Рішення № 11360738, 17.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 10/208-09-5831 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «АЛЮР Агро»

до відповідача Приватне підприємство Агрофірма «Золотий колос»

про стягнення 30704,26 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Черниш В.Ф. за довіреністю від 01.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП Агрофірма «Золотий колос»30704,26 грн., з яких, 15234,95 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. за порушення строків оплати товару, який поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 30.03.2006р. №14; 13440 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з травня 2007 року по червень 2009 року; 2029,31 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 01.05.2007р. по 30.09.2008р. також на підставі укладеного між сторонами договору поставки та ст.625 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не з’явився, а надав до суду відзив на позов від 09.12.2009р. за вх.№32011, в якому посилається на те, що у липні 2008 року відповідач мав можливість розрахуватися з позивачем лише насінням пшениці, але позивач відмовився від цього. Також відповідач надав до суду відзив на позов від 16.02.2010р. за вх.№3738, в якому просить суд відмовити у задоволені позову, з посиланням при цьому на те, що в провадженні Одеського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №22/105-07-3107, після розгляду якої буде прийнято рішення по суті.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 11.12.2009р. за вх.№32289, згідно з якими, позивач посилається на те, що при нарахуванні пені, 3% річних та збитків від інфляції за період з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. позивач виходив з умов п.7.2. договору, якими встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних за весь час прострочення, та пеню за кожен день прострочення, а тому положення ч.6 ст.232 ГК України не підлягають застосуванню, оскільки договором виключаються обмеження терміну нарахування штрафних санкцій. Також позивач посилається на те, що ухвали господарського суду Одеського області по справі №22/105-07-3107 від 27.02.2008р. про відстрочку виконання рішення суду та від 19.09.2008р. про зміну способу та порядку виконання рішення суду стосуються безпосередньо виконання рішення суду від 20.06.2007р. і ніяким чином не можуть впливати на нарахування пені,3% річних та індексу інфляції на основний борг боржника, який з його вини понад 2 роки після судового рішення, яке вступило в законну силу, не стягується. Окрім того, на вимогу суду позивач надав до суду розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції за вх.№1283 від 20.08.2010р., який здійснений позивачем із врахуванням ухвали господарського суду Одеського області по справі №22/105-07-3107 від 27.02.2008р. про відстрочку виконання рішення суду.

Також під час розгляду даної справи господарським судом витребувано із архіву справу №22/105-07-3107, досліджено її матеріали та зроблені копії необхідних для розгляду даної справи документів, які залучені судом до справи.

Ухвалою голови суду від 13.01.2010р. строк вирішення спору у справі продовжений до 20.02.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30.03.2006р. між ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро»(постачальник) і ПП Агрофірма «Золотий колос»(покупець) укладений договір поставки №14, згідно з яким, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором суму.

20.06.2007р. господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі №22/105-07-3107, яким позов ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро»задоволено та з ПП Агрофірма «Золотий колос»на користь ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро»стягнуто основний борг - 30000 грн., пеню - 3285,31 грн., збитки від інфляції - 3277,68 грн., 3 річних –429,04 грн., штраф –22465,26 грн., держмито в сумі 595,57 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

При цьому у вказаному рішенні суду встановлено, що основний борг в сумі 30000 грн. виник у відповідача у зв’язку з несвоєчасною оплатою продукції, яка поставлена позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №14 від 30.03.2006р., в якому остаточним терміном розрахунку за поставлену позивачем продукцію визначено 25.09.2006р., а тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.04.2007р. складає 59457,09 грн., в т.ч. основний борг, пеня, 3% річних, індекс інфляції та штраф.

05.07.2007р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ.

Також судом встановлено, що 27.02.2008р. господарський суд Одеської області виніс ухвалу по справі №22/105-07-3107, якою задовольнив заяву ПП Агрофірма «Золотий колос»про відстрочку виконання рішення суду від 20.06.2007р. та відстрочив виконання цього рішення до наступних термінів: погашення основного боргу в сумі 30000 грн. –до 31.05.2008р., пені –3285,31 грн., збитків від інфляції –3277,68 грн., 3% річних –429,04 грн., штрафу - 22465,26 грн., держмита в сумі 594,57 грн., витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. –до 31.08.2008р., а 19.09.2008р. господарський суд Одеської області виніс ухвалу по справі №22/105-07-3107, якою задовольнив заяву ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро» про зміну способу та порядку виконання рішення та змінив спосіб та порядок стягнення заборгованості ПП Агрофірма «Золотий колос»на користь ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро» відповідно до наказу господарського суду Одеської області від 05.07.ю2007р. за №22/105-07-3107, звернувши стягнення на майно боржника у сумі 55399,27 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки №14 від 30.03.2006р., згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію (товар), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вартість цього товару з остаточним терміном розрахунку 25.09.2006р.

