Рішення № 11365423, 12.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2010 р.Справа № 10/3-10-132 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рось»

про стягнення 12010,30 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Торговий Дім «Вассма»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського ТОВ «Рось» 12010,30 грн., з яких, 11851,81 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем за видатковими накладними №78/0000077 від 15.10.2008р., №78/0000078 від 15.10.2008р. та одержаний відповідачем за довіреностями на одержання ТМЦ серії ЯОЖ №820090 від 15.10.2008р. та серії ЯОЖ №820091 від 15.10.2008р.; 28,13 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 28.11.2009р. по 26.12.2009р. та 130,36 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу за листопад 2009 року за порушення строків оплати поставленого позивачем товару. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита, витрати на ІТЗ судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн. При цьому вартість витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн. включена позивачем в ціну позову і з цієї ціни позову 13010,30 грн. позивачем сплачено державне мито в сумі 145 грн.

Під час розгляду справи на виконання вимог суду позивач здійснив нарахування індексу інфляції за грудень 2009 року, про що надав до суду відповідний розрахунок від 16.02.2010р. за вх.№380, згідно з яким, сума інфляційних становить 106,66 грн.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Ухвалою за підписом в.о. голови суду від 19.02.2010р. строк розгляду справи продовжений до 31.03.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15.10.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28577,91 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.10.2008р. №78/0000077 на суму 18500 грн., №78/0000078 на суму 10077,91 грн., та довіреностями відповідача на одержання ТМЦ серії ЯОЖ №820090 від 15.10.2008р. та серії ЯОЖ №820091 від 15.10.2008р.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 18500 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача, згідно з яким, 02.10.2008р. відповідач перерахував позивачу 18500 грн.

16.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№274-5/11, в якій просив відповідача сплатити борг за поставлений товар в сумі 11851,81 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги. Вказану вимогу відповідач одержав 20.11.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №02242592, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11851,81 грн., позивач також простить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 28,13 грн. та індекс інфляції в сумі 130,36 грн. Під час розгляду справи позивач здійснив нарахування індексу інфляції за грудень 2009 року, про що надав до суду відповідний розрахунок, згідно з яким, розмір нарахованого відповідачу індексу інфляції становить 106,66 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, згідно з якими, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 28577,91 грн. та довіреності відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якими, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що поставлений позивачем товар відповідач оплатив частково в сумі 18500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, вимогу позивача про сплату боргу в сумі 11851,81 грн. відповідач одержав 20.11.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №02242592, а відтак, здійснити оплату поставленого позивачем товару відповідач зобов’язаний 27.11.2009р.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Проте, відповідач у встановлений строк залишок боргу за поставлений позивачем товар не оплатив і жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем.

Водночас судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 10077,91 грн., оскільки позивач поставив відповідачу товар на суму 28577,91 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями відповідача на одержання ТМЦ, а відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 18500 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача. Поряд з цим, доказів, які свідчать про наявність боргу відповідача в сумі 1773,90 грн., та які витребувані судом у позивача, останній до суду не надав, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином виходячи з того, що позивач не довів суду наявність боргу відповідача за поставлений товар в сумі 1773,90 грн., господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10077,91 грн., які є обґрунтованими і доведеними позивачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, то такі вимоги також частково задовольняються господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 28,13 грн., здійснений позивачем з 28.11.2009р. по 26.12.2009р., виходячи із розміру заборгованості відповідача в сумі 11851,81 грн. Розрахунок індексу інфляції, згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу інфляційних за грудень 2009 року становить 106,66 грн. також здійснений позивачем виходячи із розміру заборгованості відповідача в сумі 11851,81 грн.

Поряд з цим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що заборгованість відповідача становить 10071,91 грн. і саме на цю суму боргу необхідно здійснювати нарахування 3% річних та індексу інфляції, що і здійснено господарським судом. Згідно з розрахунком суду, розмір 3% річних становить 23,19 грн., а розмір індексу інфляції за грудень 2009 року становить 90,70 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати позивача по сплаті державного мита покладаються на відповідача у справі із врахуванням ціни позову 12010,30 грн., за виключенням вартості витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн., які помилково включені позивачем в ціну позову і з цієї ціни позову сплачено державне мито в сумі 145 грн.

Водночас витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір про надання правової допомоги №01/1-ДПГ, який 16.12.2009р. укладений між позивачем (замовник) і ТОВ «Незалежна юридична компанія»(виконавець), та згідно з яким, для виконання передбачених у даному договорі зобов’язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, виконавець призначає свого працівника адвоката Бонтлаба В.В., повноваження якого підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Бонтлаба В.В. №3280 від 24.04.2008р., Наказом ТОВ «Незалежна юридична компанія»від 08.01.2008р. №5 «По особовому складу», згідно з яким, Бонтлаб В.В. з 08.01.2008р. прийнятий на посаду заступника генерального директора –директора департаменту корпоративного права за сумісництвом; платіжне доручення №4658 від 16.12.2009р., згідно з яким, позивач перерахував ТОВ «Незалежна юридична компанія»за надання правової допомоги 1000 грн.; акти прийому-передачі документів (матеріалів) від 16.12.2009р.; здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 26.12.2009р., а також вимоги ч.2 ст.4 Закону України «Про адвокатуру», якою передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рось» (67512, Одеська область, Комінтернівський район, с. Петрівка, вул. Партизанської слави, 32, код ЄДРПОУ 32744916, п/р 260008730 в Одеській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв.67, код ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ «Укрексімбанк»у м. Києві, МФО 322313) основний борг в сумі 10077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 91 коп., 3% річних в сумі 23 (двадцять три) грн. 19 коп., індекс інфляції в сумі 90 (дев’яносто) грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 88 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 24 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 840 (вісімсот сорок) грн.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 12 березня 2010р.

Суддя