Рішення № 11360736, 17.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 10/209-09-5978 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон-1»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Будматеріали»

про стягнення 15176,13 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Єрьомкіна І.Г. за довіреністю від 18.12.2009р. №921

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ВАТ «Миколаївзалізобетон-1»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ ТД «Будматеріали»15176,13 грн. боргу за товар, що поставлений позивачем на підставі видаткової накладної №ЖБ-0001734 від 12.05.2008р. та одержаний відповідачем за довіреністю на одержання ТМЦ від 12.05.2008р. №505484 серія ЯОС.

          Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні, та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвалою голови суду від 26.01.2010р. строк розгляду справи продовжений до 26.02.2010р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

12.05.2008р. позивач поставив відповідачу залізобетонні вироби (ЛМП 57-11-17-5с) у кількості 6 штук вартістю 14264,82 грн. та надав послуги по доставці цього товару відповідачу, вартість яких становить 1650 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЖБ-0001734 від 12.05.2008р. та товарно-транспортною накладною №965 від 12.05.2008р.

Вказаний товар одержаний відповідачем, що підтверджується довіреністю останнього на одержання ТМЦ від 12.05.2008р. №505484 серія ЯОС, а також частково оплачений відповідачем в сумі 738,69 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №14671 від 21.05.2009р. та відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру №14671 від 21.05.2009р.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.02.2009р. №178, в якій заявив вимогу про сплату боргу за поставлений товар. Вказану претензію відповідач одержав 25.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №224822.

Також листом від 22.10.2009р. за вих.№747 позивач надіслав відповідачу акт звірки розрахунків та просив на протязі 10 днів з дня отримання акту підписати його або заявити свої заперечення. Вказаний лист відповідач одержав 27.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №251862.

Оскільки відповіді на претензію відповідач не надав, акт звірки розрахунків не підписав, та борг позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна, згідно з якою, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 14264,82 грн., товарно-транспортна накладна, згідно з якою, позивачем надані послуги з доставки товару відповідачу вартістю 1650 грн. та довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу та надання послуг з перевезення товару, а дії сторін щодо приймання –передачі цього товару та послуг з перевезення є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов’язання, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу і надання послуг з його перевезення та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар і надані послуги. Тим більш, що у матеріалах справи наявні документи (прибутковий касовий ордер та квитанція до нього), які свідчать про те, що поставлений позивачем товар і надані послуги частково оплачені відповідачем в сумі 738,69 грн. і залишок боргу відповідача становить 15176,13 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, претензію позивача з вимогою оплати боргу в сумі 15176,13 грн. відповідач одержав 25.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №224822, але борг позивачу не сплатив. При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару і наданих послуг відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку товару і надання послуг позивачем.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15176,13 грн., а отже, і їх задоволення.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон-1» задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Будматеріали»(65026, м. Одеса, вул. Приморська,49, код ЄДРПОУ 32288624) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон-1»(54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна,1, код ЄДРПОУ 05514962, р/р 26006010348980 в філії МРУ Банку «Фінанси та кредит», МФО 326933) основний борг в сумі 15176 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 76 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 19 лютого 2010р.

Суддя