Рішення № 11372248, 26.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2010 р.Справа № 20/16-10-1030 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком”

до відповідача: Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ”

про стягнення 110521,32 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Гроза І.В.- за довіреністю б/н від 10.03.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ”, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить стягнути з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” суму основного боргу у розмірі 84960,00 грн., пеню –8636,82 грн., інфляційні витрати –14103,36 грн., 3% річних –2821,14 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 16.12.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір № 184/08/Х, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити відповідачу світлофори у кількості 24 штук, а відповідач прийняти товар, зазначений в специфікації, та оплатити його вартість згідно накладної та умов договору. ТОВ „Росток-Елеком” поставило відповідачу передбачену специфікацією до договору кількість товару на загальну суму 84960,00 грн., що підтверджується накладною № 411 від 11.12.2008 року. Однак відповідач за отриманий товар згідно умов договору не розрахувався, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 84960,00 грн., на яку позивачем була нарахована пеня в сумі 8636,82 грн., 3% річних –2 821,14 грн. та інфляційні витрати –14103,36 грн. Вказані суми так й не були сплачені відповідачем, що й зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” з відповідним позовом до суду.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій, з метою запобігання можливих порушень майнових прав та інтересів позивача та враховуючи, що грошові кошти відповідача реально можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, просить суд накласти арешт на грошову суму в розмірі 111862,53 грн. на розрахункових рахунках відповідача –Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ”.

Суд, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, відмовив у її задоволенні з огляду на її необґрунтованість з наступних підстав:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Суд вважає, що твердження позивача про можливість утруднення виконання судового рішення у разі його задоволення у зв’язку з тим, що грошові кошти відповідача реально можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, є лише необґрунтованими припущеннями, які не підтверджені позивачем жодними належними і допустимими доказами.

Крім того, у відповідності до статуту відповідача (п. 5.1.) його майно перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Таким чином грошові кошти, наявні на рахунках відповідача, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, у зв’язку з чим у суду не має достатніх підстав вважати, що грошові кошти відповідача можуть якось зникнути або погіршитись за якістю, як на то вказує позивач, більш того, накладення арешту на майно відповідача буде порушувати гарантовані Конституцією України права органу місцевого самоврядування на здійснення своїх функцій і повноважень щодо управління майном, що перебуває у комунальній власності.

Представник позивача, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, у судове засідання 26.04.2010 року не з’явився, про причини відсутності суд не повідомив. Враховуючи, що явку позивача не було визнано судом обов"язковою, суд вважає за можливе розглянуто справу за відсутності позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на позов, в якому заперечує проти нарахування позивачем на суму заборгованості штрафних санкцій, оскільки КП „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” є комунальним підприємством Одеської міської ради, що існує за рахунок видатків із міського бюджету, та, враховуючи що на протязі 2008 року відповідач одержував кошти виключно на виплату заробітної плати, у нього й виникла заборгованість перед позивачем. Таким чином, відповідач фактично не заперечує проти основного боргу перед позивачем, заперечуючи тільки проти штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2008 року на підставі накладної № 411 Товариство з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” поставило Комунальному підприємству „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” товар –світлофор пішохідний П1.1 світлодіодний у кількості 16 штук та світлофор транспортний світлодіодний у кількості 8 штук на загальну суму 84960,00 грн. Вказана накладна підписана сторонами та засвідчена печатками підприємств.

16.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” (постачальник) та Комунальним підприємством „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” (замовник) був укладений договір № 184/08/Х, відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити світлофори замовнику, а замовник зобов’язався сплатити їх вартість згідно з умовами даного договору.

У відповідності до п. 3.1 договору оплата здійснюється замовником за отриманий товар згідно накладної на протязі 30 календарних днів.

Загальна сума договору визначена у п. 4.2 договору та становить 84960,00 грн.

Як було зазначено представником позивача у судовому засіданні 07.04.2010 року, враховуючи, що між сторонами існували переддоговірні відносини з огляду на тривалу співпрацю, відповідачу спочатку був поставлений товар на підставі накладної від 11.12.2008 року, а потім вже підписано договір від 16.12.2008 року № 184/08/Х щодо здійсненої поставки, у зв’язку з чим в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається саме на підписаний сторонами договір від 16.12.2008 року № 184/08/Х.

