Рішення № 11363037, 03.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2010 р.Справа № 31/13-10-786 Позивач: ВАТ „Харчовик”

Відповідач: підприємець ОСОБА_1

про стягнення 427500 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Зарицький Д.В.

від відповідача: не зґявився

Суть спору: про стягнення 427500 грн. до яких входять 202500 грн. штрафу та 225000 грн. збитків.

Представник позивача позов підтримав.

Матеріалами справи встановлено:

18.09.2009 року за № ПВМ-15/09 сторони уклали договір, відповідно до умов якого відповідач зобовґязався поставити позивачу виноматеріали загальною кількістю 45000 дал., загальною ціною 1350000 грн., у строк до 30.01.2010 року. У випадку якщо відповідач у строк до 30.01.2010 року не поставить позивачу товар в кількості передбаченій договором, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 15% від суми не переданого у строк товару. У випадку порушення відповідачем строка поставки товару (30.01.2010 року), позивач вправі не приймати товар поставлений з порушенням строку, а відповідач понад штрафу зобовґязаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 5 грн. за 1 дал. не поставленого у строк товару.

Претензією від 02.02.2010 року позивач відмовився від прийняття від відповідача товару, в звґязку з простроченням відповідачем строку поставки. Претензія отримана відповідачем 08.02.2010 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 220 ГК України - боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України - сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до ст. 226 ГК України - учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Відповідно до ст. 230 ГК України - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України - у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України - якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Відповідно до ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 ЦК України - боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке ругулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.

Відповідно до умов договору від 18.09.2009 року № ПВМ-15/09, відповідач зобовґязався поставити позивачу виноматеріали загальною кількістю 45000 дал., загальною ціною 1350000 грн., у строк до 30.01.2010 року.

В порушення вказаного зобовґязання відповідач у строк до 30.01.2010 року не поставив позивачу виноматеріали загальною кількістю 45000 дал., загальною ціною 1350000 грн., чим прострочив виконання зобовґязання.

У договорі сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строку поставки товару (30.01.2010 року), позивач вправі не приймати товар поставлений з порушенням строку. Ст. 220 ГК України та ст. 612 ЦК України передбачають право кредитора відмовитися від прийняття виконання, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора.

В даному випадку позивач правомірно претензією від 02.02.2010 року відмовився від прийняття від відповідача товару, в звґязку з простроченням відповідачем строку поставки.

В договорі сторони передбачили, що у випадку якщо відповідач у строк до 30.01.2010 року не поставить позивачу товар в кількості передбаченій договором, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 15% від суми не переданого у строк товару.

Оскільки відповідач прострочив строк поставки товару у позивача виникло право на застосування до відповідача штрафу. Сума штрафу складає 202500 грн. (15% від 1350000 грн. ціна не переданого у строк товару).

В договорі сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строку поставки товару (30.01.2010 року), відповідач понад штраф зобовґязаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 5 грн. за 1 дал. не поставленого у строк товару. Ст.ст. 225, 232 ГК України передбачають, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Оскільки відповідач прострочив строк поставки товару у позивача виникло право на відшкодування збитків у розмірі встановленому договором. Сума збитків складає 225000 грн. (45000 дал. кількість товару поставка якого прострочена Х 5 грн. за 1 дал. не поставленого у строк товару).

Загальна сума до стягнення складає 427500 грн. (штраф, збитки), що зумовлює задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з підприємець ОСОБА_1 код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь ВАТ „Харчовик” код 20925875 (м. Болград, вул. Заводська, 34) 427500 грн., 4275 грн. по держмиту, 236 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 16.03.2010 р.

Суддя