Рішення № 11361368, 19.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2010 р.Справа № 10/6-10-225 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глибоке»

про стягнення 29451,56грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю від 01.06.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Торговий Дім «Вассма»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Глибоке» 29451,56грн., з яких, 29053,44 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем за видатковою накладною №78/0000084 від 08.10.2008р. та одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ серії НБЙ №945817 від 08.10.2008р.; 78,54 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 03.12.2009р. по 04.01.2010р. та 319,58 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу за листопад 2009 року за порушення строків оплати поставленого позивачем товару. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита, витрати на ІТЗ судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду заяву від 16.02.2010р. за вх.№3797, в якій позивач здійснив розрахунок індексу інфляції за грудень 2009р.

Відповідач у судове засідання 03.02.2010р. не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. Водночас клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 02.02.2010р. за вх.№39 задоволено господарським судом, про що 03.02.2010р. винесено відповідну ухвалу, яка одержана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте у судове засідання 19.02.2010р. відповідач також не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав, про причини свого нез’явлення суд не повідомив, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.10.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 29053,44 грн., що підтверджується видатковою накладною №78/0000084 від 08.10.2008р. та довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії НБЙ №945817 від 08.10.2008р. В свою чергу відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, а тому 21.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№285-5/11, в якій просив відповідача сплатити борг за поставлений товар в сумі 29053,44 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги. Вказану вимогу відповідач одержав 25.11.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №01600845, але борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29053,44 грн., позивач також простить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 78,54 грн. та індекс інфляції в сумі 319,58 грн. Під час розгляду справи позивач здійснив нарахування індексу інфляції за грудень 2009 року, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою, розмір нарахованого відповідачу індексу інфляції становить 261,48 грн.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна, згідно з якою, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 29053,44 грн. та довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, вимогу позивача про сплату боргу в сумі 29053,44 грн. відповідач одержав 25.11.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №01600845, але борг позивачу не сплатив. При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 29053,44 грн., а отже, і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 03.12.2009р. по 04.01.2010р., та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 78,54 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства України та наявними у справі документам. Водночас судом встановлено, що позивач неправильно нарахував відповідачу індекс інфляції за листопад 2009 року, оскільки оплатити поставлений позивачем товар відповідач зобов’язаний 02.12.2009р. Поряд з цим, позивач надав до суду відповідну заяву, в якій нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за грудень 2009 року і сума інфляційних нарахувань становить 261,48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції задовольняються господарським судом частково в сумі 261,48 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір про надання правової допомоги №01/10-ДПГ, який 16.12.2009р. укладений між позивачем (замовник) і ТОВ «Незалежна юридична компанія»(виконавець), та згідно з яким, для виконання передбачених у даному договорі зобов’язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, виконавець призначає свого працівника адвоката Бонтлаба В.В., повноваження якого підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Бонтлаба В.В. №3280 від 24.04.2008р., Наказом ТОВ «Незалежна юридична компанія» від 08.01.2008р. №5 «По особовому складу», згідно з яким, Бонтлаб В.В. з 08.01.2008р. прийнятий на посаду заступника генерального директора –директора департаменту корпоративного права за сумісництвом; платіжне доручення №4672 від 16.12.2009р., згідно з яким, позивач перерахував ТОВ «Незалежна юридична компанія»за надання правової допомоги 3000 грн., акти прийому-передачі документів (матеріалів) від 16.12.2009р.; здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 04.01.2010р., а також вимоги ч.2 ст.4 Закону України «Про адвокатуру», якою передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глибоке» (68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Леніна,31, код ЄДРПОУ 30278588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вассма»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв.67, код ЄДРПОУ 33937992, п/р 26002010031008 в ВАТ «Укрексімбанк»у м. Києві, МФО 322313) основний борг в сумі 29053 (двадцять дев’ять тисяч п’ятдесят три) грн. 44 коп., 3% річних в сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 54 коп., індекс інфляції в сумі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 48 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 291 (двісті дев’яносто одна) грн. 56 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2970 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят) грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 24 лютого 2010р.

Суддя