Рішення № 11374900, 12.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 16/45-10-1185 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Крамський С.О. за довіреністю від 12.02.2010р.

Від відповідача: Алишева В.М. за довіреністю № 984/09 від 29.09.2009р.

Від третьої особи: Лялін В.Ю. за довіреністю від 17.09.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви відповідно до ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” до публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” в особі Одеського відділення публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - відкритого акціонерного товариства „Деревообробний завод” про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” (далі по тексту ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” в особі Одеського відділення публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” (далі по тексту- ПАТ „Альфа-Банк”) про розірвання договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк”) та відкритим акціонерним товариством „Деревообробний завод” (далі по тексту –ВАТ „Деревообробний завод”). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на намір банку здійснити стягнення з позивача та ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, заборгованості позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р., укладеним між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, чим, на думку останнього, здійснює тиск на позивача та поручителя. Крім того, позивач стверджує про збільшення банком обсягу відповідальності ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, за відсутності згоди останнього на таке збільшення.

Ухвалою про порушення провадження по справі від 16.03.2010р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ВАТ „Деревообробний завод”.

Відповідач згідно з відзивом на позов, наданим у судовому засіданні 26.04.2010р., проти задоволення позову заперечував, посилаючись на належне виконання ним умов договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р., укладеного між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, наявність заборгованості за вказаним договором за позивачем, а також неправомірності вимог позивача щодо розірвання договору поруки № 576-ІІ/07 від 29.10.2007р., стороною якого позичальник - ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” не являється.

          Згідно з усними поясненнями представника ВАТ „Деревообробний завод”, наданими у судовому засіданні 07.04.2010р., останнім позовні вимоги заявлені ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” у межах даної справи були підтримані.

Крім того, у судовому засіданні 26.04.2010р. ВАТ „Деревообробний завод” звернулося до суду з клопотанням про витребування у відповідача документів, які підтверджують збільшення річної ставки по договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р., а саме: листів щодо збільшення процентної ставки, виставлених рахунків із зазначенням сум відсотків до сплати, додаткових угод про внесення змін до договору відкриття кредитної лінії.

Суд відмовив у задоволенні клопотання ВАТ „Деревообробний завод” про витребування у відповідача вищезазначених документів, оскільки вони не мають значення для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ЗАТ „Альфа-Банк” (після зміни найменування –ПАТ „Альфа-Банк”) (Банк) та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” (Позичальник) 29.10.2007 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07, відповідно до умов якого Банк зобов’язався відкрити Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати Позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором. В свою чергу, Позичальником було прийнято на себе зобов’язання використовувати кредит з метою, зазначеною у пункту 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

За змістом умов п.1.2, 1.4 договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р. ліміт кредитної лінії в період з дати набуття чинності цим договором по 28.05.2008р. складає 22.000.000,00 грн. з поступовим зменшеннями ліміту, зі строком дії кредитної лінії до 24.10.2011 року.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 між Банком та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” було укладено низку додаткових угод: №1 від 01.11.2007р., № 2 від 05.11.2007р., № 3 від 14.11.2007р., за якими Позичальнику було надано транші на загальну суму 11.550.000 грн. Крім того, додатковою угодою від 06.12.2007р. сторонами було викладено у новій редакції умови п. 6.2 статті 6 договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07, якими було внесено зміни до порядку сплати процентів за користування кредитом.

Положеннями п. 2.1 договору про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 передбачено, що належне виконання Позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується, зокрема, порукою відкритого акціонерного товариства „Деревообробний завод”.

З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07, між Банком та ВАТ „Деревообробний завод” (Поручитель) було укладено договір поруки № 576-П/07 від 29.10.2007 року. У відповідності до п. 2 зазначеного договору поруки ВАТ „Деревообробний завод” поручилося за виконання ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” наступних обов'язків, що виникли або виникнуть у майбутньому у останнього на підставі основного договору, а саме:

- обов’язку повернути Банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернутий у останній день строку, що складає 48 місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого строку, якщо такий буде визначений згідно з основним договором, а транші, надані менше ніж за 48 місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії - у день закінчення строку дії кредитної лінії;

- обов'язку повернути Банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, що кредит не перевищував: станом на 29 травня 2008 року –21670000,00 грн; станом на 29 червня 2008 року –21340000,00 грн.; станом на 29 липня 2008 року –21000000,00 грн.; станом на 29 серпня 2008 року –20500000,00 грн..; станом на 29 вересня 2008 року - 20 000000,00 грн; станом на 29 жовтня 2008 року - 19500000,00 грн.; станом на 29 листопада 2008 року - 19000000,00 грн; станом на 29 грудня 2008 року –18500000,00 грн; станом на 29 січня 2009 року - 18000000,00 грн.; станом на 29 лютого 2009 року - 17500000,00 грн.; станом на 29 березня 2009 року –17000000,00 грн.; станом на 29 квітня 2009 року - 16500000,00 грн.; станом на 29 травня 2009 року –16000000,00 грн..; станом на 29 червня 2009 року - 15500000,00 грн; станом на 29 липня 2009 року - 15000000,00 грн.; станом на 29 серпня 2009 року –14500000,00 грн.; станом на 29 вересня 2009 року –14000000,00 грн.; станом на 29 жовтня 2009 року - 13500000,00 грн.; станом на 29 листопада 2009 року - 13000000,00 грн.; станом на 29 грудня 2009 року - 12500000,00 грн.; станом на 29 січня 2010 року - 12000000,00 грн.; станом на 29 лютого 2010 року - 11500000,00 грн.; станом на 29 березня 2010 року - 11 000 000,00 грн.; станом на 29 квітня 2010 року - 10500000,00 грн.; станом на 29 травня 2010 року - 10000000,00 грн.; станом на 29 червня 2010 року - 9500000,00 грн; станом на 29 липня 2010 року - 9000000,00 грн.; станом на 29 серпня 2010 року - 8500000,00 грн.; станом на 29 вересня 2010 року - 8000000,00 грн.; станом на 29 жовтня 2010 року - 7500000,00 грн; станом на 29 листопада 2010 року - 7000000,00 грн.; станом на 29 грудня 2010 року - 6500000,00 грн.; станом на 29 січня 2011 року - 6000000,00 грн.; станом на 29 лютого 2011 року - 5500000,00 грн.; станом на 29 березня 2011 року - 5000000,00 грн.; станом на 29 квітня 2011 року - 4500000,00 грн.; станом на 29 травня 2011 року - 4000000,00 грн.; станом на 29 червня 2011 року - 3500000,00 грн; станом на 29 липня 2011 року - 3000000,00 грн.; станом на 29 серпня 2011 року - 2000000,00 грн; станом на 29 вересня 2011 року - 1000000,00 грн.;

