відповідач ДП „Одеська залізниця” в судове засідання зявився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені до нього позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини, що вантаж, який було завантажено у вагон засобами та силами відправника, без участі представника залізниці, а також не було застосовано засобів схоронності вантажу.

Відповідач ДП „Свердловантрацит” в судові засідання не зявився, надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заявлені до нього не визнав, посилаючись на ті обставини, що наявність поглиблень на поверхні вантажу та часткове порушення захисного маркування, свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення вантажу залізницею .

Розглядом матеріалів справи встановлено.

23.08.2009р. по залізничній накладній №51651310 в напіввагоні №65619702 на адресу Піщанського паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо”, Державне підприємство „Свердловантрацит” відвантажило 69 т вугілля антрацит марки АМ.

Постачальником вказаного вугілля за договором купівлі-продажу №1.7 від 22.01.2009р. є ВАТ „”Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання”.

Відповідно до п. п. 1.1, 3.1, 3.2. договору поставки №1.7 від 22.01.2009р. та на підставі рахунку №СФ-0000105 від 25.08.2009р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням №2815 від 25.08.2009р., перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на суму 100 000,00грн. за поставку вугілля.

29.08.2009 року з прибуттям напіввагону 65619702 на станцію Знам'янка Одеської залізниці виявлено поглиблення. На основі актів загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №20820, №20826 від 29.08.09р., виявлено поглиблення, вагон відчеплено на вагову перевірку.

При проведеній перевірці виявлена недостача у розмірі 1600 кг. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено.

На підставі викладено, позивачем розраховано розмір збитків від нестачі, які згідно наданого позивачем розрахунку становить 575,71 грн.

Зазначені обставини спонукали ВАТ „Вінницяоблпаливо” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Одеської залізниці, ДП „Свердловантрацит” про стягнення суми нестачі вугілля з перевезення в розмірі 575,71грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2010р. порушено провадження у справі №12/10-10-451 за позовом ВАТ „Вінницяоблпаливо” до Одеської залізниці, ДП „Свердловантрацит” про стягнення 575,71 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2010р. позов ВАТ „Вінницяоблпаливо” залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. апеляційну скаргу ВАТ „Вінницяоблпаливо” задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2010р. по справі №12/10-10-451 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2010р. (суддя Зуєва Л.Є.) прийнято справу до провадження та присвоєно номер 17-12/10-10-451.

Відповідач (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує та зазначає, що завантаження вагону №65619702, здійснював вантажовідправник, без участі представника залізниці, ним же була визначена маса вантажу.

Відповідач ДП „Свердловантрацит” в судові засідання не зявився, надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заявлені до нього не визнав, посилаючись на ті обставини, що наявність поглиблень на поверхні вантажу та часткове порушення захисного маркування, свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення вантажу залізницею, внаслідок чого в задоволенні вимог до нього просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства в сфері залізничних перевезень, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Так розглядом матеріалів встановлено, що 23.08.2009р. по залізничній накладній №51651310 в напіввагоні №65619702 на адресу Піщанського паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо” Державне підприємство „Свердловантрацит” відвантажило 69т вугілля антрацит марки АМ.

29.08.2009року з прибуттям вагону 65619702 на станцію Знам'янка Одеської залізниці виявлено поглиблення. На основі актів загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №20820, №20826 від 29.08.09р. року, виявлено поглиблення, вагон відчеплено на вагову перевірку.

При проведеній перевірці виявилась нестача вугілля на підставі якої складено комерційний акт АА №053744/849/19 від 30.08.2009р. з якого вбачається, що завантаження навалом нижче бортів 200мм. Згідно документів зазначається, що завантаження навалом нижче бортів розмір відносно висоти бортів не зазначено. На поверхні вантажу маються поглиблення праворуч за рухом потяга над 2 люком довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм, між 4-5 люками довжиною 2000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм. Течі вантажу немає. Фактично вантаж прибув в технічно та комерційно справному вагоні. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном. Доступ до вантажу в місцях поглиблення усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. При переважувані виявилася недостача у розмірі 1600 кг. Перевірка проводилася двічі. Недостача підтвердилася. Недостаючий вантаж у вагоні міститься міг.

Наявність поглиблення та порушення захисного маркування у місці поглиблення свідчить про виїмку вугілля при транспортуванні. У змісті комерційного акту №АА053744/849/19 від 30.08.2009р. не вказано та залізницею не надано докази про причину утворення даного поглиблення.

Відповідно залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.

В ході розгляду справи, Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні.

Згідно ст.113 Статуту Залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобовязаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно ст. 31 Статуту Залізниць України, залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Як вбачається з залізничної накладної вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника відправника, про що свідчить підпис ОСОБА_1.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що відправником були вжиті усі необхідні заходи щодо схоронності вантажу, що підтверджується матеріалами справи, а залізницею зазначений вантаж прийнятий без будь-яких зауважень, суд доходить висновку, що ДП „Свердловантарицит” від відповідальності слід звільнити за відсутності вини.

При цьому, з складеного комерційного акту вбачається, що протікання вантажу не виявлено, двері люку цільнометалеві закриті щільно, На поверхні вагону мається захисне маркування. В місці поглиблення доступу до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном, для забезпечення збереження вугілля.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до ст. 113, 127 Статуту, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Кількість і вартість відправленого вантажу належним чином підтверджено договором поставки №1.7 від 22.01.2009р., рахунком-фактурою №СФ-0000105 від 25.08.2009р.

Ціна однієї тони вугілля на підставі вищезазначеного рахунку від 25.08.2009р. (без врахування залізничного тарифу) з урахуванням ПДВ становить 632,64 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем він здійснений в порушення вимог діючого законодавства, оскільки ним при здійсненні розрахунку вартості втраченого вантажу було застосовано 1% природної втрати та граничного розходження. Посилаючись при цьому, що вугілля було завантажено у сухому стані, однак такі доводи не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою , визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничною розходження визначення маси нетто) для вугілля (завантаженого у вологому стані) становить 2 відсотки маси.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про якість продукту збагачення №99 від 23.08.2009р., вугілля було завантажено у вологому стані. Таким чином, враховуючи, що вугілля було завантажено у вологому стані, а позивачем здійснено розрахунок вартості втраченого вантажу, з урахування відсутності такої вологості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Виходячи з наступного.

69*2%/100% = 1,38 т. (маса природної втрати та граничного розходження).

1600 кг. 1380 кг. = 220 кг. (маса втраченого вантажу, з урахуванням 2% норми природної втрати та граничного розходження); 220 кг. * 632,54 грн. (ціна 1 т. вугілля) = 139грн. 16 коп.

Отже розмір завданих збитків у звязку з нестачею вугілля поверх норм природної втрати і граничного розходження становить 139,16грн., з врахуванням сплаченого ПДВ без обліку залізничного тарифу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ВАТ „Вінницяоблпаливо” обґрунтовані підтверджені відповідними доказами, у звязку з чим підлягають задоволенню частково, з урахуванням того, що вугілля було завантажено у вологому стані.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача ДП „Одеська залізниця”, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, іншого відповідача ДП „Свердловантрацит” за відсутності вини від відповідальності звільнити.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк” Одеська філія, МФО 328801) на користь відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” /21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, р/р2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, ідн. код 01880670/ 139 грн. 16 коп. /сто тридцять девять грн. 00 коп./ - вартості нестачі вантажу; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ держмита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

3.Державне підприємство „Свердловантрацит” від відповідальності звільнити.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя