Рішення № 113689668, 18.09.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 Справа № 914/2245/23

За позовом:Акціонерного товариства «Акцент-Банк», м. Дніпродо відповідачки:Фізичної особи-підприємця Голдирєвої Таїсії Володимирівни , м. Львівпро:стягнення заборгованості та штрафу Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Шевчук О.О.Представники сторін:від позивача:не з`явився;від відповідачки:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ «Акцент-Банк» до ФОП Голдирєвої Т.В. про стягнення заборгованості та штрафу.

Ухвалою від 26.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.08.2023.

Ухвалою від 24.08.2023 розгляд справи по суті відкладено на 18.09.2023.

У судове засідання 18.09.2023 позивач не забезпечив явку повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Що стосується відповідачки, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 18.09.2023. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання призначене на 18.09.2023 відповідачка не повідомляла.

Слід зазначити, що поштове відправлення №7901415018870, яким на юридичну адресу ФОП Голдирєвої Т.В. ,яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, повернулося на адресу суду із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання.

Щодо вказаного вище поштового відправлення АТ «Укрпошта» листом-відповіддю (вх. №20900/23 від 29.08.2023) повідомило, що рекомендований лист №7901415018870 від 27.07.2023, який надсилався на адресу ФОП Голдирєвої Т.В. , 31.07.2023 надійшов до відділення поштового зв`язку №79010, м. Львів та в той же день доставлявся за відповідною адресою, однак вручити його не надалось можливим,оскільки двері квартири ніхто не відчинив. Повідомлення про надходження листа було залишено в абонентській скриньці адресата 31.07.2023. Повторно повідомлення про надходження листа залишено 02.08.2023. Станом на день надання відповіді за одержанням листа до ВПЗ №79010 м. Львів ніхто не звернувся, а тому лист буде повернуто на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.

Що стосується поштового відправлення №7901415025087, яким на адресу відповідачки направлялась ухвала від 24.08.2023, то таке не було вручене під час доставки з інших причин, що вбачається зі змісту наявного у матеріалах справи трекінгу поштового відправлення.

У постановах від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що адреса, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою відповідачки і остання не повідомляла про зміну цієї адреси, то в силу вимог ст. 242 ГПК України, вона вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи №914/2245/23.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 08.06.2021 між позивачем (кредитор) та відповідачкою (позичальниця) укладено кредитний договір №20.98.0000000350 про надання останній кредиту в розмірі 100`000,00 грн. строком на 36 місяців (до 07.06.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20,90% річних.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та надав відповідачці кредит у обумовленому розмірі. Разом з цим, відповідачка своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала та допустила прострочення у внесенні щомісячних платежів.

Зважаючи на те, що заходи досудового врегулювання спору не призвели до погашення боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 120`258,43 грн. заборгованості, з яких 82`689,39 грн. основний борг, 19`748,19 грн. борг за відсотками, 11`820,85 грн. борг за винагородою за кредитне обслуговування, 1`000,00 грн. штраф (фіксована складова), 5`000,00 грн. штраф (змінна складова).

Аргументи відповідачки.

Відповідачка своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористалася та не подала до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.06.2021 між позивачем (банк) та відповідачкою (позичальниця) укладено Кредитний договір №20.98.0000000350 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

У розділі А Договору сторони погодили істотні умови кредитування. Так, п.п. А.1-А.2 Договору визначено, що вид кредиту - строковий кредит. Ліміт цього договору: у розмірі 100`000,00 (сто тисяч грн. нуль коп.) на фінансування поточної діяльності.

На виконання умов Договору банк перерахував відповідачці 100`000,00 грн. кредитних коштів, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18058538.23478.70198 від 08.06.2021.

Пунктами А.6, А.8 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 (двадцять цілих дев`яносто сотих) % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.

Як передбачено п.п. 4.10-4.11 Договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Відповідно до п. А.10 Договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев`ять сотих) від суми зазначеної у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та в разі дострокового погашення кредиту згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.

Згідно із п. А.3 Договору термін повернення кредиту 07.06.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

У Додатку №1 до Договору погоджено Графік погашення від 08.06.2021, у якому визначено розміри щомісячних ануїтетних платежів, а також строки їх внесення.

Судом встановлено, що з моменту укладення Договору відповідачка сплачувала щомісячні ануїтетні платежі, однак допустила прострочення у їх внесенні, що підтверджується випискою по банківському рахунку за період з 08.06.2021 по 25.05.2023.

Зі змісту згаданої виписки вбачається, що відповідачка сплатила на користь банку 36'829,15 грн., з яких 17' 310,61 грн. тіло кредиту, 13' 169,39 грн. відсотки за користування кредитом та 6' 349,15 грн. винагорода за кредитне обслуговування. При цьому 09.07.2022 відповідачкою внесено останній платіж у сумі 29,15 грн., який було спрямовано в погашення простроченої заборгованості за комісією.

Положеннями п. А.3 Договору також передбачено наступне. Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 07.06.2024.

Положеннями п. 2.3.2 Договору, серед іншого, визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за Договором, банк, керуючись п. А.3 Договору, направив на її адресу вимогу від 17.04.2023 про дострокове погашення заборгованості. У цій вимозі банк повідомляє, що станом на 17.04.2023 кількість днів прострочення становить 282 дні, а погашення боргу слід здійснити до 24.04.2023.

Таким чином, банк змінив строк виконання кредитного зобов`язання, а відповідачка повинна була виконати свої зобов`язання за Договором у повному обсязі у строк до 24.04.2023 включно.