- обов’язку сплачувати Банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 16,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривні, та 15% річних за користування частиною кре диту, наданою у доларах США, та 15,85% річ них за користування частиною кредиту, наданою у євро, або у будь-якому меншому розмірі, якщо та кий буде визначений згідно з основним договором. Проценти, нараховані за місяць, Боржник зо бов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 25-го числа (включно) по останній робочий день (включно) місяця, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних реченнях цього абзацу). У разі повного повернення кредиту не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за жовтень 2011 року, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії. У разі прострочення повернення кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення кре диту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення. Проценти за користування кредитами у гривнях або російських рублях нараховуються, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, а за користування кредитами у іноземних валютах, інших ніж російські рублі, - виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році;

- обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов'язки, що передбачені основним дого вором або випливають з нього;

- обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшко дувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зо бов'язань за основним договором.

При цьому, відповідно до п. 1 договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007 року під терміном „основний договір” розуміється договір про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07, укладений між Банком та боржником 29.10.2007р., включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Приписами ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Наведені приписи закону знайшли своє відображення і в умовах п. 5.4 договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007 року, відповідно до якого у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Як було зазначено по тексту рішення вище, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на намір банку здійснити стягнення з позивача та ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, заборгованості позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р., укладеним між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, чим, на думку останнього, здійснює тиск на позивача та поручителя. Також позивач стверджує про збільшення банком обсягу відповідальності ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, за відсутності згоди останнього на таке збільшення. З урахуванням викладеного позивач наполягає на необхідності розірвання договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ВАТ „Деревообробний завод” на підставі приписів ч.1 ст. 559, ст. 652 ЦК України.

Зважаючи на зміст заявлених позивачем вимог, а також їх правове обґрунтування, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних законодавчих приписів, якими врегульовані питання, пов’язанні з розірванням договорів.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. За змістом статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін такого договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, суд доходить висновку, що вимогу про розірвання договору в судовому порядку може бути заявлено виключно однією із сторін договору, тобто, законодавцем чітко визначено коло суб’єктів, які можуть бути позивачами у справах про розірвання договору - сторона договору. Законом не надано права будь –якій іншій особі, яка не є стороною договору, звертатись з вимогами про розірвання договору, укладеного між іншими суб’єктами господарювання.

З урахуванням наведених висновків суду, слід звернутися до статті 1 ГПК України, приписами якої встановлено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, що з позовними вимогами про розірвання договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007 року, укладеного між ЗАТ „Альфа-Банк” та ВАТ „Деревообробний завод”, звернулось ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, яке не є стороною вказаного договору, суд доходить висновку, що позивач не має права вимагати розірвання вказаної угоди. З урахуванням викладеного, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме: розірвання договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007 року, укладеного між закритого акціонерного товариства „Альфа-Банк” та ВАТ „Деревообробний завод” є необґрунтованим, оскільки за наведеними законодавчими приписами такий спосіб передбачений для сторони за договором та не призводить до поновлення будь-яких прав позивача.

Наведена позиція суду підтверджуються і чисельною судовою практикою з цього приводу, що знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2010р. по справі № 07/1862, постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. по справі № 9/80, постанові Вищого господарського суду України від 28.07.2009 р. по справі № 16/110-08-3222, постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2009р. по справі № 13/4809, постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2008р. по справі № 16/119.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача, покладені ним в обґрунтування позову, про намір банку здійснити стягнення з позивача та ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, заборгованості позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 29.10.2007р., по-перше, з огляду на їх недоведеність, по-друге, вказані доводи з урахуванням вищевикладеного правового аналізу взагалі не мають істотного значення при вирішенні даного спору. За таких же підстав судом відхиляються і твердження позивача про збільшення банком обсягу відповідальності ВАТ „Деревообробний завод”, як поручителя, за відсутності згоди останнього на таке збільшення. Крім того, слід зазначити, що позивачем взагалі не доведено наявність підстав, передбачених статтями 651, 652 ЦК України, для розірвання договорів.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за правомірне у задоволенні позову ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” про розірвання договору поруки № 576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” та ВАТ „Деревообробний завод”, відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 17.05.2010р.

Суддя