Рішення № 11376755, 28.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2010 р.Справа № 28-31-2/104-07-4072 За позовом Прокурор м.Одеси; в інтересах держави в особі, якою є Кабінет міністрів України в особі ВАТ "Державний Ощадний банк України"; в особі, якою є Філія Одеського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України;

до відповідача Німецько-українське спільне підприємство "ЯВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 350119,99грн.

Суддя

Представники:

від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. згідно посвідчення4

від позивача: Журбенко М.О., Іваненко С.В. –за дорученням;.

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: Прокуратура міста Одеси 16 травня 2007 року звернулася до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк” до відповідача Німецько-українського спільного підприємства „Ява” ТОВ про стягнення 3350 119,99 гривень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 липня 2007 року позов прокурора задоволено частково, стягнуто з відповідача 209333,43 гривень. /суддя Бахарєв Б.С./

Вказане рішення було змінено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2007 року, а постановою Вищого господарського суду України від 6 березня 2008 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2007 року та рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду від 21 квітня 2008 року справу прийнято до провадження суддею Лєсогоров В.М. та призначено до слухання. Рішенням суду від 27.11.2008 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 315813,45 гривень. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року рішення суду від 21.11.2008 року скасовано, у задоволені позову відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року та рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

При вирішенні спору, згідно змісту постанови ВГСУ від 23.07.2009 року, необхідно витребувати у сторін даного спору акти звірки взаєморозрахунків по кредитній угоді № 186 від 11.03.03 року від наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків від 11.11.05 року, а також обґрунтованих розрахунків процентів, які підлягають стягненню за безпідставне користування чужими грошовими коштами, надати оцінку доводам відповідача про те, що стягненню підлягає сума процентів за період з 3.05.06 (набрання законної сили постанови апеляційної інстанції у справі № 1/22-06-255) по 17.07.06 (остаточна сплата боргу).

Ухвалою суду від 11 лютого 2010 року справу №31-2/104-07-4072 прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І., присвоєно справі №28-31-2/104-07-4072 та призначено до розгляду на 10 березня 2010 року, зобов’язано сторони надати письмові пояснення та відзив з урахуванням постанови ВГСУ від 23.07.2009 року.

Представник відповідача 30.03.2010 року надав клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

7 квітня 2010 року сторони звернулися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на два місяці, вказане клопотання було задоволено судом на ухвалою від 7 квітня 2010 року строк розгляду справи продовжено до 9 червня 2010 року.

На виконання ухвали суду представник прокуратури надав письмові пояснення. /вх.№8797 від 07.04.2010 року/

Також позивач 07.04.2010 року за вх.№8798 надав письмові пояснення стосовно позовних вимог з урахуванням постанови ВГСУ від 23.07.2009 року, згідно яких просить суд стягнути з відповідача 315813,45 гривень, з яких 204410,78 гривень проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані у розмірі облікової ставки НБУ, інфляційні в сумі 102204,22 гривни та 3% річних в сумі 9198,45 гривень.

19 травня 2010 року сторони звернулися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на два місяці та ухвалою суду від 19 травня 2010 року клопотання сторін задоволено та строк продовжено до 9 серпня 2010 року.

Прокуратура міста Одеси 19 травня 2010 року надала уточнення до позовної заяви, згідно якої уточнює позивача по справі за позовом прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк”.

Представник позивача 12.07.2010 року надав до суду на виконання ухвали акт звірки взаєморозрахунків за кредитним договором №186 від 11.03.2003 року та таблицю розрахунків процентів за безпідставне користування кредитом та належним чином засвідчені копії статуту та супровідний лист на адресу НУСП „Ява” у вигляді ТОВ.

При новому розгляді справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав, витребуванні докази судом не представив, справа розглядається в порядку ст..75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник прокуратури позов підтримав.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Матеріалами справи встановлено:

11.03.2003 р. ВАТ „Ощадбанк" та Німецько-українським спільним підприємством „ЯВА" у вигляді ТОВ було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 186 про надання банком на умовах договору позичальнику кредиту в розмірі 1 000 000 грн. у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з лімітом кредитування 1 000000 грн. та остаточним терміном повернення не пізніше 11.03.2004р. на придбання основних засобів, товарів, сировини, матеріалів, сплати послуг.

22.04.2003 р. між ВАТ „Ощадбанк" та НУСП „ЯВА" у формі ТОВ укладено додаткову угоду № 8 до договору невідновлюваної кредитної лінії № 186, згідно якої за угодою сторін з 22.04.2003 р. невідновлювана кредитна лінія вважається відновлюваною кредитною лінією.

