Рішення № 11365476, 10.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2010 р.Справа № 9/7-10-198 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМІЛ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж";

про стягнення 88963,18грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Петричка В.В. (директор);

Від відповідача: Ткаченко О.М. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 14.01.2010 р. за вх. № 220 товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМІЛ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж" (далі –Відповідач) заборгованості в сумі 88963,18грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Згідно Договору поставки від 16.04.2008 року за №11 нами було поставлено на адресу ТОВ "Імідж" товару на суму 200691,42 гривень. Строк оплати за поставлений товар - 45 календарних днів з моменту підписання Продавцем накладної. В свою чергу, Відповідач провів оплату за поставлений по договору Товар на загальну суму 111728,24 грн. Фактично неоплаченим (частково оплаченим) залишився товар поставлений по накладним №253 від 19.08.09 року (38818,42 грн), №279 від 01.09.09 року (26025,26 грн.), №323 від 24.09.09 року (34946,11 грн.) на загальну суму 99789,79 грн.

У зв’язку з частковою погашеністю боргу станом на день подання позову заборгованість Відповідача перед позивачем становила 88963,18грн. Сума заборгованості підтверджується і підписаним між сторонами актом звірки станом на 30.11.2009 року, в якому Відповідач визнає свою заборгованість перед ТОВ "Томіл" у сумі 88963,18 грн., але по невідомим причинам не виконує свої грошові зобов'язання.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив Відповідачу рекомендованим листом лист від 11.11.2009 року за № 53 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла при здійсненні господарської діяльності між ТОВ „Томіл" та ТОВ „Імідж".

Частиною 5 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника (в даному випадку Позивача).

Згідно ст.8 Господарського процесуального кодексу України про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. Відповіді на дану претензію Позивач не отримав, заборгованість не була погашена в зазначений строк. На підставі вищевикладеного, Позивач вважає, що Відповідач свідомо ухиляється від розгляду претензій і погашення заборгованості.

У відповідності до пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання. Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тим більше, за прострочення грошового зобов'язання може бути також встановлена неустойка. Стаття 550 ЦК України визначає підстави виникнення права на неустойку, тобто право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

10.03.200р. у судовому засіданні представник Позивача надав заяву від 09.03.2010р. про зменшення розміру позовних вимог. У заяві зазначається, що у зв'язку з тим, що в період з 22.02.2010 року по 09.03.2010 року Відповідачем було проведено часткове погашення заборгованості шляхом перерахування коштів на загальну суму 4950,00 грн та повернення продукції на суму 7042,93 грн, керуючись ст. 22 ГПК України Позивач заявляє про зменшення суми позовних вимог до 76970,25 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, д.28,оф.304 ЄДРПОУ 30985839, р/р 26003048975900 в АКБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Томіл" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 10 ЄДРПОУ 35498225, р/р26001050005518, в КБ "Приватбанк", МФО 305299) –76970,25грн., 913,00грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               Меденцев П.А.