Рішення № 11372682, 28.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2010 р.Справа № 20/14-10-731 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсблік"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Южненської міської ради Одеської області

до відповідача Фінансово-промислового консорціуму "Южная жемчужина"

про виселення та визнання права власності

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Корнієнко В.Ю. - за довіреністю від 28.12.2009 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ Товариство з обмеженою відповідальністю "Айсблік" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень (вх.7374 від 23.03.2010р.), просить виселити Фінансово - промисловий консорціум "Южная жемчужина" з нежилих приміщень, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область м. Южне, вул. Заводська, 10-г, а також визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсблік" право власності на нежилі приміщення, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область м. Южне, вул. Заводська, 10-г.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 грудня 2001 року між ФПК “Южная жемчужина” (орендар) та СП “Айсблік” (орендодавець), правонаступником якого є позивач, був укладений договір оренди нежилих приміщень, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування нежилі приміщення, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, за адресою: Одеська область м. Южне. При цьому, Орендар, на виконання п.3.2 договору, здійснював ремонтні роботи, щодо нежилих приміщень, а Орендодавець звільнив Орендаря від орендної плати, що підтверджується відомостями бухгалтерії Орендодавця, що повністю відповідає вимогам ст. 776 ЦК України. У зв'язку з чим, норми ст. 778 ЦК України про можливість оформлення права власності Орендаря на річ, що їм поліпшена, не може бути застосована у даній ситуації, тому що Орендодавцем була скасована оренда плата за користування нерухомістю.

Позивач зазначає, що незважаючи на це, у 2009 році, користуючись нагодою, відповідач намагався оформити на себе право власності на орендовані будівлі та споруди, доказом чого є технічний паспорт, оформлений на ім’я відповідача.

Вважаючи незвільнення відповідачем орендованих приміщень після закінчення дії договору - 21.12.2009р., а також намагання оформити право власності неправомірним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2010р., приймаючи до уваги, що позовні вимоги стосуються майна, яке знаходиться на земельній ділянці, що розташована на території Южненської міської ради Одеської області, за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 10-г, і яке було побудовано без необхідної кількості дозвільних документів, у зв'язку з чим рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Южненської міської ради Одеської області, судом залучено Южненську міську раду Одеської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 28.04.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових ухвал.

12.04.2010р. відповідач надав до канцелярії суду заяву про визнання позову, в якій зазначив, що не намагався оформити право власності на приміщення, а структурував кількісні та якісні характеристики орендованого майна. Таким чином, Фінансово-промисловий Консорціум “Южная жемчужина” не заперечує проти визнання права власності на нежилі приміщення у м. Южне, Одеської області, що позначені у технічному паспорті під літ А1, площею 325,5 кв.м. та під літ. А2, площею 55,3 кв. м. за ТОВ “Айсблік” та не оспорює право власності ТОВ “Айсблік” на вищевказане майно.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових ухвал, пояснення на позов не надав.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк розгляду справи може бути продовжений за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною. У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору.

Ухвалою заступника голови господарського суду Одеської області від 12.04.2010 року було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд проаналізувавши надані позивачем докази у сукупності, дійшов висновків про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму, згідно до ст.763 ЦК України укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, ст.291 ГК України визначає, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно до п.4 вказаної статті правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Як вбачається із матеріалів справи, договір оренди між сторонами був укладений на строк до 21.12.2009р. Автоматична пролонгація договору його положеннями не передбачена.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ФПК “Южная жемчужина” нежилих приміщень, загальною площею 380,8 кв.м. (літера А 325,5 кв.м., літера А1 55,3 кв.м.), розташованих за адресою: м. Южне, вул. Заводська, 10-г, позовні вимоги в частині виселення підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання права власності, суд вказує наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Дійсно, в матеріалах справи відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт, тобто спірний об’єкт за цим критерієм, відповідно до приписів ч.1 ст. 376 ЦК України, є самочинним будівництвом. Проте, законодавець у частині 5 зазначеної статті передбачив можливість, при певних умовах, визнання права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Як вбачається із наявного у справі технічного висновку, зробленого особою, що має відповідну ліцензію з питань обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, виконані будівельно-монтажні роботи забезпечують експлуатаційну надійність будівлі та відповідають вимогам діючих будівельних норм та правил, зокрема, ГОСТ 27751-88, СНіП 3.03.01-87, ДБН В.1.2-2:2006. З урахуванням викладеного, в результаті обстеження у технічному висновку зроблено позитивний висновок про подальшу експлуатацію будівлі (літ.А площею 325,5 кв.м.) та гаража (літ.А1 площею 55,3 кв.м.)

Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази того, що це будівництво відповідає будівельним нормам, технічний висновок про можливість збереження стану несучих конструкцій та подальшої експлуатації самовільно зведених будівель, суд доходить висновку щодо можливості визнання за позивачем права власності на цей об’єкт.

Слід зазначити, що 3-я особа, яка була залучена до участі до розгляду справи, не заявила позову до Позивача про знесення цього об’єкту, та не надала суду доказів того, що це будівництво суперечить суспільним інтересам і порушує інтереси інших осіб і що збереження та експлуатація його неможлива.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування державного мита та ІТЗ судового процесу, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача, разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Фінансово - промисловий консорціум "Южная жемчужина" (65481, Одеська область, м. Южне, пр-т Григор’ївського десанту, 26-А, код ЄДРПОУ 24772977) з нежилих приміщень, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область м. Южне, вул. Заводська, 10-г.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсблік" (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 29, код ЄДРПОУ 14299304) право власності на нежилі приміщення, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область м. Южне, вул. Заводська, 10-г.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Зазначене рішення є підставою для реєстрації органом БТІ права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айсблік" на нежилі приміщення, площею 325,5 кв.м та площею 55,3 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область м. Южне, вул. Заводська, 10-г.

Суддя