В подальшому з 22.04.03 до 31.08.04 сторонами укладено додаткові угоди № 9-157 до договору відновлювальної кредитної лінії № 186, на підставі яких відповідач, починаючи з 23.04.2003 р. по 31.08.2004 р. траншами отримував від позивача кредитні кошти на загальну суму 4 682 650 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 р. по справі № 1/22-06-255 було визнано недійсними додаткові угоди № № 8-157 до договору невідновлюваної кредитної лінії № 186.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. по справі № 1/22-06-255, рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2006 р. по справі № 1/22-06-255 в частині визнання недійсними додаткових угод № № 8-157 до договору невідновлюваної кредитної лінії № 186 залишено без змін. За наслідками визнання недійсними додаткових угод № № 8-157 до договору невідновлюваної кредитної лінії № 186 застосовано двосторонню реституцію шляхом стягнення з НУСП „ЯВА" у формі ТОВ на користь ВАТ „Ощадбанк" в особі Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк" 680 840 грн. різниці коштів за наслідками реституції.

За наслідками двосторонньої реституції ВАТ „Ощадбанк" мав повернути все, що було отримано за недійсними додатковими угодами №№ 9-157, включаючи суму повернутого позичальником кредиту та суму сплачених Банку процентів, НУСП „ЯВА" повинно було повернути ВАТ „Ощадбанк" все, що було отримано НУСП „ЯВА" за недійсними додатковими угодами №№ 9-157. Оскільки сума, яку мало повернути НУСП „ЯВА" Банку становила більший розмір, аніж сума, яку ВАТ „Ощадбанк" мав повернути товариству, різниця між вказаними сумами становила 680 840 грн., то за наслідками двосторонньої реституції відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. по справі № 1/22-06-255, фактичній сплаті підлягала сума, яка становила різницю між сумами, які повинні були повернути НУСП „ЯВА" та ВАТ „Ощадбанк" одне одному, а саме 680 840 грн.

На думку позивача, додаткові угоди №№ 9 - 157 до договору відновлювальної кредитної лінії № 186 визнано недійсними то відповідач користувався коштами ВАТ „Ощадбанк" безпідставно. Оскільки Одеським апеляційним господарським судом постановою по справі № 1/22-06-255 від 23.05.2006 р. застосовано двосторонню реституцію, тобто ВАТ „Ощадбанк" повернуто НУСП „ЯВА" суму отриманих від останнього процентів, внаслідок чого фактично протягом 23.04.2003 р. - 16.07.2006 р. Відповідач користувалося коштами ВАТ„ Ощадбанк" на загальну суму 4 682 650 гривень безоплатно.

Всі розрахунки суми заборгованості НУСП „Ява", що відображено в додатках до розрахунку заборгованості НУСП „Ява " № 1-5, банком проводилися з урахуванням погашеної заборгованості, конкретних розмірів сум безпідставно одержаних коштів за конкретні проміжки часу користування ними НУСП „Ява". Оскільки кошти відповідач отримував окремими частинами та поступово повертав, тому у різні проміжки часу за період з 23.04.2003 р. по 16.07.2006 р. сума безпідставно одержаних грошових коштів, якими користувалося ТОВ „ЯВА ", становила різний розмір, тому позивач здійснив нарахування відсотків за безпідставне користування коштами, враховуючи те, що за Додатковою угодою № 9 від 22.04.2003 р. відповідач 23.04.2003 р. отримав суму кредиту у розмірі 25 000 грн. 24.04.2003 р. відповідач отримав 172 000 грн. за додатковою угодою № 10 від 24.04.2003 р. Сума процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України (на той час 7%) нараховувалася на суму 25 000 грн. за 1 день, оскільки через 1 день, а саме 24.04.2003 р. відповідачем отримано суму 172 000 грн. На суму 197 000 грн. (25 000 грн. + 172 000 грн.) проценти нараховувалися за 11 днів, оскільки через 11 днів після отримання 172 000 грн. відповідачем отримано 151 000 грн. за Додатковими угодами №11-12 від 05.05.03, надалі проценти нараховувалися на суму 348 000 грн. (25 000 грн. + 172 000 грн. + 151 000 грн.), і т.д., тобто наростаючим підсумком (строчки 1-3 Додатку № 1 до розрахунку суми позову, який міститься в матеріалах справах). Сума ж безпідставно одержаних коштів, якими користувався відповідач за період з 23.04.2003 р. по 24.04.2003 р. становила 25 000 грн., з 23.04.2003 р. по 05.05.2003 р. - 172 000 грн., за період з 23.04.2003 р. по 06.05.2003 р. -197 000 грн. Станом на 26.06.2003 р. сума безпідставно одержаних грошових коштів становила 611 600 грн., отримана за додатковими угодами №. № 9- 26, а станом на 27.06.2003 р. сума безпідставно одержаних грошових коштів становила 558 100 грн., оскільки 26.06.2003 р. Відповідач повернув позивачу суму 53 500 грн. у якості погашення кредиту.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 315813,45 гривень, з яких 204410,78 гривень проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані у розмірі облікової ставки НБУ, інфляційні в сумі 102204,22 гривни та 3% річних в сумі 9198,45 гривень.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свої заперечення до суду не надав, доводи викладені в уточненнях до позовної заяви на привів, тому суд відповідно до ст..75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Подане раніше клопотання відповідача стосовно припинення провадження у справі судом відхилено.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-ІУ встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що безпідставне використання коштів відповідачем відбувалося до фактичного повернення сторін у первісний стан, а саме перерахування відповідачем позивачу коштів у сумі 680 840 гривень тобто з 01.06.2006 р., 11.07.2006 р., 17.07.2006 р., різниці за наслідками реституції, то у даному випадку до правовідносин щодо наслідків безпідставного користування чужими коштами мають застосовуватися норми ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