Зважаючи на те, що ФОП Голдирєва Т.В. у встановлений строк так і не погасила у повному розмірі суму наданого їй кредиту, повністю не сплатила проценти за користування кредитними коштами, а також винагороду за кредитне обслуговування, банк звернувся до суду із цим позовом про стягнення 82`689,39 грн. основного боргу, 19`748,19 грн. боргу за відсотками, 11`820,85 грн. боргу за винагородою за кредитне обслуговування.

Як передбачено п. 5.8 Договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1' 000,00 грн. + 5% від суми, встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

На підставі вказаного пункту банк провів нарахування відповідачці 1`000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 5`000,00 грн. штрафу (змінна складова), про стягнення яких також просить суд.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (банк) та відповідачкою (позичальниця) укладено Кредитний договір №20.98.0000000350 від 08.06.2021.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та перерахував на рахунок відповідачки обумовлені Договором кредитні кошти у розмірі 100`000,00 грн.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1051 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Сторони досягли домовленості про те, що за користування кредитом позичальниця сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Крім цього, сторони домовились про встановлення обов`язку позичальниці щомісячно сплачувати банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми наданого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони домовились про погашення кредитної заборгованості шляхом сплати позичальницею щомісячних ануїтетних платежів, розміри та строки внесення яких передбачено Графіком погашення від 08.06.2021. Кінцевою датою погашення кредиту, відсотків за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування є 07.06.2024.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконала своїх обов`язків за Договором та допустила прострочення по сплаті платежів, передбачених у Графіку погашення від 08.06.2021. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку за період за період з 08.06.2021 по 25.05.2023.

У зв`язку із цим, позивач направив на адресу відповідачки вимогу від 17.04.2023, яка за своїм змістом є вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Слід зауважити, що у Договорі також передбачено право позивача вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, винагороди за кредитне обслуговування у разі неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за Договором.

Суд зазначає, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.

При цьому, у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15).

У вимозі від 17.04.2023, направленій відповідачці 21.04.2023, позивач встановив строк до 24.04.2023 для дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди за кредитне обслуговування за Договором.

Такими діями позивач змінив строк виконання кредитного зобов`язання, а тому відповідачка зобов`язувалась виконати свої зобов`язання за Договором у повному обсязі у строк до 24.04.2023 включно.

Разом з цим, судом встановлено, що ФОП Голдирєва Т.В. не дотрималася обов`язку щодо повернення грошових коштів у визначений вимогою строк, що свідчить про прострочення нею виконання зобов`язань за Договором.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що права АТ «Акцент-Банк» є порушеними, а тому акціонерне товариство підставно звернулося до суду із позовом.

Вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідачки, суд зазнає таке.

Так, зі змісту позову, а також розрахунку позивача вбачається, що останній просить стягнути із відповідачки 82`689,39 грн. основного боргу, 19`748,19 грн. боргу за відсотками, 11`820,85 грн. боргу за винагородою за кредитне обслуговування, 1`000,00 грн. штрафу (фіксована складова), а також 5`000,00 грн. штраф (змінна складова).

Слід зауважити, що відповідачкою не було подано до суду жодних контррозрахунків заявлених до стягнення сум, як і не надано будь-яких заперечень щодо їх розміру.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми основної заборгованості, врахувавши те, що відповідачкою погашено лише 17' 310,61 грн. тіла кредиту, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення боргу у розмірі 82`689,39 грн. (100' 000,00 - 17'310,61) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо відсотків за користування кредитом у розмірі 19`748,19 грн., то зі змісту розрахунку АТ «Акцент-Банк» вбачається, що такі нараховуються ним по 09.05.2023 включно.

З цього приводу суд зауважує, що право позивача на нарахування відсотків припинилося після настання терміну повернення, який був зазначений ним у листі вимозі від 17.04.2023, тобто після 24.04.2023. Вказане випливає безпосередньо зі змісту процитованих вище правових висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

Перерахувавши заявлений до стягнення борг за відсотками за користування кредитом із врахуванням дати припинення права на їх нарахування, суд дійшов висновку, що із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 19' 243,31 грн. У задоволенні решти суми відсотків за користування кредитом, яка нарахована за період з 25.04.2023 по 09.05.2023 включно слід відмовити.

Визначення остаточної суми винагороди за кредитне обслуговування (11`820,85 грн.) позивач також здійснює неправильно. Так, зі змісту розрахунку вбачається, що її нарахування здійснюється за двадцять три повні місяці, які включать і квітень 2023 року. При цьому місячна сума винагороди становить 790,00 грн.

У той же ж час, суд наголошує, що 24.04.2023 строк виконання кредитного зобов`язання настав, а тому нарахування винагороди за кредитне обслуговування після цієї дати є безпідставним.

Провівши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що у строк до 24.04.2023 відповідачка повинна була сплатити 18' 012,00 грн. винагороди за кредитне обслуговування. Оскільки згідно із випискою по банківському рахунку нею було перераховано лише 6' 349,15 грн., то позивач має право на стягнення суми у розмірі 11' 662,85 грн. (18' 012,00 - 6' 349,15).

Зважаючи на це, позовна вимога про стягнення винагороди за кредитне обслуговування підлягає частковому задоволенню.

Що стосується нарахованих позивачем штрафів у загальному розмірі 6' 000,00 грн., то суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на положення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно із вказаним пунктом у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі карантин відмінений.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання кредитного зобов`язання відповідачкою, як позичальницею, виникло у період дії карантину. Зважаючи на це, вона звільняється від обов`язку сплатити на користь повивача, як кредитодавця, штраф за Кредитним договором №20.98.0000000350 від 08.06.2021 за допущене прострочення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 2' 535,29 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голдирєвої Таїсії Володимирівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) 82' 689,39 грн. основного боргу, 19' 243,31 грн. відсотків за користування кредитом, 11' 662,85 грн. винагороди за кредитне обслуговування та 2' 535,29 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Суддя Крупник Р.В.