Разом з тим обставини справи свідчать, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі виконані зобов’язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар і станом на 30.04.2007р. загальна сума заборгованості відповідача становила 59457,09 грн., в т.ч. основний борг в сумі 30000 грн., пеня, 3% річних, індекс інфляції та штраф.

При цьому такі факти встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2007р. під час розгляду справи №22/105-07-3107 за позовом ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро»до ПП Агрофірма «Золотий колос»про стягнення 59457,09 грн., яким позов ТОВ «ТВП «АЛЮР Агро»задоволено в повному обсязі, а тому в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не потребують доказування.

Більш того обставини справи свідчать, що ані після 30.04.2007р., ані після прийняття господарським судом Одеської області рішення у справі №22/105-07-3107 та видачі відповідного наказу на виконання цього рішення, основний борг в сумі 30000 грн. відповідач позивачу не сплатив, а грошові кошти в сумі 6733,74 грн., які стягнуті з відповідача на користь позивача під час виконання рішення суду від 20.06.2007р. по справі №22/105-07-3107 зараховані позивачем в рахунок погашення боргу зі сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Сплата відповідачем неустойки (пені) за несвоєчасну оплату продукції передбачена умовами п.7.2. укладеного між сторонами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, в укладеному між сторонами договорі не встановлено, що нарахування пені здійснюється позивачем за весь період прострочення відповідача в оплаті товару, а відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар відповідач зобов’язаний здійснити 25.09.2006р., нарахування пені відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару припиняється 25.03.2007р.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем з відповідачем з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. не відповідають вимогам ч.6 ст.232 ГК України, умовам укладеного між сторонами договору, а тому господарський суд відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача про те, що умовами договору встановлений період нарахування пені, а саме «за весь період прострочення»господарський суд до уваги не приймає, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено лише поняття пені, як неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, як це передбачено вимогами ч.3 ст.549 ЦК України, а самого періоду її нарахування, тобто «за весь період прострочення виконання»у договорі не встановлено, а тому в даному випадку підлягають застосуванню вимоги ч.6 ст.232 ГК України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Водночас умовами п.7.2. укладеного між сторонами договору поставки також передбачено, що у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання по своєчасній оплаті отриманого від позивача товару, відповідач зобов’язаний уплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком 3% річних та індексу інфляції, який наданий до позову, нарахування 3% річних здійснено позивачем з 01.05.2007р. по 30.09.2008р. та індексу інфляції з травня 2007 року по червень 2009 року.

Між тим, господарський суд вважає, що нарахування 3% річних та індексу інфляції у період з 27.02.2008р. по 31.05.2008р. є неправомірним, оскільки у вказаний період суд відстрочив виконання судового рішення від 20.06.2007р. по справі №22/105-07-3107 в частині погашення основного боргу в сумі 30000 грн. до 31.05.2008р., про що 27.02.2008р. виніс відповідну ухвалу, яка є чинною на момент розгляду даної справи, а тому і прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем у цей період відсутнє.

За таких обставин господарський суд зобов’язав позивача здійснити розрахунок 3% річних та індексу інфляції із врахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 27.02.2008р. по справі №22/105-07-3107.

Згідно з розрахунком 3% річних, який здійснений позивачем на виконання вимог суду, за виключенням періоду нарахування 3% річних з 27.02.2008р. по 31.05.2008р., розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 1802,47 грн. Згідно з розрахунком індексу інфляції, який також здійснений позивачем на виконання вимог суду, за виключенням періоду нарахування індексу інфляції з 27.02.2008р. по 31.05.2008р., розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 10590 грн.

Вказані розрахунки перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства України, умовам укладеного між сторонами договору, та обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача, що викладені у відзивах на позов, господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання не мають жодного суттєвого значення для вирішення даного спору і не підтверджені жодним документальним доказом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «АЛЮР Агро»задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватне підприємство Агрофірма «Золотий колос»(65086, м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 78, кв.1, код ЄДРПОУ 04529134, р/р 26009660034440 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «АЛЮР Агро» (65017, м. Одеса, вул. Багрицького,12-а, код ЄДРПОУ 32223918, р/р 26001590947001 в ЮГРУ КБ «Приватбанка», МФО 328704) індекс інфляції в сумі 10590 (десять тисяч п’ятсот дев’яносто) грн., 3 % річних в сумі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 81 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 94 (дев’яносто чотири) грн. 40 коп.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 19 лютого 2010р.

Суддя