Ухвала суду № 1137002, 07.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

07.11.06 Справа № 3/161

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Рівне від 23.08.2006 року № 16664/10-15

на постанову Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006р.

у справі № 3/161

за позовом Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу (далі АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика», м. Рівне

до відповідача ДПІ у м. Рівне, м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача –Олійник С.А. - представник;

від відповідача –Бухта Н.А. –заступник начальника юридичного відділу.

Представникам сторін права і обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

01.11.2006р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.11.02006р.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006р. у даній справі, суддя Шандалюк М.П., позов задоволено, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 09.06.2006 р. № 0000582344/3/23-318 про застосування до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»штрафних санкцій на суму 9.529,53 грн., –скасоване.

Постанова суду мотивована положеннями норм пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також тим, зокрема, що відповідач, заперечуючи адміністративний позов, посилається лише на завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 50543,00 грн. за вересень 2005 року, що визнається і позивачем; проте, відповідач не надав суду доказів і не довів правомірності застосування штрафних санкцій до позивача у разі завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки штрафна санкція за дане порушення законодавчо не передбачена.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Рівне подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006р. у справі № 3/161, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика»відмовити. Скаржник в апеляційній скарзі зокрема зазначає, що з вищевказаною постановою місцевого господарського суду не погоджується у зв’язку з тим, що постанова Господарського суду Рівненської області від 03.08.2006р. у даній справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що відповідачем застосовані штрафні санкції за заниження платником суми податкового зобов’язання з ПДВ, яке перевіркою податкового органу не встановлено. Позивач зазначає, зокрема, що за результатами проведеної відповідачем перевірки на підприємстві виявлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 50543,00 грн., що платником не оспорюється. Однак, як зазначає позивач, застосування штрафних санкцій у разі завищення платником суми бюджетного відшкодування законом не передбачено. Наводить позивач і інші підстави щодо неправомірності оспорюваного повідомлення в часині застосування штрафних санкцій. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно, всупереч пп. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовані штрафні санкції.

ДПІ у м. Рівне, скаржник і відповідач у справі, заперечуючи вимоги позивача та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається зокрема на завищення підприємством бюджетного відшкодування ПДВ на суму 50543,00 грн. При цьому, відповідач наводить документальні дані, що відображені в акті документальної перевірки щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року на суму 50543,00 грн. Щодо позовних вимог про неправомірне застосування штрафних санкцій, відповідач будь-яких даних на їх спростування не наводить. З підстав, викладених у запереченні на позов та наведених представником відповідача в судовому засіданні, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ від 09.06.2006 р. № 0000582344/3/23-318 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 9.529,53 грн.

Судом встановлено, що Рівненською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку з питань правильності проведення встановленого порядку відшкодування податку на додану вартість Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу (АВКТВТ) «Рівненська кондитерська фабрика»за вересень 2005 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.12.2005р. № 1301/582/23-300/00382214. В акті перевірки міститься висновок про те, що документальною перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 50543,00 грн.

На підставі акта перевірки від 16.12.2005р. та за результатами адміністративного оскарження позивачем попередніх податкових повідомлень-рішень до контролюючих органів вищого рівня ДПІ у м. Рівне прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 09.06.2006 р. № 0000582344/3/23-318, яким АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 50543,00 грн. за порушення абз «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафну санкцію в розмірі 9529,53 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи (Акт перевірки), при перевірці розрахунку суми бюджетного відшкодування позивача за вересень 2005 року виявлено завищення на 50543,00 грн. Згідно з висновком перевірки підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на суму 50543,00 грн. (сторінки 17–18 Акту).

Позивач не заперечує факту помилкового завищення ним суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 50543,00 грн., і самостійно виявивши помилку в жовтні (до початку перевірки), відкоригував суму ПДВ в поданому ним 20.10.2005р. до податкового органу розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за вересень 2005 року, копія якого є в матеріалах справи.

В акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про заниження або завищення суми податкових зобов’язань підприємства у зв’язку із зменшенням перевіркою суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року на 50543,00 грн.

Положеннями норм абзацу “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, то контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

Відповідач зазначеної вимоги Закону не виконав і в акті документальної перевірки не визначив суму податкового зобов’язання позивача.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлено застосування штрафних санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування. У разі виявлення за результатами документальної перевірки завищення суми бюджетного відшкодування пп.7.7.7 ст.7 цього Закону передбачено надіслання платнику податкового повідомлення, в якому зазначається сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено застосування штрафних санкцій в разі завищення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З вищенаведеного пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що штрафні санкції застосовуються у разі заниження суми податкового зобов’язання, виявленого за результатами перевірки податкового органу. Перевіркою не виявлено та не вказано суму, яку було б визнано як заниження податкових зобов’язань.

У зв’язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом в тому, що якщо б підприємством у декларації з ПДВ за вересень 2005 року у рядку 25.2 “сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню” та розрахунку бюджетного відшкодування була зазначена сума 86.530,00 грн., підтверджена перевіркою, то сума 50543,00 грн., визначена перевіркою як завищення бюджетного відшкодування, підлягала б відображенню у рядку 26 декларації «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду». За таких обставин податкове зобов’язання не виникає як у вересні 2005 року, так і у наступному періоді –жовтні 2005 року, виходячи з даних податкових декларацій та податкового обліку. Відповідно, застосування штрафу за заниження суми податкового зобов’язання також є безпідставним.

Як зазначено вище, Законами України, що регулюють питання оподаткування ПДВ та погашення зобов’язань платників податків, не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій у разі завищення суми бюджетного відшкодування. Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Оскільки у даному випадку у платника, незалежно від результатів перевірки, не виникає податкове зобов’язання, яке і не визначено ні в акті перевірки, ні в податковому повідомленні-рішенні, то і немає підстав для застосування штрафних санкцій.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не доведено обґрунтованість застосування штрафних санкцій до позивача на суму 9259,53 грн., тому податкове повідомлення-рішення в цій частині суд першої інстанції правомірно скасував.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.