А згідно ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом, згідно зі ст. 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові кошти.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 1048 ЦК України при нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами необхідно використовувати облікову ставку НБУ за весь період безпідставного користування грошима. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджені наданні позивачем розрахунки та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, а саме інфляційні в сумі 102204,22 гривни та 3% річних в сумі 9198,45 гривень.

Слід звернути увагу сторін на вказівку ВГСУ в постанові від 23.07.2009 року щодо акту звірки взаєморозрахунків від 11.11.2005 року по кредитній угоді № 186 від 11.03.2003 р. .

На думку суду, останній відображає стан розрахунків за кредитною угодою № 186 від 11.03.2003 р. між сторонами, виходячи із того, що станом на 11.11.2005 р. додаткові угоди №№ 8-157 до кредитної угоди № 186 від 11.03.2003 р. вважалася дійсними, а отже акт звірки відображав стан розрахунків між сторонами, із розрахунку того, що між сторонами, щодо зобов'язань із повернення відповідачем тіла кредиту та відсотків діють умови додаткових угод №№ 8-157 та відповідно кредитної угоди № 186 від 11.03.2003 р. Таким чином, акт звірки 11.11.2005 року проведено по договірним зобов'язанням.

Після визнання недійсними додаткових угод №№ 8-157 постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., було застосовано двосторонню реституцію, за результатами якої відповідач повинен був повернути все отримане від Банку, а Банк все отримане від відповідача, фактичну різницю в сумі 680 840 гривень.

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що вказаний є недоцільним, оскільки акт звірки від 11.11.2005 р. було проведено по договірним зобов'язанням, предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача процентів за безпідставне користування коштами Банку, 3 % річних та інфляційних втрат, тобто не за договором.

Щодо необхідності оцінки доводів відповідача про те, що стягненню підлягає сума процентів за період з 23.05.06 року період набрання законної сили постанови апеляційної інстанції у справі № 1/22-06-255 по 17.07.06 року - остаточна сплата боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, с недійсним з моменту його вчинення, відповідач безпідставно користувався чужими грошовими коштами з моменту отримання, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 1/22-06-255.

Відповідач безпідставно користувався коштами саме з моменту їх отримання, тобто з моменту укладення визнаних судом недійсними додаткових угод, тому вимога позивача щодо нарахування процентів за безпідставне користування коштами, 3 % річних та інфляційні втрати мають нараховуватися за весь час безпідставного користування відповідачем коштами Банку, отриманими за недійсними додатковими угодами.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд України, що випливає із Постанови ВСУ від 24.01.2006р. у справі № 14/130.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити

2.Стягнути з Німецько –українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ ( 67700 Одеська область м. Білгород –Дністровський, вул. Провадійська, 15 “А”, кв. 37, код ЄДРПОУ 31411507) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” ( 01023 м. Київ вул.. Госпітальна,12-г, код ЄДРПОУ 00032129, філії: 65014 м. Одеса вул..Базарна,17, код ЄДРПОУ 09328601) –204410 (двісті чотири тисячі чотириста десять) гривень 78 копійок проценти за безпідставне користування безпідставно набутими коштами, інфляційні в сумі 102204 (сто дві тисячі двісті чотири) гривни 22 копійки, 3% річних в сумі 9198 (дев’ять тисяч сто дев’яносто вісім) гривень 45 копійок.

3. Стягнути з Німецько –українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ ( 67700 Одеська область м. Білгород –Дністровський, вул. Провадійська, 15 “А”, кв. 37, код ЄДРПОУ 31411507)

- до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 3158 (три тисячі сто п’ятдесят вісім) гривень 13 копійок державного мита;

-           до Державного бюджету України (п/р 31217259700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000, символ звітності банку 259) - витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 2 серпня 2010 року.

Суддя