Разом з тим, враховуючи, що договір № 184/08/Х від 16.12.2008 року був укладений вже після поставки товару за накладною від 11.12.2008 року, при цьому у договорі (п.7) зазначено, що він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008р., а доказів існування будь-яких інших договірних зобов’язань між сторонами позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не надано, суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на вказаний договір, як на такий, що закріплює взаємовідносини сторін, та вважає, що цивільні права та обов’язки виникли у сторін на підставі внедоговірної поставки товару на підставі накладної № 411 від 11.12.2008 року.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Характер відносин між сторонами, факт передачі товарно-матеріальних цінностей за накладною підтверджує виникнення у сторін цивільних прав та обов`язків.

Однак відповідач –Комунальне підприємство „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 84960,00 грн.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20.08.2009 року була надіслана вимога відповідачу щодо сплати виниклої за накладною № 411 від 11.12.2008 року заборгованості за поставлений товар, яка 26.08.2008 року була отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ”, яка виникла внаслідок здійсненої позивачем поставки за накладною № 411 від 11.12.2008 року, підтверджується наявними матеріалами справи та доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 84960,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” пені у розмірі 8636,82 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Так, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов"язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Враховуючи, що судом не приймається до уваги посилання позивача на договір № 184/08/Х від 16.12.2008 року, а права та обов’язки сторін розглядаються судом як наслідок внедоговірної поставки товару на підставі накладної № 411 від 11.12.2008 року, у суду відсутні підстави для задоволення вказаних вимог позивача у зв’язку з неврегулюванням питання стягнення пені в договірному порядку.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14103,36 грн. та 3% річних в сумі 2821,14 грн., суд зазначає наступне:

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 84960,00 грн. було нараховано індекс інфляції у розмірі 14103,36 грн. та 3% річних в сумі 2821,14 грн.

Проте судом не може бути прийнятий до уваги зроблений позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, оскільки, як вбачається із розрахунку позивача, нарахування вказаних штрафних санкцій позивачем було почато з 16.01.2009 року у відповідності до умов договору № 184/08/Х від 16.12.2008 року, разом з тим, враховуючи, що судом було встановлено, що права та обов’язки сторін виникли наслідок внедоговірної поставки товару на підставі накладної № 411 від 11.12.2008 року, строк оплати товару Комунальним підприємством „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” з урахуванням отримання ним 26.08.2009 року вимоги позивача, з огляду на ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 02.09.2009 року (після семиденного строку від дня отримання вимоги). У зв’язку з викладеним судом був зроблений власний розрахунок штрафних санкцій згідно ст. 625 ЦК України, а саме:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%02.09.200925.02.2010176849601229.01 Згідно даних системи "Законодавство" індекс інфляції за вказаний період склав: 107,62569828%.

----------------------------------------------

Рік | Місяць | Індекс

----------------------------------------------

2009 9. Вересень 100,8

10. Жовтень 100,9

11. Листопад 101,1

12. Грудень 100,9

2010 1. Січень 101,8

2. Лютий 101,9

----------------------------------------------

Таким чином, інфляційне збільшення суми заборгованості складає: 84960 грн. Х 107,62569828% - 84960 = 6478,79 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних –в сумі 1 229,01 грн., інфляційні витрати –в сумі 6478,79 грн.

Заперечення відповідача проти нарахування позивачем на суму заборгованості штрафних санкцій, з тих підстав, що КП „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” є комунальним підприємством Одеської міської ради, яке існує за рахунок видатків із міського бюджету, і на протязі 2008 року відповідач одержував кошти виключно на виплату заробітної плати, судом до уваги не приймаються у зв"язку з їх необґрунтованістю нормами чинного законодавства, яке регулює порядок свільнення від сплати штрафних санкцій.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ” (65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67-А, код ЄДРПОУ 33387623, р/р 26008002008001 в ВАТ КБ „Надра”, МФО 328975, р/р 26006311791801 в АКБ „Південний”, р/р 35431001004347 в ГУДКУ Одеської області, МФО ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Росток-Елеком” (03067, м. Київ-67, вул. І. Лепсе, 4, код ЗКПО 14310454, р/р 26007118454 в ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 380805) суму основного боргу в розмірі 84960 /вісімдесят чотири тисячі дев’ятсот шістдесят/ грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 6478 /шість тисяч чотириста сімдесят вісім/ грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 1229 /одна тисяча двісті двадцять дев’ять/ грн. 01 коп., державне мито в сумі 926 /дев’ятсот двадцять шість/ грн. 67 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 197 /сто дев’яносто сім/ грн. 89 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 30.04.2010р.