Рішення № 11375278, 21.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2010 р.Справа № 9/87-10-1830 За позовом: Прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР”;

про стягнення 2237,28 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Доброжан Н.І.;

Від позивача (Одеська міська рада): не з’явився;

Від позивача (ЖКС „Хмельницький”): Побірська А.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 27.04.2010 р. за вх. №3410 Прокурор Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР” заборгованості в сумі 2237,28 грн.

Прокурор та позивачі на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, повідомлення про вручення поштового відправлення №670809 з відміткою про отримання повноважною особою відповідача 06.05.2010р.. Відповідач відзив на позов надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

          Прокуратурою Малиновського району м. Одеси спільно з Комунальним підприємством „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” було проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що між Комунальним підприємством „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФАР” укладено договір №2/2 від 01.08.2007р. про надання послуг по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій (ВЕР) (а.с.10-11) із додатковою угодою до нього від 01.01.2008 р. (а.с.12) на обслуговування об’єкту, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Балківська,171.

          Відповідно до п.2.1. договору Комунальне підприємство „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” надає Товариству з обмеженою відповідальністю „ФАР” наступні послуги: прибирання прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування територій; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; освітлення місць загального користування; ліквідація аварій по домогосподарству; здійснення відновлювально-ремонтних робіт по домогосподарству.

          Пунктом 1.1. додаткової угоди від 01.01.2008 р. встановлено, що відшкодування експлуатаційних витрат Товариством з обмеженою відповідальністю „ФАР” з 01.01.2008 р. здійснюється шляхом щомісячного перерахування не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” 34,16 грн., у т.ч. ПДВ 5,69 грн.

          Однак, в порушення умов договору, вимог Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” від 20.05.1999р. №686-14, Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 р., Відповідач обов’язки за договором не виконує, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 2091,34 грн.

          Претензії Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” №568 від 18.05.2010 р. (а.с.8) та №2212 від 26.10.2009 р. (а.с.23) про сплату боргу відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Також відповідно до діючого законодавства та виписки із особового рахунку (а.с.9) у зв’язку з простроченням сплати заборгованості Відповідачу нараховано Позивачем пеню в сумі 145,94 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” від 20.05.1999р. №686-14 суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР” (м. Одеса, вул. Балківська, 171, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Хмельницький” (65091, м. Одеса, Серединський сквер,1, р/р 26007002430001 в АКБ „Надра”, МФО 328975, код ОКПО 32190579) заборгованість в сумі 2091,34 грн., пеню в сумі 145,94 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР” (м. Одеса, вул. Балківська, 171, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Державного бюджету України (р/р 31217259700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАР” (м. Одеса, вул. Балківська, 171, код ЄДРПОУ 13905719) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 102 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя