Рішення № 11375355, 19.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2010 р.Справа № 27/36-10-1594 за позовом: Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОЛОГІЯ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль"

про стягнення 125401грн.

Суддя

Представники сторін:

від позивача: Мазяр А.В.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Приватне акціонерне товариство "ТЕХНОЛОГІЯ" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" 102415,28 грн. основного боргу, 13328,23 грн. пені, 2010,37 грн. 3% річних, 7647,12 грн. інфляційних збитків.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Грааль" у судові засідання не з’явився, письмового відзиву на позовні вимоги свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. На виконання вимог суду позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка підтверджує адресу місцезнаходження товариства та свідчить про відсутність внесення будь яких змін до установчих документів щодо його місцезнаходження.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були отримані відповідачем, але він без поважних причин не з’являвся в засідання та не надав витребувані судом документи, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

05 січня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "ТЕХНОЛОГІЯ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грааль" (надалі - Покупець) укладено Договір постачання № 01/05-09ал, згідно якого Постачальник зобов’язався виготовити та передати у власність Покупця продукцію виробничо –технічного призначення – укупорювальні засоби (надалі –Товар), а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 3.1 договору загальний об’єм поставленого за умовами договору товару складає об’єм товару по всім узгодженим сторонами заявкам за період дії договору; кількість товару в поставленій партії вказується у накладних на поставку.

З урахуванням положень 4.2, 5.1 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами документів приймання –передачі товару в пункті поставки; узгоджена сторонами ціна товару включає в собі податок на додану вартість та вказується у накладних.

На виконання умов договору 29.01.2009р. та 23.06.2009р. Приватним акціонерним товариством "ТЕХНОЛОГІЯ" поставлено, а повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" прийнято товар на суму 111750,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № п7РН-0000234, та копією акту звірки взаєморозрахунків підписаним сторонами 24.06.2009р.

Відповідно до п. 6.2 договору Покупець здійснює оплату товару в національній валюті України на протязі 30 календарних днів з моменту приймання товару.

Згідно п. 6.3 договору зобов’язання по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжних документах, здійснена Покупцем оплата погашає заборгованість за раніше поставлений товар, у тому числі і по попереднім договорам.

20.03.2009р., 03.09.2009р. та 18.11.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Грааль" було фактично перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОЛОГІЯ" суму у розмірі 12215 грн. у якості плати за товар за умовами договору постачання № 01/05-09ал, частина яких з урахуванням п. 6.3 договору була зарахована позивачем в погашення заборгованості за попередній період, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним сторонами 24.06.2009р. та письмовим розрахунком позивача.

На момент вирішення спору за Товариством з обмеженою відповідальністю "Грааль" рахується заборгованість за фактично переданий за договором постачання № 01/05-09ал від 05 січня 2009 року товар у сумі 102415,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним невиконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором постачання № 01/05-09ал від 05 січня 2009 року, річних відсотків, інфляційних збитків та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОЛОГІЯ" в частині стягнення основного боргу у сумі 102415,28 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені в розмірі 13328,23 грн., суми річних у розмірі 2010,37 грн. та інфляційних у сумі 7647,12грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" 102415,28 грн. основного боргу, 13328,23 грн. пені, 2010,37 грн. 3% річних, 7647,12 грн. інфляційних збитків.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 1254,1 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" (Одеська область, Овідіопольський район, с. Новоградовка, вул. К. Маркса, 1 Б, код 31601204) на користь Приватного акціонерного товариства "ТЕХНОЛОГІЯ" (40031, м. Суми, вул. Курська, буд. 147-А, код 14022407) 102415 (сто дві тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 28 коп. основної заборгованості, 13328 (тринадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 23 коп. пені, 2010 (дві тисячі десять) грн. 37 коп. річних, 7647 (сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 12 коп. інфляційних збитків, 1254 (тисяча двісті п’ятдесят чотири) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 24.05.2010р.

Суддя