Ухвала суду № 1137040, 20.02.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

20.02.07 Справа № 1/171-3299

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль від 02.11.2006 року (далі Тернопільська ОДПІ, м. Тернопіль)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2006 року

у справі № 1/171-3299

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль (далі ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль)

до відповідача: Тернопільської ОДПІ, м. Тернопіль

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників:

від позивача –Мірінович У.А. –начальник юридичного відділу

від відповідача –Хома І.О. –начальник юридичного управління

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2006 року у справі № 1/171-3299 частково задоволено позовні вимоги ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль: скасовано податкові повідомлення –рішення Тернопільської ОДПІ № 0000402305/0/26472 від 05.05.2006 року, №0000052400/1/32910 від 01.06.2006 року, №0000402305/1/32911 від 01.06.2006 року, № 0000402305/2/48224 від 03.08.2006 року, в частині скасування податкового повідомлення –рішення №0000052400/0/26471 від 05.05.2006 року провадження у справі закрито.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно не проведено нарахування податку на додану вартість при ліквідації основних засобів; вартість послуг по підбору та визначенню кращого покупця на виробничий корпус № 8, які були надані позивачу ТзОВ «Степ Сім»за договором № 34/1 про надання послуг з підбору та визначення кращого покупця на виробничий корпус № 8 від 01.09.2005 року, правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат в сумі 708,3 тис. грн., а також правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту в жовтні 2005 року суми податку на додану вартість з вартості отриманих послуг, які використані в господарській діяльності такого платника, в розмірі 141666,67 грн.; позивачем не було порушено вимоги чинного податкового законодавства, а саме розрахунок частки використання товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях проведено правильно і не допущено завищення суми податкового кредиту.

Тернопільською ОДПІ подано апеляційну скаргу від 02.11.2006 року, у якій просить постанову Господарського суду Тернопільської області скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме невірно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну виїзну планову перевірку ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.205 року по 31.12.2005 року, про що складено акт перевірки від 26.04.2006 року № 9726/23-222/1/05754502.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення № 0000052400/0/26471 від 05.05.2006 року, яким на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за відчуження активів не за грошові кошти, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу, зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, на загальну суму 115903,06 грн. та № 0000402305/0/26472 від 05.05.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 311907,50 грн., в тому числі 206727,00 грн. - основний платіж та 105180,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

За результатами апеляційного оскарження до ДПА у Тернопільській області, податковим органом скасовано податкове повідомлення – рішення № 0000052400/0/26471 від 05.05.2006 року та залишено без змін податкове повідомлення –рішення № 0000402305/0/26472 від 05.05.2006 року. 03.08.2006 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000402305/2/48224 від 03.08.2006 року.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість на залишкову вартість ліквідованих (списаних) основних фондів в розмірі 311177,01 грн. у зв’язку з ліквідацією без надання органу державної податкової інспекції відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням, що спричило заниження податку на додану вартість у вересні –жовтні 2004 року, січні, квітні, травні та серпні – грудні 2005 року на загальну суму 62173,39 грн. та завищено від’ємне значення за січень 2005 року на 62,00 грн., чим порушено п. 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Згідно з роз’ясненням ДПА України, викладеним в листі від 06.05.2001 року № 2235/6/16-1215-26, відповідними документами при застосуванні абзацу 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»можуть бути «Акт на списання основних засобів»форми 03-3 чи «Акт на списання автотранспортних засобів»форми 03-4.

Як встановлено судом першої інстанції, ліквідація основних засобів проводилась на підставі актів на списання основних засобів типової форми 03-3, оформлених належним чином і затверджених керівником підприємства та які були надані позивачем під час проведення перевірки. В даних актах зазначено причину списання основних засобів, які не залежать від волевиявлення платника, а їх розібрання підтверджується накладними на оприбуткування металобрухту.

Отже судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що позивачем правомірно не проведено нарахування податку на додану вартість при ліквідації основних засобів.

Крім цього, при проведенні перевірки податковим органом встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг на суму 708,3 тис. грн.. по підбору та визначенню кращого покупця на виробничий корпус № 8, які були надані позивачу ТзОВ «Степ Сім»за договором № 43/1 від 01.09.2005 року, та в порушення вимог законодавства в жовтні 2005 року віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості отриманих послуг, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, в сумі 141666,67 грн., чим порушено п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005 року між ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»та ТзОВ «Степ Сім»укладено Договір № 43/1 про надання послуг з підбору та визначення кращого покупця на виробничий корпус № 8, що підтверджується, зокрема, звітом про пророблену роботу по пошуку покупців виробничого корпусу № 8 та актом виконаних робіт. Надані послуги використані в господарській діяльності позивачем, що підтверджується Договором купівлі - продажу від 28.09.2005 року та актом приймання передачі корпусу від 05.10.2005 року, а надані ТзОВ «Степ Сім»консультації щодо правильного оформлення угоди купівлі –продажу нерухомості та бухгалтерських документів використані позивачем при украдені і оформленні договору купівлі –продажу.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виробничий корпус № 8 був реалізований підприємством у жовтні 2005 року з включенням до валового доходу прибутку від реалізації в сумі 708,3 тис. грн., а до податкових зобов’язань з податку на додану вартість – 141666,67 грн.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вартість послуг по підбору та визначенню кращого покупця на виробничий корпус № 8, які були надані позивачу ТзОВ «Степ Сім»за договором № 34/1 про надання послуг з підбору та визначення кращого покупця на виробничий корпус № 8 від 01.09.2005 року, правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат в сумі 708,3 тис. грн., а також правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту в жовтні 2005 року суми податку на додану вартість з вартості отриманих послуг, які використані в господарській діяльності такого платника, в розмірі 141666,67 грн.

Також, державною податковою інспекцією встановлено, що в порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено податковий кредит по операціях з реалізації науково –технічної продукції за вересень –листопад 2004 року.

Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання робіт по Договору від 03.06.2004 року № 44004/2 підприємством здійснювалося у грудні 2004 року, оплата проводилась у вересні –листопаді 2004 року. Використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях по створенню науково –технічної документації відбувалось в грудні 2004 року, у вересні –листопаді 2005 року ніякі товари (роботи, послуги) в неоподатковуваних операціях не використовувались. Відповідно, розрахунок частки використання придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях з відповідними коригуванням податкового кредиту здійснювався підприємством в грудні 2004 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений в акті перевірки розрахунок коригування податкового кредиту за вересень –листопад проведено виходячи не з частки використання товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях, а по питомій вазі отриманих коштів за науково –технічну продукцію в загальному обсязі продажу не передбачений п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ні іншими законодавчими нормами, а отже позивачем проведено правильно розрахунок частки використання товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях і не допущено завищення суми податкового кредиту.

Щодо скасування податкового повідомлення – рішення від 05.05.2006 року № 0000052400/0/26471, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що дане податкове повідомлення –рішення скасоване рішенням ДПА у Тернопільській області від 31.07.2006 року, а тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які стали б підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Тернопільської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без змін постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2006 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.